У Світлі Істини

Послання Ґраля Абдрушина


1.КНИГA ◄ ► 2.КНИГA
Deutsch
English
Francais
Español
Português
Русский
Magyar
Česky
Slovensky
Черговість доповідей


52. Розвиток Творіння

Уже колись я вказував на те, що письмово викладені оповіді про Створення Світу по-земному осягнути неможливо. І оповідь у Біблії про Створення Світу також не стосується Землі. Створення Землі було лише природним наслідком породженого Самим Творцем Першого Творіння в його дальшому розвиткові. Абсолютно незбагненно, як дослідники могли зробити величезний стрибок у висновках за такої нелогічности текстів та наявністю прогалин, припускаючи, що Бог у безпосередній близькості біля Своєї Досконалости без усякого переходу мав створити груборечовинну Землю.

Не треба змінювати «Слово» Біблії, щоб наблизитися до істинної суті цієї події. Навпаки, Слово оповіді про Створення Світу набагато чіткіше виявляє цю істинну суть, ніж усі сповнені прогалин хибні припущення. І тільки хибні тлумачення призвели до непорозуміння серед безлічі людей.

Вони цілком правильно відчувають помилку, яка полягає в тому, що згаданий у Біблії Рай неодмінно хочуть розташувати на груборечовинній Землі на дуже далекій відстані від Божественного. Втім, зрештою, добре відомо, що Біблія є насамперед духовною Книгою. Вона роз’яснює духовні події, в яких люди лише зазначаються, до яких вони безпосередньо причетні як пояснення цих духовних подій, ілюструють їх.

Врешті-решт, це і людському інтелектові зрозуміло, бо природно, якщо оповідь у Біблії про Створення Світу не стосується дуже віддаленої від Творця Землі. Навряд чи хто-небудь наважиться заперечити той факт, що це безпосереднє і визначене як Перше Творіння Бога варто шукати також лише у найближчій відстані до Нього, оскільки воно утворилося першим від Самого Творця і внаслідок цього має перебувати з Ним у досить тісному зв’язку. Кожен спокійно і чітко мислячий не сподіватиметься, що це перше і справжнє Створення Світу розігралося якраз на найбільш віддаленій від Божественного Землі, яка виникла лише в ході дальшого розвитку.

Тому про Рай на Землі не може бути й мови. Особисто створене Богом, як це чітко зазначено в оповіді про Створення Світу, само собою зрозуміло, залишилося з Ним безпосередньо зв’язаним і повинно розташовуватися у найближчій відстані до Нього. Так само легко зрозумілим і природним наслідком є те, що все створене у найближчому оточенні Творця і все, що вийшло від Нього, лишається найбільш подібним до Його власної Досконалости. Це і є один і єдиний Рай, вічне Царство Боже!

Але думати про таку можливість на груборечовинній Землі, означає потурати скептикам. Думка про «вигнання» із земного Раю, причому вигнанці все-таки змушені залишитися на тій самій Землі, має у собі так багато нездорового, є настільки очевидно та грубо приземленою, що її не назвеш інакше, як просто ґротесковою. Це позбавлений життя образ, який несе на собі тавро догми, і жодна розумна людина не знає, що з ним вдіяти.

Чим менш досконале щось, тим більше віддалене воно від Досконалости. І з досконалістю створені духовні істоти не можуть бути земними людьми, проте вони мусять пробувати якнайближче до цієї Досконалости і, отже, бути найідеальнішими зразками для людей. Це вічні духи, яким ніколи не бути у Речовинності, тобто ніколи не стати земними людьми. Променисті ідеальні образи, що не лише притягують як магніти, але й підсилюють усі здібності людських духовних зародків і впливають на духів, які пізніше стали свідомими.

Тому Рай, згадуваний у Біблії, не варто плутати із Землею.

Для докладнішого роз’яснення треба ще раз дати повну картину всього сущого, щоб шукачеві полегшити шлях у вічне Царство Бога і знайти Рай, з якого походить його духовний первокорінь.

Як Верховне і Найвище людина уявляє собі Божественне. Сам Бог, як Вихідний Пункт усього сущого, як Праджерело всього Життя у своїй безумовній Досконалості, є Безсутнісним. Він інколи, набуваючи форми, огортається Покривом наступного Божественно-Сутнісного. За Самим Богом із первісно властивою Йому Безсутністю розташоване коло Божественно-Сутнісного. Від нього походять ті найперші, які беззастережно отримали форму. До них, по-перше, належать чотири Архангели, по-друге і по-третє – невелике число Старійшин. Ці останні не спроможні увійти в Божественно-Безсутнісне, але мають велике значення для дальшого розвитку Духовно-сутнісного, як пізніше і Свідомо-сутнісні також мають велике значення для розвитку Речовинного. Із Божественно-Сутнісного був посланий Люцифер, щоби бути безпосередньою опорою Творіння в його самостійному дальшому розвиткові.

Однак Син Божий прийшов із Божественно-Безсутнісного, як Його Частина, і після своєї Місії Допомоги знов мусив увійти в Божественно-Безсутнісне, щоби стати єдиним з Отцем. Син Людський також походить від Божественно-Безсутнісного, прямо від Бога. З від’єднанням від Витоку внаслідок зв’язку зі Свідомим Духовно-сутнісним він підпав під заповідь відокремлення і все-таки й далі залишився безпосередньо зв’язаний з Божественно-Безсутнісним, щоб таким чином бути вічним Посередником між Богом і Його Витвором. Вийшовши з Божественно-Сутнісного, Люцифер у своїх діях зазнав провалу, після чого на його місце мусив бути посланий сильніший за нього, щоб зв’язати його і допомогти Творінню. Тому і походить призначений для цього Син Людський від Божественно-Безсутнісного.

До Божественно-Сутнісного примикає Рай, вічне Царство Бога. Це насамперед найближче розташоване до Божественного Свідоме Духовно-сутнісне, де мешкають створені вічні духовні істоти, названі духами. Вони досконалі ідеальні образи для всього того, до чого можуть і повинні прагнути людські духи у своєму найдосконалішому розвиткові. Вони як магніт притягують спрямованих угору. Цей самочинний зв’язок відчувають шукачі та спрямовані вгору як почасту непояснене томління, що надихає їх на поривання до пошуку та прагнення вгору.

Це духи, які ніколи не народжувалися у Речовинності, яких створив Сам Бог, Праджерело всього Буття і Життя, як перших Чистодуховних, які перебувають також якнайближче до Його власної Досконалости. Вони є й тими, хто справді створений за Його Образом і Подобою! Не можна лишити поза увагою те, що в оповіді про Створення Світу чітко сказано: «За Його Образом і Подобою». Ця вказівка має важливе значення, бо вони можуть бути створені тільки за Його Образом, а не за Його Суттю, тобто за Виглядом, у якому Він виявляє Себе, позаяк Саме суто Божественне є єдиним Безсутнісним.

Щоб виявити Себе, Бог, як уже згадувалося, мусив спершу вбратися у Божественно-Сутнісне. Але й тоді Він невидимий для духовно-сутнісних, проте Його можуть бачити тільки Божественно-Сутнісні, і то лише Його малу частину, оскільки все суто Божественне у Своїй досконалій Чистоті та Ясності засліплює все не Божественне. Навіть Божественно-Сутнісні не спроможні подивитися на Лик Божий! Відмінність між Божественно-Безсутнісним і Божественно-Сутнісним для цього ще занадто велика.

У цьому Раю свідомого духовно-сутнісного знаходиться і несвідоме духовно-сутнісне. Воно приховує у собі ту саму основу, з якої складається свідоме духовно-сутнісне, тобто його зародки. Однак ці зародки несуть у собі життя, а життя в сукупному Творінні згідно із Божественною Волею прагне розвитку. Розвитку самоусвідомлення. Це цілком природний і здоровий процес. Але самоусвідомлене, розвинувшись із несвідомого, досягне зрілости тільки за допомогою досвіду, і це прагнення дальшого розвитку за допомогою досвіду врешті-решт само собою відштовхує або виштовхує такі спраглі зародки несвідомого духовно-сутнісного, які неспинно зріють, назовні за межі Духовно-сутнісного. Оскільки це виштовхування чи відштовхування зародку не може відбуватися вгору, то він змушений обрати вільний для нього шлях донизу.

І для духовного зародку, спрямованого до самоусвідомлення, це природно необхідне виштовхування з Раю, з Духовно-сутнісного!

Це і є насправді згадуване у Біблії вигнання з Раю. Образно це цілком правильно відтворено у словах: «У поті чола свого ти будеш їсти хліб свій». Тобто у горнилі досвіду в нього виникає при цьому необхідність захисту і боротьби зі спрямованими до нього впливами низького оточення, в яке він проникає як чужинець.

Це відштовхування, виштовхування або вигнання з Раю зовсім не покарання, а лише абсолютно природне і самочинно необхідне наближення визначеної зрілости кожного духовного зародку внаслідок прагнення розвитку самоусвідомлення. Це народження з несвідомого Духовно-сутнісного в Сутнісному і потім у Речовинному з метою розвитку. Тобто це поступ, і аж ніяк не реґрес!

Цілком правильно в оповіді про Створення Світу сказано й про те, що людина відчула бажання «прикрити свою голизну», коли в ній пробудилося уявлення про добро і зло, початок самоусвідомлення.

Із усе сильнішим поривом до самоусвідомлення настає самочинне відштовхування або виштовхування з Пратворіння, з Раю, щоб пройшовши крізь Сутнісне, потрапити в Речовинне. Щойно зародок духу виходить за межі Духовно-сутнісного, то як такий у нижчому чужорідному і щільнішому оточенні виявляється «оголеним». Інакше кажучи «непокритим». Таким чином у нього виникає не лише потреба, але й безумовна необхідність у захисному покритті відповідно до роду свого сутнісного або речовинного оточення, у вбранні у своєрідний покрив, сутнісну оболонку як ефірноречовинне, а потім і груборечовинне тіло.

Тільки після вбрання у груборечовинну оболонку або тіло пробуджується і абсолютний статевий потяг, а з ним і тілесна сором’язливість.

Чим більша ця сором’язливість, тим шляхетніший потяг, і тим вищою є духовна людина. Більше чи менше виражена тілесна сором’язливість земної людини є безпосереднім мірилом її внутрішньої духовної цінности! Це мірило безпомилково і легко розпізнається кожною людиною. Із придушенням чи ігноруванням зовнішнього відчуття сором’язливости водночас задушується і набагато ефірніше та зовсім іншого роду душевне відчуття сором’язливости і таким чином внутрішня людина втрачає будь-яку цінність.

Безпомилковою ознакою глибокого падіння і неодмінного занепаду є те, коли під облудою поступу хочуть «піднятися» над цим у всіх відношеннях дорогоцінним скарбом, що просуває вперед, над відчуттям сором’язливости! Неважливо, робиться це під прикриттям спорту, гігієни, моди, виховання дітей чи з багатьох інших підхожих для цього приводів. Занепад і падіння тоді не зупинити, і лише великий страх може ще привести до тями декого з тих, хто бездумно дозволив затягти себе на цей шлях.

З миті природного виштовхування такий зародок духу вирушає в путь крізь Сутнісне та речовинності наступного Творіння, все більше здобуваючи вкрай потрібний досвід буття у нижчих колах Творіння для свого дальшого розвитку і піднесення; у свою чергу, зворотно діючи, це підсилює і зміцнює цей зародок, що не лише сприяє розвитку його власної самосвідомости, але взагалі передусім забезпечує цю можливість.

Це ґрандіозне творення і прядіння, тисячі ниток переплітаються одна з одною, але, незважаючи на це, вся животворна самочинна діяльність настільки строго логічно зчеплена зі своєю взаємодією, що єдиний шлях такого духовного зародку до свого завершення має вигляд частини барвистого килима, зітканого вмілою рукою художника, і тоді цей зародок або підніметься до самоусвідомлення, або скотиться донизу в розпад для захисту інших.

Настільки спокійно і впевнено працюють Закони у дивовижному Діянні Творіння, що про кожну з багатьох тисяч подій у бутті людини можна було б написати окремий твір, але знову й знову все зводилося б до важливої основної риси: до Досконалости Творця як Вихідного Пункту, чия Воля – Животворний Дух. Святий Дух! А все Духовне є Його Діянням!

Оскільки людина походить із Духовно-сутнісного Діяння, то вона несе у собі частинку воління цього Духу, що дає їй, правда, змогу обирати вільне рішення, а отже, зумовлює відповідальність, і все ж таки вона не рівнозначна самому Божественному, як це часто помилково сприймається і роз’яснюється.

Уся дія Божественної Волі у Творінні, яка допомогає і сприяє розвитку як Закони природи, для обізнаного спостерігача має відтак вилитися у прекрасну радісну пісню, сповнену гармонії. У єдиний до цього Вихідного Пункту спрямований мільйонами каналів порив вдячности і радости.

Вічно повторюваний процес становлення у Творінні, який призводить до такого виштовхування духовного зародку з Раю при його визначеному ступеню зрілости, стає видимим для земних очей в усіх проявах земних подій, оскільки всюди існує відображення однакових подій.

Цей процес виштовхування, що визріває в природному становленні, можна також назвати процесом відділення. Саме так достигле яблуко або інший дозрілий плід падає з дерева, щоби під дією Творчої Волі, розкладаючись, вивільнити насіння, яке тільки потім унаслідок безпосередніх зовнішніх впливів прориває оболонку, аби стати зародком та ніжною рослиною. У свою чергу тільки під дощем, вітром і сонячним промінням вона пробуджується до опору, і лише так у неї є можливість стати могутнім деревом. Таким чином виштовхування дозрілих духовних зародків з Раю є необхідним наслідком розвитку, як і Сутнісне, Речовинне і нарешті Земне творіння в основних рисах є лише наслідком Духовно-сутнісного творіння, причому основні риси Справжнього Творіння завжди повторюються, але з необхідною різницею, тож прояви цих рис будуть різними залежно від роду сутности і речовини. І в Груборечовинному земному під час проходження усього духовно-сутнісного знову відбувається виштовхування душі, щойно настане час зрілости для неї. Це земна смерть, яка означає самочинне відштовхування або виштовхування з Груборечовинного і, отже, народження в Ефірноречовинному. І це схоже на те, як падають з дерева плоди. У тиху погоду дозрілі, але під час бурі та в негоду недозрілі. Дозрілі плоди ті, чий перехід з дозрілим насінням в Ефірноречовинне потойбічне відбувається у слушну годину. Вони духовно «готові» для потойбічного, тому швидко пускають коріння і впевнено ростуть.

А недозрілі плоди ті, чиє відпадання або смерть і з цим пов’язаний розпад їхнього досі захисного груборечовинного тіла виявляє потойбічне ще недозріле насіння і, отже, передчасно залишає його напризволяще перед усіма впливами, внаслідок чого воно або хиріє, або йому доведеться дозрівати, перш ніж воно у потойбічному ґрунті (обставинах) укоріниться (вживеться) і зможе рости.

Так це відбувається знову й знову. Від одного щабля розвитку до іншого, якщо не втрутиться процес гниття і розкладеться недозріле насіння, яке з ним як таке загине разом із природно притаманним йому живим зростанням до самостійного плодоносного дерева, що бере участь у дальшому розвиткові.

Людина, яка уважно дивиться навколо себе, у своєму найближчому оточенні багаторазово може точно спостерігати основну картину подій у Творінні, бо у найменшому завжди відбивається найвеличніше. — — —

Як найближче до цього духовно-сутнісного Раю внизу розташоване Царство усього Сутнісного. Саме Сутнісне знов-таки ділиться на дві частини. Першою є Свідомо-Сутнісне. Воно складається зі стихійних і природних істот, останні з яких – ельфи, ґноми, русалки тощо. Ці стихійні та природні істоти стали необхідним підготуванням для розвитку на шляху створення Речовинности, бо лише у зв’язку із Сутнісним могло утворитися Речовинне.

Стихійні та природні істоти мали взяти творчу участь у виникненні Речовинности, як відбувається й на сьогодні.

Другим у Царстві Сутнісного є Несвідомо-Сутнісне. У цьому Несвідомо-Сутнісному лежать витоки життя душі тварини* (Доповідь № 49 «Відмінність у походженні людини і тварини»). Тут слід зважити на відмінність між Царством Духовно-сутнісного і Царством Сутнісного. Тільки все духовне від самого початку несе у собі здатність обрання вільного рішення, що як наслідок зумовлює відповідальність. Цього не закладено в сутнісному, яке розташоване нижче.

Дальшим наслідком розвитку стало виникнення Речовинности. Вона поділяється на Ефірноречовинну, яка складається з багатьох підрозділів, і на Груборечовинну, яка починаючи з найлегшого туману, стає видимою земними очима! Але про Рай на Землі, як про найзовнішніше відгалуження Груборечовинного, годі й думати. Колись на Землі повинен постати відблиск справжнього Раю під орудою Сина Людського на початку Тисячолітнього Царства, як земне відображення Замку Ґраля, прообраз якого стоїть на найвищій Вишині справжнього Раю, будучи єдиним досі істинним Храмом Божим.

—————
Послання Ґраля Абдрушина


Черговість доповідей

[Послання Ґраля Абдрушина]  [Відлуння до Послання Ґраля] 

контакт