У Світлі Істини

Послання Ґраля Абдрушина


1.КНИГA ◄ ► 2.КНИГA
Deutsch
English
Francais
Español
Português
Русский
Magyar
Česky
Slovensky
Черговість доповідей


26. Права дітей стосовно батьків

Багатьом дітям щодо батьків притаманна згубна ілюзія, яка завдає їм величезної шкоди. Вони вважають, що можуть звалити на батьків відповідальність за своє земне буття. Часто чуємо закид: «Певна річ, мої батьки мусять піклуватися про мене, адже це вони привели мене на світ. Моєї провини в тому, що я тут, немає».

Нічого дурнішого взагалі сказати не можна. Кожна людина на своє прохання або через власну провину перебуває на цій Землі! Батьки лише дають можливість для інкарнування, більш нічого. І кожна інкарнована душа має бути вдячною, що отримала цю можливість!

Душа дитини є нічим іншим, як гостем у своїх батьків. У одному цьому факті вже є роз’яснення того, що дитина насправді жодним чином не може заявляти своїх прав стосовно батьків! Духовних прав щодо батьків у неї немає! А земні права випливають лише із суто земного суспільного ладу, встановленого державою для того, щоб вона сама не потребувала жодних зобов’язань.

Дитина духовно є завершеною в собі особистістю! Крім земного тіла, що як інструмент потрібне їй для діяльності на цій груборечовинній Землі, вона від батьків нічого не отримує. Тобто тіло – це тільки житло, яке використовує перед цим уже самостійна душа.

Проте внаслідок зачаття батьки беруть на себе зобов’язання доглядати за утвореним таким чином житлом і підтримувати його в доброму стані, доки ним оволодіє душа, здатна сама піклуватися про нього. Момент для цього настає під час природного становлення самого тіла. Те, що крім цього, є дарунком батьків.

Тому діти мусять нарешті колись припинити покладатися на батьків, і краще б вони думали про те, щоб самим якомога швидше за будь-якої можливости стати на власні ноги.

При цьому, звісно, байдуже, чи займаються вони якоюсь діяльністю у самому батьківському домі, чи поза ним. Але це має бути діяльність, яка полягає не в розвагах та у виконанні так званих громадських обов’язків, а у визначеному справжньому і корисному виконанні обов’язків такого роду, щоби така діяльність могла бути продовжена іншою поставленою на те особою, якби дитина припинила виконувати цю роботу. Лише так можна говорити про корисне буття на Землі, яке призводить до зрілости духу! Якщо дитина, неважливо, чоловічої чи жіночої статі, у батьківському домі виконує таке завдання, то батьки повинні їй призначити ту винагороду, яку б вони призначили чужій поставленій на це особі. Іншими словами, дитину в її виконанні обов’язку треба поважати і ставитися до неї як до справді самостійної людини. Коли навколо батьків і дітей з’яляється особливий зв’язок любови, довіри та дружби, тим прекрасніше для обох сторін, бо тоді це добровільне поєднання буття з внутрішнім переконанням, і тому воно стає ще ціннішим! Справжнім і поєднаним тримається воно і в потойбічному світі, в обопільній підтримці та радості. Але родинний примус і родинні звички стають нездоровими і нестатечними, щойно діти переходять певний віковий рубіж.

Звісно, немає жодних так званих прав споріднення, на які хочуть спертися різні тітки, дядьки, двоюрідні сестри і брати та ще інші всілякі родичі, які так часто завдають клопоту. Саме ці права споріднення є непристойним зловживанням, яке в завершеній у собі людині повинні викликати огиду.

Зважаючи на традиції це, на жаль, стало звичкою такої сили, що, як ведеться людина взагалі не намагається мислити інакше і спокійно кориться, якщо навіть має нехіть до цього. А хто наважиться на малий крок і безборонно це обміркує, тому в глибині душі все може здатися настільки сміховинним, настільки бридким, що він з обуренням відвернеться від цих домагань.

Таким протиприродним речам колись треба покласти край! Тільки-но внутрішньо пробудиться свіжий і здоровий тип людей, тоді такі зловживання так чи інакше, але не терпітимуть, бо вони суперечать будь-якому здоровому глуздові. З таких штучних перекручень природного життя ніколи не могло виникнути щось справді велике, бо люди при цьому залишаються надто невільні. У цих, здавалося б, другорядних речах прихована величезна несвобода буття. Звідси має розпочатися свобода, коли окрема особа вирветься з негідних звичок! Істинна свобода полягає лише у правильному розпізнанні обов’язку, яке пов’язане з добровільним його виконанням! Тільки виконання обов’язку цілком надає права! Це стосується також дітей, права яких так само базуються на відданому виконанні обов'язку. —

Але є ціла низка найсуворіших обов’язків усіх батьків, які не пов’язані з правами дітей.

Кожен дорослий має усвідомлювати, що, власне кажучи, пов’язане із зачаттям. Адже колишня легковажність у цьому, бездумність і хибні погляди вже помстилися у такий сповнений нещастя спосіб.

Усвідомте, що в найближчому потойбічному велика кількість душ уже стоїть напоготові в очікуванні можливости знову інкарнуватися на Землі. Здебільшого це такі людські душі, які міцно утримуються нитками карми, і які будь-яким чином шукають звільнення у новому земному житті.

Щойно випадає можливість, вони прикріплюються до місця, де відбувся акт зачаття, щоб, чекаючи, стежити за дозріванням нового людського тіла як їхнього житла. У цьому очікуванні взаємно прядуться ефірноречовинні нитки між юним тілом і душею, яка вперто тримається якомога ближче до майбутньої матері, і при визначеній зрілості ці нитки слугують потім мостом, що ним чужа душа з потойбічного впускається в юне тіло, якого домагалася від початку. Отже, з’являється новий гість, який зі своєю кармою може завдати вихователям чимало клопоту! Чужий гість! Яка незатишна думка! Це людина повинна все-таки завжди мати на увазі і ніколи не забувати, що вона може брати спільну участь у виборі душ, які чекають інкарнування, якщо вона легковажно не проґавить час для цього. Поза сумнівом, інкарнування підлягає Закону Притягання подібного роду. Проте не обов’язково потрібно, щоби полюсом притягання подібного роду слугували батьки, але інколи ним може стати будь-яка людина, яка часто перебуває поблизу майбутньої матері. Як багато лиха можна було б уникнути, якби люди правильно пізнали усю подію і свідомо зайнялися нею. Але вони бавляться дурницями, ходять на ігри і танці, влаштовують звані вечори і не надто турбуються про те, що тим часом готується щось важливе, щоби пізніше владно втрутитися у їхнє все життя.

У свідомій молитві, в основі якої повсякчас лежить гаряче бажання, вони повинні багато що упорядкувати в цьому, послабивши зло, посиливши добро. Чужий гість, що потім дитиною з’явиться у них, завдяки цьому став би настільки своїм, що залишився б бажаним у будь-якому разі! Багато просторікують про виховання до народження зі звичним частковим або хибним розумінням деяких наслідків, які зовні стають помітними.

Але як у інших випадках, так і тут людський висновок зі спостереження є хибний. Немає жодної можливости виховання до народження, однак є безумовна можливість впливу притягання, якщо він відбувається в належний час і з належною серйозністю! Це різниця, яка у наслідку сягає далі, ніж може досягти якесь виховання до народження.

Хто стосовно цього одержав роз’яснення і, незважаючи на все, легковажно ще вступає у зв’язки, не заслуговує нічого іншого, як те, що у його коло втрутиться людський дух, який може йому принести не лише неспокій, а можливо, навіть заподіяти зло.

Зачаття для духовно вільної людини мусить бути нічим іншим, як доказом готовности прийняти чужий людський дух як тривалого гостя в родину, давши йому можливість досягти спокути і зрілости на землі. Лише там, де з обох боків є щире бажання для цієї мети, повинна здійснюватися можливість для зачаття. Якщо розглянути батьків і дітей на основі лише цих фактів, то багато що саме у собі зміниться. Ставлення один до одного, виховання, все одержить іншу серйознішу основу, ніж досі в численних родинах було загальноприйнято. Буде більше уваги і більше пошани один до одного. Усвідомлення самостійности і прагнення до відповідальности стануть відчутними, як наслідок природного соціального сходження народу. А діти незабаром розучаться привласнювати собі права, яких ніколи не було.

—————
Послання Ґраля Абдрушина


Черговість доповідей

[Послання Ґраля Абдрушина]  [Відлуння до Послання Ґраля] 

контакт