У Світлі Істини

Послання Ґраля Абдрушина


1.КНИГA ◄ ► 2.КНИГA
Deutsch
English
Francais
Español
Português
Русский
Italiano
Magyar
Česky
Slovensky
Черговість доповідей


25. Шлюб

Шлюби укладаються на небі! Цю фразу часто з гнівом і гіркотою вигукують одружені. Але її лицемірно вживають і ті, котрі найбільше віддалені від неба. Як природний висновок щодо цього вислову – люди лише знизують плечима, сміються, глузують і навіть знущаються.

З огляду на всі шлюби, з якими людина знайомиться з плином років у своєму найближчому і дальшому оточенні, це стає зрозумілим. Насмішники мають рацію. Проте було б краще, якби вони глузували не з вислову, а з самих шлюбів! Вони здебільшого заслуговують не лише глузувань і знущань, а навіть зневаги.

Шлюби, якими вони є сьогодні і якими вони вже були сотні років, ганьблять істину цього вислову, не дозволяючи нікому повірити в нього. На жаль, лише за дуже рідкісними винятками, вони становлять собою очевидний аморальний стан, якому не можна достатньо швидко покласти край, аби тисячі вберегти від цієї ганьби, якою вони, не знаючи цього, покривають себе згідно зі звичаями теперішнього часу. Вони гадають, що інакше не може бути, бо так загальноприйнято. Доходить до того, що саме в наш час усе аж до безсоромности пристосовано для того, щоб кожне чисте відчуття затьмарити й задушити. Жодна людина не замислюється над тим, аби й через належну повагу до тілесного зробити особистість такою, якою вона повинна бути, може бути і мусить бути.

Тіло, як і душа, має бути чимось дорогоцінним, а тому недоторканним, що не виставляють як принаду напоказ. Чимось високим, святим! І тому на Землі, зважаючи на це, недопустимо відокремлювати тіло від душі. Обидва одночасно, як святиню, потрібно шанувати і оберігати, якщо вони повинні мати хоч якусь цінність. Інакше стануть мотлохом, об який забруднюються, який заслуговує лише на те, щоб бути закинутим у куток, аби задешево дістатися першому-ліпшому лахмітникові. Якщо сьогодні орда таких лахмітників та скупників рине на Землю, то знайде несподівано велику купу цього мотлоху. З кожним кроком натраплятимуть вони на нові купи, які їх уже чекають. І такі скупники й лахмітникі бродять фактично вже щільними натовпами. Вони посланці та знаряддя мороку, які жадібно хапають легко доступну здобич, аби щодалі глибше, тріумфуючи, затягувати у своє темне царство, доки все над ними зімкнеться чорним і вони ніколи більше не зможуть знайти шляху до Світла. Немає нічого дивного, що всі сміються, щойно ще хто-небудь серйозно скаже, що шлюби укладаються на небі!

Укладання офіційного шлюбу – це не що інше, як твереза ділова угода. Тому поєднувані зважуються на неї зовсім не для того, щоб разом серйозно розпочати працю, яка підносить внутрішню і зовнішню цінність обох осіб, щоб спільно прагнути високої мети, аби самим собі, людству, а також усьому Творінню принести благословіння, але розглядають її як простий контракт, за яким вони обопільно матеріяльно убезпечуються з тим, щоб тілесна зрада будь-якої зі сторін могла здійснитися без обчислювальних роздумів. Де ж тут святість тіла, яку обидві сторони повинні привносити в шлюб і відповідно там її знаходити? Вона взагалі не береться до уваги.

Жінка займає при цьому настільки принизливе становище, що від неї потрібно було б відвернутися. У вісімдесяти випадках зі ста наймається або продає вона себе просто в службу чоловікові, який шукає в ній не рівноцінного товариша, але, крім як виставкового об’єкта, ще й дешеву та слухняну економку, яка створює йому затишок в оселі, і разом із якою він під прикриттям удаваної пристойности може безтурботно віддаватися пристрастям.

Із найдріб’язковіших причин покидають молоді дівчата часто батьківський дім, аби взяти шлюб. Іноді вони втомлюються від батьківського дому, жадаючи царини діяльности, в якій би могли самостійно вирішувати. Іншим видається принадною роль молодої дружини або вони сподіваються на більше пожвавлення в житті. Вони вірять, можливо, що так отримають і краще матеріяльне становище. Так само бувають випадки, коли молоді дівчата беруть шлюб через норовливість, аби таким чином дошкулити іншому. Також чисто тілесний потяг стає приводом для укладання шлюбу. Через читання непристойної літератури, через непристойні розмови та розваги він пробуджується і штучно розростається.

Зрідка це справжня душевна любов, яка стає причиною для цього найсерйознішого з усіх кроків у земному житті. За відданої турботи багатьох батьків дівчата, як кажуть, стають «надто розумними», щоб дозволити собі керуватися тільки чистими відчуттями, але саме через це справедливо потрапляють у нещастя. Такі отримають свою нагороду за цю поверховість частково вже в самому шлюбі. Проте лише частково! Гірке переживання взаємодії, як наслідок таких штучних шлюбів, приходить значно пізніше, оскільки головне зло при цьому полягає в легковажно втраченій можливості просування вперед. Тож через це багато земних життів для досягнення справжньої мети особистого буття цілковито втрачаються. Це призводить навіть іще й до тяжкого реґресу, який тяжко знову доведеться надолужувати.

Зовсім інакше буває, коли шлюб укладено на правильній основі і він гармонійно розвивається! Радісно, в добровільному служінні одне одному, зростають вони разом до духовного ушляхетнення; пліч-о-пліч, усміхаючись, зустрічають земні знегоди. Шлюб тоді стає надбанням для всього буття завдяки щастю. А в щасті – запорука злету не лише окремих осіб, а й усього людства! Горе тому батькам, котрі своїх дітей умовляннями, хитрістю чи примусом із міркувань розумности спонукають до помилкового шлюбу. Тягар відповідальности, який за це потім обтяжить не лише їхню дитину, впаде рано чи пізно на них так відчутно, що вони побажають, аби у них ніколи не виникали такі «блискучі задуми».

Церковне укладання шлюбу багато людей розглядають лише як частину чисто земного святкування. Самі церкви або їхні представники наводять слова: «Що Бог поєднав, людина нехай не розлучує!» У релігійних культах однією з основних є думка, що шлюбну пару завдяки цьому обряду вінчання поєднує Бог. «Просунуті» ж обирають замість цього зміст, що таким чином шлюбна пара поєднується перед Богом. Останнє тлумачення принаймні більш правомірне, ніж перше.

Але й таке тлумачення цих слів не бажане! Вони повинні говорити про щось зовсім інше. Це є покладений в їхню основу факт, що шлюби справді укладаються на небі.

Якщо цю фразу очистити від усіх хибних понять і тлумачень, то відразу зникає будь-який привід для сміху, глузувань та знущань, і її зміст у всій своїй серйозності та непохитній істині постає перед нами. Природним наслідком є, однак, тоді також усвідомлення, що шлюби мисляться та бажані зовсім інакшими, ніж є сьогодні, а це означає, що укладання шлюбу має здійснюватися тільки за зовсім інших передумов, із зовсім іншими поглядами та переконаннями і з цілковито чистими намірами.

Фраза «Шлюби укладаються на небі» вказує, насамперед, на те, що вже при входженні в земне життя кожна людина приносить із собою визначені властивості, гармонійному розвиткові яких можуть сприяти тільки люди з відповідними властивостями. Однак із відповідними властивостями, не схожими з її особистими, а такими, що доповнюють і цим доповненням роблять її повноцінною. У повноцінності ж усі струни звучать у єдиному гармонійному акорді. Якщо одна частина завдяки іншій стає повноцінною, то ця інша відповідна частина завдяки першій також стає повноцінною, і в поєднанні обох, тобто в спільному житті та діяльності зазвучить цей гармонійний акорд. Таким є шлюб, що укладається на небі.

Цим, однак, не сказано, що людині для гармонійного шлюбу підходить тільки одна цілком визначена інша людина на Землі, – здебільшого є кілька тих, хто несе в собі доповнення іншої частини. Отже, не має потреби, можливо, десятиліттями мандрувати навколо Землі, щоб знайти цю другу, справді відповідну та доповнюючу, частину. Це означає лише застосувати необхідну для цього серйозність, тримаючи очі, вуха та серце відкритими, передусім треба відмовитися від вимог, які досі ставилися як передумова для шлюбу. Саме те, що сьогодні має вагу, і чого не повинно бути. Спільна праця та висока мета, безумовно, потрібні для здорового шлюбу так само, як для здорового тіла – рух і свіже повітря. Хто розраховує на зручності та найбільшу безтурботність і на цьому намагається побудувати спільне життя, той зрештою лише пожне нездоров’я з усіма побічними проявами. Тому постарайтеся нарешті брати шлюби, що укладаються на небі. Тоді щастя знайде вас!

Бути укладеним на небі означає бути призначеними одне для одного вже перед чи водночас із входженням у земне життя. Призначення полягає, однак, лише в притаманних їм властивостях, якими двоє взаємно цілком доповнюють одне одного. Вони завдяки цьому й призначені одне для одного.

Суть вислову «бути призначеним одне для одного» фактично так само правильно можна передати словами «підходять одне одному», тобто справді одне одного доповнюють. У цьому й полягає призначення.

«Що Бог поєднав, людина нехай не розлучує». Нерозуміння цих слів Христа вже заподіяло так багато лиха. Багато хто досі під отим «що Бог поєднав» уявляв укладання шлюбу. Воно ж зі змістом цих слів не має нічого спільного. Те, що Бог поєднав, – це союз, у якому виконано умови, що вимагають повної гармонії, тобто його укладено на небі. Чи був на нього дозвіл держави і церкви, чи ні, в цій справі нічого не змінює.

Самозрозуміло, що це потрібно узгодити також із державним правопорядком. Якщо укладений в такий спосіб союз згідно з певним релігійним культом завершує ще й вінчання з належним благоговінням, то цілком природно, що завдяки внутрішній налаштованості учасників цей союз набуває ще вищого освячення, приносячи справжнє і сильне духовне благословіння подружній парі. Такий шлюб тоді справді від Бога, і його поєднано перед Богом та укладено на небі.

Тепер іде застереження: «Людина нехай не розлучує!» До якої малої міри понижено також високий зміст цих слів. А істина ж при цьому така очевидна! Завжди, де утворюється союз, укладений на небі, тобто, де двоє настільки доповнюють одне одного, що виникає сповнений гармонії акорд, там ніхто третій не повинен намагатися їх роз’єднати. Чи це чиниться, щоб внести розлад, зробити неможливим поєднання, чи щоб призвести до розлучення, – все одно, таке сміливе починання було б гріхом. Несправедливістю, яка у своїй взаємодії мусить важко повиснути на призвідникові, оскільки цим було вражено водночас двоє людей, і разом із ними також благословіння, яке завдяки їхньому щастю поширилося б на Грубо- та Етерноречовинний світ. У цих словах – проста істина, яка лежить на поверхні. Застереження є захистом лише тих союзів, котрі укладено на небі завдяки вище згаданим передумовам, підтвердженням яких є притаманні їм душевні властивості, якими вони взаємно доповнюють одне одного.

Між такими немає місця нікому третьому, навіть батькам! Самим обом дружинам ніколи не спаде на думку побажати собі розлучення. У них завдяки їхнім спільним душевним властивостям, закладеним в основу божественної гармонії, такої думки не виникне. Їхнє щастя і стійкість їхнього шлюбу забезпечені цим від самого початку. Якщо заяву на розлучення подає хтось із подружжя, то він оцим надає кращий доказ того, що в основі шлюбу не було потрібної гармонії, тобто він не міг бути укладений на небі. У такому разі його, безумовно, треба розірвати; для підвищення морального самоусвідомлення обома сторонами подружжя, що дожилися до настільки нездорового рівня стосунків. Такі штучні шлюби являють тепер величезну більшість! Причина цього зла полягає переважно в моральному падінні людства, а також у панівному поклонінні інтелекту.

Роз’єднання того, що поєднав Бог, стосується, однак, не лише шлюбу, а й уже попереднього зближення двох душ, які завдяки взаємодоповнювальним властивостям можуть розвивати тільки гармонію, отже, призначені одна для одної. Якщо такий союз укладено, а третій намагається втрутитися за допомогою наклепу або подібного до нього відомого засобу, то цей намір уже є завершеним перелюбом!

Зміст слів «Що Бог поєднав, людина нехай не розлучує» настільки простий і зрозумілий, що важко осягнути, як щодо нього могли з’явитися хибні думки. Це стало можливе лише через неправедне відокремлення Духовного світу від світу земного, внаслідок чого обмежене інтелектуальне сприйняття так і не змогло набути значення, яке б виявило їхню справжню цінність.

З Духовного було надано ці слова, тільки з Духовного можуть вони тому знайти своє істинне пояснення!

—————
Послання Ґраля Абдрушина


Черговість доповідей

[Послання Ґраля Абдрушина]  [Відлуння до Послання Ґраля] 

контакт