У Світлі Істини

Послання Ґраля Абдрушина


1.КНИГA ◄ ► 2.КНИГA
Deutsch
English
Francais
Español
Português
Русский
Magyar
Česky
Slovensky
Черговість доповідей


59. Людське розуміння і Божа Воля в Законі Взаємодії

Якщо говорити про людське розуміння та людські погляди, якими керується і земний суд, то ми не маємо права очікувати, що вони рівнозначні Божественній Справедливості або хоча б приблизно відповідають їй. Навпаки, на жаль, треба сказати, що в більшості випадків вони відрізняються одне від одного як небо від землі. При цьому зіставленні популярний вислів «як небо від землі» вжитий у істинному значенні. Цю різницю почасту можна було б пояснити зв’язаністю в просторі та часі звуженого людського інтелекту, який у своїй обмеженості не спроможний розпізнати справжню неправду і відрізнити від правди, тому що вона зрідка виразно виходить назовні, навпаки, винятково перебуває в глибині душі кожної людини, виносити судження про як таку не годиться, спираючись на параграф закону і шкільне знання. А тому, на жаль, так багато вироків земних судів прямо суперечать Божественній Справедливості.

Тут йдеться не про часи середньовіччя, не про похмурий час жахливих тортур, не про спалення так званих відьом та інші злочини юстиції. Так само це не стосується численних спалень, катувань і вбивств, провина за які лягає на релігійні громади, і за це взаємодії з подвійною жахливістю повинні уразити виконавців, бо вони зловживали Ім’ям Досконалого Бога при цьому, в Його Ім’я вчиняли усі ці злочини, як начебто приємні Йому, і таким чином на Нього перед людьми поклали за це відповідальність. Зловживання і страхіття, про які так швидко забувати ніхто не має права, проте як застереження вони повинні завжди закликати пам’ятати про це, коли сьогодні виносять вироки, тим паче, що тодішні виконавці перевищували свої повноваження з видимістю дотримання повного права і ревного відстоювання віри.

Багато що вже стало іншим. І все ж, певна річ, настане час, коли на сьогоднішнє правосуддя оглядатимуться з таким же жахом, з яким ми сьогодні дивимося на щойно згадувані часи, які з огляду на теперішнє знання несуть у собі стільки несправедливости. Такий плин світових подій, і в цьому є певний поступ.

Але зазирнувши глибше, маємо зазначити, що уявно великий поступ між тогочасним і сьогоденням проявляється виключно у зовнішніх формах. На все буття досить багатьох людей надто рішучий вплив того ж таки всевладдя окремої особи, яка не несе за це відповідальности на Землі, існує й досі. Та й люди самі і спонукальні причини їхніх вчинків не дуже змінилися. А де внутрішнє життя ще те ж саме, там і відповідні взаємодії, які несуть у собі Божественний Суд.

Якби людство щодо цього раптом прозріло, то наслідком став би єдиний зойк відчаю. Жах запанував би над усіма народами. Ніхто не зміг би з докором указати на свого ближнього, бо кожен сам будь-яким чином змушений був би відчути однаковий тягар провини на собі. Він не має жодного права докоряти іншому, бо досі кожен помилково судив лише за зовнішнім і всього справжнього життя не помічав.

Багато хто зневірився б у собі, якби перший промінь Світла зненацька освітив їхнє приховане єство, тоді як інші, які досі ніколи не мали часу на роздуми, мусили б відчути безмежну гіркоту через те, що так довго спали.

Тому є спонука для спокійних роздумів і розвитку в собі здатности виносити власні справедливі судження, щоб відмовитися бездумно приєднуватися до чужих думок і тільки за власним відчуттям сприймати, думати, говорити і чинити!

Ніколи не має права забувати людина, що тільки одна вона цілком і сповна має відповідати за все, що вона відчуває, думає і робить, навіть якщо беззаперечно перейняла це від інших!

Добре тому, хто досяг цієї вершини і хто, перевіряючи, не визнає нічиїх суджень, щоб потім діяти за власними відчуттями! Він таким чином не долучається до багатотисячного натовпу тих, які почасту через необдуманість і жагу сенсації, через сприймання забобонів та наклепів звалюють на себе тяжку карму, яка приведе їх у край страждання і болю, з якими їм ніколи не довелося б спізнатися. Вони через це вже на Землі часто перешкоджають багатьом проявам справжнього добра і втрачають таким чином не лише багато чого для самих себе, а, можливо, й ставлять на карту все, тобто своє сукупне буття.

Так сталося й тоді, коли спалахнула безглузда ненависть проти Ісуса з Назарету, справжня причина якої була відома лише небагатьом крикунам, тоді як інші, зайшовши в повну невіглаську і сліпу затятість, кричали разом з ними, хоча особисто з Ісусом не зустрічалися. Не менше заслуговують на загибель і всі ті, хто на підставі хибної думки інших відвернувся від нього і ні разу не чув його слів, до того ж ще менше доклавши зусиль для об’єктивної перевірки, причому вона насамкінець все-таки допомогла б пізнати справжню суть справи.

Лише таким чином могла визріти безумна трагедія, коли Синові Божому в богохульстві висунули обвинувачення і прибили його до хреста! Єдиного, хто сам безпосередньо від Бога прийшов і проголосив їм Істину про Бога та Його Волю!

Подія настільки ґротескова, що у ній з повною виразністю проявилась уся обмеженість людей.

І людство відтоді до сьогодення анітрохи в сенсі внутрішнього розвитку не пішло вперед, навпаки, саме в цьому, незважаючи на всі відкриття та винаходи, воно посунулося далеко назад.

Завдяки зовнішнім успіхам пішла вперед лише зарозумілість всезнайства, яку породжує і плекає обмеженість, а зарозумілість, власне кажучи, є яскраво вираженою ознакою обмежености.

І протягом двох тисяч років на цьому все більш страхітливому ґрунті виросли погляди теперішнього людства, впливаючи вирішально та спустошливо; тим часом самі люди, не здогадуючись, все більше заплутувалися в них, прирікаючи себе на жахливу долю.

Хто через хибні погляди почасту з добрими намірами накликає на себе впливи лихих зворотних течій, тобто порушує Божественні Закони, той досі рідко коли це усвідомлював. Їхня чисельність велика, і багато з них у недбалій зухвалості навіть горді за себе, доки, зрештою, зазнавши болісних мук, будуть змушені розгледіти Істину, яка є зовсім іншою, ніж уявлялася в їхніх переконаннях.

Тоді, правда, буде вже занадто пізно. Провину, яку вони звалили на себе, доведеться спокутувати часто впродовж десятиліть тяжкої боротьби із самим собою.

Шлях до пізнання далекий і тяжкий, якщо людина втратила сприятливу нагоду земного буття і до того ж навіть навмисно або через необізнаність обтяжила себе новою провиною.

Виправдання при цьому ніколи не беруться до уваги. Кожен може це зрозуміти, якщо захоче!

Хто після цього постарається в ході взаємодій розпізнати різницю між Божественною Справедливістю і людськими поглядами, той спробує розглянути який-небудь приклад із земного життя та перевірити, на чиєму боці справжня правда, а на чиєму неправда. Таких прикладів він щодня спостерігає доволі багато.

Незабаром його здатність відчуття посилиться і стане живою, щоби врешті-решт усі завчені забобони неповноцінних поглядів відпали. Таким чином з’являється відчуття справедливости, яке цілковито зможе покластися на себе, бо в пізнанні усіх взаємодій воно сприймає Божу Волю, у Ній пробуває і діє.

—————
Послання Ґраля Абдрушина


Черговість доповідей

[Послання Ґраля Абдрушина]  [Відлуння до Послання Ґраля] 

контакт