У Світлі Істини

Послання Ґраля Абдрушина


1.КНИГA ◄ ► 2.КНИГA
Deutsch
English
Francais
Español
Português
Русский
Magyar
Česky
Slovensky
Черговість доповідей


65. Поклик за Провідником

Придивимося одного разу ближче до всіх людей, які сьогодні особливо жваво шукають духовного Провідника і з внутрішнім піднесенням чекають на нього. На їхню думку, вони самі вже достатньо духовно підготовлені, щоб його впізнати і слово його почути.

При спокійному ж спостереженні помічаємо безліч неузгодженостей. Місія Христа, наприклад, на досить багатьох людей подіяла доволі дивно. Вони створили собі з неї викривлене уявлення. Причиною тому, як звичайно, була неправильна самооцінка, зарозумілість.

На місце попереднього благоговіння і зберігання само собою зрозумілої прірви і чіткого відокремлення від їхнього Бога прийшло скимляче випрошування з одного боку завжди лише приймати, не бажаючи, однак, при цьому нізащо щось робити. «Молися», напевно, вони приймають, але що при цьому ще «і працюй» існує, «працюй сам над собою», те вони не хочуть знати.

З другого боку, знову вірять у те, щоби бути такими самостійними, такими незалежними, що все самі можуть робити і з деякими зусиллями навіть у змозі стати Божественними.

Є також багато людей, які лише вимагають і чекають, що Бог має ганятися за ними. Адже коли одного разу Він уже послав Свого Сина, то навів тим доказ, якого великого значення надає тому, щоб людство наблизилося до Нього, тож Він, очевидно, навіть має у ньому потребу!

Хоч куди кинь оком, в усьому поки що можна знайти лише гординю, а не смиренність. Бракує правильної самооцінки. —

Найперше потрібно, аби людина зійшла вниз зі своєї штучної висоти, щоб зуміти стати справжньою людиною і, щоб як такою своє сходження почати.

Сьогодні, духовно набундючена, вона сидить на дереві у підніжжя гори, замість того, щоб твердо і надійно обома ногами стояти на землі. Тому вона ніколи не зможе досягти вершини гори, якщо раніше з дерева не злізе, або не впаде.

А тим часом, очевидно, усі ті, котрі спокійно і розсудливо на землі під її деревом своєю дорогою крокували і на яких зверху вона з пихою дивилася, уже до вершини дійдуть.

Але це станеться для її ж користи, бо дерево обов’язково впаде і до того ж найближчим часом. Можливо, людина потім ще й схаменеться, коли так грубо з дуже сумнівної висоти на землю впаде. Але саме тоді для неї настав найвищий час, при цьому в неї не залишилося ані години, щоб і далі його гаяти.

У наш час багато хто думає, що так може продовжуватися і далі за старою звичкою, як це відбувалося тисячоліттями. Приємно вмостившись, сидять вони у своїх кріслах і чекають на могутнього Провідника.

Проте, як уявляють вони собі цього Провідника! Справді гірше нікуди.

Насамперед вони чекають від нього або говорять, що лише цілком слушно вимагають від нього, щоб він приготував цей шлях угору до Світла кожному окремо! Він має потурбуватися, аби навести мости на шляху Істини для послідовника кожного віросповідання! Він має робити це так зрозуміло і доступно, щоби кожен міг легко зрозуміти. Його слова мають бути підібрані таким чином, щоб їхня правильність відразу переконувала великих і малих усіх станів.

Якщо ж людина при цьому сама мусить турбуватися і сама думати, тоді він не справжній Провідник. Бо якщо покликаний вказувати словом своїм, виводячи правильним шляхом, то мусить він, звичайно, також сам турбуватися про людей. Це його справа – переконувати людей, пробуджувати. Адже Христос також віддав своє життя.

Отже, сьогодні так думають ті, а до них належить багато, хто сам спершу не має потреби турбуватися, і тому вони подібні до нерозумних дів, які вийшли назустріч «занадто пізно»!

Звісно, Провідник їх не будить, а зовсім далі спокійно залишає спати, аж поки ворота зачиняться і вони не зможуть знайти вхід до Світла, через те що не зуміли своєчасно визволитися із сфери Речовинности, хоча слово Провідника їм цей шлях указувало.

Бо людина не така цінна, як вона це собі уявляє. Не Бог потребує її, але вона – свого Бога!

Оскільки людство у своєму так званому поступі сьогодні більше не знає, чого воно, власне, бажає, доведеться йому врешті-решт дізнатися, що воно мусить!

Люди цього сорту, шукаючи і самовпевнено критикуючи, пройдуть мимо, як і тоді також так багато вже пройшли повз того, на чий Прихід завдяки Пророцтвам все підготовлено було.

Як можна так уявляти собі духовного Провідника!

Він не зробить людству ані кроку для поступок, і буде вимагати всюди, де чекають, щоб він дав!

Однак та людина, яка вміє серйозно мислити, відразу визнає, що саме у суворій, нещадній вимозі уважного мислення якнайкраще полягає те, чого потребує для власного спасіння людство, яке вже так глибоко втягнулося у свою духовну млявість! Саме для сприйняття його слова Провідник негайно вимагає духовної бадьорости, серйозного бажання, наполегливости – так уже спочатку він легко відокремлює полову від пшениці. У цьому проявляється самочинна дія, як і в Божественних Законах. Люди при цьому одержують точно відповідно до того, чого вони справді бажають. —

Але є ще один сорт людей, які вважають себе особливо дуже бадьорими!

Як можна довідатися з повідомлень, вони просто створили собі з Провідника зовсім інший образ. Він, проте, не менш ґротесковий, бо вони чекають на нього... як на духовного акробата!

Адже так чи інакше це відбувається вже з тисячами, які припускають, що яснобачення, ясночуття, ясновідчуття тощо – це великий поступ уперед, що насправді, однак, таким не є. Такі навчені багато обдаровані і навіть коли здібності у них вроджені, ніколи не зможуть піднестися над цими земними чарами, отже, схиляють себе до низьких меж, ніколи не будуть спроможні до намагання до Висот і тому досить нічого не варті.

Невже людству хочуть допомогти тим, що йому показують ефірноречовинні предмети того ж рівня або вчать його бачити і чути таке?

До справжнього сходження духу це не має жодного стосунку. Так само як і до сенсу земних подій! Це духовні фокуси, не більше, цікаві для окремих людей, але без будь-якої цінности для усього людства!

Що усі такі також бажають собі такого Провідника, який зрештою вміє це робити краще, ніж вони, досить легко зрозуміло. —

Однак є ще чимало тих, які в цьому йдуть ще далі, аж до смішного. І все-таки сприймають це доволі серйозно.

Вони, наприклад, справжнім доказом, як і головною умовою Провідництва, вважають те, що Провідник... не повинен застуджуватися! Хто може застуджуватися, той не підходить відразу, бо, на їхню думку, це не відповідає образу ідеального Провідника. У всіх випадках сила і щонайперше його дух неодмінно мають бути вище від таких дрібниць.

Це звучить, напевно, трохи штучно і смішно, але це лише вибрані факти і мають означати слабке відлуння давнього крику: «Якщо ти Син Божий, то допоможи сам собі і зійди з хреста». – Так кричать уже сьогодні, перш ніж такий Провідник взагалі з’явився!

Бідні необізнані люди! Той, хто настільки однобічно виховує своє тіло, яке час від часу під силою духу стає нечутливим – аж ніяк не є надзвичайно великий. Ним захоплюються подібно до дітей минулих століть, які з розкритими ротами і сяючими очима слідкували за трюками мандрівних клоунів, при цьому в них прокидалося палке бажання також уміти так робити.

У наш час дуже багато так званих шукачів духу або Бога у духовній сфері є не далі, ніж діти того часу у своїй цілком земній сфері!

Втім продовжимо думку далі: подорожній люд старих часів, про який я щойно згадував, вдосконалювався все більше, ставши нарешті акробатами в цирку та вар’єте. Їхнє вміння зросло до неймовірного, і сьогодні ще також щодня тисячі розпещених людей дивляться на ці виступи з новим здивуванням і часто внутрішньо здригаючись.

Чи мають, однак, вони при цьому користь для себе? Що вони одержать після таких годин? Незважаючи на те, що багато акробатів на цих виступах ризикують своїм життям. Зовсім нічого, тому що і за найвищої досконалости усі ці речі завжди залишаться лише в межах вар’єте та цирку. Вони слугують лише для розваги, проте ніколи не принесуть жодної користи для людства.

Але такого акробацтва у духовній сфері, як мірила, жадають тепер від великого Провідника!

Залиште таких людей духовним клоунам! Незабаром вони довідаються, куди таких приводить! Вони навіть не знають, чого вони, власне, цим добиваються. Їм здається: великий тільки той, чий дух так панує над тілом, що воно більше не знає цієї хвороби!

Будь-яке подібне навчання є однобічним, а однобічність призводить лише до недуги та хвороби! Це не зміцнює дух, а тільки послаблює тіло! Потрібна рівновага для здорової гармонії між тілом і духом втрачається, і врешті-решт такий дух набагато раніше відокремлюється від понівеченого тіла, яке не забезпечило йому надалі повної сили і здорового резонансу для земного переживання. Але в такому разі цього не вистачає духові і він приходить у потойбічний світ незрілий. Він своє земне буття ще раз прожити мусить. Це духовні фокуси, не більше, що проходять за витрат земного тіла, яке насправді мусить допомагати духові. Тіло належить до однієї з епох розвитку духу. А ставши слабким і пригнобленим, воно не в змозі бути сповна корисним духові, тому що його випромінювання занадто слабке для того, щоб у Речовинності надавати ту повноту сили, якої він потребує.

Якщо людина хоче придушити хворобу, то духовним тиском екстазу на тіло вона мусить досягти такого стану, який малою мірою подібний до страху перед зубним лікарем, що здатний витиснути біль. Такий високий стан збудження тіло витримає неушкодженим, напевно, раз, можливо, навіть кілька разів, але за тривалого терміну зазнає серйозної шкоди.

І якщо Провідник це робить або радить робити, то він не гідний бути Провідником, бо порушує тим природні Закони Творіння. Земна людина має зберігати своє тіло як довірене йому добро і прагнути досягти здорової гармонії між духом і тілом. Коли ж вона через однобічне пригноблення спотворюється, то це не поступ, не сходження, а очевидна головна перешкода у виконанні її завдання як на Землі, так і взагалі у Речовинності. При цьому повнота сили духу відповідно до його діяльности у Речовинності пропадає марно, бо вона користується кожним зменшенням цієї сили не з поневоленого, а з гармонійного з духом земного тіла!

Той, кого на ґрунті такої справи називають майстром – насправді менше ніж школяр, який зовсім не знає завдань людського духу та необхідности його розвитку! Він є навіть шкідником для духу.

Вони незабаром дійдуть до досить прикрого усвідомлення свого безглуздя.

А кожний лжепровідник змушений буде одержати гіркий досвід! Його сходження у потойбічному світі може розпочатися лише тоді, коли останній із усіх тих, кого через духовну нерухомість він затримав або навіть увів в оману, прийшов до пізнання. Доки його книги, його твори тут, на Землі, продовжують впливати, по той бік він буде міцно затриманий, навіть коли він тим часом дійшов там до поліпшеного усвідомлення.

Той, хто схиляє до окультного навчання, подає людям каміння замість хліба і доводить цим, що він не має жодного уявлення про справжні події у потойбічному світі, не кажучи вже про весь механізм Світобудови! — —

—————
Послання Ґраля Абдрушина


Черговість доповідей

[Послання Ґраля Абдрушина]  [Відлуння до Послання Ґраля] 

контакт