У Світлі Істини

Послання Ґраля Абдрушина


1.КНИГA ◄ ► 2.КНИГA
Deutsch
English
Francais
Español
Português
Русский
Magyar
Česky
Slovensky
Черговість доповідей


3. Мовчання

Коли спалахує думка в тобі, стримай її, не висловлюй відразу, але підживлюй, бо вона ущільнюється завдяки втримуванню у мовчанні і здобуває силу, як пара під зустрічним тиском.

Тиск та ущільнення породжують властивість магнетичної дії згідно із Законом, що все сильніше притягує до себе слабке. Внаслідок цього однорідні форми думок звідусіль притягуються, міцно втримуються, завжди більше зміцнюють силу власної первісної думки і, незважаючи на це, діють так, що спершу створена форма завдяки приєднаним до неї стороннім формам стає відшліфованою, змінюється та набуває щоразу іншого вигляду перед досягненням зрілости. Ти добре це все відчуваєш у собі, однак завжди вважаєш, що це було цілком лише твоїм власним волінням. Але в будь-якій справі ти не виявляєш цілковито тільки власного воління, бо стає причетним стороннє при цьому.

Про що говорить тобі цей приклад?

Що лише у з’єднанні з багатьма деталями може бути створене щось досконале! Створене? Хіба це правильно? Ні, тільки сформоване! Бо насправді нічого нового створити не можна, це відбувається лише з новими формами, оскільки всі деталі у великому Творінні вже наявні. Треба тільки ці деталі спрямувати на служіння шляху вдосконалення, що дає з’єднання.

З’єднання! Не обминай його легко, а спробуй заглибитися у це поняття, що зрілість і досконалість досягаються завдяки з’єднанню. Це твердження міститься в усьому Творінні як скарб, що має набути більш високого значення! Воно тісно пов’язане із Законом, що тільки в даванні можна отримувати! А що зумовлює правильне осягнення цих тверджень? Тобто їхнє переживання? Любов! І тому стоїть Любов як Найвища Сила, як необмежена могутність серед таємниць великого Буття!

Як з’єднання в одній думці утворює, шліфує і формує, так відбувається і з самою людиною і з усім Творінням, яке в нескінченному з’єднанні з наявних окремих форм завдяки силі воління зазнає перетворення, і таким чином прокладається шлях до досконалости.

Окремо ніхто не може надати тобі досконалість, а тільки усе людство в різноманітності своєрідностей! Кожен окремо має щось, що до цілого, безумовно, належить! І тому той, хто далеко просунувся, хто жодних земних бажань більше не знає, все людство любить, а не когось окремо, бо лише все людство може дати можливість звільненим в очищенні струнам його зрілої душі звучати в акорді небесної гармонії. Він несе гармонію у собі, оскільки всі струни вібрують!

Повернемося до думки, яка сторонні форми до себе притягнула і внаслідок цього стала набагато сильнішою. Нарешті вона входить у міцно замкнені над тобою силові хвилі, пробивається крізь ауру твоєї власної особи і чинить вплив у ширшому оточенні.

Людство називає це магнетизмом особи. Невтаємничені кажуть: «Ти щось випромінюєш!». Залежно від власного роду – неприємне або ж приємне. Привабливе чи огидне. Це відчувається!

Однак ти нічого не випромінюєш! Процес створення цих відчуттів у інших бере початок у тому, що ти все духовно однорідне магнетично притягуєш до себе. І це притягування стає для ближніх відчутним. Проте і тут закладена взаємодія. У взаєминах інший тоді виразно відчуває твою силу, і завдяки цьому пробуджується «симпатія».

Завжди май на увазі: все духовне, висловлюючись нашими поняттями, є магнетичним, і тобі також відомо, що сильніше завжди перемагає слабке внаслідок притягання, внаслідок поглинання. Таким чином «у бідного (слабкого) забирається і те мале, що він має». Він стає залежним.

У цьому немає жодної несправедливости, навпаки – це відбувається згідно з Божественними Законами. Людині треба лише зібратися на силі, як слід захотіти, і вона буде від цього захищена.

Зараз, мабуть, у тебе виникає запитання: що буде тоді, коли усі захочуть стати сильними? Коли ніхто більше не зможе щось узяти? Тоді, любий друже, відбуватиметься добровільний обмін, в основі якого закладений Закон, що тільки в даванні і можна отримувати. Завдяки цьому жодного застою не станеться, а все неповноцінне буде стерте.

Так і є, що через млявість багато хто стає духовно залежним, інколи, зрештою, ледве ще маючи здатність породжувати власні думки.

Варто наголосити, що притягується лише однорідне. Тому є прислів’я: «Свій свояка вгадає здалека». Так п’яниці завжди знаходять собі подібних, курці мають «приязнь», базіки, гравці тощо; однак шляхетні також знайдуть один одного задля високої мети.

Але це йде далі: те, що спрямовується духовно, відображається врешті-решт і фізично, тому що все духовне проникає в груборечовинне, внаслідок чого ми повинні звернути увагу на Закон зворотної дії, бо думка завжди тримає зв’язок з початком і в цьому контакті викликає зворотне випромінювання.

Я говорю тут завжди лише про справжні думки, які несуть у собі живу силу душевного почуття. А не про марнування сили, довіреної тобі, як інструмент, мозкової субстанції, яка формує тільки скороминущі помисли, що виявляються в дикому безладді, як химерні марива, і, на щастя, відразу ж розвіюються. Такі думки забирають у тебе лише час та силу, і ти марнуєш таким чином довірене тобі добро.

Якщо, наприклад, ти замислишся над чимось серйозним, то ця думка в тобі магнетично підсилиться завдяки могутності мовчання, притягне все подібне ближче і стане таким чином заплідненою. Вона дозріває і виходить за межі звичайної, проникає завдяки цьому навіть у інші сфери та одержує звідти приплив вищих думок… натхнення! Отже, у натхненні від тебе самого має виходити ґрунтовна думка, на противагу медіумічним здібностям вона повинна утворити міст до потойбічного, до Духовного світу, аби там свідомо з джерела черпати. Тому натхнення взагалі не має нічого спільного з медіумічними здібностями. Завдяки цьому думка стає в тобі дозрілою. Ти підступаєш до здійснення і, згустивши своєю силою, розпочинаєш виконання того, що раніше уже в незліченних деталях як форми думок ширяло у Всесвіті.

У такий спосіб ти створюєш з духовно давно наявного завдяки з’єднанню та згущенню нову форму! Так змінюються в усьому Творінні завжди тільки форми, оскільки все інше є вічним і непорушним.

Остерігайся безладних думок, усілякої поверховости в мисленні. Недбалість помщається гірко, бо вона тебе швидко знизить до місця чужих впливів, через що ти дуже легко станеш буркотливим, вередливим і несправедливим до твого найближчого оточення.

Якщо ти маєш справжню думку і дотримуєшся її твердо, то мусить нарешті зібрана сила проштовхнутися і до здійснення, тому що хід розвитку всього відбувається цілком духовно, оскільки будь-яка сила є тільки духовною! Те, що потім стає тобі видимим, завжди є лише кінцевою зворотною дією попереднього духовно-магнетичного процесу, який невпинно, розмірено відбувається у чіткому порядку.

Спостерігай, і якщо ти думаєш та відчуваєш, тобі незабаром наведеться доказ того, що усе справжнє життя насправді може бути тільки духовним, у ньому тільки міститься початок і розвиток. Ти повинен прийти до переконання, що все, що ти бачиш тілесними очима, насправді є лише наслідком вічного Духовного, яке усьому руху надає.

Адже будь-яка дія, навіть найменший порух людини перед тим завжди є бажаними духовно. Тіла є при цьому лише духовно живими інструментами, які самі спершу набули ущільнення завдяки силі духу. Так само, як дерева, каміння та уся земля. Все від Творчого Духу стає живим, струменить, рухається.

Але оскільки уся матерія, тобто видиме земним, є лише наслідком духовного життя, то тобі неважко буде зрозуміти, що залежно від роду духовного життя, яке насамперед нас оточує, створюються і земні обставини. Зрозуміло, що з цього логічно випливає:

людству самому завдяки мудрому влаштуванню Творіння надана сила формувати собі обставини Силою Самого Творця. Благо йому, якщо воно використовує її тільки на добро! Однак горе, коли людство спокуситься її застосувати для поганого!

Тільки дух людини оточений та затемнений земними бажаннями, що прилипли до нього як шлаки, пригнічують і тягнуть його донизу. Його думки є актами волі, в яких наявна сила духу. Людина обирає рішення: у добрі мислити або у злі, і може, отже, спрямовувати Божественну Силу як до добра, так і до зла! У цьому лежить відповідальність, яку несе людина, бо за це вона не позбавляється винагороди чи покарання, оскільки всі наслідки думок повертаються назад до вихідного місця завдяки наявній взаємодії, яка завжди невідмовна і яка в цьому є цілком непорушною, тобто невблаганною. І тому непідкупною, суворою, справедливою! Хіба не те саме говорять і про Бога?

Якщо багато противників віри сьогодні більше нічого не хочуть знати про Божество, то це все нічого не зможе змінити у фактах, які я навів. Людям треба лише пропустити слівце «Бог», серйозно заглибитися в науку, і вони знайдуть точно те саме, тільки передане іншими словами. Хіба не смішно все ще сперечатися стосовно цього? Природні Закони не зможе обійти жодна людина, ніхто не спроможний плисти проти них. Бог – це Сила, яка Законам природи руху надає, Сила, яку все ще ніхто не зрозумів, ніхто не бачив, однак дію якої кожен щоденно, щогодини, навіть у долях кожної секунди мусить бачити, відчувати і спостерігати, якщо він тільки хоче бачити, – у собі, в кожній тварині, кожному дереві, кожній квітці, в кожному волокні листка, коли він наповнений з бруньки пробивається, щоб до світла прийти. Хіба це не сліпота – вперто цьому противитися, тоді як усякий, а також будь-хто із цих затятих заперечувальників сам підтверджує, визнає наявність цієї Сили. Що ж заважає їм цю визнану Силу тепер назвати Богом? Дитяча впертість? Чи певний сором мусить датися взнаки, що вони протягом усього часу наполегливо намагалися заперечити щось, наявність чого здавна їм була переконливо показана?

Мабуть, не те і не інше. Причина полягає у тому, що людству з досить багатьох боків подаються спотворені зображення великого Божества, з якими воно за серйозних досліджень не може погодитися. Адже всеосяжна і всепроникна Сила Божества має стати такою зменшеною та зниженою за спроб утиснути її в якийсь образ!

При глибокому розмірковуванні слід визнати, що жоден образ не відповідає дійсності! Саме тому, що кожна людина несе у собі думку про Бога, вона підсвідомо опирається звуженню тієї великої незбагненної Сили, яка її створила, яка її веде.

Догма несе провину для великої частини тих, хто у своїх суперечках прагне переступити будь-яку межу, доволі часто всупереч упевненості, яка живе в глибині їхньої душі.

Але недалеко година, коли настане духовне пробудження! Коли Слова Спасителя пояснять правильно, його велике Діяння Спасіння зрозуміють правильно, бо Христос приніс нам звільнення від темряви, вказавши шлях до Істини; як людина показав він шлях до Світлих Висот! А кров’ю на хресті закарбував він як печаткою свою переконаність!

Істина ніколи не була іншою, як тоді вже була і є сьогодні, і буде ще через десять тисяч років, бо вона є вічною!

Тому вчіться пізнавати Закони, які містяться у великій Книзі всього Творіння. Підкорятися яким означає любити Бога! Бо завдяки цьому ти не завдаєш жодного розладу гармонії, але прагнеш водночас утворити дзвінкий акорд у повній величі.

Чи ти говориш: «Я добровільно підкоряюсь сущим Законам природи, бо вони для мого блага», або кажеш: «Я скоряюся Волі Божій, яка проявляється в Законах природи або незбагненній Силі, яка Закони природи приводить до руху»… чи є в цьому якась різниця в наслідку? Є Сила, і ти визнаєш її, адже мусиш її визнати, бо тобі вже нічого іншого не залишається, як тільки трохи поміркуєш… і цим визнаєш твого Бога, Творця!

І ця Сила діє в тобі і під час мислення! Тому не застосовуй її для поганого, а думай у добрі! Ніколи не забувай: породжуючи думку, ти використовуєш Божественну Силу, з якою ти Найчистішого, Найвищого досягти здатний!

Намагайся при цьому ніколи не залишати поза увагою, що всі наслідки твого мислення завжди повертаються до тебе відповідно до сили, величини та тривалости дії думок, як у добрі, так і в злі.

Але оскільки думка є духовною, то й наслідки повертаються духовно. Тому вони все одно зустрінуть тебе згодом тут, на Землі, або потім, після твого прощавання, в духовному. Адже будучи духовними, вони не прив’язані до матерії. З цього випливає, що розпад тіла спокути не скасовує! Відплата у зворотній дії настане неодмінно, рано чи пізно, тут або там, безперечно. Духовний зв’язок з усіма твоїми думками залишається міцний, адже і земні матеріальні діяння мають духовне походження завдяки породженим думкам, і вони залишаються, зберігаються, коли навіть усе земне буде в минулому. Тому сказано правильно: «Твої діяння очікують на тебе, оскільки тебе ще не спіткала спокута в зворотній дії».

Якщо під час зворотної дії ти ще тут, на Землі, або знову тут, тоді сила наслідків з духовного діє залежно від роду, як у добрі, так і в злі через обставини, твоє оточення чи безпосередньо у тобі самому, у твоєму тілі.

Тут варто ще раз цілком особливо підкреслити: істинне, справжнє життя відбувається духовно! І воно не знає ані часу, ані простору, а тому немає жодного роз’єднання. Воно вище за земні поняття. На основі цього досягають тебе наслідки там, де ти є в час, коли згідно із вічними Законами набуток повертається до початкового пункту. Ніщо при цьому не втрачається, це станеться неодмінно.

Тоді розв’язується і питання, яке дуже часто виникає: як це може бути, що вочевидь добрі люди інколи мають тяжко страждати в земному житті, тож це здається несправедливістю. Це спокута, яка мусить їх спіткати!

Тепер ти знаєш відповідь на це запитання, бо твоє наявне тіло не відіграє при цьому жодної ролі. Адже твоє тіло – це не ти сам, воно не все твоє «Я», а тільки інструмент, що ти собі обрав або змушений прийняти згідно з високими Законами духовного життя, які також можеш назвати космічними Законами, якщо вони тобі так здаються більш зрозумілими. Наявне земне життя є лише коротким проміжком твого справжнього буття.

Яка приголомшлива думка, якби водночас не було б жодного запобігання, жодної сили, яка захищаючи протидіє цьому. Як багато хто мусив би тут упасти в розпач, якби він пробудився до духовного життя, і краще побажав би собі все ще спати серед колишнього непотребу. Адже він не знає, що на нього очікує, що його ще спіткає в його зворотній дії з минулого! Або, як кажуть люди: «Що він має виправити».

Однак не хвилюйся! З пробудженням у мудрому влаштуванні великого Творіння вказаний тобі і шлях завдяки тій силі доброго воління, на яку я вже особливо звертав увагу, яка небезпеку собі спричиненої карми вгамовує або зовсім убік відвертає. І також це вклав Отецький Дух до твоїх рук. Сила доброго воління розширює навкруг тебе коло, яке здатне розкладати зло, що повсякчас тисне, або хоча б послабити його дуже великою мірою, точно так, як атмосфера захищає земну кулю. А сила доброго воління, цей потужний захист, зростає і підтримується завдяки могутності мовчання.

Заради цього я вас, шукачі, ще раз закликаю наполегливо:

Тримайте вогнище ваших думок чистим і спрямуйте згідно з цим насамперед велику могутність мовчання, якщо бажаєте досягти Висот.

Отець уже вклав у вас силу для всього! Вам треба лише скористатися нею!

—————
Послання Ґраля Абдрушина


Черговість доповідей

[Послання Ґраля Абдрушина]  [Відлуння до Послання Ґраля] 

контакт