У Світлі Істини

Послання Ґраля Абдрушина


1.КНИГA ◄ ► 2.КНИГA
Deutsch
English
Francais
Español
Português
Русский
Magyar
Česky
Slovensky
Черговість доповідей


31. Сучасна духовна наука

Сучасна духовна наука! Що тільки не збирається під її прапором! Що тільки не опиняється при цьому разом, і що тільки не бореться під ним! Арена серйозних пошуків, малих знань, великих планів, пихи і дурниць, безліч пустої хвалькуватости та ще більше безсоромного ґешефту. Із цього хаосу нерідко розквітає заздрість і безмежна ненависть, яка насамкінець постає у підступну мстивість найнижчого роду.

За таких обставин, звісно, не дивно, коли багато людей відходять від цього шляху зовсім навіжених вчинків та дій, з острахом стати немовби отруєними, якщо вони при цьому підуть на контакт. Вони не так уже й помиляються, оскільки незліченні прихильники духовної науки справді не виказують нічого принадного, ще менше привабливого, навпаки, все в них набагато раніше закликає будь-яку іншу людину до більшої обережности.

Дивно, що вся ділянка так званої духовної науки, яку зловмисники та невігласи часто плутають із наукою про «духів», сьогодні все ще вважається певною вільною територією, на якій кожен може безперешкодно сваволити, і навіть нестримно та безкарно бешкетувати.

Вона вважається такою. Проте великий досвід нас уже навчив, що це не так!

Незліченні піонери у цій галузі, які були досить легковажні, досліджуючи лише з уявними знаннями, наважилися на кілька кроків уперед, і стали безпорадною жертвою своєї необережности. Сумно при цьому лише, що усі ці жертви впали, не давши людству абсолютно нічого!

Адже кожен такий випадок мав би стати, власне кажучи, доказом того, що обраний шлях неправильний, бо він завдає тільки шкоди і навіть приносить загибель, але жодної благодати. Проте з особливою впертістю продовжують триматися цих хибних шляхів, завжди знову приносячи нові жертви; навколо кожного знайденого дріб’язку нового пізнаного, само собою зрозумілого у ґрандіозному Творінні, піднімають великий галас і пишуть незліченні статті, які багатьох людей, що серйозно шукають, мусять відлякувати, тому що в них лише виразно відчутне небезпечне обмацування.

Усі попередні дослідження насправді скоріше слід назвати ризикованою забавою з добрими намірами.

Не можна безкарно, як на вільну територію, вступати у поважну ділянку духовної науки, не навчившись перед цим враховувати Духовні Закони у повному обсязі. Будь-яке свідоме чи несвідоме протиставлення їм, яке означає те саме «недотримання», що рівнозначне порушенню, мусить у своїй неминучій зворотній дії уразити зухвалих, нечемних або легковажних, які не дотримуються їх точно або не спроможні їх дотримуватися.

Намагатися неземне досліджувати земними засобами та можливостями – те саме, що привести не знайому із земними небезпеками нерозвинуту дитину до незайманого лісу і залишити одну, звідки може мати надію вийти неушкодженою лише відповідно для цього споряджена, повна сили обережна людина.

Із прихильниками сучасної духовної науки з їхнім теперішнім способом дій відбувається не інакше, навіть якщо вони у своїх намірах мають вигляд доволі серйозних і справді тільки заради знання багато чим ризикують, щоб людям допомогти просунутися вперед через межу, біля якої вони, вже довго стукаючи, чекають.

Як діти стоять сьогодні ці дослідники все ще перед нею, безпорадні, обмацуючись, не здогадуючись про небезпеку, яка щомиті може зринути на них або через них на інших людей, якщо своїми незграбними спробами вони прориють прохід у природній захисній стіні чи відчинять двері, які для багатьох краще б залишалися замкнені.

Легковажністю лише можна все це назвати, а не сміливістю, доки ті, хто прагне просунутися вперед, не будуть достеменно знати, що всі ймовірні небезпеки вони відразу неодмінно спроможні здолати не тільки для самих себе, але й для інших.

Найбезвідповідальніше діють ті «дослідники», які ставлять експерименти. На злочинність гіпнозу вказувалося вже не раз* (Доповідь № 35 “Злочинність гіпнозу»). Дослідники-експериментатори вже іншого роду у багатьох випадках роблять прикру помилку – вони самі нічого не знаючи, бо інакше б її, напевно, не робили – переводять інших дуже чутливих або медіумічних людей у магнетичний чи навіть гіпнотичний сон, щоб тілесно наблизити їх невидимим впливам «потойбічного» світу у сподіванні внаслідок цього багато чого чути і спостерігати, що в стані цілковитої денної свідомости відповідної піддослідної особи було б неможливо.

Не менше ніж у дев’яносто п’яти випадках зі ста вони наражають на велику небезпеку людей, котрі є ще недозрілими, оскільки будь-який спосіб штучної допомоги до заглиблення – це зв’язування душі, яке змушує її увійти у стан чутливости, що переходить межі, допустимі при її природному розвиткові.

Внаслідок цього така жертва дослідів несподівано душевно опиняється у сфері, в якій через штучну допомогу вона позбавлена природного захисту або не має його, бо він може виникнути лише завдяки власному внутрішньому здоровому розвиткові.

Мусимо таку бідолашну людину образно уявити так, ніби вона стоїть оголена та прив’язана до стовпа, здалеку височиючи як приманка в небезпечній місцевості, аби там притягувати до себе ще невідоме життя та діяльність, дозволяючи навіть впливати на себе з тим, щоб вона могла про це повідомити або щоб різні впливи за допомогою втрати певних земних субстанцій свого тіла стали очевидними і для інших.

Така піддослідна особа внаслідок зв’язку, який має тримати її висунута вперед душа з земним тілом, спроможна іноді повідомляти все, що там відбувається, як по телефону і передавати глядачам.

Але якщо цей штучно висунутий «вартовий» буде якось атакований, то за браком природного захисту не зможе себе захистити, він безпорадно покинутий, бо зі сторонньою допомогою був лише штучно висунутий у сферу, до якої за своїм розвитком ще або взагалі не належить. Адже так званий «дослідник», який висунув його заради жаги знання, може допомогти так само мало, оскільки він сам чужий та недосвідчений там, звідки приходить небезпека, і тому не може нічого зробити для його захисту.

Виходить так, що дослідники стають злочинцями, не бажаючи цього і земною справедливістю не можуть бути притягнені до відповідальности. Але це не виключає, що проявляться Духовні Закони з повною суворістю своєї зворотної дії та прив’яжуть дослідника до його жертви.

Безліч піддослідних осіб зазнало ефірноречовинних нападів, які з часом, а часто й невдовзі чи навіть груборечовинно, тілесно позначаються так, що настає земна хвороба або смерть, чим, однак, душевна шкода ще не усувається.

Але ці спостерігачі, які називають себе дослідниками, що висувають свої жертви у невідомі сфери, знаходяться під час таких небезпечних експериментів у більшості випадків у гарному земному прикритті під захистом власного тіла та денної свідомости.

Рідко коли вони потрапляють у небезпеку разом з піддослідними, щоб вона відразу перейшла на них. Але по своїй земній смерті, з переходом у Ефірноречовинний світ, внаслідок з’єднання із жертвами вони у кожному разі повинні потрапити туди, куди ті, можливо, були затягнуті, щоб лише разом з ними мати можливість повільно піднятися знову.

Штучне втручання душі в інші сфери не варто завжди розуміти так, що ця душа виходить із тіла і, витаючи, прямує до іншого реґіону. У більшості випадків вона спокійно лишається у тілі. У магнетичному або гіпнотичному сні вона стає настільки неприродно чутливою, що реагує на набагато ефірніші течії та впливи, ніж це було б можливо в її природному стані. Певна річ, що в цьому неприродному стані бракує повноти сили, яку, звісно, душа б мала, яка була б їй притаманна, якби завдяки внутрішньому розвиткові сама так далеко просунулася і внаслідок цього вона б твердо та надійно стояла на цьому новому, більш ефірному ґрунті, проявляючи усім впливам рівнозначну їм силу. Через цю нестачу у здоровій повноті сили внаслідок штучности з’являється нерівність, яка має тягти за собою порушення. Наслідком цього є неодмінне потьмарення в усіх відчуттях, через що виникає спотворення дійсности.

Причиною хибних повідомлень, незліченних помилок, є знов-таки лише самі дослідники через їхню шкідливу допомогу. Тому і виходить, що у багатьох уже «досліджених» явищах окультної ділянки багато чого не бажає узгоджуватися зі строгою логікою. Вони містять у собі безліч помилок, що як такі і досі не можуть бути розпізнані.

На цих явно хибних шляхах не досягнуто абсолютно нічого, що могло б мати хоч якусь користь чи благодать для людей.

Корисне людям насправді може бути тільки те, що допомагає їм рухатися вгору або хоча б показує шлях до цього. Але при таких експериментах від самого початку і назавжди це абсолютно неможливо! Такою штучною допомогою дослідник інколи, але все-таки спроможний зрештою витиснути деяких чутливих або медіумічних людей із земного груборечовинного тіла в найближче розташований до них Ефірноречовинний світ, але ні на товщину волосини вище від того, до якого вони все одно належать відповідно до їхньої внутрішньої властивости. Навпаки, внаслідок штучної допомоги він ніколи не зможе їх перенести туди, а лише у найближче оточення всього земного.

Але це найближче оточення земного може приховувати лише те потойбічне, що тісно пов’язане із земним, що через неповноцінність, ваду та пристрасть лишається прикутим до землі.

Природно також, що у цьому оточенні тут і там тимчасово затримується щось, що просунулося далі. Але завжди на це очікувати не варто. Високе не може там знаходитися із суто закономірних причин. Швидше світ перевернеться, або... хіба що в людині утвориться ґрунт для закріплення Світла!

Але шукати Його у піддослідній особі чи в такому дослідникові, що йде навпомацки, навряд чи було б доцільним. Отже, лишається наявною небезпека та безцільність таких експериментів.

Очевидно й те, що без присутности більш розвиненої людини, яка очищає все грубіше, щось справді високе не може наблизитися до медіума, тим паче не в змозі через нього промовляти. Про матеріалізацію* (перетворення в грубу речовинність) з Вищих сфер тут не може бути й мови, менш за все під час улюблених забавних ігор з постукуванням, пересуванням предметів тощо. Прірва для цього занадто велика, щоб можна було перекинути міст.

Незважаючи на медіума, ці всі речі можуть бути виконані тільки тими потойбічними, які ще дуже тісно зв’язані з матерією. Якби це було можливо, тобто якби Високе могло так легко ввійти у зв’язок з людством, то Христос не мав би потреби ставати людиною, а його Місія могла б здійснитися і без цієї жертви* (Доповідь № 14 «Спаситель»). Проте сучасні люди за душевним розвитком, напевно, не вищі, ніж за земного життя Ісуса, тому не можна прийняти, що зв’язок зі Світлом нині встановити легше, ніж у той час.

Представники духовної науки кажуть, правда, що насамперед мають на меті встановити потойбічне життя, а саме – продовження життя після земної смерти, і що тепер при загальному скепсисі потребують дуже сильної та потужної гармати, тобто земних відчутних доказів, щоби пробити пролом в оборонній позиції супротивника.

Однак таке обґрунтовування не вибачає того, що людські душі завжди знову й знову залучаються до гри в такий легковажний спосіб! Окрім того немає жодної крайньої потреби намагатися неодмінно переконати зловмисних супротивників! Адже відомо, і це випливає вже з висловлювань Христа, що вони не готові були б повірити, якби й ангел прямо з неба зійшов, щоби повісти їм Істину. Після його відходу вони стали б відразу запевняти, що це була масова галюцинація, а не ангел, або скористалися б іще якоюсь відмовкою. А якщо з’явиться щось чи хтось, хто залишиться земним, тобто не зникне знову або не ставатиме невидимим, то знову знайдуться інші виверти, бо тим, хто не хоче вірити у потойбічне, це здавалося б, навпаки, занадто земним. Вони не побояться виставити такі докази як шахрайство, а людину як фантазера, фанатика або як того ж шахрая. Будь це занадто земним або занадто неземним чи й обидва водночас, щось вони завжди критикуватимуть та сумніватимуться. А якщо більше вже не знатимуть, як собі іншим допомогти, тоді закидають брудом, дійдуть і до сильніших нападів та не злякаються навіть насильства.

Отже, щоб таких переконати, не варто приносити жертви! Але ще менше заради багатьох так званих прихильників. У дивній манері зарозумілости вони гадають, що внаслідок їхньої у багатьох випадках дещо неясної і фантастичної віри у потойбічне життя, можуть ставити певні вимоги для того, щоб у свою чергу щось «побачити» або «пережити». Вони чекають від своїх керівників на потойбічні знаки, як на винагороду за свою гарну поведінку. Просто-таки смішними стають при цьому часто зрозумілі очікування, з якими вони носяться, як і «мудрі» поблажливо-вибачливі посмішки, які демонструють їхню власну необізнаність. Цю отруту, ще й виставами, хочуть запропонувати цим масам, бо тоді вони уявляють, що знають так багато, що вважають ці експерименти не більше ніж заслуженою розвагою, в якій потойбічні мають видавати себе за артистів вар’єте.

Але залишимо тепер великі експерименти і розглянемо дрібні, такі як столовертіння. Вони не такі вже й безневинні, якими здаються; навпаки, у своїй надзвичайно легкій можливості поширення становлять дуже велику небезпеку!

Кожного треба застерегти від цього! Обізнані повинні з жахом відвернутися, бо вони бачать, як легковажно поводяться з такими речами. Як багато прихильників прагнуть показати своє «знання» в широких колах, спонукаючи досліди зі столовертінням, або в сім’ях, посміхаючись чи таємниче шепочучи або майже жартома, проводять вправи з літерами та склянкою або з іншим допоміжним засобом, який від легкого доторку руки ковзає чи тягнеться до різних літер, і так складаються слова. Із жахливою швидкістю це перетворюється на розваги у компанії, де серед сміху, глуму й іноді з приємним трепетом все це відбувається.

Щодня потім просиджують у сім’ї старі та молоді дами разом біля столу або й на самоті перед картоном, позначеним літерами, які, якщо можливо, ще мають бути намальовані цілком певної форми, щоби був фокус-покус, що легко збуджує фантазію, в якому до того ж немає жодної потреби, бо все вийшло б і без нього, якщо відповідна особа схильна до цього. І вони незліченні!

Представники сучасної духовної науки та керівники окультних об’єднань радіють з цього, оскільки при цьому складаються навіть справжні слова і речення, про які виконавець свідомо чи несвідомо і гадки не мав. Унаслідок цього він стає переконаний і збільшує число прихильників «окультного».

Твори окультного спрямування вказують на це, промовці виступають для цього, виготовляються та продаються допоміжні засоби, які полегшують усе це бешкетування, отже, майже весь окультний світ виявляє себе як ретельні прислужники темряви з щирою переконаністю бути жерцями Світла!

Уже самі ці приклади доводять повну необізнаність у намаганнях такого роду! Вони свідчать, що ніхто з них не є насправді «зрячим»! Не може вважатися доказом протилежного, коли з цієї основи десь виходить і розвивається якийсь гарний медіум або радше, що є точнішим, якщо гарний медіум на початку захопився цим.

Деякі люди, від самого початку покликані для цього, мають у своєму природному розвиткові зовсім інший та надійний захист, що ретельно контролює кожен щабель; інші його не мають. Але й цей захист діє лише при власному природному розвиткові, без будь-якої штучної допомоги! Бо само собою зрозуміло, що тільки в усьому природному є захист.

Щойно приходить хоч найменша допомога в цьому через вправи самої особи або з іншої сторони через магнетичний сон чи гіпноз, то це стає неприродним і внаслідок цього не відповідає абсолютно природним Законам, які одні лише спроможні надати захист. Якщо до цього додається ще й незнання, як це всюди нині трапляється, тоді – біда. Одне воління ніколи не замінить здатности, коли доходить до дій. Проте ніхто не повинен перевершувати своїх здатностей.

Звісно, не виключено, що з сотень тисяч причетних до цих небезпечних забав десь якась людина справді безкарно рятується та має гарний захист. Так само багато хто стає ушкоджений так, що по-земному це не помітно; отже, тільки з переходом «по той бік» вони мають несподівано довідатись, яких, власне, дурниць накоїли. Але є ще багато тих, хто вже отримав по-земному видиму шкоду, хоча протягом свого земного життя вони ніколи не прийдуть до пізнання справжньої причини.

Тому ефірноречовинні та духовні події під час цих забав мають бути роз’яснені. Вони так само прості, як усе у Творінні, і зовсім не такі заплутані, але все-таки складніші, ніж вважаються багатьма.

Зараз на Землі через воління людства темрява одержала гору над усім речовинним. Тобто вона стоїть на всьому ньому так упевнено, як на власному добре знайомому їй ґрунті і внаслідок цього спроможна також сповна позначатися на ньому. Отже, вона знаходиться у своїй стихії, бореться на знайомій їй основі. Через це тепер у всьому матеріальному, тобто груборечовинному, вона переважає Світло.

Внаслідок цього в усьому речовинному темрява має більшу силу, ніж Світло. Але нині при таких забавах, як столовертіння тощо, про Світло, тобто про Високе взагалі не може бути й мови. У крайньому разі ми можемо говорити про гірше, отже, про темряву, та про краще, тобто просвітлене.

Якщо людина використовує стіл чи склянку або взагалі будь-який груборечовинний предмет, вона вступає на добре знане темрявою поле боротьби. Поле, яке все темне називає своїм власним. Таким чином людина від самого початку поступається силі, проти якої в неї немає жодного відповідного захисту.

Розглянемо спіритичний сеанс або хоча б розвагу в компанії зі столом, і простежимо при цьому за духовними або, точніше, за ефірноречовинними подіями.

Коли особа чи кілька осіб підходять до столу, щоб через його посередництво вступити у зв’язок із потойбічними, як це і відбувається тепер, аби вони виявили себе постукуванням або, що звичніше, пересуванням на столі, щоб із цих знаків змогли сформуватися слова, то насамперед внаслідок зв’язку з речовинним притягується темрява, яка перебирає на себе прояви. З великою спритністю потойбічні часто використовують гучні слова, намагаються відповідати дуже легко для них прочитаним думкам людей у бажаний ними спосіб, але в серйозних питаннях завжди вводять в оману і прагнуть, якщо це трапляється часто, поступово привести під свій вплив, що завжди посилюється і так повільно, але впевнено затягують донизу. При цьому дуже майстерно вони залишають заблудлих з вірою, що ті прямують угору.

А якщо можливо, що на початку чи в будь-яких інших випадках родич, який покинув цей світ, або друг через посередництво столу отримує слово, а це відбувається дуже часто, то введення в оману можна здійснити ще легше. Люди розпізнають, що це справді має бути певний друг, який себе виявляє, і потім вірять, що це завжди він, якщо через посередництво столу передаються висловлювання та називається ім’я знайомого.

Але це не так! Не тільки тому, що темрява, яка невпинно стежить, використовує ім’я, щоб уведенню в оману надати якомога правдоподібнішого вигляду і здобути довіру запитувача, а це заходить навіть так далеко, що темний втручається в почате речення одного зі справжніх друзів та навмисне оманливо завершує його. Тоді спостерігається навряд чи відомий факт, коли в одному рівно та послідовно повідомленому реченні брали участь двоє. Спочатку справжній і, можливо, досить світлий, тобто чистіший друг, а потім темний, зловмисний, але цього не помічає той, хто ставить запитання.

Наслідки цього легко собі уявити. Той, хто простодушно довірився, введений в оману та похитнувся у своїй вірі. Опонент користується випадком для підтвердження своїх насмішок та своїх сумнівів, інколи для гострих нападів на всю справу. Але насправді помиляються обидва, що пояснюється лише все ще наявною необізнаністю в усій цій ділянці.

А подія відбувається цілком природно: якщо світліший справжній друг стоїть біля столу, щоб дати знати про себе і поступитися бажанням того, хто хоче щось запитати, і тут протискується темний, то світліший змушений відступити, оскільки темний через посередництво матерії столу може проявити більшу силу, тому що все речовинне в наш час є власністю темряви.

Помилку робить людина, яка обирає речовинне і, отже, утворює нерівний ґрунт. Щільне, важке, тобто темне вже за щільністю ближче груборечовинній матерії, ніж світле, чисте, легше, і за допомогою зв’язку має більшу силову спроможність.

З другого боку, і світліше у змозі провіщувати завдяки речовинності, так само деякою мірою завжди має рівнозначну щільність, інакше зв’язок з речовинністю для будь-яких повідомлень взагалі не був би можливий. Само собою це припускає зближення з речовинністю, яке у свою чергу зумовлює можливість забруднення, тільки-но через речовинність встановлюється зв’язок з темрявою. Аби уникнути цієї небезпеки світлішому не залишається нічого іншого, як швидко відійти від речовинности, тобто від столу або іншого допоміжного засобу, щойно темний захопить його, і роз’єднати сполучну ланку, яка могла б утворити міст над природною прірвою, що розділяє і внаслідок цього захищає.

Тоді за допомогою потойбічного світу неможливо завадити тому, щоб у таких випадках через посередництво столу експериментатор позбавився низьких впливів. Адже своїми власними діями він, звісно, нічого іншого і не хотів, тому що незнання Законів і тут не може його захистити.

У цих подіях для багатьох стане зрозумілим стільки непоясненого досі; багато загадкових суперечностей знайдуть своє вирішення, і сподіваюся, що чимало людей втримають тепер свої руки від таких небезпечних іграшок!

Можна докладно описати і всі інші експерименти, небезпека яких значно більша та сильніша. Втім поки що обмежимося цими найуживанішими та найпоширенішими речами.

Треба назвати ще одну небезпеку. Внаслідок такого роду запитань та відповідей і настійливих прохань про пораду люди роблять себе дуже несамостійними та залежними. А це протилежне тому, що має за мету земне життя.

Цей шлях хибний з усіх боків! Він завдає лише шкоди, не приносячи жодної користи. Це заповзання на землю, де завжди чигає небезпека зустрічі з огидними гадами і розтрата своїх сил, щоб зрештою залишитися лежати виснаженим біля межі... і все марно!

Але цією «жагою дослідження» і потойбічним робиться велика шкода!

Багатьом темним таким чином надається можливість, їх навіть просто вводять у спокусу скоїти зло і звалити на себе нову провину, інакше б вони не змогли так легко дійти до цього. А інші через безперервний зв’язок бажань та думок стають затриманими у своєму прагненні вгору. При детальнішому спостереженні ця дослідницька діяльність часто виглядає то дитячою впертістю, то насичується найбезцеремоннішим егоїзмом, але й водночас виявляється такою незграбною, що, похитуючи головою, мусимо себе запитати, як це взагалі можливо, що хтось хоче відкрити громадськості країну, про яку він насправді сам нічого не знає.

Хибне й те, що усі пошуки відбуваються перед широкою громадськістю. Таким чином фантазерам і шарлатанам* (базікам, шахраям) утворюється вільна дорога і людству тоді важко здобути довіру.

Адже у жодній справі такого не траплялося. І кожне дослідження, яке сьогодні визнане цілком успішним, раніше під час пошуків мало безліч невдач. Але це не дозволило громадськості достатньо співпереживати! Вона втомилася від цього і з часом втратила будь-яку цікавість. У наслідку, з кінцевим знаходженням Істини, головна сила піднесення раніше повинна була минути змарнованою. Людство до променистої радости, що всіх переконуючи, захоплює, більше піднятися не спроможне.

Провали під час розпізнання хибних шляхів стали гострою зброєю в руках численних ворогів, які з часом сотням тисяч людей можуть прищепити таку недовіру, що ці нещасні при з’явленні Істини більше не захочуть серйозно її перевірити з одного лише побоювання нової омани. Вони затулять свої вуха, інакше мали б їх відкритими, і не скористаються останнім проміжком часу, який ще міг би надати їм можливість піднестися до Світла. Таким чином темрява досягла нової перемоги! Подяку вона може принести дослідникам, які їй для цього подали руку і які охоче та гордо піднялися до керівництва сучасної духовної науки!

—————
Послання Ґраля Абдрушина


Черговість доповідей

[Послання Ґраля Абдрушина]  [Відлуння до Послання Ґраля] 

контакт