У Світлі Істини

Послання Ґраля Абдрушина


1.КНИГA ◄ ► 2.КНИГA
Deutsch
English
Francais
Español
Português
Русский
Magyar
Česky
Slovensky
Черговість доповідей


29. Богошанування

Можна спокійно сказати, що людина взагалі ще не перебувала у стані безумовного самозрозумілого для неї Богошанування, ще менше вміла це робити. Розгляньте Богошанування, як його проводили до сьогодні! Адже людина знає лише прохання або, краще сказати, випрошування! Тільки тут і там, зрештою, трапляється інколи так, що зароджується молитва вдячности, яка справді йде із серця. Втім це стає рідкісним винятком завжди тільки тоді і там, де несподівано людина одержує зовсім особливий дарунок, або коли раптом вона рятується від великої небезпеки. Несподіване єдино те, що взагалі колись спонукає її до молитви вдячности. Коли велетенські дари незаслужено падають їй до рук, то ніколи або лише дуже зрідка вона подумає про подяку, якщо все, звісно, відбувається спокійно. Якщо їй та всім, кого вона любить, повсякчас дароване добре здоров’я і вона не має жодних земних турбот, то вона, напевно, навряд чи спроможеться на серйозну молитву вдячности. Щоб викликати у собі сильніше почуття, людина, на жаль, потребує цілком особливого поштовху. Добровільно в гарному почуванні вона ніколи на це не збереться. Можливо, якось і десь вона щось схоже і промовить або піде до церкви, щоб при нагоді пробурмотіти молитву вдячности, але побути при цьому зі своєю сповненою душею хоча б одну хвилину, це їй аж ніяк не спадає на думку. Тільки коли справжня скрута підступить до неї, тоді згадає вона дуже швидко, що є Той, хто здатен їй допомогти. Страх підганяє її насамкінець якось промимрити молитву! І тоді це все-таки завжди лише прохання, але зовсім не шанування.

Такою є людина, яка вважає себе ще й доброю, називає себе віруючою! І таких небагато на Землі! Гідний похвали виняток!

Уявіть собі хоч раз цю жалюгідну картину! Якою вона виявиться при правильному розгляді для вас, людей! А наскільки нікчемнішою така людина постає перед своїм Богом! Але, на жаль, так і є насправді! Ви можете вивертатися або викручуватися як захочете, це залишиться фактом, якщо ви хоч раз спробуєте дійти до основи, відкинувши всяке прикрашання. Однак ви повинні знітитися при цьому, бо ні прохання, ні подяка не належать до шанування.

Шанування це повага! Але його ви зараз справді не знайдете на усій цій Землі! Подивіться хоча б на урочистості та свята, які справляють на Божу Честь, де як виняток наразі відмовляються від прохань і випрошувань. Які ораторії!* (духовні твори) Знайдіть там співаків, які співають у Богошануванні! Подивіться на них, коли вони у залі чи церкві готуються до співу. Вони усі хочуть його виконувати так, щоб сподобатися людям. До Бога їм при цьому байдуже. Саме до Нього, якому це все і присвячено. Погляньте на диригента! Він прагне аплодисментів, хоче показати людям, на що він здатен.

Підемо далі. Подивіться на горді будівлі, церкви, собори, які на Честь Бога стояти… повинні. Художник, архітектор, будівельник – усі вони турбуються лише про земне визнання, кожне місто виблискує цими спорудами… саме на їхню честь. Вони навіть мусять слугувати для того, щоби притягувати чужинців. Але зовсім не для Богошанування, проте для того, аби у ці місця потекли гроші внаслідок таким чином пожвавленого обігу. Лише жага до земної показности, хоч куди б ви поглянули! І все це під приводом Богошанування!

Напевно, подекуди ще є люди, котрі в лісах, у горах зазвичай відчувають піднесення своєї душі, в якій при цьому навіть мимохідь виникає думка про велич Того, хто створив усю цю красу навколо неї, однак вона перебуватиме в ній доволі глибоко. Душа хоча й піднесеться, однак не в радісному злеті до Висот, а… просто-таки розтечеться від задоволення та насолоди. Це не має нічого спільного зі злетом до Висот. Це можна оцінити не інакше як задоволення гультяя від споглядання щедро накритого столу. Піднесення душі такого роду помилково вважають Богошануванням; воно ж залишиться беззмістовним захопленням, власним почуттям задоволення, яке приймають за подяку Творцеві. Це суто земні речі. Багато захоплених природою саме це сп’яніння вважають правильним Богошануванням, гадаючи собі, що в цьому вони перевершили інших, котрі не мають можливости насолоджуватися красотами земних формацій. Це грубе фарисейство, яке зводиться лише до гарного самопочуття. Імітація золота, що позбавлене всякої цінности. Коли таким людям одного разу доведеться відшукувати свої скарби душі, аби використати їх для свого сходження, то вони знайдуть скриньку зовсім порожньою, тому що призначений скарб був лише сп’янінням красою, нічим іншим. Це позбавило їх істинного благоговіння перед Творцем. —

Істинне Богошанування виявляється не у захваті, не в бурмотінні молитов, не у випрошуванні, стоянні навколішки, заламуванні рук, не у блаженному трепеті, а в радісній дії! У тріумфальному схваленні цього земного буття! Сповна відчуваючи кожну мить! Відчувати сповна означає використовувати. А використовувати означає… переживати! Однак не в марнуванні часу, що шкодить тілу та душі, не в грі і танцях, яких прагне і потребує інтелект як урівноваження і спонукання своєї діяльности, а в погляді вгору до Світла і до Тієї Волі, яка все у Творінні суще тільки просуває, підносить, ушляхетнює!

Але для цього основною умовою має бути точне знання Законів Бога у Творінні. Вони вказують людині, як вона повинна жити, якщо хоче бути здоровою тілом і душею, вказують точно шлях, який приведе в Духовне Царство, але дадуть їй змогу також чітко розпізнати страхіття, що неодмінно виникнуть, коли вона опиратиметься цим Законам!

Оскільки Закони у Творінні, самочинні і живі, залізні й непорушні, діють з потужністю, проти якої людський дух цілком безсилий, то, власне, само собою зрозуміло, що найнагальнішою потребою кожної людини має бути те, щоб сповна пізнати ці Закони, перед впливом яких вона завжди справді залишається беззахисною!

І все-таки це людство настільки обмежене, що воно намагається пройти повз таку зрозумілу і просту необхідність, незважаючи на те, що чогось важливішого за це взагалі немає! Людство, як відомо, ніколи не доходило до найпростіших думок. Усяка тварина в цьому, як не дивно, розумніша за людину. Вона прилаштовується до Творіння і просувається в ньому, доки людина не намагається утримати її від цього. Але людина хоче панувати над тим, чиїй самостійній дії вона завжди підлягає і підлягатиме. У своїй зарозумілості вона гадає, що вже отримала могутність, якщо вона навчилася застосовувати для своєї мети лише мале відгалуження випромінювання або використовує дію повітря, води та вогню найменшою частиною! При цьому їй не спадає на думку, що для засвоєння такого порівняно ще дуже малого корисного застосування вона раніше мусила вчитися, спостерігати, щоб уже наявні властивості чи сили використати цілком відповідно до їхнього власного роду! Вона мусила пристосуватися, якщо бажала успіху! Вона цілком одна! Це ніяке не панування, не підкорення, а пристосування до сущих Законів, узгодженість з ними.

Людина мусила б до того ж зрештою зрозуміти, що тільки пристосування з попереднім навчанням може їй принести користь! Вона повинна з ним вдячно крокувати далі! Але ж ні! Вона хвалиться і поводиться лише ще зухваліше, ніж дотепер. Саме там, де у служінні вона скоряється Божественній Волі у Творінні і завдяки цьому відразу має очевидну користь, вона намагається по-дитинячому виставити себе переможцем! Переможцем природи! Безглузда позиція досягає вершини всякої дурости, тому що вона таким чином сліпо проходить повз справжню велич, бо за правильної позиції вона насправді була б переможцем… над собою і своїм марнославством, оскільки у послідовному висвітленні при усіх відомих досягненнях, спершу навчаючись, вона схилялася перед уже наявним. Тільки так може вона сподіватися на успіх. Кожен винахідник і навіть усякий справді великий учений пристосовував своє мислення та воління до сущих Законів природи. Той, хто їм опирається або хоче чинити сильніший опір, буде розчавлений, розмелений, розбитий. Неможливо, щоб він колись справді зміг постати до життя.

Як досвід у малому, так само відбувається і з усім буттям людини і з нею самою!

Той, хто подорожує не тільки крізь короткий земний час, але й крізь усе Творіння, безумовно, потребує знання Законів, яким підлягає сукупне Творіння, а не лише найближче до кожної людини видиме оточення! Якщо він їх не знає, то буде затриманий і зупинений, ушкоджений, відкинутий назад або зовсім розмелений, бо через своє незнання він не зміг прямувати згідно з потоками сил цих Законів, але поставив себе настільки хибно, що вони мусять його притиснути донизу, замість того, щоб піднести вгору.

Дух людський виявляє себе не великим, гідним захоплення, а лише смішним, якщо факти, які він щодня і всюди мусить розпізнати у впливі на себе, вперто і в засліпленні намагається відхилити, тільки-но він повинен вирішально застосувати їх не лише у своїй діяльності і всій техніці, а й для себе та своєї душі! У своєму земному бутті і діях він завжди має нагоду бачити безумовну стійкість і схожість усіх основних впливів, якщо тільки він легковажно або й зловмисно не замикається у собі і не спить.

Щодо цього в сукупному Творінні немає жодного винятку, також як і для людської душі! Вона мусить пристосуватися до Законів у Творінні, якщо їхня дія має просувати її! І цю просту очевидність людина досі зовсім пропускала найлегковажнішим чином.

Вона здавалася їй такою простою, що саме внаслідок цього така очевидність мала стати для неї занадто важкою для пізнання. І цю важкість з плином часу їй жодним чином не вдалося перебороти. Такою стоїть вона сьогодні перед руїною, перед душевним крахом, що повинен зруйнувати все споруджене нею!

Тільки одне може її врятувати: бездоганне знання Законів Бога у Творінні. Це одне цілком спроможне просунути її вперед, піднести вгору, і з нею все, що вона в майбутньому спробує збудувати.

Не кажіть, що ви, як людські духи, не можете так легко пізнати Закони у Творінні, що важко відрізнити Істину від помилкового висновку. Це не відповідає дійсності! Хто веде таку мову, той знов-таки хоче цим прикрити млявість, яку приховує у собі, хоче лише, аби не викрилась байдужість його душі або виправдатися перед самим собою для власного заспокоєння.

Але це йому нічого не дасть, бо всяка байдужість, всяка млявість буде відтепер відкинута! Тільки той, хто збере всю свою силу, щоб цілковито застосувати її для здобування найпотрібнішого для своєї душі, зможе сподіватися на порятунок. Будь-яка половинчатість неодмінно обернеться в ніщо. І всяке зволікання, відкладання вже стає повною втратою. У людства не залишилося більше часу, бо воно вичікувало аж до останньої межі.

Певна річ, цього разу йому не так легко це зробити і не так легко на це зважитись, оскільки через колишнє найбезтурботніше недбальство у цих справах воно позбавило себе будь-якої здатности взагалі повірити у глибоку серйозність необхідного остаточного рішення! І саме це є найбільшою слабкістю, яка спричинить неминуче падіння дуже багатьох!

Протягом тисячоліть так багато було зроблено для роз’яснення вам Божої Волі або закономірностей у Творінні, принаймні тією мірою, якою ви цього потребуєте, щоб піднестися до Світлих Висот, з яких ви спустилися, аби знову повернутися туди! Повернутися не за допомогою так званих земних наук, не за допомогою церков, а з допомогою слуг Бога, пророків старих часів, як і за допомогою потім Послання самого Сина Божого. З такою простотою воно було вам надане, ви ж і досі лише говорите про нього, проте ніколи серйозно не турбувалися правильно його зрозуміти – ще менше згідно з ним жити! Відповідно до вашго млявого мисленням від вас вимагають занадто багато, незважаючи на те, що це ваш єдиний порятунок! Ви хочете врятуватися, не докладаючи при цьому жодних власних зусиль! Якщо ви замислитеся, то змушені будете визнати цей сумний висновок.

З кожного Божого Послання ви робили релігію! Для вашої зручности! І це було неправильно! Тому що для релігії ви відвели зовсім окремий підвищений щабель, осторонь повсякденної праці! І це найбільша помилка, яку ви могли зробити, бо так ви поставили і Волю Божу осторонь повсякденного життя або, що те саме, поставили себе осторонь Волі Божої, замість того, щоб з’єднатися з Нею, визначити Їй місце серед життя і турбот ваших буднів! Ставши єдиними з Нею! Ви повинні кожне Послання Бога сприймати цілком природно і практично, мусите впроваджувати їх у вашу роботу, ваше мислення, у ваше все життя! Ви не маєте права робити з них щось відсторонене від себе, як це досі відбувалося, до чого ви звертаєтеся як гість лише в години спокою! Коли ви на короткий час намагаєтеся віддатися пригніченості або вдячності, відпочинку. Таким чином це не стало для вас чимось само собою зрозумілим, не стало вашим власним, як потреба в їжі або у сні.

Зрозумійте ж нарешті правильно: ви повинні жити у цій Волі Божій, щоби правильно орієнтуватися на всіх шляхах, які несуть для вас добро! Послання Божі – це дорогоцінні вказівки, яких ви потребуєте, без знання і дотримання яких пропадете! Тому ви не маєте права поміщати їх у кришталеву скриню, щоб як щось святе споглядати у блаженному трепеті тільки в неділю, або прилинути до них у скруті та загрозі, щоб від них набратися сили! Злощасні, ви Послання повинні не шанувати, а використовувати! Повинні рішуче взятися до справи не лише у святковому вбранні, а й твердою рукою у трудовому житті, яке нічого не ганьбить, не принижує, але шанує кожного! Коштовність на спітнілій забрудненій мозолястій руці сяє набагато чистіше, яскравіше, ніж у доглянутих пальцях ледачого нероби, який свій земний час провів тільки у спогляданні!

Кожне Послання Боже випадало вам для того, щоб стати частиною вас самих! Правильно ж осягнути зміст – це ваш обов’язок!

Ви не маєте права сприймати їх як щось зовсім окреме, що перебуває поза вами, до чого ви звикли підступати з боязкою стриманістю. Сприйміть Слово Бога у собі, аби кожен знав, як він має жити і йти, щоби потрапити у Царство Боже!

Тому пробудіться нарешті! Пізнайте Закони у Творінні. Але у цьому вам не допоможе ні земна тямовитість, ні малі технічні знання, накопичені в ході спостережень – така мізерність недостатня для шляху, який повинна обрати ваша душа! Ви свій погляд мусите піднести високо над Землею і розпізнати, куди веде ваш шлях після цього земного буття, щоб у ньому водночас стати свідомим того, чому і з якою метою ви перебуваєте на цій Землі. І знов-таки саме те, якими ви є в цьому житті – чи бідні ви, чи багаті, здорові або хворі, у мирі або у боротьбі, радості чи стражданні – ви вчитеся пізнавати причини та мету і станете від цього радісними, піднесеними, вдячними за переживання, які випали на вашу долю. Ви навчитеся не лише цінувати важливість кожної секунди, але передусім використовувати їх! Використовувати у сходженні до сповненого радости буття, до великого чистого щастя!

А внаслідок того, що ви занадто вже заблудилися, заплуталися, і прийшло до вас колись як порятунок Послання Бога через Сина Божого, після того як застереження пророків не були почуті. Послання Бога показувало вам єдиний шлях до вашого порятунку з болота, яке вже загрожувало вас поглинути! Своїми притчами Син Божий намагався відвести вас від нього! Охочі увірувати і шукачі розкрили для них свої вуха, однак далі цього не пішло. Вони ніколи не намагалися жити згідно з ними.

Релігія і повсякденне життя завжди лишалися розділеними. Ви все-таки перебували поблизу, замість того, щоби бути всередині! Дія роз’яснених у притчах Законів у Творінні залишилася для вас цілком незрозумілою, тому що ви не намагалися її зрозуміти!

Нині у Посланні Ґраля тлумачення Законів для теперішнього часу подається вам у більш зрозумілій формі! Насправді це точно те саме, що колись уже приніс Христос у доречній для того часу формі. Він показав, як люди повинні думати, мовити, діяти, щоб духовно дозріваючи, підноситися вгору у Творінні! Більшого людство і не потребувало. На це немає ні однієї прогалини у тодішньому Посланні. Послання Ґраля нині містить у собі точно те саме, лише у сучасній формі.

Хто зрештою згідно з ним спрямовується в думках, мовленні та поведінці, той здійснює найчистіше Богошанування, бо воно полягає в дії!

Той, хто добровільно підкоряється Законам, робить завжди правильно! Таким чином він доводить свою глибоку повагу до Мудрости Бога, радісно скоряється Його Волі, яка закладена в Законах. Завдяки цьому під їхньою дією він просувається вперед і стає захищений, вільний від усякого страждання і підноситься у Царство Світлого Духу, де у тріумфальному переживанні Премудрість Божа перед кожним постає без помутніння, і де Богошанування виникає у самому житті! Де кожен подих, кожне відчуття, кожна дія сповнені радісної вдячности і неспинного задоволення. Зі щастя народжується щастя, засівається щастя, тому й пожинається щастя! Богошанування у житті та переживанні полягає єдино у дотриманні Божественних Законів. Тільки у цьому запорука щастя. Так повинно бути у прийдешньому Тисячолітньому Царстві, яке зватиметься Царством Божим на Землі! Отже, всі послідовники Послання Ґраля повинні бути світочами та дороговказами серед людства.

Хто цього не може або не хоче, той знову не зрозумів Послання. Служіння Ґралю має бути істинним живим Богошануванням. А Богошанування передусім є служінням Богу, якого немає у зовнішніх речах, не лише проявляється назовні, але й у найсамотнішу годину живе у кожній людині, і виявляє себе в її мисленні та вчинках, як щось само собою зрозуміле.

Хто цього добровільно не хоче визнати, той не зможе пережити близький час Царства Божого, буде знищений або ж іще змушений до безумовної покори Божественною Силою та земним примусом! На краще усьому людству, якому буде надана Милість знайти нарешті у цьому Царстві мир і щастя!

—————
Послання Ґраля Абдрушина


Черговість доповідей

[Послання Ґраля Абдрушина]  [Відлуння до Послання Ґраля] 

контакт