У Світлі Істини

Послання Ґраля Абдрушина


1.КНИГA ◄ ► 2.КНИГA
Deutsch
English
Francais
Español
Português
Русский
Magyar
Česky
Slovensky
Черговість доповідей


44. Святий Ґраль

Є безліч тлумачень поезій, що розповідають про Святий Ґраль. Найсерйозніші вчені та дослідники займалися цією Містерією. Багато їхніх праць мають високу моральну цінність, однак у них наявна одна значна помилка, що зводиться до побудови лише від земного вгору, тоді як бракує головного – променя Світла згори вниз, який тільки і здатен принести животворність і просвітлення. Усе, що спрямоване знизу вгору, має зупинитися на межі Речовинного, навіть якщо йому притаманне прагнення найвищої досяжности. У багатьох випадках за сприятливих передумов, утім, можна пройти ледь половину цього шляху. Але який ще далекий потім шлях до істинного пізнання Святого Ґраля!

Це відчуття недосяжности зрештою дається взнаки при дослідженнях. І тому після цього вони намагаються уявити Ґраль як суто символічне визначення поняття, щоб надати йому висоти, необхідність якої для цього визначення вони відчувають цілком правильно. Але таким чином вони насправді рухаються назад, а не вперед. Униз замість угору. Вони відхиляються від правильного шляху, який вже почасти мають у собі поезії. Тільки вони дають змогу передчувати Істину. Але лише передчувати, бо високі інспірації та захопливі образи поетів при подальшому передаванні за участи інтелекту були занадто сильно приземлені. При відтворенні духовних сприйняттів вони додали образ свого тогочасного земного оточення, щоб зробити таким чином зміст своїх поезій більш зрозумілим людям, що все-таки їм не вдавалося, бо вони самі не змогли наблизитися до справжнього зерна Істини.

Так пізнішим дослідженням і пошукам від самого початку був даний ненадійний ґрунт; будь-який успіх таким чином обмежили вузькими рамками. Наостанок можна лише думати про чисту символіку і тому те, що спасіння за допомогою Ґраля відклалося у найглибшому внутрішньому «Я» кожної людини, було вже не дивно.

Відомі тлумачення не позбавлені високої етичної цінности, але жодним чином не можуть претендувати на те, щоб стати роз’ясненням поезій, і набагато менше – на наближення до істини про Святий Ґраль.

І під Святим Ґралем мається на увазі не та чаша, якою користувався Син Божий у кінці своєї земної Місії на останній трапезі зі своїми учнями, і в яку потім стікала його кров з хреста. Ця чаша є святим нагадуванням про високе Діяння Спасіння Сина Божого, але це не Святий Ґраль, оспівати який були обдаровані поети у своїх леґендах. Ці поезії були хибно сприйняті людством.

Вони мають бути Обітуваннями з Найвищих Висот, на здійснення яких мають очікувати люди! Якби їх сприйняли як такі, то вже давно, напевно, був би знайдений інший шлях, що зміг би просунути дослідження трохи далі, ніж досі. А так у всьому тлумачення мусили зрештою впертися у мертву точку, бо ніколи не вдавалося досягти цілком бездоганного рішення, оскільки вихідний пункт кожного дослідження через попереднє хибне сприйняття від самого початку стояв на хибному ґрунті. — —

Ніколи дух людський, навіть у своїй найвищій завершеності і безсмерті, не зможе постати перед самим Святим Ґралем! І тому ніколи не зможе надійти щедра звістка про нього в Речовинне; це здійсниться тільки через Посланця, який приходить звідти. Тобто для духу людського Святий Ґраль назавжди мусить лишитися Містерією.

Людина залишиться з тим, що спроможна сприйняти духовно, і передусім їй треба здійснити це і до найшляхетнішого розквіту довести те, що в її силах. Але, на жаль, у своїх бажаннях вона надто охоче відходить далеко від цього, залишаючи без розвитку власне вміння, внаслідок чого допускає недбальство, яке не дає їй змоги досягти того, на що вона спроможна, тоді як бажаного вона все-таки ніколи досягти не зможе. Вона позбавляє себе найпрекраснішого і найвищого у своєму справжньому бутті, досягаючи лише повної втрати виконання своєї мети існування. — — —

Парцифаль є великим Обітуванням. Хиби і помилки, додані поетами в леґенди через своє занадто земне мислення, спотворюють справжню сутність цієї постаті. Парцифаль єдиний із Сином Людським, Прихід якого сповістив сам Син Божий* (Доповідь № 10 «Син Божий і Син Людський»). Він, Посланець Божий, з пов’язкою на духовних очах мусить пройти найтяжчі земні випробування, зовні як людина серед людей. Після визначеного часу, звільнившись від цієї пов’язки, він знову мусить розпізнати свій вихідний пункт і таким чином себе самого, тільки-но чітко побачить перед собою свою Місію. Ця Місія також принесе спасіння людям, які серйозно шукають, вона пов’язана із суворим Судом. Але для цього не може бути обрана якась людина, ще менше – можливі переживання багатьох людей або загалом усього людства, це буде цілком визначений Обранець, особливий Посланець, котрий має такі можливості.

У незворотній закономірності всієї Божественної Волі неможливо, щоб кожен після здійснення розвитку у своїй найвищій досконалості не зміг знову повернутися до вихідного пункту своєї первісної сутности, але ніколи не виходячи за її межі. Так само і дух людський. Як духовне зерно, він походить із Духовно-сутнісного, куди після своїх мандрів крізь Речовинне при найвищій досконалості і досягнутій живій чистоті може повернутися як свідомий дух у сутнісній формі. Його шлях за найсприятливіших обставин може привести аж до двору Замка Ґраля, що як найвищий стоїть у Духовно-сутнісному та утворює браму до сходів Трону, на якому Виток усього буття, Бог Отець, у Своєму Божественно-Безсутнісному час від часу накидає на Себе покрив Божественно-Сутнісного, тобто набуває форми. Жоден духовно-сутнісний, будь він навіть такий високий, чистий та сяючий, не здатен перейти межу Божественного. Межа і неможливість її переходу наявна і тут, як і у сферах або рівнях Речовинного творіння, просто у природі речей, у відмінності родів.

Як Верховне і Найвище пробуває Сам Бог у Своїй Божественній Безсутності. Потім як найближче, трохи нижче лежить Духовно-сутнісне. Обидва вічні. До них, йдучи донизу, примикає Діяння Речовинного творіння, починаючи із газоподібної Ефірної речовинности, стаючи все щільнішим у низхідних рівнях або сферах, аж до кінцевої, людям видимої Грубої речовинности. Ефірноречовинне в Речовинному творінні людиною назване потойбічним. Тобто потойбічним до своєї земної груборечовинної спроможности бачити. Але обидва належать до Діяння Творіння, і у своїй формі не вічні, навпаки, підлягають зміні з метою оновлення та освіження.

У найвищому вихідному пункті вічного Духовно-сутнісного стоїть Замок Ґраля, духовно видимий, відчутний, бо він такого ж духовно-сутнісного роду. Цей Замок Ґраля має у собі простір, розташований у найзовнішній межі після Божественного, тобто він ще ефірніший, ніж усе інше Духовно-сутнісне. У цьому просторі, як запорука вічної Доброти Бога Отця, як символ Його Найчистішої Божественної Любови і як безпосередній вихідний пункт Божественної Сили, пробує Святий Ґраль!

Це Чаша, в якій неспинно вирує і клекоче подібне до червоної крови, не переливаючись. Вона осяяна промінням Найсвітлішого Світла, і тільки найчистішим духовно-сутнісним дозволено дивитися у це Світло. Це Хоронителі Святого Ґраля! Якщо в поезіях написано, що найчистіші люди призначені для того, щоб стати Хоронителями Ґраля, то це той пункт, який обдарований поет надто приземлив, бо інакше він не міг описати. Жоден людський дух не зможе вступити у цей священний простір. Навіть у своїй найдосконалішій духовній сутності після свого повернення з ходи крізь Речовинність він все-таки недостатньо ефірний, аби переступити цей поріг, тобто межу цього простору. Навіть у своїй найвищій досконалості в сутнісному він ще занадто щільний для цього. Подальша ефіризація стала б рівнозначною повному розпаду або згорянню, оскільки за родом свого походження йому не властиво бути ще променистішим і світлішим, тобто ще ефірнішим. Він би цього не витримав.

Хоронителями Ґраля є вічні Прадуховні, які ніколи не були людьми, вони вершина всього Духовно-сутнісного. Але вони потребують Божественно-Безсутнісної Сили, залежать від неї, як і все залежить від Божественно-Безсутнісного, Витоку всієї Сили, Бога Отця.

Час від часу в День Святого Голуба з’являється Голуб над Чашею, як оновлений знак незмінної Божественної Любови Отця. Це година, що приносить єднання, Оновлення Сили. Хоронителі Ґраля приймають її у сповненому смиренности благоговінні і спроможні тоді цю одержану дивовижну Силу передавати далі.

Від цього залежить існування усього Творіння!

Це мить, коли у Храмі Святого Ґраля Любов Творця, випромінюючи, виливається до нового буття, до нового пориву творення, що як удар пульсу йде донизу крізь увесь Всесвіт.

Тремтіння проходить при цьому крізь усі сфери, священний трепет передчуття радости, великого щастя. Тільки дух земної людини лишається осторонь, не відчуваючи, що саме відбувається з ним при цьому, який безмірний Дарунок він тупоумно приймає, бо його самообмеженість інтелекту більше не дає змоги сприйняти таку велич.

Це мить припливу життя для усього Творіння!

Постійне необхідне повторення підтвердження союзу Творця з Його Діянням. Якби цей приплив колись припинився, закінчився, то все суще невдовзі б усохло, спорохніло і розпалося. Тоді б настав кінець світу, і тільки б Сам Бог залишився, як це було спочатку! Бо Він Один є Життя.

Ця подія відтворена у леґенді. У ній навіть зображено, як усе мусило порохніти і гинути, якщо не повториться День Святого Голуба, «зняття покриву» Ґраля, коли постаріють рицарі Ґраля за час, протягом якого Амфортас не знімав покриву Ґраля до години, о котрій приходив Парцифаль як Цар Ґраля.

Людині слід було б відмовитися сприймати Святий Ґраль як щось незбагненне, бо він справді існує! Але духові людському внаслідок його властивости неможливо хоч коли-небудь глянути на нього. Однак Благословіння, яке виходить з нього і яке можуть передавати далі і передають Хоронителі Ґраля, здатні сприймати та насолоджуватися ним і духи людські. Під цим кутом деякі тлумачення не назвеш просто хибними, якщо тільки у цих тлумаченнях немає спроби залучити сам Святий Ґраль. Вони і правильні, і ні.

З'явлення Голуба у визначений День Святого Голуба вказує на щоразу здійснюване Послання Святого Духу, бо цей Голуб знаходиться у тісному зв’язку з Ним. Однак це те, що дух людський здатен сприйняти лише образно, бо для нього у природі речей в найвищому розвиткові насправді можливо мислити, знати і відчувати лише у тих межах, звідки сам вийшов, тобто у межах того роду, який єдиний з найчистішою властивістю його походження. Це вічне Чисто-Духовно-сутнісне. Цю межу навіть у мисленні своєму він не зможе перейти. Інше він ніколи не спроможний сприйняти. Це настільки зрозуміло, логічно і просто, що такий хід думок може простежити кожна людина.

Те, що над цим, буде і мусить з цієї причини назавжди лишатися для людини Містерією!

Тому будь-яка людина живе у хибній ілюзії, уявляючи собі, що несе Бога у собі, сама є Божественною або може стати такою. Вона несе у собі духовне, а не Божественне. І в цьому полягає нездоланна відмінність. Вона є створінням, а не частиною Творця, як намагаються переконати себе деякі. Людина є і залишиться твором, вона ніколи не зможе стати майстром.

І тому це неправильно, якщо роз’яснено, що дух людський походить від Самого Бога Отця і повертається до Нього. Витоком людини є Духовно-сутнісне, а не Божественно-Безсутнісне. І тому при досягнутій досконалості вона може повернутися лише в Духовно-сутнісне. Правильно сказано, що дух людський походить із Царства Божого і тому, коли стає досконалим, спроможний знову повернутися у Царство Бога, але не до Нього Самого. Царством Божим є Чисто-Духовно-сутнісне.

Посередником між Божественно-Безсутнісним та Чисто-Духовно-сутнісним був Син Божий. Він прийшов із Божественно-Безсутнісного у Духовно-сутнісне, також як і колись у Речовинне. Із Приходом Сина Людського завершується висока Божественна Місія Сина Божого. Після цього Виконання Син Божий знову цілковито повертається у Божественно-Безсутнісне, тоді як Син Людський переймає посаду Посередника на його місці, і стає, отже, Зверхником Хоронителів Святого Ґраля, Царем Ґраля, котрий дбає про Святу Чашу.

Син Людський для духів людських стає тоді А та О, бо він – Початок і Кінець здатности осягнення людського духу, тому що він спроможний пройти усі межі до Божественно-Безсутнісного, і таким чином усе оглядати.

—————
Послання Ґраля Абдрушина


Черговість доповідей

[Послання Ґраля Абдрушина]  [Відлуння до Послання Ґраля] 

контакт