У Світлі Істини

Послання Ґраля Абдрушина


1.КНИГA ◄ ► 2.КНИГA
Deutsch
English
Francais
Español
Português
Русский
Magyar
Česky
Slovensky
Черговість доповідей


4. Сходження

Не заплутайтесь у тенетах, ви, що прагнете пізнання, але прозрійте!

Згідно із вічним Законом над вами тяжіє невблаганний примус спокутування, який ви ніколи не зможете перекласти на інших. Те, що ви на себе звалили вашими думками, словами чи діями, ніхто не в змозі розв’язати, окрім вас самих! Поміркуйте, інакше Божественна Справедливість була б лише порожнім звуком, і з нею все інше мусило б розпастися на руїни.

Тому станьте вільними! Не зволікайте ані години, покладіть край цьому примусові спокутування! Щире воління добра, кращого завдяки істинно зворушливій молитві одержує збільшену силу, приносить звільнення!

Без щирого твердого воління добра спокутування ніколи не настане. Безперервно низьке потім завжди надаватиме собі нову поживу для дальшого існування, і з тим завжди знову вимагатиме нового спокутування, невпинно, тому те, що себе весь час оновлює, здаватиметься вам лише суцільною вадою чи стражданням! Адже це неподільний ланцюг без кінця, який щоразу зв’язує нове, перш ніж змогло звільнитися попереднє. Тоді це ніколи не дає звільнення, бо воно повсякчас вимагає спокутування. Це як ланцюг, який тримає вас до землі прикутими. До того ж існує небезпека дуже велика, що він ще глибше тягтиме донизу. Тому зберіться нарешті до доброго воління, ви, хто ще в цьогобічному або, за вашими поняттями, вже в потойбічному! За стійкого доброго воління мусить настати кінець усього спокутування, бо той, хто бажає добра і відповідно діє, не дає нової поживи для поновленої вимоги спокутування. І завдяки цьому настає тоді звільнення, спасіння; тільки вони є запорукою сходження до Світла. Прислухайтеся до застереження! Немає жодного іншого шляху для вас! Ні для кого!

Але разом з тим кожен отримає впевненість у тому, що це ніколи не може бути занадто пізно. Окремі вчинки, безсумнівно, ви маєте потім спокутувати, вирішити, однак у мить, коли серйозно починається ваше прагнення добра, ви встановлюєте позначку кінця ваших спокутувань, будьте певні, що цей кінець колись мусить настати, і з цим почнеться ваше сходження! Тоді ви можете радісно підійти до відпрацювання усіх спокутувань. Те, що вам потім ще трапиться, буде для вашого блага, наблизить вам годину звільнення, спасіння.

Чи розумієте ви тепер цінність моєї поради – з усіма силами розпочати добре воління, чисте мислення? Не відмовлятися від цього, а з усім прагненням, з усією енергією за це зачепитися! Це піднесе вас у височину! Це змінить вас і ваше оточення! Зважте, що кожен шлях земного життя є короткою школою, що з позбавленням плоти для вас самих кінець не настане. Ви будете повсякчас жити або повсякчас помирати! Всякчас відчувати щастя або всякчас страждати! Кому здається, що із земним похованням для нього все закінчується, все врівноважується, хай повертається та йде своїм шляхом, бо він таким чином тільки самого себе хоче ввести в оману. Наляканий стоятиме він потім перед Істиною і… змушений буде почати свій шлях страждання. Його істинне єство, оголене, без захисту свого тіла, щільність якого оточувало його як стіною, буде тоді своїм подібним родом притягнене, охоплене та міцно втримуване.

Запалитися серйозним волінням до кращого, яке б могло його звільнити, піднести вище, буде йому важче, тривалий час неможливо, бо він лише опирається впливові спорідненого оточення, яке не має в собі нічого подібного до світлих думок, які б могли його пробудити, підтримати. Він мусить вдвічі більше страждати під усім, що собі створив.

З цієї причини йти вгору тоді набагато важче, ніж у плоті й крові, де добре і зле ходить поруч, що є можливим тільки під захистом земного тіла, оскільки… це земне життя є школою, де кожному «Я» надана можливість дальшого розвитку згідно з його вільною волею. Тому зберіться нарешті! Плід кожної думки повернеться до вас, тут або там, ви маєте його спожити! Жодна людина не може уникнути цього факту! Що корисного для вас, коли ви як страус прагнете лякливо встромити голову в пісок перед дійсністю? Проте сміливо подивіться фактам в обличчя! Завдяки цьому вам стане тільки легше, бо тут можна швидше просунутися вперед. Розпочинайте! Але з усвідомленням, що все старе має стати врівноваженим. Не чекайте, як багато дурнів, що після цього щастя само собою крізь двері та вікна з ласкою до вас завітає. Напевно, багатьом з вас доведеться ще звільнитися від величезних ланцюгів. Однак, хто у зв’язку з цим впадає у відчай, той лише шкодить собі, тому що його це не звільняє і прощення йому не дає. Через вагання він робить собі все тільки важчим, на довгий час, напевно, взагалі неможливим. Це має бути йому заохоченням, не втрачати більше ані години, бо він починає жити тільки з першим кроком! Добре тому, хто підбадьорює себе до цього, він звільниться від усього, ланка за ланкою. Величезними стрибками може він мчати вперед, тріумфуючи та дякуючи, долаючи останні перешкоди, бо він стає вільний!

Каміння, яке досі піднімалося перед ним його хибними діяннями як мур, яке мусило перешкоджати крокувати вперед, тепер аж ніяк не прибирається з дороги, навпаки, ретельно перед ним розкладається для того, щоб він його розпізнав і подолав, оскільки йому треба виправити усі помилки. Однак здивованим і захопленим побачить він незабаром любов, яка панує навколо нього, тільки-но він лише виявить добру волю! Шлях йому буде полегшений делікатним ставленням так, як мати допомагає дитині під час перших кроків. Є обставини його колишнього життя, яких він боявся торкатися внаслідок їхньої жахливости і які б він охоче волів залишити надовго в забутті… зовсім несподівано вони постануть прямо перед ним! Він мусить вирішувати, діяти. Те, що впадає в очі, внаслідок зчеплення буде його до цього зобов’язувати. Якщо він наважиться зробити перший крок з вірою в перемогу доброго воління, то розв’яжеться фатальний вузол, він прямуватиме навпростець і звільниться від них.

Однак тільки-но цей борг сплачується, до нього підступає вже інший у будь-якій формі, ніби вимагаючи, щоб і його сплатили. Так один за одним лопаються обручі, які його стискували, пригнічували. Йому стає так легко! І відчуття легкости, яке багато хто з вас, напевно, вже колись пережив, є не оманою, а наслідком фактів. Звільнений від гніту дух стає легким і піднімається згідно із Законом духовного Тяжіння у височину, до реґіону, якому він тепер належить відповідно до його легкости. Так мусить він невпинно йти вгору, назустріч жаданому Світлу. Зле воління тисне дух донизу і робить його важким, але добре рухає у височінь.

Великий Майстер Ісус показав вам і для цього дуже простий шлях, який неминуче приводить до мети, бо глибока Істина закладена у простих словах: «Люби свого ближнього, як себе самого!».

Таким чином він вручив ключ до свободи, до сходження! А чому? Бо це є недоторканно дійсним: те, що ви робите для ближнього, насправді робите лише для себе! Тільки для себе, оскільки все згідно з вічними Законами неодмінно повертається до вас, добро або зло, вже тут або там. Це відбувається! Тому з цим вказаний вам найпростіший шлях, як ви маєте розуміти крок до доброго воління. Вашою сутністю повинні ви давати своєму ближньому, вашою природою! Не обов’язково грошима та майном. Тоді для незаможних можливість давання була б неможливою. І в цій сутності, в «даванні собою» в спілкуванні з вашим ближнім, в уважному ставленні, пошані, які ви йому добровільно пропонуєте, закладена та «Любов», про яку нам говорить Ісус, закладена також допомога, яку ви надаєте своєму ближньому, бо він з нею здатний себе змінити або досягти своєї більшої висоти, бо з нею він зможе зміцнитися.

А зворотне випромінювання від цього у своїй взаємодії швидко підхопить вас у висоту. Завдяки йому ви будете повсякчас одержувати нові сили. У бурхливому польоті спроможні ви тоді до Світла прямувати…

Нещасні дурні, які ще можуть запитувати: «Що я виграю від цього, якщо покину так багато звичного, змінивши себе?». Хіба це торгова угода, яку треба укласти? І якби вони лише як люди виграли, як такі підвищили свою сутність, то вже цієї винагороди було б досить. Але це неосяжно більше! Повторюю: з початком доброго воління кожен ставить позначку кінця свого примусового спокутування, яке він повинен виконувати, якого ніколи не може уникнути. Ніхто інший не в змозі його замінити щодо цього. Отже, він обирає рішення про передбачуваний кінець примусу спокутування. Це коштовність, яку не спроможні відшкодувати усі скарби цього світу. Він виривається таким чином з ланцюгів невільника, які безперестанно кував сам для себе. І тому – від сну, що лише послаблює. Хай нарешті настане пробудження!

Геть цей дурман, який паралізуючи приносить вигадку, що звільнення через Спасителя стало охоронною грамотою лише для того, щоб ви усе своє життя могли безтурботно віддаватися егоїзму, якщо наприкінці стали віруючими, повернули назад і з вірою в Спасителя та його Діяння відійшли з цієї Землі! Дурні ті, які чекають від Божества такого жалюгідного, недосконалого поштучного діяння! Адже це означало б плекати зло! Задумайтеся над цим, станьте вільними!

—————
Послання Ґраля Абдрушина


Черговість доповідей

[Послання Ґраля Абдрушина]  [Відлуння до Послання Ґраля] 

контакт