У Світлі Істини

Послання Ґраля Абдрушина


1.КНИГA ◄ ► 2.КНИГA
Deutsch
English
Francais
Español
Português
Русский
Magyar
Česky
Slovensky
Черговість доповідей


68. Різновиди яснобачення

Тривалий час я зволікав з відповіддю на різноманітні запитання про яснобачення, бо кожна людина, яка правильно прочитала моє Послання Ґраля, має бути цілком обізнана про нього. Звичайно, за умови, що вона читала Послання не як літературу, аби провести час або з упередженням, проте серйозно заглибившись у нього і сприймаючи як важливу кожну фразу, глибокий зміст якої, як і її безумовну приналежність до всього Послання, вона повинна намагатися дослідити, бо так було задумано від самого початку.

Дух при цьому має бути бадьорим. Поверхові люди внаслідок цього самочинно стають відсторонені.

Я неодноразово повторював, що якийсь рід завжди може бути розпізнаний тільки подібним родом. Під цим родом, звісно, треба розуміти рід Творіння.

Знизу вгору розташовані рід Груборечовинного, рід Ефірноречовинного, рід Сутнісного і, як найвищий, рід Духовного. Кожен такий рід розпадається у свою чергу на багато щаблів, тож існує небезпека переплутати щаблі ефірної Грубої речовинности з щаблями грубої Ефірної речовинности. Переходи між ними зовсім непомітні, і в діяльності та в розвитку подій не досить міцно зв’язані, проте лише перебувають у тісній взаємодії.

На кожному з цих щаблів проявляється життя іншого роду. Людина несе у собі оболонки усіх родів Творіння, які перебувають нижче Духовного. Саме її ядро є духовним. Кожна з оболонок рівнозначна тілу. Отже, людина – це духовне ядро, яке в розвитку самоусвідомлення набуває людської форми, яка у висхідному розвитку до Світла все більше вдосконалюється аж до довершеної краси, однак при розвиткові донизу все більше набуває протилежного до цього аж до найґротесковішого спотворення. Щоб уникнути помилок, я, зокрема, хочу зазначити, що груборечовинна оболонка або тіло не проходить шлях розвитку. У неї замало часу для цього, на груборечовинному рівні вона може зазнати лише зовсім незначних змін.

Людина на Землі, тобто у Грубій речовинності, несе у собі оболонки всіх родів Творіння водночас. Кожна оболонка, тобто кожне тіло окремого роду, має й власні органи чуттів. Наприклад, груборечовинні органи можуть діяти тільки в подібному роді, тобто у Груборечовинному роді. За їхнього ефірнішого розвитку в найсприятливішому випадку є можливість споглядати лише до певного рівня ефірної Грубої речовинности.

Ця ефірна Груба речовинність людьми, зайнятими її дослідженням, названа «астральною», поняттям, про яке насправді немає правильного уявлення у тих, хто встановив це визначення, не кажучи вже про тих, хто повторює його вслід за ними. Я вживаю назву цього поняття, бо воно вже відоме. Зазвичай цю назву використовують в окультних дослідженнях загалом лише як певне сукупне поняття усього того, що як наявне, напевно, відоме і про існування якого здогадуються, але все-таки ще не змогли правильно осягнути, тим паче обґрунтувати. Це все наявне в окультистах і досі бажання знання є ніщо інше, як величезний створений ними лабіринт незнання, купа сміття з уламків самовпенености інтелектуального мислення, недостатнього в таких речах. Незважаючи на це, я хочу залишити широко вживане визначення «астральне». Але те, що люди розглядають як «астральне» і розуміють під цим, належить не до Ефірної речовинности, а винятково до ефірної Грубої речовинности.

Сповнені людських фантазій дослідники цих рівнин все ще не вийшли за межі Грубої речовинности, навпаки, вони перебувають у найнижчому роді Вторинного Творіння і тому піднімають такий великий галас з якомога «гучнішими» іноземними словами! Вони споглядають не ефірноречовинними очима, а винятково перехідним сприйняттям груборечовинних очей при наближенні до Ефірноречовинного. Його можна було б назвати перехідним або половинчастим спогляданням.

Коли людина після земної смерти залишає груборечовинне тіло, то вона таким чином, звісно, залишає і груборечовинні органи чуттів, бо вони належать до відповідної оболонки. Тобто земне вмирання є ніщо інше, як скидання найзовнішньої оболонки або шкаралупи, які надають їй можливість споглядати і діяти у Грубій речовинності. Відразу після цього скидання вона опиняється у так званому іншому світі або, точніше, на рівні Ефірної речовинности. Тут вона у свою чергу зможе діяти за допомогою лише органів чуттів найзовнішньої для неї тепер шкаралупи наявного ефірноречовинного тіла. Тобто вона бачить очима ефірноречовинного тіла, чує його вухами і т.д.

Це природно, що людський дух при входженні в Ефірну речовинність таким чином мусить раптом відповідно навчитися правильно застосовувати органи чуттів для напруженої діяльности ефірноречовинної оболонки, як це було колись з органами груборечовинного тіла у Грубій речовинності. Відповідно до речовинности іншого роду, яка не така повільна, і тому навчання правильному застосуванню органів відбувається в швидший, легший спосіб. І так відбувається з кожним наступним родом.

Для полегшення цього звикання до різноманітних родів надається перехідне або половинчасте бачення на проміжних рівнях. Груборечовинне око при певному напруженні завдяки незвичному станові тіла в передчутті спроможне розгледіти з’єднувальний рівень між Грубою та Ефірною речовинністю, тоді як ефірноречовинне око на початковій стадії своєї діяльности, озираючись за допомогою половинчастого споглядання, так само дістанеться до такого рівня, де ефірна Груба речовинність простягає руку грубій Ефірній речовинності. Це половинчасте споглядання під час його переходу надає людському духові певну опору, тож він ніколи не відчуває себе кинутим напризволяще. Так відбувається на кожній межі двох різних родів. Про те, щоб обидва різних роди Речовинности змогли триматися один біля одного, не утворюючи між собою прірви, тому що вони ніколи не спроможні змішатися, дбають сутнісні силові хвилі, які у своїй подібній до магнетичної здатності притягання діють утримуючи та зв’язуючи.

Коли людина після проходження різноманітних підрозділів Ефірної речовинности залишає ефірноречовинне тіло, то вона входить у Сутнісне. Тоді найзовнішньою оболонкою для неї стає сутнісне тіло, очима якого їй доведеться бачити і вухами якого слухати, доки вона зможе залишити і сутнісну оболонку та увійти у Царство Духу. Тільки там вона стане сама собою, без оболонок, і їй доведеться своїми духовними органами бачити, слухати, розмовляти і т. д.

Ці всі мої роз’яснення читачі повинні ґрунтовно обдумати, таким чином вони зможуть скласти собі про них правильне уявлення. Відтак матеріалізація тих, котрі вже покинули Землю – це ніщо інше як подія, в якій з допомогою медіума ці духи, які несуть у собі ефірноречовинне тіло, накидають на себе ще й оболонку ефірної Грубої речовинности. Напевно, це єдиний виняток, коли сучасні люди своїми груборечовинними очима здатні чітко споглядати ефірну Грубу речовинність, і навіть осягати її своїми іншими груборечовинними органами чуттів. Вони спроможні на це, бо, незважаючи на всю ефірність, тут йдеться все ж про подібний рід їхніх органів чуттів, тобто про Грубу речовинність.

Отже, людина повинна звернути увагу на те, що Грубу речовинність можна «осягнути» лише за допомогою Грубої речовинности, Ефірну речовинність – лише за допомогою Ефірної речовинности, Сутнісне – лише за допомогою Сутнісного і Духовне – лише за допомогою Духовного. При цьому немає жодного змішування.

Але є одне: земна людина може споглядати груборечовинними очима і разом з тим під час свого земного буття в змозі також уже відкривати свої ефірноречовинні очі, принаймні час від часу. Проте це відбувається не одночасно, а послідовно. Коли вона споглядає ефірноречовинними очима, груборечовинні очі залишаються заплющеними або зовсім, або частково, і навпаки. Вона ніколи не зможе груборечовинними очима по-справжньому споглядати ефірноречовинне, так само як і ефірноречовинними очима – груборечовинне.

Це неможливо. Протилежні твердження ґрунтуються на помилках, які виникають через незнання Законів Творіння. Це ілюзія, в яку вірять такі люди, якщо вони стверджують, що груборечовинними очима можуть пізнати Ефірноречовинне або ефірноречовинними очима – Духовне.

Хто це все правильно обмірковує, намагаючись мати чітке уявлення стосовно цього, той розпізнає, яке неописанне безладдя панує зараз у судженнях яснобачення, що просто-таки неможливо одержати правдиві відомості в ньому, доки не стануть відомі закони про це, що не може статися завдяки натхненню або осяянню в спіритичних гуртках, тому що ті потойбічні, які сприяють натхненню, а також і ті, що сприяють осяянню, самі не володіють оглядом, навпаки, кожен з них змушений завжди рухатися в межах, які відповідають стану його власної зрілости.

Справжня узгодженість у роз’ясненнях про дивовижну тканину Вторинного Творіння може запанувати тільки тоді, коли постане всеохопне Знання. По-іншому неможливо. Але люди у своєму відомому хворобливому бажанні бути всезнайками ніколи не визнають цього, навпаки, від самого початку вони вороже налаштовані проти усіх напоумлень.

Вони, роздуваючи пиху, охоче та гордо крокують і далі у своєму жалюгідному пошукові і саме тому вони ніколи не досягнуть ні єднання, ні справжнього успіху. Якби вони хоча б одного разу проявили таку велич, щоб здолавши свою зарозумілість, по-справжньому серйозно сприйняти Послання Ґраля як роз’яснення Всесвіту без упередження, позбавивишись при його вивченні будь-якої самовпевнености та всезнайства, тоді незабаром їм відкрилися б перспективи, логічним наслідком чого стали б зрозумілими усі незбагненні події і у великому злеті був би прокладений шлях до досі невідомого.

Але ж відомо, що саме впертість – це лише одна з найбезсумнівніших ознак справжньої дурости та обмежености. Ці всі люди не здогадуються, що саме цим вони затавровують себе своєю безнадійною непридатністю, яка вже ближчим часом палитиме їх, як обтяжливих та відсторонених, бо тоді вже не вдасться ні сховатися від неї, ні заперечити її.

Для судження про яснобачення треба взяти за основу те, якими очима ясновидець споглядає потойбічне, тобто до якої ділянки належить його споглядання, і наскільки далеко він у ній розвинувся. Тільки після цього можна робити дальші висновки. При цьому сам керівник такого обстеження, безумовно, має бути обізнаний щодо окремих щаблів різноманітних родів, так само щодо наявних у них різнобічних проявів та діяльности. І на це хворіє теперішній час, у якому уявляють себе знавцями саме такі люди, які взагалі нічого не розуміють.

Це все має жалюгідний вигляд, якщо взятися до читання потоку публікацій у брошурах та книгах про всілякі можливі окультні спостереження і дослідження з більш або менш нелогічними та необґрунтованими спробами роз’яснень, які у більшості випадків ще й самовпевнено ставлять печатку безсумнівного знання, тоді як вони завжди перебувають далеко не тільки від фактів, але навіть стверджують протилежне. А з якою ворожістю лютує армія таких розумників, коли в простий спосіб роз’яснюєш їм справжню побудову Вторинного Творіння, яка легко піддається перевірці, і без якої вони взагалі не зможуть сприйняти точне Знання. Про Перше Творіння ми навіть не хотіли б говорити.

Хто хоче мати судження про ясновидців або ж засудити їх, той мусить знати сукупне Творіння, по-справжньому знати! Доки таке неможливе, варто про це помовчати. Але так само це стосується і ревних прихильників існування яснобачення, котрі висувають твердження, які без точного Знання Творіння є необґрунтовані. Такі згубні помилки щодо сукупних подій зовні Грубої речовинности настільки поширені, що настав час внести нарешті у це питання узгодженість та закономірність. На щастя, вже недалеко той час, коли у цій настільки серйозній окультній ділянці відбудеться здорове очищення серед просто-таки сміховинних персонажів, котрі, як відомо, найбільше кричать і найбільш настирливо лізуть уперед зі своїми теоріями. Але, на жаль, саме такі базіки своєю поведінкою багатьох шукачів уже ввели в оману. Відповідальність за це не затримається і зі страшною силою впаде на тих, хто в такий найлегковажніший спосіб намагається ставитися до подій у найсерйозніших ділянках, але заблудлі та введені в оману матимуть від цього мало користи, навпаки, їм все одно доведеться зазнати шкоди за те, що вони так легко спокусилися на хибні судження. Загалом можна спокійно сказати, що саме в окультній ділянці поки що під красивим словом «дослідження» приховується базікання, і таким чином більшість дослідників – це лише базіки.

Отже, яснобачення становить собою споглядання ефірної Грубої речовинности, споглядання Ефірної речовинности і споглядання Сутнісного. Це все можливе з відповідними однорідними очима. Однак споглядання Духовного людям недоступне, і для цього має бути вже особливо покликаний, обдарований цим для певної мети, щоб він свої духовні очі зміг відкрити ще в земному бутті.

Але серед безлічі нинішніх ясновидців такого немає. Більшість з них спроможні розпізнати лише один з різноманітних щаблів Ефірної речовинности і з часом, можливо, вони осягнуть більше щаблів. Тобто у них відкрились ефірноречовинні очі. Лише зрідка трапляється, що і очі сутнісного тіла вже бачать.

Якщо в окремих земних випадках, наприклад, під час розслідування кримінальної справи хочуть використати здібного ясновидця, то зацікавлений у цьому повинен знати наступне: ясновидець своїми ефірноречовинними очима не може бачити справжню груборечовинну подію, яка вже відбулася. Але кожна груборечовинна подія має водночас свої ефірноречовинні сукупні явища, які часто однорідні груборечовинній події або принаймні подібні до неї. Отже, ясновидець при розслідуванні скоєння вбивства споглядає при цьому водночас ефірноречовинний перебіг події, а не справжню груборечовинну подію, яка є вирішальною для правосуддя згідно з чинними сьогодні земними законами. Проте ці ефірноречовинні події в деяких деталях можуть більше або менше відхилятися від груборечовинних подій. Таким чином це має неправдивий вигляд, після чого поспішно заявляють про провал яснобачення або про несправжніх ясновидців.

Розглянемо випадок убивства або крадіжки. Залучений до розслідування ясновидець споглядає почасти астральне, почасти ефірноречовинне. В астралі, тобто в ефірній Грубій речовинності, він побачить місце вчинку, а в Ефірній речовинності – сам вчинок. До цього додаються ще й різноматнітні форми думок, які виникають в ході думок як убивці, так і вбитого або крадія, і які він також може споглядати. Розрізняти це все належить до компетенції того, хто керує розслідуванням! Тільки тоді буде гідний результат. Але такий обізнаний керівник розслідування не робить поспішних висновків. Це настільки може прозвучати ґротесково, тому що воно не має нічого спільного з викладеним, однак я хочу навести простий приклад з діяльности поліцейського собаки, якого також використовують для розкриття злочину. Цілком зрозуміло, що керівник поліцейського собаки має точно знати рід діяльности цього собаки і вміти безпосередньо співпрацювати з ним, навіть бути дуже активним при цьому, як відомо втаємниченим. Цей рід праці в подальшому має набути лише більш шляхетної форми, оскільки ми маємо справу із співпрацею керівника розслідування з ясновидцем у розкритті злочину. І цей керівник розслідування при цьому має бути активним працівником та уважним спостерігачем, який бере на себе більшу частину роботи, тоді як за ясновидцем залишається лише неактивна праця додаткової допомоги. Довге навчання такій діяльності повинен пройти кожний суддя, перш ніж йому зможуть доручити такі справи. Це набагато важче навчання, ніж навчання правознавству.

—————
Послання Ґраля Абдрушина


Черговість доповідей

[Послання Ґраля Абдрушина]  [Відлуння до Послання Ґраля] 

контакт