У Світлі Істини

Послання Ґраля Абдрушина


1.КНИГA ◄ ► 2.КНИГA
Deutsch
English
Francais
Español
Português
Русский
Magyar
Česky
Slovensky
Черговість доповідей


2. Пробудіться!

Пробудіться, ви, люди, від важкого сну! Розпізнайте негідний тягар, який ви несете, що невимовно гнітючим тиском давить на мільйони людей. Скиньте його! Чи варто його нести? Ні одної секунди!

Що він приховує? Порожню полову, яка від подиху Істини лякливо розлітається у повітрі. Ви час і силу змарнували нінащо. Тому порвіть кайдани, що вас обтяжують, станьте нарешті вільними!

Той, хто залишається внутрішньо закріпаченим, стає вічним рабом, навіть якщо він цар.

Ви зв’язуєте себе усім, що прагнете вивчити. Подумайте: вивченням ви завжди втискуєте себе в чужі форми, які придумали інші, слухняно прилучаєтеся до чужих переконань, сприймаєте за своє тільки те, що інші у собі, для себе пережили. Поміркуйте: одне для всіх не підходить! Що одному корисне, іншому може зашкодити. Кожен окремо має йти до вдосконалення власним шляхом. Його знаряддя для цього – його особисті здібності. До них він має себе спрямовувати, на них покладатися. Якщо він цього не робить, то залишається чужим сам у собі, завжди стоїть поруч з вивченим, яке ніколи в ньому не зможе стати живим. Таким чином жодної користи для нього немає. Він животіє, поступ стає неможливий.

Затямте, ви, хто серйозно прагне до Світла та Істини:

Шлях до Світла кожен окремо мусить у собі пережити, він мусить його сам відкрити, якщо напевно бажає ним прямувати. Тільки те, що людина у собі переживає, з усіма змінами відчуває, є для неї цілком зрозумілим.

Біль, а також радість стукають невпинно, щоб спонукати, підштовхнути до духовного пробудження. За кілька секунд людина тоді доволі часто звільняється від усілякої нікчемности повсякденного життя і відчуває як у щасті, так і в стражданні сповненим передчуттям єднання з Духом, який струменить крізь усе живе.

Адже все – життя, немає нічого мертвого! Добре тому, хто такі миттєвості зв’язку вловлює та держить, себе у височину підносячи. Йому не можна при цьому триматися нерухомих форм – кожен повинен розвиватися сам, зі своєї середини.

Поспівчувайте насмішникам і всім тим, для кого духовне життя ще залишається чужим. Не гнівайтеся на них за іхній сарказм, бо вони пошкодують про це. Як п’яні, як хворі стоять вони перед великим Діянням Творіння, яке нам так багато дає. Як сліпі, що обмацуючись, крізь земне буття просуваються і всієї краси навколо себе не бачать!

Ці найнещасніші заплуталися, вони сплять; бо як може людина, наприклад, усе ще стверджувати, що існує лише те, що вона бачить? Що там, де вона не може нічого помітити своїми очима, немає жодного життя? Що зі смертю її тіла вона сама також перестає існувати тільки тому, що досі у сліпоті своїй через свої очі не може переконатися в протилежному? Хіба вже тепер вона не знає на багатьох прикладах, як вузько обмежені можливості очей? Хіба вона все ще не знає, що їхня обмеженість пов’язана з обмеженими спроможностями її мозку, скутого у просторі та часі? Що з цієї причини все, що підноситься над простором і часом, вона не може пізнати своїми очима? Чи стали хоч одному з цих насмішників такі логічні інтелектуальні обґрунтовування зрозумілими? Духовне життя, яке ми називаємо також потойбічним, однак, є чимось, що цілковито перебуває над земним просторовим і часовим поділом, отже, потребує аналогічного підходу і визнає його.

Адже наше око не завжди бачить те, що лишається поділеним у просторі та часі. Згадаймо краплину води, про абсолютну чистоту якої свідчить будь-яке око і, якщо дивитися крізь потужний мікроскоп, приховує мільйони живих організмів, які у ній безжально борються і знищують один одного. Хіба у воді, в повітрі немає бацил, які мають силу, здатну руйнувати людське тіло, і які для очей не помітні? Але вони стають видимі за допомогою потужного інструменту. Хто після цього все ще наважиться стверджувати, що ви не побачите нічого нового, тепер поки що незнайомого, якщо посилите цей інструмент ще більше? Посильте його в тисячу, в мільйон разів, кінця тим оглядам не знайдете, але завжди вам будуть відкриватися нові світи, які ви раніше не могли ані бачити, ані відчувати, проте вони були наявні. Логічне мислення дає схожі висновки також на все, що змогли досі накопичити науки. Це відкриває перспективу для неспинного дальшого розвитку, однак ніколи не приведе до його кінця.

Що ж є потойбічне? Багатьма це слово сприймається помилково. Потойбічним просто є все те, що земними допоміжними засобами залишається непізнаним. А земні допоміжні засоби є очима, мозком та іншими органами, тими ж інструментами, які частково допомагають їхню роботу виконувати ще досконаліше і точніше, і далі розширюючи їхні можливості. Отже, можна сказати: потойбічним є те, що існує по той бік пізнавальних здібностей наших тілесних очей. Але жодного відокремлення цьогобічного від потойбічного це не дає! Також жодної безодні! Все єдине, як суцільне Творіння. Одна Сила струменить як крізь цьогобічне, так і крізь потойбічне, все живе та діє з цього потоку життя і завдяки цьому цілком неподільно зв’язане. Звідси випливає зрозумілий висновок. Якщо частина цілого хворіє, то це повинно відчутно впливати на інші частини, як і в фізичному тілі. Хворі речовини цих інших частин прямують потім до захворілої внаслідок притягання подібного роду, і хвороба через це посилюється ще більше. Але тоді така хвороба стає невиліковною, отже, з цього випливає необхідна неминучість – відрізати хворий орган силоміць, щоб ціле не мусило безперервно страждати. І ця небезпека зумовлює здорову взаємодію, яка ускладнюється через хибну позицію, та інколи стає неймовірною.

З цієї причини перебудуйтеся! Немає ні цьогобічного, ні потойбічного, а є тільки єдине Буття! Поняття відокремлення змогла вигадати тільки людина, тому що вона не все може бачити і вважає себе центром та головним пунктом видимої їй околиці. Проте коло її діяльности є ширшим. Адже з помилкою відокремлення вона лише обмежує себе силоміць, заважає власному поступові та відкриває простір нестримній фантазії, яка приносить страхітливі картини. Тоді хіба це несподіванка, коли через це у багатьох виникає недовірливий сміх, в інших – хворобливе поклоніння, яке стає рабським або перетворюється на фанатизм? Хто може тут ще дивуватися лякливій боязкості, навіть страху та переляку, які поширюються серед багатьох? Геть від цього! Нащо ці муки? Відкиньте цю перепону, яку люди намагалися спорудити помилкою, якої, втім, ніколи не було! Досі хибний погляд створює вам і фальшиву основу, на якій ви даремно намагаєтеся без кінця перебудовувати істинну віру, тобто внутрішні переконання. Ви наштовхуєтеся при цьому на місця, підводні камені, які роблять вас нерішучими, невпевненими або змушують знову вщент зруйнувати всю будівлю, щоб потім, можливо, зневірившись чи злостячись, від усього відмовитися. Шкоду отримуєте при цьому тільки ви одні, бо не просуваєтеся вперед, а залишаєтеся на місці або рухаєтеся у зворотному напрямку. Шлях, який ви колись повинні здолати, стає для вас ще довший.

Нарешті ви Творіння сприймаєте як ціле, таким, як воно є, не роблячи відокремлення цьогобічного від потойбічного – тоді ви маєте прямий шлях, що вашу мету наближає, і сходження дарує вам радість, приносить задоволення. Тоді ви можете також набагато краще відчувати і розуміти взаємодії, які крізь ціле, єдине живими, теплими пульсують, бо усі діяння створюються та втримуються однією Силою. Світло Істини заясніло для вас!

Ви незабаром розпізнаєте, що для багатьох тільки зручність і млявість є причиною для насмішок, бо це потребує зусиль – досі вивчене та продумане відкинути і побудувати нове. Іншим здається, що це порушує їхнє звичне проведення життя і тому їм небажане. Облиште таких, не сперечайтеся, проте з готовністю допомогти запропонуйте ваше Знання тим, хто не задовольняється минущою насолодою, хто в земному бутті шукає більшого, ніж ті, що як тварини дбають лише про те, щоб наповнити власне черево. Дайте їм пізнання, що вам було дароване, не закопуйте талант, бо з даванням ваше Знання, взаємодіючи, стає більшим, сильнішим.

У Всесвіті діє вічний Закон: що тільки в даванні можна отримувати, якщо йдеться про цінності, які є неминущими! Він проникає якнайглибше, крізь усе Творіння проходить як Святий Заповіт його Творця. Безкорисливо давати, допомагати тим, хто цього потребує і мати співчуття як до страждань ближнього, так і до його слабкостей – означає отримувати, бо це є простий істинний шлях до Найвищого!

І вам, хто серйозно бажає, негайно надає допомогу, підтримку! Одне єдине, чесне та глибоко зворушливе бажання добра – і з того іншого боку, нині вам усе ще невидимого, вже розітнута ніби полум’яним мечем стіна, яку ваше мислення досі саме сформувало як перешкоду, бо ви є одне ціле з тим потойбічним, якого не визнавали, якого боялися або жадали, щільно та нерозривно з ним поєднані.

Спробуйте, бо ваші думки є посланці, яких ви відправляєте, які вами вигаданим важко навантажені повертаються, стаючи добром або злом. Це відбувається! Зважте на те, що ваші помисли є справами, духовно формуються, часто стають утвореннями, які існують довше, ніж ваше земне тіло – тоді вам багато що стане зрозуміло. І тому цілком правильно сказано: «Бо діла їхні ідуть за ними!». Створені думки – це діла, які на вас колись очікують! Які утворюють навколо вас світлі або темні кола, крізь які ви повинні пройти, щоб проникнути до Духовного світу. Жодний захист, жодне втручання не можуть тут допомогти, бо ви маєте самовизначення. Тому перший крок у всьому має відбуватися від вас. Він неважкий, він полягає тільки у волінні, яке проголошується крізь думки. Так несете ви як небо, так і пекло у самих собі.

Вирішувати могли ви, однак до наслідків ваших думок, вашого воління ви тоді безумовно приречені! Ви створюєте ці наслідки самі, тому я закликаю вас: тримайте вогнище ваших думок чистим, ви творите цим мир і будете щасливі!

Не забувайте, що кожна породжена і послана вами думка на своєму шляху притягує все однорідне або пристає до інших, внаслідок чого поступово стає все сильнішою і нарешті вражає ціль – мозок, що, можливо, лише на мить одного разу забувається і таким формам думок, які довкола блукають, дає простір проникати та діяти. Подумайте лише про те, яка відповідальність лягає на вас, коли думка постане до дії через когось, на кого вона змогла вплинути! Ця відповідальність виникає вже внаслідок того, що кожна окрема думка повсякчас тримає з вами зв’язок, мов через нерозривну нитку, щоб потім повернутися з набутою по дорозі силою, аби вас самих знову обтяжити чи ощасливити, залежно від роду, який ви створили.

Так стоїмо ми у світі помислів і відповідним родом мислення надаємо простір цим схожим формам думок. Тому не марнуйте сили мислення, а збирайте її для оборони і для гострого мислення, що як спис виходить і на все діє! Творіть так з ваших думок Святий Спис, який за добро бореться, рани зцілює і все Творіння просуває!

Тому до цього, до дій та руху вперед поставте своє мислення! Щоб це зробити, вам доведеться струсонути не одну підпору, що несе стародавні погляди. Часто це є поняття, яке людина хибно розуміє, яке не дає змоги знайти істинний шлях. Вона має повернутися до місця, звідки починала. Один промінь світла руйнує цілу будівлю, яка важко споруджувалася десятиліттями, і після короткого чи довшого забуття вона йде знову до праці! Вона мусить, бо у Всесвіті немає жодного застою. Візьмемо, наприклад, поняття часу.

Час минає! Часи змінюються! Так усюди чуємо, як люди говорять, і мимоволі при цьому духовно з’являється картина: ми бачимо, як змінюючись, часи проходять повз нас!

Ця картина стає звичною і формує для багатьох тверду основу, на якій вони далі будують, згідно з нею спрямовують усілякі свої досліди, міркування. Але це втримається недовго, доки вони наштовхнуться на перешкоди, які перебувають у суперечностях між собою. Попри всі бажання кінці з кінцями не сходяться. Вони розгублені і залишають прогалини, які всупереч будь-яким розмірковуванням ніяк не вдається заповнити. Доволі багатьом людям здається тоді, що у таких місцях треба скористатися вірою як підробкою, коли логічне мислення не знаходить жодних пояснень. Але це неправильно! Людина не повинна вірити в речі, які вона не може збагнути! Вона мусить прагнути їх зрозуміти, бо інакше розчиняє ворота для непорозумінь навстіж, а з непорозуміннями Істина завжди стає знеціненою.

Вірити не розуміючи – це лише безглуздя, розумові лінощі! Це не спрямовує духу вгору, а тисне його донизу. Тому у височину погляд, ми повинні перевіряти, досліджувати. Недарма прагнення до цього закладено у нас.

Час! Чи справді він минає? Чому наштовхуємося біля основного поняття на перешкоду, коли бажаємо при цьому мислити далі? Дуже просто, тому що основна думка є хибною, бо час стоїть непорушно! А ми поспішаємо йому назустріч! Ми поринаємо в час, який є вічний, і шукаємо в ньому Істину. Час стоїть непорушно. Він залишається таким самим сьогодні, вчора і тисячу років по тому! Тільки форми змінюються. Ми занурюємося в час, аби з лона його запису черпати, щоб наше знання в його зібраннях збагатити. Бо ніщо для нього не минає втраченим, усе він зберігає. Він не змінюється, бо є вічний. Також ти, о людино, завжди є тією самою, дарма що ти зараз юною здаєшся чи старою! Ти лишаєшся тією, якою ти є! Хіба ти сама цього ще не відчуваєш? Не помічаєш чіткої відмінности між формою і твоїм «Я»? Між тілом, що змінам підлягає, і тобою, духом, який вічним є?

Ви шукаєте Істину! Що є Істина? Те, що ви сьогодні ще як істину сприймаєте, завтра вже помилкою визнаєте, щоб у помилках згодом знову зернини істини знаходити. Бо Пророцтва також змінюють свої форми. Так трапляється з вами і далі в неухильному пошукові, однак зі змінами ви стаєте зрілими!

Але Істина залишається завжди тією самою, вона не змінюється, бо є вічною! І тут вона вічна, земними ж почуттями, які знають лише зміни форм, вона ніколи чистою та справжньою пізнана не буде! Тому станьте духовними! Звільніться від усяких земних думок – і ви маєте Істину, будете пробувати і купатися в ній, щоб її чисте Світло повсякчас вас освітлювало, бо вона оточує вас цілком. Ви будете плавати в ній, щойно станете духовними.

Тоді не треба вам більше науки тяжко вивчати, не треба жодних помилок побоюватися – ви маєте на будь-яке питання вже відповідь у самій Істині, бо ви без роздумів усе знаєте, все охоплюєте, бо ваш дух у чистому Світлі, в Істині живе!

Тому станьте духовно вільними! Порвіть усі пута, що вас пригнічують! Коли при цьому перешкоди з’являються, радійте їм весело назустріч, бо вони означають ваш шлях до свободи та сили! Дивіться на них як на дарунок, з якого вам користь додається, і ви граючи їх подолаєте.

Або вони постають виставленими поперед вас для того, щоб ви на них училися та вдосконалювалися, завдяки чому ви своє знаряддя для сходження примножуєте; або це зворотна дія від давно забутого, вирішуючи яку, ви можете звільнитися від неї. В обох випадках вони просувають вас уперед. Тому бадьоро рушайте крізь них – вони лише для вашого блага!

Це безглуздя – говорити про удари долі або випробування. Поступом є всяка боротьба і всяке страждання. Людям при цьому випадає нагода позбутися тіней минулих помилок, бо жодної копійки нікому не буде списано, оскільки і в цьому є непорушним кругообіг вічних Законів Всесвіту, в яких виявляє себе Творча Отецька Воля, даючи нам прощення і всю темряву знищуючи.

Найменше відхилення від них змусить світ розпастися на уламки – так зрозуміло, і так мудро усе влаштовано.

Але як тепер бути тому, хто має виправити дуже багато помилок з минулого, як цій людині тоді не впасти у відчай, не страшитися сплати боргів?

Вона, не хвилюючись, може спокійно та радісно це розпочинати, якщо тільки цього чесно бажає! Бо врівноваження можна досягти завдяки зустрічній течії сили доброго воління, яка у духовному, як і інші форми думок, стає живою і перетворюється на потужне знаряддя, спроможне будь-який тягар темряви, будь-яке обтяження зняти і ваше «Я» до Світла привести!

Сила воління! Могутність, про яку мало хто знає, яка, мов невичерпний магніт, притягує до себе подібні сили, що лавиноподібно нарощуються і, з’єднуючись з духовно схожими потугами, діє у зворотному напрямі, знову досягаючи вихідного пункту, отже, до початку або, точніше, до виробника повертається і високо вгору підносить до Світла чи глибше вниз тисне до бруду та сміття! Повсякчас згідно з родом, як призвідник спочатку сам захотів! Хто знає цю взаємодію, яка незмінно, впевнено виникає, яка в усьому Творінні закладена, яка з непорушною впевненістю спричиняється та розвивається, і вміє її використовувати, той мусить її любити, мусить її побоюватися! Так поступово оживає невидимий світ навколо нього, бо він відчуває його вплив з такою виразністю, яка не полишає жодних сумнівів. Він неодмінно відчує потужні хвилі невтомної діяльности, що плинуть до нього з великого Всесвіту, якщо трохи на це зверне увагу, і відчує нарешті, що він – фокус сильних течій, немов лінза, вловлюючи сонячні промені, збирає їх до центру і створює там силу, яка діє запалюючи, спалюючи та знищуючи, однак також може струменіти зцілюючи і наснажуючи, приносячи благословіння, і яка спроможна розпалити невгасиме полум’я! Такими ж лінзами є і ми, здатні за нашим волінням ці зібрані у могутності невидимі потужні течії, які нас досягають, надсилати до доброї чи злої мети, щоби принести людству благо або загибель. Розбурхане полум’я можемо і повинні ми розпалити в душах, полум’я прагнення добра, шляхетности, вдосконалення!

Для цього потрібна лише сила воління, яка в певному розумінні робить людину володарем Творіння, господарем своєї долі. Її власне воління приносить їй знищення або визволення! Вона створює собі винагороду або покарання сама, з невблаганною впевненістю.

Тепер не бійтеся, що ці Знання вас від Творця відвернуть, вашу попередню віру послаблять. Навпаки! Знання цих вічних Законів, якими ми можемо скористатися, велить нам сприйняти усе Діяння Творіння ще більш ґрандіозним, змушує вдумливих дослідників у благоговінні опуститися на коліна перед його величчю!

Ніколи людина тоді зла не побажає. Вона з радістю береться за найкращу опору, яка їй надається: за Любов! За любов до всього дивовижного Творіння, за любов до ближнього, щоб і його привести до пишноти цього задоволення, до усвідомлення цієї Сили.

—————
Послання Ґраля Абдрушина


Черговість доповідей

[Послання Ґраля Абдрушина]  [Відлуння до Послання Ґраля] 

контакт