У Світлі Істини

Послання Ґраля Абдрушина


1.КНИГA ◄ ► 2.КНИГA
Deutsch
English
Francais
Español
Português
Русский
Magyar
Česky
Slovensky
Черговість доповідей


38. Віра

Віра не є такою, якою її проявляє величезне число так званих віруючих. Справжня віра виникає лише тоді, коли цілковито засвоюються Божі Послання і таким чином переконання стає живим і невимушеним.

Божі Послання приходять через Слово Боже, як і через Його Творіння. Усе свідчить про Нього та про Його Волю. Тільки-но людина зможе свідомо пережити сукупне становлення і буття, її відчуття, мислення і дії стануть радісним Богоствердженням. І тоді її огорне тиша, і не говорячи багато про це, вона все ж стане особистістю, яка у цьому тихому Богошануванні, яке ще можна назвати довірою до Бога, впевнено і надійно стоятиме у сукупному Творінні. Вона не порине у світ фантазій, не впаде у захопленість, так само не житиме на Землі виключно духовним, а зі здоровим глуздом і бадьорим духом виконуватиме свою земну працю і вміло застосує холодний інтелект як гостру зброю для необхідної самооборони, звісно, не допускаючи при цьому несправедливости. Вона у жодному випадку не повинна мовчазно терпіти несправедливість щодо себе. Інакше вона б цим підтримувала та посилювала зло.

Але дуже багатьом людям лише здається, що вони віруючі. Незважаючи на все внутрішнє визнання існування Бога і Його Діянь, вони бояться насмішок скептиків. Їм ніяково, незручно, вони тихо відходять із дипломатичним виразом обличчя при розмовах про це і своєю поведінкою у збентеженні повсякчас ідуть на поступки скептикам. Це не віра, а лише внутрішнє припущення! Таким чином вони насправді зрікаються свого Бога, якому тихо моляться і після цього очікують від Нього на всіляке добро.

Хибне відчуття такту стосовно скептиків не можна виправдати тим, що для «віруючих» ця річ є занадто «святою і серйозною», щоб вони дозволили віддати її на можливе висміювання. Це ніяк не можна назвати скромністю, а тільки підлим боягузтвом! Скажіть нарешті, не соромлячись, що ви діти Духу! Без страху перед будь-якою людиною, з гордістю, як і належить дітям Божим! Тільки тоді і скептики змушені будуть нарешті стримати свої насмішки, які лише свідчать про їхню невпевненість. Але тепер через боягузливу поведінку багатьох «віруючих» вони тільки зростають і підживлюються.

Ці люди обманюють самих себе, бо слову «віра» вони надають зовсім іншого значення, ніж вимагає це слово. Віра повинна бути живою, вона повинна стати більше, ніж переконанням – дією! А дією вона стане тоді, коли нею наповниться все – усі відчуття, помисли і поведінка. Вона повинна виходити зсередини в усьому, що належить до людини, ставши ненав’язливо відчутною і видимою, тобто само собою зрозумілою. Її не можна виставляти ні як муляж, ні як щит. Проте все зовні відчутне має становити собою лише природне випромінювання внутрішнього духовного ядра. Просто висловлюючись, справжня віра повинна бути силою, яка випромінюючи з духу людини, пронизує її плоть і кров і стає виключно природною та самозрозумілою. Нічого штучного, нічого вимушеного, нічого завченого – тільки життя!

Погляньте на багатьох віруючих, які запевняють, що беззаперечно вірять у життя після смерти, удаючи, що їхні думки спрямовані до нього. Але якщо серед простого повсякденного спостереження їм випаде нагода одержати нездатний триматися в цих межах доказ наявности цього потойбічного життя, то вони відчують страх або глибоке потрясіння! І тим вони прямо засвідчують, що ґрунтовно все-таки не були переконані у його існуванні, бо інакше такий принагідний доказ мав би здатися їм цілком природним. Тобто їм не треба ні лякатися, ні особливо тим вражатися. Поруч з цим є ще безліч прикладів, які виразно показують, як все-таки мало віруючими є так звані віруючі. Віра не є живою у них.

—————
Послання Ґраля Абдрушина


Черговість доповідей

[Послання Ґраля Абдрушина]  [Відлуння до Послання Ґраля] 

контакт