У Світлі Істини

Послання Ґраля Абдрушина


1.КНИГA ◄ ► 2.КНИГA
Deutsch
English
Francais
Español
Português
Русский
Magyar
Česky
Slovensky
Черговість доповідей


1. Що шукаєте ви?

Що шукаєте ви? Скажіть, що означає це несамовите прагнення? Немов вихор проходить воно крізь Всесвіт, і злива книг поглинає всі народи. Вчені риються в стародавніх текстах, досліджують, розмірковують аж до духовного виснаження. З’являються пророки, застерігають, провіщують… з усіх боків хочуть раптом, мов у лихоманці, нове світло поширювати!

Так шаленіє цей час над стурбованою душею людства, не освіжаючи і наснажуючи, а спустошуючи, стомлюючи, позбавляючи останніх сил, які ще залишилися в неї, розірваної у темряві сучасности.

І тут і там пожвавлюється шепотіння, гуркіт збудженого очікування чогось прийдешнього. У неспокої кожний нерв, напружений у несвідомому томлінні. Воно клекоче та нуртує, і над усім простяглося якесь похмуре, гнітюче запаморочення. Сповнене нещастями. І що ж воно повинне породити? Плутанину, розпач і загибель, якщо не розірветься міцною силою темний пласт, який духовно охоплює нині всю земну кулю, який з поступливою в’язкістю брудної трясовини затягує і душить кожну вільну світлу думку, перш ніж вона сповниться сили, який у зловісній тиші болота ще в зародку придушує, розкладає та знищує будь-яке добре воління ще до того, як воно змогло стати діянням.

А зойк тих, хто прагне Світла, який приховує силу, здатну розірвати цей бруд, відводиться і завмирає під непроникним склепінням, яке споруджують саме ті, котрі допомагають лише в уяві. Вони подають каміння замість хліба!

Зазирніть у незліченні книги:

Людський дух вони лише втомлюють, а не оживляють! І це є доказом безплідности всього, що в них пропонується. Бо те, що дух утомлює, ніколи не може бути правильним.

Духовний хліб наснажує безпосередньо, Істина освіжає, а Світло оживляє!

Однак звичайні люди змушені бути засмученими, коли бачать, який мур навколо потойбічного світу споруджено так званою духовною наукою. Хто з простих зрозуміє вчені твердження, хто сприйме чужий спосіб висловлювання? Невже потойбічний світ повинен мати значення лише для духовно освічених?

І говорять при цьму про Бога! Невже треба засновувати вищу школу, щоб тільки у ній досягати вміння у пізнанні поняття про Божество? До чого призводить ця манія, яка найбільшою мірою закорінена лише в честолюбстві?

Як п’яні, хитаються читачі і слухачі від однієї фрази до іншої, невпевнені, невільні самі у собі, обмежені, бо вони з простого шляху зійшли.

Почуйте, впалі у розпач! Подивіться вгору, ви, серйозні шукачі: шлях до Найвищого відкритий для кожної людини! Ученість не є воротами до нього!

Хіба вибирав Христос Ісус, цей великий зразок на істинному шляху до Світла, своїх учнів серед учених фарисеїв? Серед книжних дослідників? Він обрав їх внаслідок їхньої скромности і простоти, бо вони не мали потреби боротися з цією величезною помилкою, що шлях до Світла тяжкий для вивчення і важким має бути.

Ця вигадка – найстрашніший ворог людства, це брехня!

Тому геть від усякої вчености там, де йдеться про Найсвятіше в людині, яке має бути цілком зрозуміле! Облиште її, бо наука як витвір обмеженої діяльности людського мозку є недосконалою і недосконалою мусить залишитися.

Подумайте, як може важко вивчена наука привести до Божества? Що ж є знання взагалі? Знання – це те, що може зрозуміти мозок. Але як вузько обмежена спроможність осягнення мозку, що залишається міцно прив‘язаною до простору та часу. Вже вічність і відчуття нескінченности не в змозі зрозуміти людський мозок. Саме те, що неподільно пов’язане з Божеством. Але мовчазно застигає мозок перед тією незбагненною Силою, яка струменить крізь усе суще і з якої й він сам своєю діяльністю черпає. Силою, яку щодня, щогодини, кожної миті всі відчувають, як щось само собою зрозуміле, наявність якої також наука завжди визнає і яку, однак, мозком, себто знанням та інтелектом, неможливо зрозуміти чи пояснити.

Отже, нині неповноцінна діяльність мозку – наріжний камінь та знаряддя науки, і ця обмеженість тягнеться, звісно, також і крізь діяння, які вона вибудовує, тобто крізь усю саму науку. Тому наука, напевно, добре придатна для подальшого, для кращого розуміння, розподілу і сортування всього того, що готовим одержує від Творчої Сили, яка всьому передує; однак вона неодмінно має призвести до краху, якщо саму себе захоче поставити до керівництва або критики, і так буде доти, доки вона себе як і досі настільки міцно прив’язуватиме до інтелекту, тобто до спроможности мозку до пізнання.

Внаслідок цього вченість, а також людство, яке керується нею, завжди будуть застрягати у дрібницях, тоді як кожна людина велике, незбагненне ціле несе у собі як дар, цілком придатний, щоби без важкого вивчення досягти найшляхетнішого і Найвищого!

Тому геть ці непотрібні тортури духовного рабства! Великий Майстер недарма закликає нас: «Будьте як діти!».

Хто несе у собі тверде воління добра і намагається своїм думкам надавати чистоти, той шлях до Найвищого вже знайшов! Тоді все інше йому додасться. Для цього не потрібні ані книги, ані духовні зусилля, ані аскеза, ані усамітнення. Він буде здоровий у тілі та в душі, звільниться від усілякого тиску хворобливих міркувань, бо кожне перебільшення шкідливе. Людьми ви повинні бути, а не тепличними рослинами, які через однобічний розвиток знищує перший порив вітру!

Пробудіться! Озирніться навкруги! Вслухайтеся в себе! Тільки це зможе шлях відкрити!

Не зважайте на суперечки церков. Великий Провісник Істини Христос Ісус, втілення Божественної Любови, не питав про віросповідання. Що є нині віросповідання взагалі? Закріпачення вільного людського духу, поневолення у вас живої іскри Божої; догми* (церковні вчення), які Діяння Творця та Його велику Любов прагнуть втиснути у спресовані форми людської свідомости, що означає приниження та систематичне знецінення Божественного. Кожного серйозного шукача такий спосіб відштовхує, тому що він до того ж ніколи не зможе пережити у собі велику дійсність, через що його прагнення до Істини завжди є безнадійне, доки він зрештою втратить віру в себе та у цілий світ! Тому пробудіться! Зруйнуйте у собі догматичні мури, зірвіть пов’язку, щоб чисте Світло Найвищого неспотвореним змогло до вас проникнути. Радісно тоді ваш дух піднесеться у височину, тріумфуючи, відчує всю велику Отецьку Любов, яка не знає жодних обмежень земного інтелекту. Ви пізнаєте, нарешті, що ви – її частина, зрозумієте її без великих зусиль і сповна, з’єднаєтеся з нею і будете так здобувати щодня, щогодини нову силу як дар, що зробить ваше сходження з хаосу само собою зрозумілим!

—————
Послання Ґраля Абдрушина


Черговість доповідей

[Послання Ґраля Абдрушина]  [Відлуння до Послання Ґраля] 

контакт