У Світлі Істини

Послання Ґраля Абдрушина


1.КНИГA ◄ ► 2.КНИГA
Deutsch
English
Francais
Español
Português
Русский
Magyar
Česky
Slovensky
Черговість доповідей


21. Боротьба

Про якесь гостре протистояння двох світоглядів досі й годі було говорити. Отже, боротьба – невдало підібраний термін на означення того, що насправді відбувається між людьми інтелекту і серйозними шукачами Істини. Все, що раніше відбувалось, виливалося однобічними нападами людей інтелекту, які кожним спокійним спостерігачем мали сприйматися вражаюче необґрунтованими і часто смішними. Проти усіх прагнучих розвинутися суто духовно вище напоготові стоять знущання, вороже ставлення і – навіть якщо вони й зберігають стриманість – переслідування найсерйознішого характеру. Завжди є спокусники, які з насмішками чи силоміць тягнуть назад та стягують униз до байдужої дрімоти або лицемірства мас тих, хто спрямований вгору. Багато хто вимушений при цьому стати справжнім мучеником, бо не лише велика кількість, а й земна влада на боці людей інтелекту. Те, що вони можуть дати, вже чітко міститься у слові «інтелект». Це звужене обмеження спроможностей осягнення на суто земному, тобто на найменшій частині дійсного буття.

Те, що вони не можуть дати нічого завершеного, взагалі нічого доброго людству, буття якого головним чином пролягає крізь частини, замкнені самими людьми інтелекту, є легко зрозумілим. Особливо, якщо до того ж зауважити, що саме дуже коротке земне життя має стати важливим поворотним пунктом для всього буття і що воно тягне по собі рішуче втручання в інші частини, абсолютно незбагненні людьми інтелекту. Відповідальність уже глибоко занепалих людей інтелекту внаслідок цього колосально зростає; вона тяжким гнітом давитиме, сприятиме їхньому все швидшому рухові назустріч меті їхнього вибору, примусить їх нарешті спожити плоди того, що вони так наполегливо і самовпевнено захищали.

У людях інтелекту треба вбачати тих, хто беззастережно підкоряється своєму власному інтелектові. Вони протягом тисячоліть дивним чином вірять у безумовне право нав’язувати свої обмежені переконання за допомогою закону та влади тим, хто бажає жити за іншим переконанням. Ця абсолютно нелогічна самовпевненість полягає знов-таки лише у вузькій спроможності осягнення людей інтелекту, яка вище піднятися не спроможна. Саме обмеженість дає їм так звану найвищу вершину осягнення, внаслідок чого така зухвалість має постати у вигадку, бо вони вірять, що насправді зійшли на останню вершину. Для них самих це справді так, тому що наблизилась межа, яку вони не можуть переступити.

Однак їхні напади на шукачів Істини дуже часто свідчать про незрозумілу ненависть, при ближчому ж погляді чітко помітний батіг, яким темрява розмахує позаду них. Рідко коли за такого ворожого ставлення можна знайти прагнення чесного воління, що могло б хоч якось виправдати часто нечуваного характеру та способу вчинки. У більшості випадків – це сліпа лють, яка не потребує жодної справжньої логіки. Розглянемо ці напади спокійно. Як нечасто при цьому трапляється стаття, яка висвітлює зміст спроб по-справжньому об’єктивно підійти до промов або творів шукачів Істини.

Зовсім разюча беззмістовна необґрунтованість нападів завжди саме тим примітна, що вони ніколи не можуть бути цілком об’єктивними! Завжди це приховане або відверте заплямування особи шукача Істини. Це робить лише той, хто не спроможний об’єктивно протистояти. Шукач Істини або той, хто її приносить, пропонує все-таки не себе особисто, а те, про що він говорить.

Слово треба перевіряти, а не особу! Те, що спочатку завжди намагаються висвітлити особу і потім обмірковувати, хоча можна почути і її слова, є в звичці людей інтелекту. Вони за своєї вузької обмежености спроможности осягнення потребують такої поверхової опори, бо змушені вчепитися за поверховість, аби не заплутатися. Адже саме ця порожня будівля, яку вони споруджують, є непридатною для людей, є значною перешкодою для просування вперед. Якби вони мали внутрішню тверду опору, то змушені були б говорити просто арґумент проти арґументу і особи при цьому б виключалися. Проте на це вони не спроможні. І навіть навмисно уникають, бо відчувають або почасти знають, що на організованому турнірі швидко були б вибиті з сідла. Часто вживане іронічне посилання на «проповідників-аматорів» або на «аматорське тлумачення» виявляє деяких таких смішних самовпевнених, що кожна серйозна людина відразу відчуває: «Тут знадобився щит, щоб судомно приховати порожнечу. Власну пустоту прикрити дешевою вивіскою!».

Незграбна стратегія, яка може втриматися недовго. Вона зводиться до того, щоб шукачів Істини, які можуть стати незручними, від самого початку в очах ближніх виставити людьми «нижчого ґатунку», якщо не вдається їх висміяти або принаймні зарахувати до категорії «халтурників», щоб їх не сприймали серйозно. У такий спосіб хочуть уникнути того, щоб взагалі хтось серйозно ставився до слів. Приводом для цих дій є, однак, не турбота, щоб, зважаючи на хибні вчення, ближні утрималися на внутрішньому сходженні, навпаки, це невизначений страх втратити вплив і внаслідок цього бути змушеними самим вникати глибше, ніж дотепер та багато чого змінити з того, що досі мусило розцінюватися як недоторканне і лишалося зручним.

Саме це досить дивне посилання на «аматорів», цей дивний погляд зверху вниз на тих, хто завдяки своєму непідвладному жодним впливам сприйняттю стоїть до Істини набагато ближче, хто затверділими формами інтелекту не збудував собі мури, виявляє слабкість, небезпеки якої не може не помітити кожен мислячий. Хто тримається таких поглядів, той відразу не може бути непідвладним жодним впливам учителем та керівником, бо при цьому стоїть від Бога та Його Діянь набагато далі, ніж будь-хто інший. Знання про розвиток релігій зі всіма помилками та вадами не приводить людей ближче до Бога, також як інтелектуальне тлумачення Біблії або інших цінних писань різних релігій. Інтелект є і залишається зв’язаний у просторі та часі, тобто зв’язаний земним, тоді як Божество і, отже, пізнання Бога та Його Волі підносяться над простором і часом та всім минущим і тому ніколи не зможуть бути осягнуті вузько обмеженим інтелектом. З цієї простої причини інтелект призначений не для того, аби дати роз’яснення про вічні цінності. Він так заперечував би собі. І тому той, хто в цій справі хизується університетською освіченістю, хто хоче дивитися на непідвладних жодним впливам людей зверхньо, виявляє таким чином свою неспроможність і обмеженість. Мислячі люди відразу відчують однобічність і застосують обережність стосовно того, хто в такий спосіб попереджає про обережність!

Тільки покликані можуть бути істинними вчителями. Покликані є тими, хто несе в собі здатність. Але ця здатність визначається не вищою освітою, а вібраціями витонченої здібности сприйняття, яка спроможна піднестися над простором і часом, тобто над межею осягнення земного інтелекту.

Окрім цього, кожна внутрішньо вільна людина оцінюватиме предмет або вчення на основі того, що він приносить, а не хто його приносить. Останнє свідчить про внутрішню бідність того, хто так перевіряє, гірше чого не буває. Золото лишиться золотом, дарма що воно в руці князя чи жебрака.

Але цей незаперечний факт саме в найцінніших для духовної людини речах уперто намагаються переглянути і змінити. Звичайно, так вдало, як і з золотом. Бо ті, хто по-справжньому серйозно намагається перевірити самий предмет, залишаться без впливу таких відхилень. А ті, хто дозволяє впливати на себе, ще не дозріли до сприйняття Істини, вона не для них.

Проте недалеко година, коли має розпочатися боротьба, якої досі бракувало. Однобічність припиняється, починається гострий контрнаступ, який зруйнує будь-яку фальшиву самовпевненість.

—————
Послання Ґраля Абдрушина


Черговість доповідей

[Послання Ґраля Абдрушина]  [Відлуння до Послання Ґраля] 

контакт