У Світлі Істини

Послання Ґраля Абдрушина


1.КНИГA ◄ ► 2.КНИГA
Deutsch
English
Francais
Español
Português
Русский
Magyar
Česky
Slovensky
Черговість доповідей


17. Спіритизм

Спіритизм! Медіумічні явища! Бурхливо палає суперечка навколо них з усіма «за» і «проти». Не моє завдання щось говорити про супротивників та їхній запал заперечення. Це було б марним витрачанням часу, бо будь-якій логічно мислячій людині достатньо лише прочитати ці так звані перевірки чи обстеження, щоб самій переконатися, що вони свідчать про повну необізнаність і безсумнівну нездатність таких «перевіряльників». Чому? Якщо я хочу досліджувати земне царство, то повинен зосередитися на землі та її властивостях. Якщо ж, навпаки, я вивчаю море, то мені не залишається нічого іншого, як зосередитися на властивостях води, використовуючи відповідні їм допоміжні засоби. Підступаючи до води з лопатою і совком або до тулуба з бормашиною, я б, напевно, у своїх дослідженнях далеко не просунувся. Невже я повинен заперечувати наявність води, тому що на противагу до більш звичної мені твердої землі лопата проходить крізь неї? Або тому що я не можу ходити по ній як по твердій землі? Супротивники скажуть: «Це не одне й те саме, бо наявність води я спостерігаю і відчуваю, чого ніхто не може заперечити!».

Чи багато часу минуло відтоді, як доволі енергійно заперечували наявність мільйонів різнокольорових живих істот у краплині води, про що тепер знає кожна дитина? А чому заперечували? Лише тому, що їх не бачили! Піля того як винайшли інструмент, пристосований до їхніх особливостей, лише тоді можна було пізнавати, бачити і спостерігати новий світ.

Те саме маємо і з позаречовинним світом, з так званим потойбічним! Прозрійте ж! І тоді лише ви матимете право на судження! Це залежить від вас, а не від «іншого світу». Крім груборечовинного тіла, ви маєте в собі ще й речовину іншого світу, тоді як потойбічні вже не володіють притаманною вам грубою речовинністю. Ви вимагаєте і чекаєте на те, що потойбічні, які вже позбулися грубої речовинности, наблизяться до вас (подадуть знаки тощо). Ви очікуєте, сидячи в позі суддів, що вони доведуть вам своє існування, тоді як ви, крім грубої речовинности, маєте ще й речовину потойбічного світу.

Наведіть же від себе міст, який ви можете навести, хай запрацює нарешті та речовина, яка перебуває у вашому розпорядженні, і завдяки цьому прозрійте! Або замовкніть, якщо не розумієте цього, і підживлюйте тільки груборечовинне, яке ще важче ляже на ефірноречовинне. Настане день, коли ефірноречовинне має відокремитися від груборечовинного – і тоді виснажене воно залишиться без руху, бо його зовсім відучили від польоту, оскільки це все також підлягає земним законам, як і земне тіло. Тільки рух надає силу! Вам не потрібні медіуми, щоби пізнати ефірноречовинне. Лише спостерігайте життя, яким живе у вас ваше ефірноречовинне. Своєю волею наділіть його тим, чого воно потребує, аби зміцнитися. Чи ви хочете заперечити наявність і вашої волі, бо ви її не бачите і не можете до неї доторкнутися?

Досить часто ви відчуваєте вплив вашої волі у вас самих. Ви відчуваєте цей вплив добре, але не можете його ані бачити, ані доторкнутися до нього. Це піднесення, радість або страждання, гнів чи заздрість. Впливаючи, воля повинна мати силу, що породжує тиск, бо без тиску не може бути жодного впливу, жодного почуття. А там, де є тиск, має діяти тіло, щось стійке зі схожої речовини, інакше не міг б виникнути жоден тиск.

Отже, мають бути стійкі форми, яких ви не можете ані бачити, ані відчувати на дотик своїм груборечовинним тілом. І такою є речовинність потойбічного, яку ви спроможні пізнати лише завдяки і вам притаманному подібному до неї роду.

Дивною є суперечка серед тих, хто «за» і «проти» існування життя після земної смерти, почасту дивною аж до сміховинности. Хто спокійно, без забобонів та упереджености в змозі мислити і спостерігати, той незабаром виявить, що практично все, без будь-якого винятку, говорить про вірогідність наявности іншоречовинного світу, який не спроможна бачити сучасна пересічна людина. Є досить багато того, що знову й знову нагадує про це і що не можна так просто без уваги відсунути вбік як таке, якого зовсім немає. Натомість існує погляд про безумовне припинення життя після земної смерти як бажання багатьох, щоб з готовністю уникнути будь-якої духовної відповідальности, бо на шальки терезів кладеться не тямовитість і спритність, а тільки справжнє відчуття. —

Втім зосередимося тепер на прибічниках спіритизму, спіритуалізму тощо, як би вони це не називали. Зрештою це зводиться до одного – до великої помилки!

Ці прибічники для Істини часто значно небезпечніші, аніж супротивники, значно шкідливіші!

Серед мільйонів виявиться небагато тих, хто захоче вислухати правду. Більшість заплуталися в клубку малих помилок, які більше не дають можливости знайти звідти шлях до простої Істини. У кому ж провина? Може в потойбічних? Ні! Чи в медіумах? Також ні! Тільки в самій окремій людині! Вона не досить серйозна до себе і самокритична, не бажаючи скинути упереджені уявлення, не наважується зруйнувати саморобну картину про потойбічне, яка тривалий час породжувала в ній священний трепет і певне задоволення. І горе тому, хто спробує її спростувати! Кожен прибічник уже напоготові для метання каменя в нього! Він міцно вчепився за неї і радше за все готовий потойбічних обізвати духами-брехунами або духами-насмішниками, чи звинуватити медіума в некомпетентності, ніж самому спокійно перевірити себе, обміркувавши, чи не є часом його поняття хибним.

З чого я маю почати, аби достатньо виполоти бур’яну? Це була б робота без кінця. Тому те, що я скажу, стосується тільки тих, хто шукає справді серйозно, бо лише такі повинні знайти.

Наприклад, людина відвідує медіума, неважливо, знаний він чи ні. З нею прийшли ще інші. Починається «сеанс». Медіум «провалюється». Нічого не вдається. Які ж наслідки? Одні говорять, що медіум ні до чого непридатний. Інші – що весь спіритизм – ніщо. Перевіряльники б’ють себе в груди і проголошують, що випробувані не раз медіумічні здібності медіума були ошуканством, бо як тільки вони прийшли, медіум ні на що не наважився. І «духи» мовчали! А віруючі та переконані відходять пригнічені. Репутація медіума страждає і за багаторазових провалів може зовсім зійти нанівець. Якщо ж у медіума є хтось на взірець менеджера, і з цим пов’язані грошові надходження, то знервований менеджер тиснутиме на медіума, що він повинен усе-таки постаратися, бо люди віддали за це гроші і т. ін. Одним словом, з’являються сумніви, насмішки, невдоволення і під час нової спроби медіум судомно намагатиметься увійти в медіумічний стан, при цьому в такому способі завороження несвідомо, мабуть, скаже щось, що гадає почути, або ж удасться до прямого обману, що для медіума-віщуна, наприклад, буде не дуже важко. Висновок: ошуканство, заперечення всього спіритизму, оскільки деякі з медіумів під тиском зазначених вище обставин, здається, вдалися до обману, щоб уникнути збільшуваної ворожости. Поставимо кілька запитань:

Серед якої категорії людей зовсім немає ошуканців? Хіба і в інших справах через деяких ошуканців ставиться під сумнів уміння тих, хто працює чесно?

Чому саме тут і фактично більше ніде?

На ці запитання кожен може легко сам собі відповісти.

Але хто ж несе головну провину за такий негідний стан речей? Не медіум, а, напевно, самі люди! Через їхні занадто однобічні уявлення, насамперед через їхню повну необізнаність змушують вони медіума обирати між несправедливим ворожим ставленням або введенням в оману.

Якийсь проміжний вибір люди медіуму так просто не дозволять.

Я кажу тут лише про медіумів, яких можна сприймати серйозно, а не про численних поплічників з дещицею медіумічних знань, які свої малі здібності намагаються проштовхнути на чільне місце. Я далекий також від того, аби в якийсь спосіб захищати безліч послідовників медіумів, бо такі спіритисти, що юрмляться навколо медіумів, бувають справді ціннісними в дуже рідкісних випадках, за винятком серйозних дослідників, які вивчають цю нову галузь, але не висловлюють властивих неукам суджень. Для величезної кількости так званих увіруваних ці відвідини або «сеанси» призводять не до поступу, а до застою чи руху назад. Вони стають настільки несамостійними, що не можуть нічого більше вирішувати за самих себе, для цього їм завжди треба порадитися з «потойбічними». При цьому часто йдеться про найсміховинніші речі і здебільшого про земні дрібниці.

Серйозному дослідникові або людині, яка чесно шукає, до того ж буде обурливо дізнатися про невимовну обмеженість саме тих, що при медіумах як постійні відвідувачі, впродовж років почуваються «як удома». З надзвичайно розумним і глибокодумним виглядом говорять вони нісенітниці і сидять потім з лицемірним благоговінням, щоб відчути приємне нервове лоскотання від спілкування з невидимими силами на рівні своєї уяви. Багатьом медіумам гріють душу улесливі слова таких відвідувачів, які насправді лише виявляють таким чином свої егоїстичні бажання, щоб самим «пережити» якомога більше. «Пережити» для них лише рівнозначне почути або побачити, тобто розважитися. «Переживання» не стає чимось, що наявне в них.

Що повинна обміркувати серйозна людина за таких обставин?

1. Те, що медіум взагалі нічим не може посприяти «успіхові», окрім як внутрішньо розкритися, тобто віддатися, і потім чекати, бо він є знаряддям, яке використовують, інструментом, який сам не спроможний утворити звук, якщо на нього не заграють. Тому так званих провалів зовсім не може бути. Хто про них говорить, той виявляє обмеженість, він повинен залишитися осторонь цього і навіть не висловлювати жодної думки, тому що не зможе робити ніяких висновків. Як і будь-хто, кому важко дається навчання, повинен забути про університет. Тобто медіум просто є мостом або засобом для досягнення мети.

2. Те, що відвідувачі, однак, відіграють при цьому значну роль! Мається на увазі не їхня зовнішність чи суспільний стан, а їхнє внутрішнє життя! Внутрішнє життя, як знають навіть найбільші насмішники, – це світ сам у собі. Зрозуміло, що воно не може бути ніяким «ніщо» зі своїми відчуттями, зі своїми думками, що породжують і підживлюють багато чого, але в логічний спосіб мають бути ефірноречовинні тіла або речі, які внаслідок тиску чи впливу пробуджують відчуття, бо інакше нічого такого не могло б виникнути. Так само не можна було б споглядати в дусі картини, якби там нічого не було. Адже саме таке сприйняття означало б величезну діру в законах точних наук. Отже, там має бути щось, і воно справді там є, бо запліднювальна думка в Ефірноречовинному, тобто потойбічному світі відразу створює відповідні форми, щільність і життєздатність яких залежить від сили відчуттів тієї думки, яка їх створила. Тобто разом з тим, яке назване «внутрішнім життям» людини, виникає також і відповідне навколо неї ефірноречовинне оточення зі схожими формами.

І це оточення мусить зачепити медіума, більш відкрито налаштованого на Ефірноречовинний світ, впливаючи благотворно чи неприємно, і навіть інколи болісно.

Внаслідок цього може статися так, що справжня звістка з Ефірноречовинного світу може бути передана не зовсім чітко, якщо медіум через присутність людей з ефірноречовинно або духовно нечистим внутрішнім життям буде обмежений у діях, пригнічений чи збентежений. Але це йде ще далі. Ця нечистота утворює мур перед чистою Ефірною речовинністю, навіть якщо вона супроводжується в потойбічне власним духом, вільною волею, і з цієї причини звістка ніяк не може надійти, а якщо і надходить, то лише від подібного роду нечистої Ефірної речовинности.

За наявности у відвідувачів чистого внутрішнього життя стає можливий і природний зв’язок з відповідно чистим ефірноречовинним оточенням. Але будь-яка невідповідність утворює нездоланну прірву! Через це і відмінності під час так званих сеансів, через це почасту і повні провали чи цілковита заплутаність. Це все спирається на незмінні суто фізичні закони, які в потойбічному діють точно так само, як і в цьогобічному.

Тож несхвальні звіти «перевіряльників» постають в іншому світлі. І той, хто в змозі спостерігати ефірноречовинні події, повинен усміхнутися, бо доволі багато перевіряльників у своїх звітах виносять собі власний вирок, зрікаються свого внутрішнього життя, ганять лише свій стан душі.

Другий приклад: людина відвідує медіума. Трапляється так, що через медіума до неї промовляє родич, який відійшов у інший світ. Вона питає його про пораду стосовно, напевно, досить важливої земної справи. Переселенець в інший світ дає їй щодо цього якісь вказівки, які відвідувач сприймає як Евангелію, як одкровення з потойбічного; потім точно відповідно до них керується і внаслідок цього… потрапляє в халепу, зазнаючи часто значної шкоди.

Який же наслідок? Передусім відвідувач засумнівається в медіумі, у своєму розчаруванні та роздратуванні від отриманої шкоди, напевно, виступить проти медіума; в багатьох випадках навіть почуватиметься зобов’язаним відкрито вказати на небезпеку, щоб інших захистити від такої шкоди та шахрайства. Услід за цим я повинен роз’яснити потойбічне життя, як така людина розкривається внаслідок схожих потойбічних течій за допомогою притягання духовної споріднености і згодом, як знаряддя таких протиборчих течій, може стати завзятим прихильником з гордим усвідомленням, що боронить Істину і таким чином здійснює для людства велике служіння, тоді як насправді стає рабом нечистоти та звалює на себе карму, розв’язання якої потребуватиме життя людини і навіть ще більше, і від якої виходять потім усе нові нитки, що сплітають сітку, в якій вона заплутується; насамкінець взагалі не бачить більше жодного виходу, і тоді у своїй ворожості стає ще лютішою та затятішою.

Або відвідувач розчаровується, якщо не сприймає медіума як шахрая, принаймні дуже сумніваючись у всьому потойбічному, протистоятиме йому або вступить на звичний зручний шлях, яким ідуть тисячі, і скаже собі: «Що мені, зрештою, до того потойбічного? Хай інші сушать над ним собі голову. Я маю важливіші справи». А «важливішими справами» є те, щоб здобуваючи гроші, служити лише тілу і таким чином ще більше віддалятися від ефірноречовинного. Хто ж насправді відповідає за цю провину? Знов-таки тільки він сам! Він створив собі хибну картину, сприймаючи промовлене як Евангелію. Це була цілковито лише його помилка і немає жодної провини інших. Тому що він подумав, що переселенець в інший світ завдяки Ефірній речовинності водночас стає певною мірою обізнаним у всьому або ж хоча би більш обізнаним. У цьому помиляються сотні й сотні тисяч. Усе, що цей переселенець додатково пізнав завдяки своїй переміні, – це те, що насправді він після так званої смерти не припинив свого існування.

І це все триватиме доти, доки він скористається нагодою просунутися далі в Ефірноречовинному світі, усвідомлюючи, що і там залежить від власного вільного рішення, а також від своїх чесних і ревних зусиль. Отже, під час запитування про земні справи він з добрим волінням виконує бажання того, хто його запитує, проголошуючи свою думку з переконаністю, що чинить якнайкраще; проте він сам взагалі несвідомий в цьому становищі, щоб оцінювати земні речі та справи так чітко, як спроможна ще жива людина у плоті й крові, бо йому бракує грубої речовинности, якої він, безумовно, потребує для правильного судження. Тобто його погляд на це має бути зовсім інший. Втім він дає те, на що спроможний, і з найкращим волінням пропонує також найкраще. Тож ні йому, ні медіуму дорікнути нічим. І тому не можна духа назвати брехуном; взагалі ми повинні розрізняти обізнаних духів і необізнаних, бо щойно дух опускається, тобто стає нечистим і важчим, водночас, зрозуміло, звужується і його горизонт. Він дає і діє завжди так, як сам відчуває і він живе лише відчуттям, а не метким інтелектом, якого більше не має, бо він був прив’язаний до земного мозку, і таким чином до простору та часу. Щойно після земної смерти це відпадає, то він не надає більше жодної думки, жодного міркування, а тільки відчуття, безпосереднє безупинне переживання!

Помилки припускаються ті, хто про земне, ще зв’язане у просторі та часі, питає поради у тих, що вже позбулися звужености і тому не можуть осягнути його. Потойбічні, напевно, в змозі розпізнати, який напрям у якійсь справі правильний, а який хибний, але потім людина зі своїм земним допоміжним засобом, тобто інтелектом і досвідом мусить продумати, як вона може йти у правильному напрямку. Вона повинна узгодити це з усіма земними можливостями! Це її робота.

І якщо глибоко впалому духові трапляється нагода на щось вплинути і заговорити, то ніхто не може сказати, що він бреше або намагається вести хибно, бо знов-таки він пропонує те, чим живе, і хоче переконати інших у цьому. Він не може дати нічого іншого.

Такими є численні помилки у сприйнятті спіритистів.

«Спіритизм» зажив надто недоброї слави, проте набув її не від себе, а через велику кількість прихильників, котрі після незначних і часто доволі мізерних переживань у захопленні уявляють, що з їхніх очей спала полуда, і потім завзято хочуть ощасливити інших таким уявленням про ефірноречовинне життя, яке вони самі для себе вигадали, котрі витворили невтримну фантазію і передусім задовольняють лише власні бажання. Але рідко коли такі картини цілком узгоджені з Істиною!

—————
Послання Ґраля Абдрушина


Черговість доповідей

[Послання Ґраля Абдрушина]  [Відлуння до Послання Ґраля] 

контакт