У Світлі Істини

Послання Ґраля Абдрушина


1.КНИГA ◄ ► 2.КНИГA
Deutsch
English
Francais
Español
Português
Русский
Magyar
Česky
Slovensky
Черговість доповідей


14. Спаситель

Спаситель на хресті! Багато тисяч цих хрестів установлено на знак того, що Христос постраждав і помер заради людства. Вони закликають віруючих з усіх боків: «Пам’ятайте про це!». У безлюдному полі, на пожвавлених вулицях великих міст, у тихій кімнатці, в церквах, на могилах і на весіллях – усюди слугує він розрадою, підтримкою та нагадуванням. Пам’ятайте про це! За ваші гріхи це сталося, що Син Божий, який приніс вам благо на Землю, постраждав і помер на хресті.

З душевним зворушенням постає віруючий перед ним, у глибокій пошані та сповнений вдячности. З радісним почуттям відходить він потім в усвідомленні, що завдяки жертовній смерті звільнився від своїх гріхів.

Але ти, серйозний шукачу, підійди, стань перед цим знаком священної серйозности і спробуй зрозуміти твого Спасителя! Відкинь м’який покрив зручности, який тебе так приємно зігріває і створює почуття задоволення затишною захищеністю, яке змушує тебе дрімати аж до останньої земної години, коли ти зненацька будеш вирваний зі своєї напівдрімоти – тебе відділять від земної упереджености і раптом ти постанеш перед незатьмареною Істиною. Тоді швидко розвіються твої ілюзії, в яких ти перебував, з якими ти занурився у бездіяльність.

Тому пробудися, твій земний час – безцінний! За ваші гріхі прийшов Спаситель – це недоторканно і буквально правильно. Як і те, що він помер за провину людства.

Проте внаслідок цього твої гріхи з тебе не зняті! Діянням порятунку Спасителя було прийняти боротьбу з темрявою, щоб людству принести Світло, відкрити йому шлях до прощення усіх гріхів. Кожен має подорожувати цим шляхом один – згідно з незаперечними Законами Творця. І Христос прийшов не порушити Закони, але виконати їх. Не пізнай же хибно того, хто має бути твоїм кращим другом! Не вкладай в істинні слова помилкового змісту!

Якщо цілком правильно сказано – за гріхи людства все це відбулося, то це означає, що Прихід Ісуса був потрібен лише тому, що людство більше не в змозі було самостійно знайти вихід із самоствореної темряви та звільнитися від її мертвого хвату. Христос мусив цей шлях знову прокласти і вказати його людству. Якби воно не втягнулося так глибоко у свої гріхи, тобто, якби людство не пішло хибним шляхом, то Прихід Ісуса був би не потрібен, йому не довелося б проходити шлях боротьби та страждання. Тому цілком правильно, що він мусив прийти тільки за гріхи людства, щоб на хибному шляху воно зовсім не зісковзнуло у провалля, в темряву.

Але це не означає, що кожній окремій людині в одну мить пробачаться її особисті провини, щойно вона справді увірує в слова Ісуса та житиме згідно з ними. Втім, якщо вона живе відповідно до слів Ісуса, то її гріхи будуть прощені. Але лише поступово, з часом, коли розмикання настане завдяки протидії доброго воління згідно зі словами Ісуса у взаємодії. Не інакше. На відміну від цього для тих, хто не живе згідно зі словами Ісуса, прощення взагалі неможливе.

Однак цим не сказано, що тільки приналежні до християнських церков можуть здобути прощення.

Ісус проголосив Істину. Тому його слова повинні охоплювати і всі Істини інших релігій. Він хотів не заснувати церкву, а вказати людству істинний шлях, який так само добре може вести крізь Істини решти релігій. Тому в його словах міститься так багато відгомонів тих релігій, які вже тоді існували. Ісус не мав чого запозичувати з них, оскільки Істина, яку він приніс, мала у собі як необхідне все те, що вже було від Істини в інших релігіях.

А хто не знає слів самого Ісуса, але серйозно прагне до Істини та ушляхетнення, той вже цілком живе у змісті цих слів і тому, напевно, досягне і чистої віри, і прощення своїх гріхів. Тому уникай однобічного погляду. Це знецінення Діяння Спасителя, стягування вниз Божественного Духу.

Хто прагне до Істини, до Чистоти, тому достатньо і Любови. Якщо, долаючи інколи найтяжчий сумнів, він у боротьбі духовно піднімається по сходинках угору, байдуже, до якої релігії належить, уже тут або тільки в Ефірноречовинному світі але зустріне Дух Христа, який потім у кінцевому завершенні приведе його і до пізнання Бога Отця; тоді збудеться Слово: «Ніхто не приходить до Отця інакше, ніж через мене».

Але «кінцеве завершення» настане не в останній земній годині, а на певному ступені розвитку духовної людини, для якої перехід із Груборечовинного до Ефірноречовинного світу це лише перетворення.

Тепер повернімося до подій великого Діяння Спасіння самого: людство заблукало в духовній темряві. Воно саме для себе її створило, все більше й більше підкорюючись тяжко виплеканому інтелектові. Таким чином і межі спроможности осягнення люди зробили ще вужчими, доки вони як і мозок стали безумовно прив’язані до простору та часу, будучи не в змозі розпізнати шлях до нескінченного і вічного. Так вони цілком зв’язали себе земним, обмежили себе у просторі та часі. Будь-який зв'язок зі Світлом, з Чистим, Духовним перервався. Воління людини звелося до суто земних прагнень, окрім тих небагатьох, які не володіли могутністю Пророків, щоби пробити, утворити вільну дорогу до Світла.

Внаслідок такого стану злу були відчинені усі ворота. Темрява линула все вище і, приносячи нещастя, розтікалася над Землею. Це могло призвести тільки до одного кінця: духовної смерти. Найстрашніше, що може спіткати людину.

Але провину за все це лихо несуть самі люди! Вони притягнули його до себе, тому що добровільно вибрали цей напрям. Вони хотіли і виплекали його, навіть були горді за досягнення у своєму безмежному засліпленні, не розпізнавши в нав’язаній самим собі з такими зусиллями обмеженості осягнення усього жаху наслідків. Це людство вже не могло утворити жодного шляху до Світла. Добровільна звуженість стала вже занадто великою.

Якщо порятунок взагалі ще був можливий, то лише за допомогою Світла. Інакше зупинити занепад людства у темряві було неможливо.

Сама темрява внаслідок нечистоти ущільнюється і стає важкою. Відповідно до цієї важкости сама по собі вона спроможна піднятися лише до визначеної граничної ваги, якщо з іншого боку не надійде на допомогу сила притягання. Світло ж відповідно до своєї Чистоти володіє легкістю, і тому воно не може опуститися вниз аж до цієї темряви.

Внаслідок цього між обома частинами утворюється нездоланна прірва, в якій знаходиться людина разом зі своєю Землею!

У руках людини вибір, чому, залежно від роду свого воління і бажання, піти назустріч – Світлу чи темряві, які ворота відчинити і які шляхи прокласти і таким чином що – Світло чи темрява заполонить Землю. Вони самі утворюють при цьому постамент, спираючись на силу воління якого, Світло чи темрява одержить тверду опору і, на підставі цього, зможе діяти більш або менш енергійно. Чим більшу могутність здобуває внаслідок цього Світло чи темрява на Землі, тим більшою мірою обране виливає на людство те, що воно йому має дати: добро або зло, благо чи лихо, щастя або нещастя, райське блаженство чи пекельні муки.

Чисте воління людей стало занадто слабким, щоб серед уже панівної важкої темряви, яка все душить, знайти на Землі для Світла місце, в якому Воно б могло втриматися, з яким можна було б з’єднатися в такий спосіб, щоб у незатьмареній Чистоті і завдяки цьому в незменшеній силі Воно б розкололо темряву та звільнило людство, яке тоді у виснаженому джерелі одержало б нову силу і знайшло шлях угору до Світлих Висот.

Самому ж Світлу неможливо було настільки глибоко опуститися до бруду, не маючи для цього надійної опори. Тому мусив прийти Посередник. Тільки Посланець зі Світлих Висот, ставши людиною, міг розламати темний мур, зведений за допомогою людського воління і серед усякого зла утворити цей груборечовинний постамент для Божественного Світла, що твердо стоятиме в оточенні важкої темряви. Тоді з цього місця закріплення чисті промені Світла спроможні розщепити та розсіяти темну масу, щоб людство остаточно не занурилося і не задихнулося в темряві.

Так Ісус прийшов заради людства та за його гріхи!

Встановлений таким чином новий зв’язок зі Світлом за тієї Чистоти та Сили Посланця Світла вже не міг бути перерваний темрявою. Так для людей був прокладений новий шлях до Духовних Висот. Завдяки втіленню в людину, від Ісуса, цього посталого земного постамента Світла, в темряву тепер пробилися його промені, як животворне Слово, яке принесло людям Істину. Він міг передати цю Істину непідробленою, бо його зв’язок зі Світлом завдяки тій же Силі був чистий і не міг бути затьмарений темрявою.

Люди тоді стрепенулися зі свого запамороченого стану завдяки дивам, які в той час відбувалися. Вирушивши слідом за ними, вони зіткнулися зі Словом. А почувши принесену Христом Істину та роздумуючи над нею, у сотень тисяч поступово пробудилося бажання йти слідом за цією Істиною, щоби більше знати про неї. І таким чином вони поволі спрямувалися назустріч Світлу. Завдяки цьому бажанню темрява, що їх оточувала, розсіялася, промені Світла один за одним переможно прорвали її, щойно люди замислилися над Словом і впевнилися в його істинності. Навколо них ставало все світліше; темрява більше не знаходила серед них твердої опори і, врешті-решт, відступила від людей, все більше втрачаючи ґрунт під собою. Так Слово Істини у темряві діяло як гірчичне зерно, яке непомітно проростає, і як закваска для хліба І в цьому полягало Діяння Спасителя, Сина Божого Ісуса, Провісника Світла та Істини.

Темрява, яка вже марила пануванням над усім людством, вчинила опір, вступивши в шалену боротьбу, щоб унеможливити Діяння Спасителя. До самого Ісуса вона не могла підступити, зісковзуючи з його чистого відчуття. Зрозуміло, що вона послуговувалася своїми слухняними знаряддями, маючи їх у розпорядженні для боротьби.

Це були люди, які цілком правильно називали себе «людьми інтелекту», тобто тими, що підкорилися інтелектові і таким чином як і він прив’язали себе до простору та часу, внаслідок чого вищі духовні поняття, що перебувають високо над простором і часом, вони більше не спроможні осягнути. І тому вони не в змозі були йти за Вченням Істини. Усі вони були переконані в тому, що досить твердо стоять на ґрунті «реальности», таких, до речі, ще й сьогодні доволі багато. Але насправді ґрунт реальности – це ґрунт найбезпросвітнішої обмежености. Ці люди якраз і складали більшість тих, хто уособлював владу, тобто, хто тримав у руках керівні та релігійні важелі впливу.

Так для свого захисту темрява оскаженіло підхльостувала цих людей до грубого перевищення своїх повноважень, яке застосувала проти Ісуса, бо в їхніх руках була земна влада.

Таким чином темрява сподівалася зробити Ісуса нерішучим і вже в останню мить зруйнувати Діяння Спасителя. Те, що вона взагалі могла застосовувати владу на Землі, було винятково провиною людства, спроможність осягнення якого звузилася через його самостійно обрану хибну позицію і темрява таким чином одержала перевагу.

Тільки ця провина стала гріхом людства, який притягнув до себе все інше зло.

І за цей гріх людства мусив страждати Ісус! Підхльостуючи і далі, темрява дійшла до крайнощів: Ісус мав зазнати хресної смерти, якби він продовжував стверджувати, що є Провісником Істини та Світла. Це було визначальне рішення. Втеча, повне відречення від усього могли ще врятувати його від хресної смерти. Але це означало б перемогу темряви в останню мить, оскільки уся діяльність Ісуса тоді б зійшла поступово нанівець, а темрява переможно запанувала над усіма людьми. Ісус не виконав би своєї Місії, розпочате Діяння Спасіння залишилося б незавершеним.

Внутрішня боротьба в Гетсиманії була тяжкою, але короткою. Ісус не злякався земної смерти, але спокійно прийняв її заради принесеної ним Істини. Своєю кров’ю на хресті підтвердив він як печаткою все те, про що говорив і чим жив.

Таким вчинком він остаточно здолав темряву, яка пустила в хід останній козир. Ісус переміг. Із Любови до Отця, до Істини, із Любови до людства, для якого залишив шлях до свободи та Світла, бо завдяки цій смерті воно зміцніло в Істині його Слова.

Зречення або втеча і пов’язане з ними припинення своєї діяльности мусили б посіяти сумніви серед людей.

Отже, Ісус помер за гріхи людства! Якби не було гріхів людства, відвернення від Бога у звуженості інтелекту, то Ісус міг би уникнути і свого Пришестя, і свого шляху страждання та своєї хресної смерти. Тому цілком правильно кажуть: за наші гріхи прийшов Ісус, постраждав та прийняв хресну смерть!

Але це не означає, що ти сам не повинен спокутувати свої власні гріхи!

Тепер ти можеш це зробити легко, бо проголошуючи Істину, Ісус указав тобі шлях своїм Словом. Однак і хресною смертю Ісуса неможливо так просто змити з тебе твої власні гріхи. Якби таке сталося, то спершу мусили б упасти всі Закони Всесвіту. Але цього не відбудеться. Сам Ісус досить часто посилається на все те, «що записано», тобто на давнє. І нова Евангелія Любови не має наміру давню Евангелію Справедливости повалити чи відкинути, але доповнити. Щоби бути таким чином з’єднаними.

Тому не забувай про Справедливість Великого Творця усього сущого! Порушити її неможливо ані на волосину, і стоїть вона непохитною від самого початку світу та аж до його кінця! Вона б у жодному разі не допустила, щоб хтось узяв на себе провину іншого, аби спокутувати її.

За провину інших, тобто через провину інших Ісус міг прийти, постраждати, померти, як Борець відстояти Істину, але він сам залишиться недоторканним та чистим від цієї провини, і тому особисто не спроможний взяти її на себе.

І тому це Діяння Спасіння не применшується – навпаки, більшої Жертви не може бути. Ісус зі Світлих Висот заради тебе зійшов у бруд, боровся за тебе, страждав і помер для тебе, щоби принести тобі Світло, аби ти не збився з правильного шляху вгору, щоб ти не заблукав у темряві і не загинув!

Таким постає твій Спаситель перед тобою. У цьому полягало його велике Діяння Любови.

Божа Справедливість у Законах Всесвіту завжди серйозна та сувора, бо що людина посіє, те вона й пожне – говорить і сам Ісус у своєму Посланні. Згідно з Божественною Справедливістю їй не спишеться ані копійки!

Задумайся над цим, коли стоїш перед знаком священної серйозности. Щиро подякуй за те, що Спаситель Словом своїм знову відкрив тобі шлях до прощення твоїх гріхів, відійди від цього місця з серйозним наміром іти указаним тобі шляхом, щоб досягти прощення. Однак іти таким шляхом означає не лише вивчати Слово і вірити в нього, але й цим Словом жити! Вірити в нього, значить вважати правильним, але якщо не в усьому діяти згідно з ним, тоді для тебе зовсім немає жодної користи. Навпаки, ти будеш у гіршому становищі, ніж ті, які взагалі нічого не знають про Слово.

Тому пробудися, земний час для тебе – безцінний!

—————
Послання Ґраля Абдрушина


Черговість доповідей

[Послання Ґраля Абдрушина]  [Відлуння до Послання Ґраля] 

контакт