У Світлі Істини

Послання Ґраля Абдрушина


1.КНИГA ◄ ► 2.КНИГA
Deutsch
English
Francais
Español
Português
Русский
Italiano
Magyar
Česky
Slovensky
Черговість доповідей


4. Сходження

Не заплутайтесь у тенетах, ви, що прагнете пізнання, але станьте видючими!

Згідно з вічним Законом над вами тяжіє невблаганний примус спокутування, який ви ніколи не зможете перекласти на інших. Від того, що ви на себе звалили вашими думками, словами чи діями, ніхто не в змозі звільнити, окрім вас самих! Поміркуйте, інакше Божественна Справедливість була б лише порожнім звуком, і з нею б усе інше розпалося на уламки.

Тому – зробіть себе вільними! Не зволікайте ні години, цьому примусові спокутування встановіть мету! Щире воління добра, кращого, завдяки по-справжньому відчутій молитві отримує помножену силу, приносить звільнення!

Без щирого сталого воління добра спокутування ніколи не настане. Невпинно низьке потім знову й знову надаватиме собі нову поживу для дальшого існування, а отже, щоразу вимагатиме нового спокутування, безперервно, бо те, що себе всякчас оновлює, здаватиметься вам лише суцільною вадою чи стражданням! Адже це єдиний нескінченний ланцюг, який зв’язує знову й знову, перш ніж попереднє змогло звільнитися. Це тоді ніколи не дає звільнення, тому що повсякчас вимагає спокутування. Наче ланцюг, що тримає вас до землі прикутими. При цьому існує небезпека дуже велика, що він затягуватиме ще глибше. Отож, зберіться нарешті до доброго воління, ви, хто ще в Цьогобіччі або, за вашими поняттями, вже в Потойбіччі! За стійкого доброго воління мусить настати кінець усьому спокутуванню, бо той, хто бажає добра і відповідно діє, не дає нової поживи для поновленої вимоги спокутування. І завдяки цьому тоді настає звільнення, спасіння, яке єдине є запорукою сходження до Світла. Прислухайтеся до застереження! Немає іншого шляху для вас! Ні для кого!

При цьому, одначе, кожен отримає впевненість у тому, що це ніколи не може бути занадто пізно. Окремі вчинки, безперечно, ви маєте потім спокутувати, звільнитися від них, але в мить, коли серйозно починається ваше прагнення добра, ви встановлюєте позначку кінця вашого спокутування – будьте певні, що цей кінець колись неодмінно прийде, і з цим розпочнеться ваше сходження! Тоді можете ви радісно підійти до відпрацювання всіх спокутувань. Усе, що вам потім іще зустрінеться, буде для вашого блага, наблизить вам годину спасіння, звільнення.

Чи розумієте ви цінність нагоди, коли я вам раджу щосили розпочати добре воління, чисте мислення? Не відмовлятися від цього, а з усім томлінням, з усією енергією за це вчепитися! Це піднесе вас високо! Це змінить вас і ваше оточення! Зважте, що кожен шлях земного життя є короткою школою, що з позбавленням плоті для вас самих кінець не настане. Ви будете повсякчас жити або повсякчас помирати! Повсякчас насолоджуватися щастям або повсякчас страждати! Кому здається, що із земним похованням для нього все закінчується, все врівноважується, нехай повертається та йде своїм шляхом, адже в такий спосіб він хоче лише самого себе ввести в оману. Наляканий стоятиме він потім перед Істиною і розпочати свій шлях страждання… буде змушений. Його справжнє єство, оголене, без захисту свого тіла, щільність якого оточувала його мов стіна, буде cпорідненим із ним притягнуте, охоплене та затримане.

Зібратися на силі в серйозному волінні до кращого, яке б могло його звільнити, піднести вище, буде йому важче, тривалий час неможливо, тому що він підвладний лише впливу оточення, яке не має в собі нічого подібного до світлих думок, які б могли його пробудити, підтримати. Він мусить подвійно страждати під усім, що сам собі створив.

З цієї причини йти вгору тоді набагато важче, ніж у плоті й крові, де добре і зле ходить поруч, що можливо тільки під захистом земного тіла, оскільки… це земне життя є школою, де кожному «Я» надана можливість дальшого розвитку згідно з його вільною волею. Тому зберіться на силі нарешті! Плід кожної думки повернеться до вас, тут чи там, ви маєте його спожити! Жодна людина не може уникнути цього факту! Що корисного для вас у полохливому прагненні, наче страус, встромити голову в пісок перед цією дійсністю? Подивіться ж сміливо фактам в обличчя! Вам стане від цього тільки легше, бо тут можна швидше рухатися вперед. Розпочинайте! Але з усвідомленням, що все старе мусить стати врівноваженим. Не чекайте, уподібнюючись багатьом дурням, що щастя одразу після цього крізь двері та вікна люб’язно впаде вам до рук. Можливо, декому з вас доведеться ще звільнятися від величезного ланцюга. Однак, хто через це впадає у відчай, той лише шкодить собі, тому що це його не вбереже і прийнятним бути не може. Вагаючись, він усе для себе лиш ускладнює і, мабуть, на тривалий час взагалі унеможливлює. Це повинно бути йому заохоченням не втрачати більше ні години, бо він починає жити тільки з першим кроком! Блажен той, хто знайшов у собі мужність для цього, – він звільниться від нього, ланка за ланкою. Величезними стрибками може він мчати вперед, тріумфуючи та дякуючи, долаючи останні перешкоди, бо стає вільним!

Каміння, яке через його колишні хибні діяння піднімалося перед ним, наче мур, яке мусило перешкоджати крокувати вперед, аж ніяк не зникає, а, навпаки, ретельно розкладається перед ним, аби він його розпізнав і подолав, бо йому треба виправити всі помилки. Однак, здивований і захоплений, побачить він незабаром любов, яка при цьому запанує довкола нього, щойно він лише виявить добру волю. Шлях йому буде полегшено дбайливим ставленням – як мати допомагає дитині при перших кроках. Є речі в його колишньому житті, яких він боявся торкатися через їхню жахливість і які він залюбки хотів би назавжди забути… зовсім несподівано вони постануть прямо перед ним! Він буде змушений вирішувати, діяти. Надзвичайний збіг обставин тиснутиме на нього. Якщо він наважиться тоді зробити перший крок із вірою в перемогу доброго воління, то розв’яжеться фатальний вузол, він пройде крізь нього і стане вільним.

Однак ледве ця провина спокутується, до нього підступає вже інша в будь-якій формі, ніби вимагаючи, щоб і її спокутували. Так один за одним лопають обручі, які його обмежували, пригнічували. Йому стає так легко! І відчуття легкости, яке багато хто з вас, напевно, вже колись пережив, є не оманою, але наслідком фактів. Так звільнений від гніту дух стає легким і згідно Закону Духовного Тяжіння злітає високо, до того реґіону, якому він тепер належить відповідно до його легкости. Так мусить він усякчас йти вгору, назустріч жаданому Світлу. Зле воління тисне дух донизу і робить його важким, а добре здіймає високо.

Великий Майстер Ісус і в цьому вже показав вам прямий шлях, який неминуче приводить до мети, бо глибоку істину закладено в прості слова: «Люби свого ближнього, як самого себе!»

У такий спосіб він дав ключ до свободи, до сходження! Чому? Тому що це незаперечно: що ви чините для ближнього, те насправді чините тільки для себе! Для самого себе, оскільки згідно з вічними Законами все неодмінно повертається до вас – добро чи зло, уже тут чи там. Це відбувається! Отож найпростіший шлях вам указано тим, як ви маєте розуміти крок до доброго воління. Вашою сутністю повинні ви давати своєму ближньому, вашою природою! Зовсім не обов’язково грошима та майном. Адже тоді незаможні були б неодмінно позбавлені можливости давання. І в цій сутності, у «віддаванні себе» в спілкуванні з вашим ближнім, в уважному ставленні, пошані, які ви йому добровільно пропонуєте, полягає «любов», про яку нам каже Ісус, полягає також допомога, яку ви надаєте своєму ближньому, бо з нею він здатний змінити самого себе або досягти своєї більшої висоти, бо з нею він зможе зміцнитися.

Зворотне ж випромінювання від цього у своїй взаємодії швидко піднесе вас у височінь. Завдяки йому ви повсякчас будете отримувати нові сили. У стрімкому польоті зможете ви тоді полинути до Світла…

Нещасні дурні, які ще можуть запитувати: «Що я виграю від цього, якщо покину так багато звичного, змінивши себе?» Хіба це торгова угода, яку треба укласти? І якби вони лише як люди виграли, як такі підвищили свою сутність, то цієї винагороди було б уже достатньо. Але це нескінченно більше! Я повторюю: з початком доброго воління кожен ставить позначку кінця свого примусового спокутування, яке він мусить виконати, якого ніколи не може уникнути. Ніхто інший не в змозі його в цьому замінити. Він обирає, отже, рішення про передбачений кінець примусу спокутування. Це коштовність, яку не спроможні замінити всі скарби цього світу. Він виривається таким чином із ланцюгів невільника, які сам собі повсякчас кує. І тому прокидається від сну, що лише ослаблює. Нехай нарешті настане пробудження!

Геть цей дурман, який нав’язує паралітичну вигадку, що порятунок через Спасителя стає охоронною грамотою задля того, щоб ви впродовж усього свого життя могли безтурботно віддаватися «себелюбству», а коли нарешті станете віруючими, повернути назад і з вірою у Спасителя та його Діяння відійти з цієї Землі! Дурні, хто від Божества чекає такого жалюгідного, недосконалого незавершеного діяння! Це означало б адже плекати зло! Задумайтеся над цим, зробіть себе вільними!

—————
Послання Ґраля Абдрушина


Черговість доповідей

[Послання Ґраля Абдрушина]  [Відлуння до Послання Ґраля] 

контакт