У Світлі Істини

Послання Ґраля Абдрушина


1.КНИГA ◄ ► 2.КНИГA
Deutsch
English
Francais
Español
Português
Русский
Magyar
Česky
Slovensky
Черговість доповідей


6. Доля

Люди говорять про заслужену і незаслужену долю, про винагороду та покарання, про відплату і карму* (долю).

Це все лише часткове визначення наявного у Творінні Закону: Закону Взаємодії!

Закон, який закладений в усьому Творінні від самого початку, який у велике, неминуще становлення нерозривно був вплетений, як необхідна частина самого творення та розвитку. Ніби величезна система найтонших нервових волокон, утримує і оживляє він ґрандіозний Всесвіт і сприяє неспинному рухові, вічному даванню та отриманню!

Просто і безпосередньо, проте дуже влучно великий Провісник Істини Христос Ісус сказав: «Що людина посіє, те вона й пожне!».

У кількох цих словах показана картина діяння і життя в усьому Творінні так виразно, що інакше навряд чи можна сказати. Залізно вплетений зміст слів у Буття. Незмінний, недоторканний, непідкупний у неспинній дії.

Ви можете це бачити, якщо бажаєте бачити! Почніть зі спостереження видимого вами тепер оточення. Те, що ви називаєте Законами природи, адже це Божественні Закони, це Воля Творця. Ви швидко розпізнаєте, які непохитні вони у невпинному діянні, бо якщо сієте пшеницю, не пожнете жито, а якщо розкидали жито, то не може зійти рис! Для кожної людини це настільки очевидно, що над самою подією вона відтак зовсім не замислюється. Тому наявний тут суворий і великий Закон вона взагалі не усвідомлює. І все-таки вона стоїть перед вирішенням загадки, яка не потребує жодної загадковости.

Цей же Закон, який ви можете також спостерігати, діє з тією ж впевненістю та силою навіть у найтонших явищах, які ви можете розпізнати лише крізь збільшувальне скло, і поширюється ще далі в Ефірноречовинній частині усього Творіння, яка значно більша. У кожному здійсненні лишається він незмінним, також і в найтоншому розвиткові ваших думок, які, безсумнівно, ще належать до речовинности, бо інакше вони не спроможні створити жодної дії.

Як можете ви уявляти, що він має бути інший саме там, де ви цього хочете? Ваші сумніви насправді є ніщо інше, як виразно виявлені внутрішні бажання!

У всьому видимому і невидимому вами бутті відбувається не інакше, тобто подібне породжує подібне, незалежно від роду речовини. Так само триває зростання і становлення, достигання плодів і породження собі подібного. Це звершення проходить однаковим крізь усе без винятків, не утворюючи прогалин, не зупиняючись перед якоюсь частиною Творіння, але несе це здійснення наскрізь нерозривною ниткою, яку не відхилити і не обірвати. Якщо навіть більша частина людства у своїй обмеженості та уяві ізолювала себе від Всесвіту, то Божественні Закони або Закони природи внаслідок цього не припинили впливати на них як на приналежних до нього, і незмінно спокійно та рівномірно продовжують працювати.

Але Закон Взаємодії зумовлює також, що всюди, де людина сіє, тобто спричиняє дію чи впливає, там вона і пожати мусить!

Людина завжди може обрати вільне рішення, вільне визначення на початку будь-якої справи про те, куди має бути проведена Всемогутня Сила, що струменить крізь неї, в якому напрямі. За наслідки, що виникли при спрямуванні цієї Сили у бажаному їй напрямі, вона мусить тоді відповідати. Незважаючи на це, багато хто наполегливо стверджує, що людина нібито не володіє вільною волею, якщо вона підвладна долі!

Це безглуздя має на меті лише самоодурманення або в цьому міститься невдоволення підвладністю чомусь невідворотному, безсиле ремствування, але насамперед це самовиправдання, бо кожна зворотна дія, що падає на неї, мала початок, і в цьому початкові полягала причина пізнішої зворотної дії – у попередньому вільному рішенні людини. Це вільне рішення колись передувало кожній взаємодії, тобто кожній долі! З першим волінням людина щоразу виробляє, утворює щось, у чому їй самій рано чи пізно доведеться жити. Коли це станеться, невідомо, але трапляється по-різному. Це може бути у тому ж земному бутті, в якому перше воління створило для цього початок, але напевно може трапитися після скидання груборечовинного тіла, в Ефірноречовинному світі, або ще пізніше знову в груборечовинному земному бутті. Переміни при цьому не відіграють жодної ролі, вони людину від цього не звільняють. Вона продовжує нести з’єднувальні нитки з собою, доки від них звільниться, що означає «спокутування» в остаточній дії, яка відбувається завдяки Закону Взаємодії.

Той, хто щось формує, прив’язаний до свого власного діяння, навіть якщо він призначав його для інших!

Отже, якщо людина сьогодні обирає рішення вчинити будь-що зле комусь іншому подумки, словами або діями, то вона таким чином щось «поміщає у світ»; зовсім байдуже, чи видиме воно їй чи ні, тобто груборечовинне воно або ефірноречовинне, отже, воно має в собі силу та життя, у бажаному напрямі далі розвивається і діє.

Як воно позначиться на тому, кому призначене, цілком залежить від душевної властивости останнього, внаслідок цього воно буде більшим або меншим, можливо, й іншим, ніж хотів злозичливий, або взагалі не зможе заподіяти жодної шкоди, бо тільки душевний стан є вирішальним для нього самого. Отже, перед такими речами ніхто не лишається беззахисним.

Інакше з тим, хто своїм рішенням та своїм волінням започаткував причину для цього руху, тобто з тим, хто став призвідником. З ним, безумовно, залишається зв’язане ним започатковане і після коротких чи довгих мандрів у Всесвіті воно знову повертається до нього зміцненим, як напоєна бджола, внаслідок притягання подібного роду. Закон Взаємодії при цьому здійснюється так, що кожне започатковане у своєму русі крізь Всесвіт притягує чимало спорідненого або таким же самим притягується; потім внаслідок такого з’єднання виникає джерело сили, з якого, як із центру, зміцнена подібним сила розсилається до всіх тих, які своїми започаткуваннями, як шнурами, зв’язані з місцем збору подібного роду.

Внаслідок цього зміцнення завжди відбувається все більше ущільнення, зрештою, виникає груборечовинний осад, у якому колишній призвідник тепер мусить прожити те, що тоді сам побажав, щоб остаточно звільнитися від нього. Це виникнення та становлення такої страхітливої і неправильно осягненої долі! Вона справедлива аж до найменших та найтонших ґрадацій, бо завдяки притяганню тільки подібного роду у зворотному випромінюванні ніколи не зможе принести нічого іншого як те, що насправді спершу побажала сама людина. Чи призначалося це для когось окремо, чи стосувалося чогось загального, не має значення, бо те саме становлення також природне, коли людина своє воління спрямовує не обов’язково на іншу людину або на багатьох, а взагалі живе в будь-якому роді воління.

Рід обраного нею воління визначає, які плоди насамкінець вона має пожати. Тож численні ефірноречовинні нитки висять на людині, або вона на них, через які до неї зворотно тече все те, що колись вона серйозно побажала. Ці течії утворюють суміш, яка безперервно і відчутно впливає на формування характеру.

Отже, у ґрандіозній машині Всесвіту є багато явищ, які разом впливають на «самопочуття» людини, але немає нічого, для чого передусім сама людина не створила причину.

Вона постачає нитки, з яких на невтомному ткацькому верстаті буття виготовляється покрив, який доведеться їй носити.

Христос виразно і чітко висловив те саме, коли сказав: «Що людина сіє, те буде вона жати». Він не сказав «може» вона пожати, але «буде». Так само можна сказати: вона мусить пожати те, що посіяла.

Часто чуємо, як зазвичай досить розумні люди говорять: «Не зрозуміло, як Бог таке допускає!».

Але не зрозуміло, як люди можуть говорити таке. Яким малим уявляють вони Бога у цих словах. Цим вони наводять доказ, що Він здається їм «Богом, який діє свавільно».

Але Бог не втручається взагалі в усі ці малі і великі людські турботи, війни, злидні та інші земні клопоти! Він від самого початку вплів у Творіння Свої досконалі Закони, які самочинно проводять свою непідкупну роботу, тому все здійснюється цілком точно, вічно і незмінно, завдяки чому як перевага, так і неприязнь виключені, і будь-яка несправедливість стає неможливою. Тобто Богу не потрібно особливо про це турбуватися – Його Твір бездоганний.

Головна помилка дуже багатьох людей полягає в тому, що їхні міркування випливають з Груборечовинного і в ньому вони розглядають себе як центральний пункт, а також сприймають земне життя як одне, тоді як насправді вони вже мають за собою декілька земних життів. Як останні, так і проміжні часи в Ефірноречовинному світі складають єдине буття, крізь яке туго натягнені нерозривні нитки, тому в наслідках відповідного земного життя лишається видимою лише маленька частина цих ниток. Таким чином це велика омана вірити в те, що з народженням розпочинається цілком нове життя, тобто що дитина є «невинною»* (дивись доповідь № 15 «Таємниця народження») і що усі події треба зараховувати тільки до короткого земного буття. Якби це було справді так, то, очевидно, при наявній справедливості причини, наслідки і зворотні дії мусили б замкненими припасти на проміжок одного земного буття.

Відверніться від цієї омани. Тоді ви швидко виявите логічність і справедливість, яких тепер так часто не вистачає у всіх подіях!

Багато хто при цьому лякається і боїться того, що чекає на нього згідно із Законами у зворотній дії від минулого.

Однак цей клопіт не потрібен тим, у кого є серйозне добре воління, бо в самочинних Законах закладена водночас і надійна запорука милости та прощення!

Не кажучи вже про те, що із започаткуванням доброго воління відразу встановлюється межа, де ланцюг лихих зворотних дій мусить досягти кінця; потім набуває сили ще одна надзвичайної цінности подія. Завдяки незмінному доброму волінню в усьому мисленні та вчинках зароджується також споріднене джерело сили, що, діючи зворотно, зумовлює невпинне зміцнення, тож добро стає все міцнішим у самій людині, виходить з неї і передусім формує згідно з цим ефірноречовинне оточення, яке охоплює її, ніби захисний покрив, так само, як повітряна оболонка забезпечує захист навколо Землі.

Якщо тепер лихі зворотні дії від минулого повертаються для спокутування до цієї людини, то завдяки її чистоті вони зісковзнуть від такого оточення або покриву і таким чином будуть відведені від неї.

Але якщо, незважаючи на це, вони проникнуть у цей покрив, то лихі випромінювання негайно будуть роздроблені або ж значно послаблені, завдяки чому шкідливий вплив стане зовсім неможливий чи буде відбуватися лише цілковито меншою мірою.

Крім того, завдяки змінам, що трапилися з нею, і сама людина внутрішньо налаштувалася на ті зворотні випромінювання, з якими тривале прагнення до доброго воління стало набагато тоншим та легшим, отже, споріднено вона більше не відповідає величезній щільності лихих або низьких течій. Так само, як бездротовий телеграф, коли приймальний апарат не налаштований на хвилю передавача.

Природним наслідком цього є те, що щільні течії іншого роду не можуть зачепитися і минають без поганого впливу і без шкоди.

Тому негайно до справи! Творець усе вклав вам до рук у Творінні. Скористайтеся часом! Кожна мить приносить вам загибель чи виграш!

—————
Послання Ґраля Абдрушина


Черговість доповідей

[Послання Ґраля Абдрушина]  [Відлуння до Послання Ґраля] 

контакт