У Світлі Істини

Послання Ґраля Абдрушина


1.КНИГA ◄ ► 2.КНИГA
Deutsch
English
Francais
Español
Português
Русский
Magyar
Česky
Slovensky
Черговість доповідей


34. Перекладіть на нього всю провину

Ці так часто вживані слова є одним з головних заспокійливих засобів для усіх тих, хто називає себе віруючими християнами. Однак такий засіб – це отрута, що діє як сп’яніння. Подібно до багатьох отрут, які під час хвороби застосовують лише для приглушення тілесного болю і тим досягається уявне заспокоєння, схоже відбувається і в духовному відношенні зі словами: «Перекладіть на нього всю провину, бо він нас спас, і його ранами ми зцілилися!».

Оскільки віруючими вони сприйняті як один з основних стовпів церковно-християнського вчення, то серед них вони діють особливо спустошливо. Згідно з ними вони вибудовують усю свою внутрішню позицію. Але таким чином вони потрапляють у смертельні обійми сліпої віри, в якій все інше можуть бачити лише у ще сильнішому помутнінні, коли зрештою вся картина зміниться і на Істину опуститься сіра паволока, тож вони ще у змозі лише знайти опору у штучній побудові спотворених теорій, яка разом з ними мусить зруйнуватися у день пізнання.

«Перекладіть на нього всю провину...!» Безрозсудна ілюзія! Як вогонь спалахне ясна Істина серед стовпища лжевчителів та прогнилих віруючих і все неістинне спалить! Цілим масам сьогодні все ще приємно гріє душу віра в те, що усі страждання і Діяння Спасителя відбулися для них. У млявості свого мислення вони називають зухвалою, злочинною кожну людину, яка думає, що сама мусить хоч чимось посприяти тому, щоб зійти на небо. У цьому пункті багато хто виявляє дивовижну смиренність і скромність, які в інших напрямах даремно в них шукати. На їхній розсуд, це схоже на богохульство, якщо виникає лише зовсім слабка і боязка думка, що Зішестя Спасителя на Землю і прийнятих ним страждань та смерти ще не достатньо, щоб стерти усі гріхи тих людей, які в його тодішньому земному бутті більше не сумніваються.

«Перекладіть на нього всю провину», – думають вони з пристрасним благоговінням і не знають, що вони, власне кажучи, чинять. Вони сплять, але їхнє пробудження буде жахливе! Їхня нібито смиренна віра є нічим іншим, як самовдоволенням та безмежною гординею, якщо вони уявляють собі, що Син Божий зійшов, щоб служачи їм, приготувати шлях, яким вони потім тупоумно можуть увійти просто в Царство Небесне. Власне кажучи, кожен мусить відразу розпізнати тут порожнечу без зволікань. Вона може бути породжена лише невимовним бажанням зручности і легковажністю, якщо не створена кмітливістю, як принадою з метою досягнення земної вигоди!

Людство заблудило серед тисяч помилкових шляхів і обманулося саме у своїй безрозсудній вірі. Яке приниження Бога приховане у цьому. Що є людина, щоб наважуватися сподіватися, що Бог послав Свого Єдинородного Сина, тобто Частину Свого Безсутнісного Життя для того, щоб люди могли перекласти на нього свій тягар гріхів, аби тільки самим не мати турботи прати свою брудну білизну і зняти з себе темний тягар, який вони самі на себе і звалили. Горе тим, кому за такі думки колись доведеться відповідати! Це найзухваліше опоганення величного Божества! Христова Місія не була такого низького роду, вона була сповнена величі, вимогливо скеровуючи до Отця.

Одного разу я вже вказував на велике Діяння Спасіння Сина Божого* (Доповідь № 14 «Спаситель»). Його велике Діяння Любови зійшло у цьогобічному і потойбічному світі й принесло плоди усілякого роду. Але тим часом покликані лише людьми багато разів намагалися видавати себе за покликаних Богом, хапали нечистими руками чисте Вчення і, затемнюючи стягували глибоко вниз до себе. Людство, яке їм довірилося, саме серйозно не перевірило слово, якому його навчали, і впало разом з ним. Величне ядро Божественної Істини обволокли земною обмеженістю, тож форма, напевно, збереглася, однак усяке його сяяння у прагненні до земної влади та земної вигоди згасло. Лише тьмяні сутінки панують там, де може бути найсвітліше сяйво духовного життя. Людство, що благало по допомогу, пограбували, позбавили скарбу, який Христос Ісус приніс усім, хто про це просив. Спотворені і приховані егоїстичні бажання вказали шукачам хибний шлях, на якому не тільки втрачається дорогоцінний час, а навіть дуже часто їх женуть безпосередньо в лапи темряви.

Швидко виросли хибні вчення. Вони заглушили простоту, Істину і покрили їх переливчастими шатами, які своєю барвистістю нагадують отруйну рослину, від якої виходить небезпека, бо вона одурманює усе близьке оточення, через що пильність віруючих стосовно самих себе послаблюється і, врешті-решт, зникає. З тим завмирає і будь-яка можливість сходження до істинного Світла. Ще раз великий Поклик Істини пролунає в усіх кінцях світу. Але тоді здійсниться розрахунок для кожного шляхом долі, яку він сам собі зіткав. Люди нарешті отримають те, що досі так уперто боронили. Вони повинні пережити усі помилки, які створили у своїх бажаннях або зухвалих думках, або яким намагалися віддаватися. Для багатьох дике виття буде наслідком, і зчиниться зубовний скрегіт зі страху, з люті та розпачу.

Але тоді суворо уражені злом і відкинуті в Суді раптом відчують це як несправедливість і як жорстокість, щойно їх спіткає та дійсність, яку вони у своєму земному житті досі хотіли визнавати єдино істинною, звертаючи повсякчас на це увагу своїх ближніх. У такому разі повинен ще допомогти Бог, якому вони з такою безмежною зухвалістю протистояли! Вони Його благатимуть, закликатимуть Його, сподіваючись, що Він у Своїй Божественності з легкістю пробачить «необізнаним» людцям і найзловмисніше. На їхню думку, Він занадто «великий», щоби бути настільки злопам’ятним. Він, якого досі вони настільки принижували!

Однак Він їх не почує, не допоможе їм, бо раніше вони не хотіли чути Його Слово, яке Він їм послав! І в цьому полягає Справедливість, яку ніколи не від’єднати від Його великої Любови.

Це обов’язок людей – самим перевірити Слово, яке Він їм дав. Навіть якщо вони Його Посланців не хотіли розпізнати як таких. Як грім назустріч їм пролунає: «Ви самі не хотіли! Тому будьте ж тепер знищені і стерті з Книги Життя!».

—————
Послання Ґраля Абдрушина


Черговість доповідей

[Послання Ґраля Абдрушина]  [Відлуння до Послання Ґраля] 

контакт