У Світлі Істини

Послання Ґраля Абдрушина


1.КНИГA ◄ ► 2.КНИГA
Deutsch
English
Francais
Español
Português
Русский
Magyar
Česky
Slovensky
Черговість доповідей


57. Це – моє тіло! Це – моя кров!

«Хто приймає моє Слово, той приймає мене, – сказав Син Божий своїм учням, – той справді їсть мою плоть і п’є мою кров!»

Такий зміст слів, які Син Божий промовив при введенні Таємної Вечері і які він символічно відтворив трапезою на згадку про свої земні мандри. Як могло статися, що з приводу цього спалахнула палка суперечка між ученими і церквою? Цей зміст настільки простий і настільки зрозумілий тоді, коли людина має за основу те, що Син Божий Христос Ісус був втіленим Словом Бога.

Як міг він про це зрозуміліше сказати, ніж цими простими словами: «Хто приймає моє Слово, той їсть моє тіло і п’є мою кров!». Також він мовив: «Слово справді є моїм тілом і моєю кров’ю!». Адже він мусив так сказати, бо сам був Живим Словом у плоті й крові. При дальшій передачі цих слів завжди випускалося головне: вказівка на Слово, яке мандрувало по Землі! Оскільки цього не зрозуміли, то воно залишилося другорядним. Але таким чином і вся Місія Христа була хибно зрозумілою і спотвореною, викривленою.

Навіть учні Сина Божого, незважаючи на свою віру, не могли тоді правильно сприйняти Слів свого Майстра, як і багато чого іншого ним сказаного. З приводу цього і сам Христос доволі часто сумував. Вони просто переінакшили зміст Таємної Вечері таким чином, як самі сприйняли його у своїй дитячій простоті. При цьому, певна річ, не зовсім зрозумілі їм слова вони передали далі у відповідний до їхнього власного розуміння спосіб, але не так, як мислив їх Син Божий. —

Ісус був втіленим Словом Божим! Отже, хто його Слово правильно сприйняв у собі, той прийняв і його самого.

І якщо людина надане їй Слово Бога зуміє тоді у собі оживити настільки, що воно стане для неї само собою зрозумілим у її помислах та діях, то разом зі Словом вона у собі оживить і Дух Христа, бо Син Божий був втіленим Живим Словом Бога!

Людина мусить лише постаратися нарешті хоч раз правильно проникнути у хід цих думок. Вона не має права його лише читати і базікати про нього, проте мусить спробувати хід цих думок образно оживити, що означає, їхній зміст подумки пережити у живих образах. Тоді переживе вона і Таємну Вечерю по-справжньому, за умови, що в ній пізнає сприйняття Живого Слова Бога, зміст і воління якого вона, звісно, заздалегідь і ґрунтовно має знати.

Це не так зручно, як уявлялося досить багатьма віруючими. Неосмислене сприйняття Причастя не може принести їм жодної користи, бо живе, яким і є Слово Бога, може і мусить бути сприйняте живим. Церква не спроможна у Причастя вдихнути життя, якщо сам запричащуваний у собі заздалегідь ще не приготував місця для його правильного сприйняття.

Існують картини, в яких намагаються відтворити прекрасний вислів: «Відчини мені!». Вони цілком правильні. Син Божий стоїть біля дверей хатини і стукає в них, вимагаючи впустити його. Але людина і тут додала від власного мислення, бо крізь трохи прочинені двері посеред хатини видно накритий стіл. Унаслідок цього з’являється думка, що не треба відмовляти нікому, хто просить їжі та пиття. Думка прекрасна і до того ж відповідає Слову Христа, але цього замало. «Відчини мені!» – означає більше! Милосердя є лише малою часткою змісту Слова Божого.

Коли Христос говорить: «Відчини мені», то має на увазі, що втілене в ньому Слово Боже стукає в душу людську, не прохаючи, а вимагаючи впустити його! Слово у своєму повному наданому людям обсязі повинні вони сприйняти. Душа повинна свої двері розчинити для входу Слова! Якщо вона керуватиметься цією вимогою, то груборечовинні дії земної людини, певна річ, будуть такими, як вимагає «Слово».

Людина шукає завжди тільки інтелектуального осягнення, що означає розчленування і таким чином применшення, втискування у вузькі рамки. Тому повсякчас вона наражається на небезпеку пізнавати лише уламки великого, як це трапилося цього разу.

Інкарнація, тобто втілення в людину, Живого Слова Божого для земних людей назавжди має залишитися Містерією, тому що початок цієї події розігрався в Божественному. Однак здатність осягнення людського духу не дозволяє проникнути в Божественне, і тому перша ланка пізнішого втілення для людей залишиться недоступною. З огляду на це не дивно, що саме цю символічну дію Сина Божого, яка полягала у роздачі хліба і вина, людство ще й досі так і не спромоглося зрозуміти. Але хто нині після цього роз’яснення, яке дає змогу скласти правильне уявлення, бажає ще затято виступати проти цього, той лише наводить доказ того, що межа його осягнення зупинилася на рубежі Духовного. Його обстоювання колишнього цілком неприродного роз’яснення слів Христа свідчило б про безсоромну впертість.

—————
Послання Ґраля Абдрушина


Черговість доповідей

[Послання Ґраля Абдрушина]  [Відлуння до Послання Ґраля] 

контакт