У Світлі Істини

Послання Ґраля Абдрушина


1.КНИГA ◄ ► 2.КНИГA
Deutsch
English
Francais
Español
Português
Русский
Magyar
Česky
Slovensky
Черговість доповідей


23. Моральність

Наче темна грозова хмара нависає над людством. Задушливо в атмосфері. Під важким тиском мляво працює людська спроможність відчуття. Надзвичайно напружені тільки нерви, які впливають на почуття та інстинктивне життя тіла. Штучно збуджені через помилки хибного виховання, хибного уявлення та самообману. Людина на сьогодні щодо цього є ненормальною, тому що вона несе в собі хворобливий, вдесятеро збільшений статевий інстинкт, якому в сторазових формах та способах прагне плекати культ, що мусить привести все людство до загибелі.

Заразливо, поширюючись як подих чуми, діє все це згодом також на тих, хто все ще судомно намагається прагнути до ідеалу, що примарюється їм у таїні їхньої напівсвідомости. Потім вони, напевно, прохаючи, простягають свої руки, але полишають це зітхаючи, завжди знову опускають їх, безнадійні, зневірені, коли спрямують погляд на своє оточення. У глухому безсиллі бачать вони з жахом, з якою величезною швидкістю затьмарюється ясний погляд на моральність і погану звичку, зникає компетентність, і спроможність до розуміння в цьому змінюється настільки, що так багато того, що донедавна викликало ще огиду і зневагу, дуже швидко сприймається як цілком нормальне, і нікого це навіть не насторожує. Але незабаром чаша переповниться. І настане страшне пробудження!

Уже зараз це інколи відбувається над цими чуттєвозбудженими масами, як раптове лякливе втягування голови, цілком механічне, несвідоме. Сумнів охоплює на мить серця багатьох, однак до пробудження, до чіткого відчуття їхньої негідної поведінки не призводить. Після цього з подвійною старанністю докладають зусиль, щоб скинути чи з готовністю заглушити таку «слабкість» або «останні залишки» застарілих поглядів. Проґрес має бути за будь-яку ціну. Але проґресувати можна у двох напрямках. Угору чи вниз. Як обираєте. І наразі це загострюється, бо людство йде донизу зі страхітливою швидкістю. Отже, коли настане година, удар розтрощить тих, хто мчить донизу, бо вони наштовхнуться на сильний опір.

У цій задушливій атмосфері грозова хмара розтягується, стаючи все густіше та моторошніше. Щомиті зараз можна очікувати на першу блискавку, яка розсікає та освітлює темряву, і полум’яно висвітлює найприхованіше з невблаганністю та гостротою, несучи з собою визволення для тих, хто прагне до Світла та ясности, але загибель тим, хто не має у Світлі жодної потреби. Чим довше збирається ця хмара, чим більшою темрявою та вагою вона згуститься, тим різкішою та жахливішою буде породжена нею блискавка. Розвіється м’яке, розслабливе повітря, яке у складках своєї млявости потай хіть приховує, бо з першою блискавкою повіє свіжий терпкий вітер, що приносить нове життя. Абсолютно несподівано, в холодній ясності Світла, перед очима наляканого людства постануть оголеними усі плоди їхніх темних фантазій та їхньої лицемірної брехні. Удар потужного грому відразу призведе до пробудження в душах, і життєдайна джерельна вода незатьмареної Істини, бушуючи, розіллється на розпушену ним землю. Настане день свободи. Звільнення від тисячолітнього поневолення чарами аморальности, яка тепер проявляється у повному розквіті.

Погляньте довкола себе! Подивіться, що читають, як танцюють, як одягаються! Наш час більше ніж колись через низький злам усіх меж між обома статями намагається систематично затьмарювати чистоту почуттів, її в цій каламуті втрачають, і вводячи в оману, чіпляють маски на неї, щоб з першою нагодою нарешті її задушити. Сумніви, які нерідко виникають, заглушають люди високими промовами, але за суворої перевірки виявляється, що ті промови зростають лише з внутрішніх вібрацій статевих інстинктів, щоб чуттєвості в незліченних різновидах, спритно і грубо, у прихований і відвертий спосіб завжди давати нову поживу.

Вони говорять про народження вільного самостійного людства, про розвиток внутрішньої сили, про культуру тіла, красу голизни, облагородження спорту, виховання в життєвості слів: «Чистому – все чисте!» – словом: піднесення людського роду завдяки відмові від усякої «манірности»* (удаваної смиренности), щоб так створити шляхетну вільну людину, яку мусить принести майбутнє! Горе тому, хто наважиться щось сказати проти цього! Такий сміливець з великим обуренням негайно буде звинувачений у наклепах, що, мовляв, до намірів щось «при цьому знаходити» його можуть спонукати лише його ж нечисті думки.

Оскаженілий вир гнилої води, від якої поширюється запаморочлива, отруйна атмосфера, яка наче в морфійному сп’янінні збуджує приголомшливі омани, і в них невпинно вглиб сповзають тисячі й тисячі, доки знесилені підуть на дно, до загибелі. Брат прагне повчати сестру, дитина – своїх батьків. Як бурна повінь мчить це над усіма людьми, і шалений прибій виявляє себе там, де поодиноко, ніби скелі у морі, відчуваючи огиду, все ще самотні, стоять деякі помірковані. За них чіпляється безліч тих, кому в цьому бушуванні вже не вистачає власних сил. Приємно бачити ці маленькі купки, що стоять, мов оази серед пустелі. Такі ж приємні своєю свіжістю у спокої та відпочинку для мандрівника, що зумів тяжко пробитися крізь нищівний самум.

Те, що сьогодні проповідується під привабливим прикриттям проґресу, є ніщо інше, як прихований виклик великої безсоромности, як отруєння усіх вищих почуттів у людині. Це найбільша епідемія, яка будь-коли уражала людство. І дивно: отже, є ще доволі багато тих, хто тільки й чекав на правдоподібний привід, аби самим принизитися, незліченним людям це дуже приємно!

Однак, хто знає Духовні Закони, що діють у Всесвіті, той з огидою відвернеться від намагань нинішнього часу. Згадаймо лише одну з «безневинних» утіх: «сімейні купання». «Чистому – все чисте!» Звучить настільки гарно, що під захистом цієї благозвучности можна собі багато чого дозволити. Але роздивімося найпростіші ефірноречовинні події на прикладі таких купань. Умовно є тридцять осіб протилежних статей, з них двадцять дев’ять справді в усьому чисті. Припущення, яке від початку цілком неможливе, бо ймовірнішим було б протилежне, навіть тоді все ще спостерігаючись як виняток. Проте ми це дозволимо. Той самий тридцятий зором збуджує нечисті думки, незважаючи на це, зовні він, можливо, тримає себе цілком коректно. Ці думки ефірноречовинно негайно втілюються в живі форми, тягнуть до об’єкту його уваги і прилипають до нього. Це бруд, і немає значення, призводить він до будь-яких висловів або ґвалтівних дій чи ні! Це сміття розноситиме з собою відповідним чином уражена особа, яка спроможна притягувати схожі форми думок, що блукають навкруги. Внаслідок цього вони стають навколо неї все щільнішими, зрештою, збентежуючи, можуть впливати на неї та отруювати її, мов паразитична ліана, що часто змушує всихати найміцніше дерево. Такими є ефірноречовинні події під час так званих «безневинних» сімейних купань, громадських розваг, танців тощо.

Але треба мати на увазі, що в кожному разі на ці купання та забави ходять саме ті, хто безпосередньо дещо шукає, особливо дозволяючи таким оглядом збуджувати свої думки та почуття! Отже, неважко пояснити, який при цьому бруд зростає, проте зовні, груборечовинно, щось помітити неможливо. Також зрозуміло, що таким чином невпинно ростуть та збираються хмари чуттєвих форм думок, поступово впливаючи на незліченних людей, які в таких речах нічого не шукають. У них занурюються спершу слабо, потім сильніше та жвавіше схожими думками, які повсякчас підживлюються деякими різновидами так званого «проґресу» в їхньому оточенні, і так сповзають одні до інших, разом до щільного темного потоку, в якому спроможність уявлення про справжню чистоту та моральність завжди дуже затьмарена, і врешті-решт усе зірветься в безодню, сповнену темряви.

Такі випадки спонукання до такої буйнорозрослої потворности мають бути припинені щонайперше! Вони є ніщо інше, як осередки розповсюдження, в яких отруйні хробаки аморальних людей можуть полишати свої думки, які потім буйно розростаючись, збільшуються і спустошливо впливають на все людство, щоразу творячи нові місця розмноження, які зрештою нагадують поки що лише величезне поле огидних рослин, що своїм отруйним диханням душить усяке добро.

Вирвіться з цього запаморочення, що як наркотик тільки симулює зміцнення, але насправді знесилює та приносить загибель. Це природно, але також сумно, що передусім саме жіноча стать знову першою переходить усякі межі, і так низько опустилася, що у своєму одязі без будь-якого сорому аж до вуличної дівки уподібнилася. Але це лише доводить правильність пояснення ефірноречовинних подій. Саме жінка, за своєю природою з потужнішою здібністю до відчуття, відразу та глибоко сама цілком несвідомо сприймає цю отруту занапащеного світу ефірноречовинних форм думок. Вона більш підвладна такій небезпеці, з цієї причини стає спершу віднесеною, а потім йде незрозуміло і вражаюче швидко поза всякі межі. Недарма кажуть: «Коли жінка згрішить, то гірше всякого чоловіка!». І це годиться в кожному випадку – в жорстокості, ненависті чи в коханні! Вчинки жінки завжди є продуктом ефірноречовинного світу, що її оточує! Звичайно, бувають у цьому й винятки! І жінка внаслідок цього не позбавляється відповідальности, бо вона спроможна спостерігати за враженнями, що її поглинають і зі своєї волі керувати власними бажаннями та діями, якщо… захоче! Цього, у більшості з них, на жаль, не відбувається, і це вада жіночої стати, яка можлива тільки через цілковиту необізнаність у цих речах. Але погано для нинішнього часу, що жінка насправді тримає в руках і майбутнє народу. Вона його несе, бо її душевний стан вразливіше відбивається на потомстві, ніж душевний стан чоловіка. Який занепад принесе майбутнє внаслідок цього! Неминучий! Ані зброя, ані гроші або відкриття не здатні його відвернути. Також ані доброта чи вишколена політика. Тут треба застосувати більш дієвий засіб.

Але не тільки жінка заслуговує цієї жахливої провини. Вона завжди є лише точним відбитком того світу форм думок, який складається над її народом. Цього не можна забувати. Шануйте та поважайте жінку як таку, і вона сформується відповідно до того, що ви у ній бачите, і таким чином ви підносите весь свій народ! Проте спершу серед жінок повинен відбутися великий процес перетворення. Зважаючи на їхній сьогоднішній стан, одужання можливе тільки завдяки ґрунтовній операції з примусовим безжальним втручанням – усякий наріст видаляється гострим ножем та кидається у вогонь! Бо інакше знищуватиме решту здорових частин.

До цієї необхідної операції на всьому людстві все швидше, нестримно поспішає наш час, і сам врешті-решт приводить її сюди! Буде боляче, страшно, однак наслідком має бути одужання. Тільки тоді настане час тут говорити про моральність. Сьогодні це було б схоже на промовлені слова, що затихають серед бурі. Але коли мине година загибелі гріховного Вавилону, що згниє в собі і розвалиться, тоді зважайте на жіночу стать! Її вчинки та вади завжди покажуть вам, якими ви є, бо завдяки своїй ефірнішій здібності відчуття вона живе тим, що утворюють форми думок.

Ця обставина також надає нам упевнености, що з чистим мисленням та відчуттям жіночність першою піднесеться у височину до того ідеалу, на який ми дивимось, як на взірець шляхетної людини. І тоді моральність урочисто вступить у повне сяяння своєї чистоти!

—————
Послання Ґраля Абдрушина


Черговість доповідей

[Послання Ґраля Абдрушина]  [Відлуння до Послання Ґраля] 

контакт