У Світлі Істини

Послання Ґраля Абдрушина


1.КНИГA ◄ ► 2.КНИГA
Deutsch
English
Francais
Español
Português
Русский
Magyar
Česky
Slovensky
Черговість доповідей


35. Злочинність гіпнозу

Дивно! Ще двадцять років тому люто боролися проти твердження, що гіпноз справді існує, і попереду всіх у цьому виступало багато медиків. Вони не злякалися того, щоб визначити гіпноз як шахрайство та ошуканство, як невдовзі перед цим вони вчинили і з лікуванням магнетизмом, яке сьогодні для багатьох стало великим благом. Практиків-магнетопатів гостро атакували, називали шарлатанами та облудниками.

Сьогодні знов-таки більшою частиною саме медики освоїли гіпноз. Який двадцять років тому з найгострішими висловлюваннями заперечували.

Судити про це можна з двох боків. Хто тодішню запеклу боротьбу розглядав цілком об’єктивно, той сьогодні, звісно, не може втриматися від усмішки, коли йому доводиться спостерігати, як тодішні вороже налаштовані затяті супротивники ними так спаплюжений гіпноз тепер намагаються застосувати із ще більшим завзяттям. З другого боку мусимо знову ж визнати, що такий майже ґротесковий поворот завжди заслуговує на повагу. Все-таки потрібна певна мужність для того, щоб наразитися на ризик бути висміяним, що саме в цьому випадку є дуже доречним. Тут варто розпізнати серйозність того, хто справді бажає принести користь людству і з цієї причини не лякається навіть такого ризику.

Шкода лише, що з цього не зробили висновків на майбутнє, щоби бути обережнішими з оцінками і – скажемо спокійно – з ворожим ставленням, коли йдеться про речі, які належать до тієї царини, що й гіпноз. На жаль, становище багатьох інших спрямувань тієї ж царини, незважаючи на весь досвід, сьогодні точно те саме, а, можливо, ще гірше. Незважаючи на це, насамкінець неодмінно повторюється та сама вистава – без пояснень із завзяттям раптом починають відстоювати щось, що досі з такою впертістю намагалися заперечувати. Більше того, багато хто усілякими засобами безцеремонно хоче одержати у власні руки те, що у пошуках та знахідках обережно і серед неспинного ворогування спершу здобули інші, здебільшого так звані «аматори». Чи можна це визначити ще й як заслугу та мужній акт, треба ще з’ясувати. Навпаки, скоріше за все, що це вічне повторення згаданих дій, які подаються як заслуга, можуть постати в іншому світлі. Такий висновок при поверховій оцінці.

Але набагато сумнівніше це виглядає для того, хто насправді знає наслідки застосування гіпнозу. Те, що існування гіпнозу нарешті знайшло визнання та підтвердження і з тим багатослівні, але згідно з теперішнім досвідом, викривальні напади науки і неуцтво припинилися – це вже добре. Однак те, що під сприятливим захистом колишніх супротивників, які раптом стали обізнані, застосування гіпнозу набуло величезного поширення, свідчить, що ці обізнані набагато далі від пізнання, ніж багаторазово спаплюжені аматори, котрі починали пошук спочатку.

Приголомшливо дізнатися, яка через це коїться біда, коли сьогодні тисячі довірливо потрапляють у руки так званих фахівців, щоб добровільно піддатися гіпнозу за допомогою умовлянь або, що найнепорядніше, не знаючи про це, зазнають насилля. Навіть якщо це все відбувається з кращими намірами творити добро, то це нічого не змінює у безмірній шкоді, яка завдається у будь-якому разі! Не фахівець той, хто застосовує гіпноз. Фахівцем може бути тільки той, хто цілком обізнаний у царині, до якої належить те, що він застосовує. У випадку з гіпнозом – це Ефірноречовинна сфера! І хто її справді знає, а не вигадує собі щось з неї у зухвалості, той ніколи не застосує гіпноз, якщо бажає кращого своєму ближньому. Це станеться тоді, коли з повним знанням він збирається йому завдати тяжкої шкоди. Тому з усякого погляду застосування гіпнозу – це гріх, все одно, аматори це чи ні! У цьому немає жодного винятку!

Якщо вже намагатися мислити з усією простотою і лише логічно, то мусимо прийти до висновку, що насправді це все-таки безмежна легковажність – робити щось, далекосяжність чого ми можемо спостерігати лише найменшою мірою, і остання кінцева дія чого нам ще не відома. Коли така легковажність у питаннях блага і горя ближнього завдає шкоди не тільки збентеженій піддослідний особі, але й з подвійною тяжкістю відповідальність падає на того, хто застосовує гіпноз, то від цього не може бути заспокоєння. Люди не повинні з такою довірливістю погоджуватися на щось, чого вони самі ґрунтовно не знають. Якщо це відбувається без їхнього відома і не з їхньої волі, то все одно це справжній злочин, навіть коли це здійснюється так званими фахівцями.

Оскільки тепер не припускають, що всі, хто працює у царині гіпнозу, мають намір шкодити своїм ближнім, то лишається тільки констатувати факт, що вони цілком необізнані в суті гіпнозу і наслідків своєї діяльности зовсім не розуміють. У цьому немає найменшого сумніву, тому що тільки одне або друге можна брати до уваги. Тобто єдине, що залишається – це нерозуміння.

Якщо якась людина щодо свого ближнього застосовує гіпноз, то вона зв’язує його дух! Це зв’язування саме по собі є духовною провиною або злочином. Її не вибачає те, що вона застосовує гіпноз з метою лікування тілесної хвороби або як засіб для покращення психічного стану. Так само навряд чи можна навести на захист те, що завдяки здійсненій душевній зміні на краще стало кращим і воління згаданої особи, тож вона з впливом на неї гіпнозу має одержати вигоду від цього. Жити і діяти в такій вірі – це самообман, бо тільки те, що дух здійснює з цілком вільним і не підлеглим нічиєму впливові волінням, може принести йому вигоду, якої він потребує для справжнього сходження. Усе інше несуттєве, яке лише тимчасово спроможне принести уявну користь чи шкоду. Будь-яке зв’язування духу, все одно, з якою метою воно відбувається, є безумовною затримкою у можливості необхідного поступу. Навіть не кажучи про те, що таке зв’язування створює значно більше небезпек, ніж переваг. Такий зв’язаний дух не лише доступний впливу гіпнотизера, але певною мірою, незважаючи на можливу заборону гіпнотизера, лишається також беззахисним перед іншими ефірноречовинними впливами, бо у зв’язаності йому не вистачає вкрай потрібного проти них захисту, який може запропонувати тільки повна свобода руху. Те, що люди не помічають ні цієї безперервної боротьби, ні нападів і власної успішної чи неуспішної оборони, не позбавляє життя в Ефірноречовинному світі та їхньої власної участи в ньому.

Тому кожен, хто підлягає дієвому гіпнозові, затримується на більший чи менший термін на шляху справжнього поступу свого найглибиннішого ядра. Зовнішні обставини через це стають тільки ще несприятливішими, або позірно тимчасово сприяючи, відіграють лише другорядну роль, тобто не можуть бути визначальними для оцінки. Дух мусить залишатися вільним у кожному разі, бо насамкінець йдеться тільки про нього!

Припустимо, що настало зовнішнє видиме покращення, на що так охоче спираються ті, хто працюює з гіпнозом, однак згадана людина насправді не має жодної користи від цього. Її зв’язаний дух не спроможний діяти так само ефірноречовинно творчо, як і цілковито вільний дух. Ефірноречовинні утворення, породжені її зв’язаним або примушеним волінням, безсилі, бо спочатку сформовані з других рук, і в Ефірноречовинному світі в’януть дуже скоро. Тому її покращене воління у взаємодії також не може принести їй користи, на яку, безумовно, слід очікувати від утворень вільного духу. Так само зрозуміло, коли зв’язаний дух за дорученням свого гіпнотизера бажає зла і чинить його. Через безсилля ефірноречовинні утворення, незважаючи на більш злі груборечовинні дії, швидко зникають або поглинаються іншим подібним родом, тож ефірноречовинна взаємодія взагалі не може відбутися, внаслідок чого примушений нестиме скоріше земну, але не духовну відповідальність. Точно так трапляється із божевільними. У цьому знову проглядається бездоганна Справедливість Творця, яка за допомогою недосяжних у своїй Досконалості живих Законів позначається в Ефірноречовинному світі. Отже, незважаючи на злі дії, через вплив чужої волі примушеного не досягне жодна провина, але так само і жодна благодать, оскільки його кращі вчинки були здійснені під впливом чужої волі, у чому він як самостійне «Я» жодної участи не брав.

Але замість цього відбувається дещо інше: насильницьке зв'язування духу під гіпнозом приковує і гіпнотизера до його жертви як найтяжчими ланцюгами. Це не дає йому змоги звільнитися раніше, доки він допоможе тому, у чиєму власному вільному розвиткові він силоміць завадив просунутися вперед так далеко, як той мав би зробити, якби його дух не був зв’язаний. Після свого земного відокремлення він мусить потрапити туди, куди його тягне зв’язаний ним дух – аж до найглибших глибин. Отже, що світить таким людям, які багато займаються гіпнозом, легко уявити. Коли після земного відокремлення, пробудившись, він знову прийде до тями, то з жахом помітить, як багатьма зв’язуваннями його пориває до тих, хто вже відійшов і до тих, хто ще мандрує по Землі. Жоден із цих ланцюгів з них не можна зняти. Ланка за ланкою мусить він від них звільнятися, навіть якщо на це підуть тисячоліття. Але ймовірно, що він не зможе наблизитися до кінця цієї праці, а буде затягнутий у розпад, який знищить його особистість, його власне «Я»,

бо він тяжко згрішив проти духу!
—————
Послання Ґраля Абдрушина


Черговість доповідей

[Послання Ґраля Абдрушина]  [Відлуння до Послання Ґраля] 

контакт