У Світлі Істини

Послання Ґраля Абдрушина


1.КНИГA ◄ ► 2.КНИГA
Deutsch
English
Francais
Español
Português
Русский
Magyar
Česky
Slovensky
Черговість доповідей


20. Страшний Суд

Всесвіт! Коли людина вживає це слово, вона часто промовляє його бездумно, не маючи уявлення, який цей названий нею Всесвіт має вигляд насправді. А багато тих, хто намагається встановити собі щось певне, уявляють незліченні небесні тіла різного роду та величини, розташовані в сонячних системах, що рухаються своїми орбітами в космосі. Вони знають, що, створивши точніші інструменти, які здатні сягнути далеко, можна спостерігати все більше й більше нових небесних тіл. Пересічна людина в такому разі задовольняється словом «нескінченність», вводячи при цьому себе в оману хибним уявленням.

Всесвіт не є нескінченним. Він є Творінням, тобто Витвором Творця. Як і будь-який витвір, цей Витвір перебуває поруч з Творцем і як такий є обмежений.

Так звані прогресивні пишаються тим, що пізнали, що Бог присутній в усьому Творінні, в кожній квітці, в кожному камені, що рушійні сили природи – це Бог, тобто все непізнанне, що дається взнаки, але яке насправді ніколи не може стати зрозумілим. Прасила, що неспинно діє, Джерело Сили, яке вічно самооновлюється, безсутнісне Прасвітло. Вони вважають себе дуже просунутими в усвідомленні того, що Бог присутній всюди, сущий повсюди як всепроникна рушійна Сила, спрямована завжди до однієї мети – подальшого руху до вдосконалення.

Але це правильно лише в певному сенсі. Ми виявляємо в усьому Творінні тільки Його Волю, і з тим Його Дух, Його Силу. Він Сам пробуває набагато вище Творіння. Це Творіння як Його Витвір, як вираження Його Воління, яке вже з виникненням було прив’язане до незмінних Законів становлення та розпаду, бо те, що ми називаємо Законами природи, – це Творча Воля Божа, яка в діянні безперервно формує та знищує світи. Ця Творча Воля єдина в усьому Творінні, до якого належить Ефірноречовинний і Груборечовинний світ як одне ціле. І це сукупне Творіння як Витвір не лише обмежене, як будь-який витвір, а є також минущим! Безумовна та непохитна єдність Празаконів, тобто Праволі призводить до того, що в найдрібніших випадках груборечовинної Землі все відбувається завжди точно так, як це має відбуватися у будь-якій події, отже, і в найвеличніших явищах усього Творіння, як і під час самого створення.

Строга форма Праволі безпосередня та проста. Пізнавши її одного разу, ми легко знайдемо її в усьому. Ускладнення та незрозумілість досить багатьох подій міститься лише в багаторазових переплетіннях обхідних і кружних шляхів, створених внаслідок різного воління людей.

Отже, Витвір Бога, Всесвіт як Творіння в усьому підпорядковується незмінним і досконалим Божественним Законам, виник з них і таким чином є обмежений.

Художник, наприклад, також присутній у своєму витворі, розкривається в ньому, проте як особа перебуває поруч з ним. Витвір є обмеженим та минущим, майстерність же художника залишається незмінною. Художник, тобто творець витвору, може знищити свій твір, в якому закладене його воління, але його самого це жодним чином не зачепить. Незважаючи на це, він завжди залишиться художником. Ми впізнаємо та знаходимо художника в його витворі, він стає близький для нас, бачити ж його особисто немає потреби. Ми маємо його твори, в них міститься його воління, яке впливає на нас; він у них постає перед нами і може жити, однак, сам по собі, далеко від нас.

Художник, котрий творить самостійно, та його твір дають слабке відображення відносин між Творінням і Творцем.

Вічним і неспинним, тобто нескінченним, є тільки кругообіг Творіння в безперервному становленні, розпаді та новотворенні.

У цьому звершенні здійснюються і всі Об’явлення та Обітування. Врешті-решт в ньому для Землі здійсниться і «Страшний Суд»!

Страшний, тобто Останній Суд, настане одного разу для кожного речовинного небесного тіла, але в усьому Творінні це відбудеться не одночасно.

Це необхідна подія у відповідній частині Творіння, яка у своєму кругообігові досягає пункту, в якому має розпочатися її розпад, щоб на дальшому шляхові знову сформуватися.

Цим вічним кругообігом є не обіг Землі та інших зірок навколо своїх сонць, а те велике, ґрандіозне коло, яке у свою чергу повинні обійти всі сонячні системи, які тим часом окремо ще здійснюють у собі власні рухи.

Пункт, в якому має розпочатися розпад кожного небесного тіла, точно визначений знов-таки на основі логіки природних Законів. Це цілком визначене місце, в якому має виявитися процес розкладання незалежно від стану відповідного небесного тіла та його мешканців. Кругообіг невтримно підганяє до нього кожне небесне тіло, година розпаду настане невідворотно, що, як і в усьому Творінні, насправді означає зміну, можливість дальшого розвитку. Тоді там настає година «або – або» для кожної людини. Або вона піднесеться до Світла, якщо прагне Духовного, або залишиться прикутою до речовинности, в якій застрягне, якщо з переконаністю вважає цінним лише матеріальне. У такому разі через закономірний наслідок власного воління, вона не зможе піднятися з речовинности та буде потім втягнута з нею в розпад на останньому відрізку шляху. Тоді це духовна смерть! Рівнозначна стиранню з Книги Життя. Ця цілком природна у собі подія і позначена вічним прокляттям, бо втягнута таким чином у розкладання «мусить припинити своє буття». Вона розсіється і змішається в прасім’я, і після цього розв’язання ще сповниться духовними силами. Ніколи знову вона не зможе стати «особистістю». Найстрашніше, що може спіткати людину. Вона вважається «непридатним каменем», який не годиться для духовної будівлі і тому має бути розмелений.

Це наступне відокремлення духу від матерії на підставі цілком природних подій та Законів і є так званий Страшний Суд, пов’язаний з великими переворотами та перетвореннями.

Те, що цей розпад відбудеться не за один земний день, напевно, є легко зрозумілим для кожного, оскільки у світовому звершенні тисяча років як один день.

Але ми перебуваємо саме на початку цього відрізка часу. Земля зараз наближається до пункту, в якому вона відхилиться від попереднього шляху, що також має бути дуже відчутним і груборечовинно. Тоді серед усіх людей розпочнеться виразніший поділ, що вже підготовлений останнім часом, але який досі виявлявся лише «в думках та переконаннях». . Тому більше, ніж будь-коли, цінна тепер кожна година земного буття. Хто серйозно шукає та прагне вчитися, той із усіх сил хай виривається від низьких думок, які змушують його бути прикутим до земного. Інакше є небезпека залишитися в речовинності та бути втягненим в остаточний розпад. А спрямовані до Світла поступово будуть звільнятися з речовинности і врешті-решт піднімуться до Батьківщини всього духовного.

Тоді цілковито завершиться розділення між Світлом і темрявою та здійсниться Суд.

«Всесвіт», тобто все Творіння, не загине при цьому, а небесні тіла будуть втягнуті в процес розпаду лише тоді, коли у своєму обігові вони досягнуть пункту, в якому має розпочатися їхній розпад і також поділ, який йому передує. Початок цього для Землі вже приведений в дію, все незабаром рушить уперед гігантськими кроками.

Це все здійсниться внаслідок природного впливу Божественних Законів, які споконвіку закладені в Творінні, які спричинили виникнення самого Творіння і які сьогодні несуть і в майбутньому непохитно нестимуть Волю Творця. У вічному кругообігові незмінно виникають створення, сіяння, дозрівання, жнива та розкладання, щоб у зміні з’єднання свіжими, зміцненими знову набути інших форм, поспішаючи назустріч наступному кругообігові.

У цьому кругообігові Творіння можна уявити собі величезну ефірноречовинну вирву або величезну безодню, з якої невтримним потоком безперервно виливається прасім’я, що спрямовується до обігових рухів нового сполучення та розвитку. Точно так само, як це вже знає та правильно змальовує наука.

Щільні туманності, стаючи груборечовинними, формуються внаслідок тертя та з’єднання, з них завдяки непорушним Законам за безумовною логікою небесні тіла знову групуються в сонячні системи і, обертаючись навколо себе, об’єднаними мають прямувати великим кругообігом, який є вічним. Як у рослинному, тваринному чи людському організмі з сім’я виникають видимі земному оку розвиток, формування, дозрівання та жнива або розкладання, після чого настає перетворення, розпад для подальшого розвитку, точно так це відбувається і у великому світовому звершенні. Груборечовинні видимі небесні тіла, які тягнуть за собою значно більше ефірноречовинне, отже, невидиме земним оком оточення, підлягають у своєму вічному обігові тим самим подіям, оскільки в них діють ті самі Закони.

Наявність прасім’я не може заперечити навіть найфанатичніший скептик, і все ж воно не може бути видиме земним оком, бо є іншоречовинним, «потойбічним». Назвемо його знову, звісно ж, ефірноречовинним.

Також неважко зрозуміти, що спочатку створений з нього світ, певно, так само є ефірноречовинним і недоступним земними очима для пізнання. Лише пізніше звідти, надалі виявляючи грубіший осад, поступово формується залежний від Ефірноречовинного, Груборечовинний світ зі своїми груборечовинними тілами, і тільки це споглядається від самого початку земними очима та всіма призначеними для цього груборечовинними допоміжними засобами. Чи йдеться про молекули, електрони або про інше, вони завжди належать до найгрубішого осаду Ефірноречовинного світу, який набагато раніше вже мав свої готові форми та життя.

Не інакше відбувається з оболонкою людини, котра за своїм родом є духовною, про нею саму я ще скажу далі. У своїх мандрах через різноманітні світи вона повинна мати вбрання, покриття, шкаралупу, тіло чи інструмент (все одно), які називаються оболонкою, завжди згідно з подібним родом речовини відповідного оточення, в яке вона входить, і які є для неї захистом та необхідним допоміжним засобом, якщо вона хоче мати можливість бути безпосередньо дієвою в цьому оточенні. Оскільки Груборечовинний світ залежний від Ефірноречовинного, то цим і керується зворотна дія всього, що відбувається в Груборечовинному світі у своєму впливі на Ефірноречовинний світ.

Це велике ефірноречовинне оточення, утворене з прасім’я, йде вічним кругообігом і буде зрештою зі зворотного боку затягнуте у згадану вже величезну вирву, де відбувається розкладання, щоб на другому боці знову бути виверженим як прасім’я до нового кругообігу. Як діяльність серця і кровообігу, так і вирва подібна до серця Творіння. Отже, процесу розкладання підлягає все Творіння разом з ефірноречовинною частиною, бо все речовинне знову розпадається на прасім’я, щоб стати новим. При цьому ніде не знайдемо сваволі, навпаки – все розвивається за зрозумілою логічністю Празаконів, які не залишають іншого шляху. Внаслідок цього у визначеному пункті великого кругообігу для всього створеного грубо- чи ефірноречовинного настає момент, коли всередині створеного самостійно готується процес розкладання і нарешті проривається назовні.

Зараз цей Ефірноречовинний так званий потойбічний світ є проміжним місцеперебуванням тих, хто відійшов від земного. Він тісно пов’язаний з Груборечовинним світом, який йому належить і з яким він становить одне ціле. У мить прощавання із земним людина зі своїм ефірноречовинним тілом, яке вона несе разом з груборечовинним, входить в однорідне ефірноречовинне оточення Груборечовинного світу, залишаючи в ньому груборечовинне тіло. Цей Ефірноречовинний потойбічний світ належить до Творіння, підвладний однаковим Законам неспинного розвитку і розкладання. З настанням розпаду знов-таки цілком природним шляхом відбувається відокремлення духовного від речовинного. Залежно від стану людини як у Груборечовинному, так і в Ефірноречовинному світі духовна людина, його справжнє «Я» повинне рухатися або вгору, або залишитися прикутим до речовинности. Серйозне прагнення до Істини та Світла завдяки пов’язаною з цим зміною зробить кожного духовно чистішим і тому світлішим; таким чином ця обставина, природно, буде його все більше й більше відв’язувати від щільної речовинности і відповідно до його чистоти та легкости має спрямувати до Висот. А той, хто згідно зі своїм переконанням вірить лише в речовинність, тримає себе зв’язаним у речовинності і залишається прикутим до неї, внаслідок чого він не може бути спрямований у висоту. Тому у зв’язку зі самостійним рішенням кожної особи відбувається роз’єднання між спрямованими до Світла і зв’язаними темрявою, згідно зі сущими природними Законами духовного Тяжіння.

Це роз’єднання і є Страшний Суд!

Отже, стає зрозуміло, що і для можливостей розвитку тих, хто відійшов від земного, в процесі очищення в так званому потойбічному світі колись настане справжній кінець. Останнє рішення! Люди в обох світах є або настільки шляхетними, що можуть піднятися до реґіонів Світла, або за власним волінням лишаться зв’язаними у своєму низькому роді і через це зрештою впадуть у «вічне прокляття», а це означає, що вони будуть утягнені в розкладання разом з речовинністю, від якої не зможуть звільнитися, зазнають цього болючого розкладання і з тим припинять своє існування як особистості. Вони розвіються за вітром як полова, розпорошаться і таким чином будуть викреслені із Золотої Книги Життя!

Отже, цей так званий Страшний Суд, що означає Останній Суд, також є подією, яка цілком природним чином відбувається завдяки дії Законів, які підтримують Творіння так, що по-іншому і не може бути. І людина завжди одержує тут лише плоди того, що сама побажала, тобто до чого вона призвела внаслідок свого переконання.

Знання того, що все здійснюване у Творінні відбувається само собою з найсуворішою логічністю, яка визначається провідною ниткою для людських доль завжди тільки ними самими за їхнім бажанням та волінням, що Творець, спостерігаючи, не втручається, щоб нагородити чи покарати, не зменшує Його Величі, а навпаки – лише дає підставу для ще більш високого уявлення про Нього. Велич міститься в Досконалості Його Діяння, і це змушує до сповненого благоговіння погляду, оскільки найвеличніша Любов та найнепідкупніша Справедливість має бути однаково притаманна як найґрандіознішому, так і найменшому з явищ. Великою є і людина, постаючи як такою в Творінні, як господар власної долі! Вона за власною волею спроможна піднятися з цього Діяння, водночас сприяючи його вищому розкриттю, або тягти його донизу та заплутатися в ньому так, що вона ніколи не звільниться і разом з ним наблизиться до розпадання, будучи у Груборечовинному чи Ефірноречовинному світі. Тому звільніться від усіляких пут низьких почуттів, бо час настав! Настає година, коли усі терміни для цього скінчаться! Пробудіть у собі поривання до Чистого, Істинного, шляхетного! —

Високо над вічним кругообігом Творіння висить як вінець, в центрі його «Блакитний Острів», поля блаженних духів, які очистилися і яким уже дозволено перебувати в реґіонах Світла! Цей Острів відокремлений від Всесвіту. Тому він не здійснює кругообігу, проте, незважаючи на свою висоту, утворює над рухом Творіння опору та центр духовних сил, які звідти виходять. Це Острів, на вершині якого височиє вельми славнозвісне місто із золотими провулками – небесний Єрусалим. Тут ніщо більше не підвладне змінам. Не треба боятися і «Страшного Суду». Для тих, хто може тут перебувати, це —

«Батьківщина». А як останнє, як найвище на цьому Блакитному Острові стоїть недосяжний для кроків некликаних... Замок Ґраля, який доволі часто згадується в поезіях!

Овіяний леґендами, мета томління незліченних, стоїть він там у світлі найвищої слави, зберігаючи Святу Чашу, символ* (знак) Чистої Любови Всемогутнього – Ґраль!

Її Хоронителями покликані бути найчистіші духи, які перебувають якнайближче до Трону Всевишнього. Вони є носіями Божественної Любови в її найчистішому вигляді, яка є суттєво іншою, ніж уявлялася людьми на Землі, незважаючи на це, вони переживають її щодня і щогодини. Це місто є воротами перед сходами Трону Всевишнього. Ніхто не спроможний підійти до сходів, якщо він не пройшов крізь Замок Ґраля. Суворою є варта перед золотими Воротами, строгою та невблаганною, щоб залишити недоторканною Чистоту Ґраля, завдяки чому він може випромінювати благословіння на всіх шукачів.

Завдяки Одкровенням звістка про Замок від Блакитного Острова зійшла багатьма щаблями довгого шляху вниз через Ефірноречовинний світ, доки нарешті за допомогою найглибшого натхнення деяких поетів проникла до людей груборечовинної Землі.

Передаючись усе нижче від сходинки до сходинки, Істинне зазнає різних мимовільних спотворень, тож останнє відтворення може залишити тільки багаторазово потьмарений відбиток, що й було причиною багатьох помилок.

Якщо з однієї частини великого Творіння у сильному гніті піднімається страждання та гарячі благання до Творця, то посилається один із служителів Чаші, щоб як носій цієї Любови втручанням своїм допомогти в духовній скруті. Те, що витає лише як сказання і леґенда в Діянні Творіння, виявляється тоді живим у Творінні! Але такі місії здійснюються не часто. Щоразу вони супроводжуються докорінними перемінами, великими переворотами. Здебільшого тисячоліття лежать між ними. Ці Посланці приносять Світло та Істину заблудлим, мир тим, хто в розпачі, своїм Посланням простягають вони руку всім шукачам, щоб надати їм нової мужности та нової сили і крізь всю темряву вивести до Світла.

Вони приходять лише заради тих, хто з нетерпінням чекає на допомогу від Світла, але не заради насмішників і самовпевнених. Найближчий Прихід такого Посланця Ґраля для всіх шукачів є знаком зібратися на силі до добра, шляхетности, бо він вказує на неминучий Суд, що як Страшний Суд має настати одного дня. Добре тому, хто тоді через обмежені почуття більше не залишиться прив’язаний до речовинности, аби він зміг піднестися до Світла!

—————
Послання Ґраля Абдрушина


Черговість доповідей

[Послання Ґраля Абдрушина]  [Відлуння до Послання Ґраля] 

контакт