У Світлі Істини

Послання Ґраля Абдрушина


1.КНИГA ◄ ► 2.КНИГA
Deutsch
English
Francais
Español
Português
Русский
Italiano
Magyar
Česky
Slovensky
Черговість доповідей


47. Реґіони Світла і Рай

Променисте світло! Сліпуча чистота! Блаженна легкість! Це все говорить само про себе вже так багато, що навряд чи ще треба згадувати про подробиці. Чим менше етерноречовинне тіло, тобто вбрання людського духу в Потойбіччі, обтяжене будь-якою схильністю до ницого, будь-якою жагою до володіння груборечовинними речами та до насолоди, чим менше його вабить до них, тим менш щільним і через це менш важким буде його етерноречовинне тіло, утворене за його волінням, і тим швидше завдяки легкості він підніметься у світліші реґіони, які відповідають меншій щільності його етерноречовинного тіла.

Чим менш щільним, тобто крихкішим і етернішим буде це етерноречовинне тіло завдяки його очищенню від ницих жадань, тим ясніший і світліший воно матиме вигляд, бо тоді ядро духовно-сутнісного в людській душі, променисте саме по собі завдяки його властивості, щодалі більше просвічує крізь щодалі менш щільне етерноречовинне тіло, тоді як у нижчих реґіонах це саме по собі променисте ядро через більшу щільність і важкість етерноречовинного тіла лишається закутаним і затемненим.

У реґіонах Світла кожна людська душа, залежно від властивости її етерноречовинного тіла, також знайде споріднене, тобто однодумців. Оскільки прагнути вгору здатне тільки справді шляхетне, спрямоване до добра, вільне від ницих жадань, то вона зі спорідненого зустріне там тільки шляхетне. Те, що мешканець таких реґіонів нітрохи не страждає від мук, а насолоджується лише благом шляхетного, яке випромінюють йому споріднені з ним, відчуває там блаженство і, своєю чергою, сам пробуджує радість в інших власними діями, та разом із ними переживає її, також легко зрозуміло. Він може сказати, що пробуває на полях блаженних, тобто відчуває в собі блаженство. Заохочений цим, буде щодалі більше радіти чистому й високому та підніматися щораз вище й вище. Його етерноречовинне тіло, пронизане таким відчуттям, стає все етернішим і все менш щільним, тож сяяння його духовно-сутнісного ядра проривається щодалі променистіше, і нарешті останні порошинки цього етерноречовинного тіла ніби в полум’ї розчиняться й відпадуть, завдяки чому, сягнувши досконалости і свідомости, ставши особистісним, людський дух у повній чисто-духовно-сутнісній формі зможе тоді перейти межу Духовно-сутнісного. Тільки в такий спосіб вступить він у вічне Царство Бога-Отця, в непроминущий Рай.

Як мало художник може відтворити в картинах муки справжнього життя в темних реґіонах, так само мало здатний він зобразити захоплення, яке буває в житті реґіонів Світла, навіть якщо ці реґіони ще належать до минущої Етерної речовинности і ще немає можливости перейти межу вічного Царства Бога-Отця.

Будь-який опис, будь-яка спроба образно відтворити це життя, безперечно, означали би применшення, і людській душі тому замість користи завдали б лише шкоду.

—————
Послання Ґраля Абдрушина


Черговість доповідей

[Послання Ґраля Абдрушина]  [Відлуння до Послання Ґраля] 

контакт