У Світлі Істини

Послання Ґраля Абдрушина


1.КНИГA ◄ ► 2.КНИГA
Deutsch
English
Francais
Español
Português
Русский
Magyar
Česky
Slovensky
Черговість доповідей


47. Реґіони Світла і Рай

Променисте світло! Сліпуча чистота! Блаженна легкість! Це все говорить саме за себе з такою повнотою, що навряд чи потребує подробиць. Чим менше ефірноречовинне тіло, тобто вбрання людського духу в потойбічному світі, обтяжене будь-якою схильністю до низького, будь-якою жагою до володіння груборечовинними речами і до насолоди, чим менше його тягне до них, тим менш щільним і внаслідок цього менш важким буде його ефірноречовинне тіло, утворене за його волінням, і тим швидше завдяки легкості він підніметься у світліші реґіони, які відповідають меншій щільності його ефірноречовинного тіла.

Чим менш щільним, тобто крихкішим і ефірнішим буде це ефірноречовинне тіло завдяки його очищенню від низьких жадань, тим ясніший і світліший воно матиме вигляд, бо тоді ядро духовно-сутнісного у людській душі, променисте саме по собі відповідно до його властивости, все більше просвічує крізь все менш щільне ефірноречовинне тіло, тоді як у нижчих реґіонах це саме по собі променисте ядро через більшу щільність і важкість ефірноречовинного тіла лишається закутаним і затемненим.

І в реґіонах Світла кожна людська душа, залежно від властивости її ефірноречовинного тіла знайде подібних до себе, тобто однодумців. Оскільки прагнути вгору здатне тільки справді шляхетне, спрямоване до добра, вільне від низьких жадань, то вона як однорідне зустріне там тільки шляхетне. Те, що мешканець таких реґіонів не страждає від мук, а насолоджується лише благом шляхетного, яке випромінюють йому подібні до його роду, відчуває там блаженство і знов-таки він сам пробуджує радість в інших своїми власними діями, і разом з ними переживає її, також легко зрозуміло. Він може сказати, що пробуває на полях блаженних, тобто відчуває у собі блаженство. Заохочений цим, зі все більшою радістю в чистому і високому, він піднімається все вище й вище. Пронизане цим відчуттям, його ефірноречовинне тіло стає ефірнішим і все менш щільним, тож сяяння його духовно-сутнісного ядра розпалюється все більш променистіше, і нарешті останні порошинки цього ефірноречовинного тіла у полум’ї шугнуть догори і відірвуться, завдяки чому досконалий і свідомий, ставши особистісним, людський дух у повному духовно-сутнісному роді зможе перейти межу Духовно-сутнісного. Тільки таким чином вступить він у вічне Царство Бога Отця, у непроминущий Рай.

Зовсім не у всій повноті художник може відтворити картини мук справжнього життя в темних реґіонах, так само недостатньо спроможний він зобразити захоплення, яке переживають у реґіонах Світла, навіть якщо ці реґіони все ж належать до минущої Ефірної речовинности і якщо немає ще можливости перейти межу вічного Царства Бога Отця.

Будь-який опис, будь-яка спроба образно відтворити це життя, безперечно, означали б применшення, яке завдало б людській душі замість користи лише шкоду.

—————
Послання Ґраля Абдрушина


Черговість доповідей

[Послання Ґраля Абдрушина]  [Відлуння до Послання Ґраля] 

контакт