У Світлі Істини

Послання Ґраля Абдрушина


1.КНИГA ◄ ► 2.КНИГA
Deutsch
English
Francais
Español
Português
Русский
Magyar
Česky
Slovensky
Черговість доповідей


16. Чи радити окультне навчання?

На це запитання треба відповісти категоричним «ні». Окультне навчання, до якого загалом зараховують вправи з набуття здатности до яснобачення, ясночуття тощо, є перешкодою для внутрішнього вільного розвитку та справжнього духовного злету. Таким чином можна виростити тих, кого в глибоку давнину іменували так званими магами* (чаклунами), якщо навчання протікало певною мірою успішно.

Це однобічне намацування шляху знизу вгору, причому так званих земних меж здолати ніколи не вдається. За всіх цих обставин у сенсі набутого завжди буде йтися лише про речі низького та найнижчого рівня, які не спроможні піднести людей внутрішньо вище, але, напевно, у змозі ввести в оману.

За таких умов людина здатна проникнути лише в найближче до неї ефірноречовинне оточення, інтелекти якого почасту ще менш обізнані, ніж самі земні люди. Все, чого вона цим досягає – лише стає відкритою перед невідомими їй небезпеками, від яких була захищена саме завдяки тому, що перебувала поза цією сферою.

Той, хто шляхом навчання оволодів яснобаченням або ясночуттям, часто бачить або чує в цьому низькому оточенні й те, що здається йому високим та чистим, і все ж воно має з ним дуже мало спільного. За допомогою вправ до цього долучається власна ще більше збуджена фантазія, яка також породжує оточення, потім справді видиме і чутне учнем, і тоді виникає плутанина. Таким чином людина, котра через штучне навчання невпевнено стоїть на ногах, не може цього розпізнати, з кращими намірами не може провести чіткої межі між істиною та обманом, як і розібратися у тисячах образів, які формотворча сила складає в ефірноречовинному житті. Зрештою, її досягають і низькі безумовно шкідливі для неї впливи, яким вона сама добровільно відкрилася, доклавши для цього багато зусиль, і яким не може протиставити вищу силу, і незабаром стає некерованим уламком у невідомому морі, який для всіх, хто з ним стикається, може стати небезпечним.

Відбувається точно так, якби людина не вміла плавати. Вона цілком здатна рухатися досить захищеною у човні незнайомою для неї стихією. Подібно до земного життя. Але якщо, пливучи, видалити дошку у човні, що є для неї прихистком, то в захисті з’явиться отвір, крізь який проникне вода і позбавить її захисту та затягне з собою. Ця людина, яка не вміє плавати, стане через це жертвою незнайомої для неї стихії.

Таким є процес окультного навчання. Людина таким чином лише виймає дошку із судна, під захистом якого перебуває, але не вчиться плавати!

Проте є й плавці, що називають себе майстрами. Плавцями в цій ділянці є ті, хто вже несе у собі сформовані нахили і завдяки деякому навчанню простягнув руку в невідоме, щоб ці задатки набули значущости, намагаючись до того ж ще більше їх розвинути. Тобто у таких випадках більш або менш сформовані нахили пов’язані зі штучним навчанням. Однак навіть для кращого плавця завжди встановлені вузькі межі. Наважившись заплисти далеко, він утрачає сили і врешті-решт гине так само, як і той, хто не вміє плавати, якщо… до нього, як і до іншого не надійде допомога.

Але в Ефірноречовинному світі така допомога може надійти тільки зі Світлих Висот, з Царства Чистого Духовного. І ця допомога знов-таки може з’явитися лише тоді, коли той, хто в небезпеці, у своєму душевному розвиткові досяг визначеного ступеня чистоти, з’єднавшись з яким, вона утворює опору. А така чистота досягається не окультним навчанням з дослідами, але вона може встановитися лише завдяки підвищенню справжньої внутрішньої моралі з поглядом, що повсякчас звернений до Чистоти Світла.

Якщо людина тримається цього шляху і з часом набуває певного рівня внутрішньої чистоти, який, звичайно, відбивається і в її думках, словах та діях, то поступово вона вступає у зв’язок з більш чистими Висотами та одержує звідти у взаємодії збільшену силу. Таким чином вона має зв’язок крізь усі проміжні сходинки, які її тримають і на яких вона може триматися. Незабаром без будь-яких власних зусиль їй буде надано все те, чого марно намагаються досягти плавці. Але з дбайливістю та обачністю, які закладені в невблаганних Законах Взаємодії для того, щоб вона одержала саме стільки, аби у протидії бути спроможною виставити принаймні рівнозначну силу, чим усяка небезпека усувається відразу. Нарешті відокремлювальний рубіж, прирівняний до дошок човна, стає поволі все тонший і кінець-кінцем зникає зовсім. Але тоді настає момент, коли в Ефірноречовинному світі аж до Світлих Висот вона відчуває себе як риба у воді, цілком як удома. Це і є єдино правильний шлях. Через штучне навчання все передчасне до того ж є помилковим. Тільки риба у воді дійсно убезпечена водою, бо це її стихія, для існування в якій вона володіє всім необхідним, чого ніколи не зможе досягти найвправніший плавець.

Якщо людина навчається цьому, то спершу на це було її добровільне рішення, наслідкам якого вона тоді підлягає. І тому вона не може розраховувати, що їй обов’язково надійде допомога. Адже раніше вона обрала рішення з власної вільної волі.

Але людина, котра спонукає до такого навчання інших, які потім наражаються на небезпеки найрізноманітнішого роду, має взяти на себе велику частину наслідків, як провину від кожного окремо. Ефірноречовинно вона буде прикута до їх усіх. Після свого земного кінця вона беззаперечно мусить опуститися до тих з них, що відійшли раніше і потрапили в небезпеку, навіть до того, хто занурився найглибше. Вона сама зможе піднестися вгору не раніше ніж допоможе знову піднятися кожному з них окремо, зітре хибний шлях і, крім цього, ще й надолужить втрачене через це. Врівноваженням у взаємодії і водночас шляхом милости стане це для неї, коли несправедливість буде виправлена і продовжиться сходження.

Якщо ж така людина впливала на інших не лише словом, а ще й своїми творами, то покарання стане ще важчим, тому що ці твори і після її власного земного кінця коїтимуть лихо. Тоді в Ефірноречовинному світі вона чекатиме доти, доки переселиться останній з тих, хто цими творами дозволив себе ввести в оману, і яким внаслідок цього вона знову має допомогти підвестися. На це можуть піти століття.

Але це не означає, що сфера Ефірноречовинного світу в земному житті має залишатися недоторканною та зачиненою!

Внутрішньо дозрілим завжди випаде слушна година, аби вони відчули себе як удома там, де на інших чигає небезпека. Вони матимуть право споглядати Істину і передавати її іншим. Але при цьому вони чітко розгледять і небезпеки, які загрожують тим, хто за допомогою однобічного окультного навчання хоче проникнути в низовини невідомого їм краю. Вони ніколи і нікому не нададуть жодного приводу для окультного навчання.

—————
Послання Ґраля Абдрушина


Черговість доповідей

[Послання Ґраля Абдрушина]  [Відлуння до Послання Ґраля] 

контакт