У Світлі Істини

Послання Ґраля Абдрушина


1.КНИГA ◄ ► 2.КНИГA
Deutsch
English
Francais
Español
Português
Русский
Magyar
Česky
Slovensky
Черговість доповідей


51. Дух

Настільки багаторазово вживане слово «дух», що промовець не усвідомлює того, чим є дух, власне кажучи. Один, недовго думаючи, внутрішнє життя людини називає духом, другий змішує душу і дух, також часто говориться про духовно багату людину, причому не придумали нічого кращого, як вбачати в ньому просту роботу мозку. Говорять про осяяння духу і безліч інших речей. Однак ніхто не пробує по-справжньому пояснити, що таке дух. Найвище з того, що досі під цим розуміли, міститься у вислові: «Бог є Дух!». Із цього виводиться все. За допомогою цього твердження намагаються зрозуміти і Самого Бога і знайти в ньому роз’яснення про Нього.

Але саме це змусило ухилитися від дійсности і тому й призвело до помилок, бо хибно просто сказати: «Бог є Дух».

Бог є Божественний, а не духовний! У цьому вже приховане роз’яснення. Ніколи не можна Божественне визначати як дух. Лише духовне є духом. Попередня неправильна думка пояснюється тим, що людина походить із Духовного, отже, її мислення не спроможне вийти за межі Духовного, тобто для неї все Духовне є найвищим. Тому напрошується думка, що найнезатьмаренішу і досконалу його частину вона хотіла б вважати Витоком сукупного Творіння, тобто Богом. Тоді можна припустити, що хибне поняття виникає не лише з потреби уявляти свого Бога за власним родом, хоча й в усьому досконалого, щоб відчувати себе тісніше з Ним зв’язаним, а причина цього головним чином полягає у нездатності осягнення Височини Бога.

Бог є Божественний, тільки Його Воля є Духом. І з цієї Животворної Волі виникло найближче розташоване до Нього духовне оточення, Рай з його мешканцями. А з цього Раю, тобто з форми, що стала Божественною Волею, вийшла людина як духовний зародок, щоб розпочати свій шлях крізь наступне Творіння, як іскра Божественної Волі. Тобто людина є справжнім носієм Божественної Волі, отже носієм Духу в усьому Речовинному творінні. З цієї причини вона у своїх діях прив’язана до чистої Праволі Бога і мусить нести повну відповідальність, коли через зовнішні впливи Речовинного дозволяє собі обрости нечистим і під навалою обставин часом допускає бути зовсім похованою.

Це скарб або талант, який в її руках повинен принести збільшений прибуток. Через помилковість передумови, що Сам Бог є Дух, тобто того ж роду, що й виток людини, стає очевидно, що людина ніколи не могла скласти правильного уявлення про Божество. Вона не має права уявляти саму себе цілком досконалою, проте їй треба вийти далеко за ці межі, щоб досягти роду, який завжди залишався для неї не осягнутим, бо вона взагалі не спроможна на це осягнення в межах свого власного духовного роду.

Отже, Дух – це Воля Бога, Еліксир життя сукупного Творіння, яке має бути ним пронизане, щоб не розпастися. Людина частково є носієм цього Духу; в ході самоусвідомлення вона повинна зробити свій внесок у піднесення та подальший розвиток сукупного Творіння. Однак для цього їй треба навчитися правильно застосовувати сили природи і використовувати їх для цілеспрямованого просування вперед.

—————
Послання Ґраля Абдрушина


Черговість доповідей

[Послання Ґраля Абдрушина]  [Відлуння до Послання Ґраля] 

контакт