У Світлі Істини

Послання Ґраля Абдрушина


1.КНИГA ◄ ► 2.КНИГA
Deutsch
English
Francais
Español
Português
Русский
Magyar
Česky
Slovensky
Черговість доповідей


75. Ти бачиш скалку в оці брата твого, а в своєму колоди не помічаєш

Кожен вірить у те, що він цілком розуміє ці прості слова, і все-таки насправді є небагато тих, хто пізнав їхній справжній зміст. Вони однобічні та неправильні, якщо ці слова тлумачать так, ніби вони сказані лише для того, щоб людина вчилася поблажливо ставитися до свого ближнього. Поблажливе ставлення до свого ближнього виникає при переживанні цього вислову як щось цілком само собою зрозуміле, однак у ньому закладений подвійний зміст. Хто таким чином досліджує слова Христа, той не досліджує їх достатньо глибоко і свідчить тим, що далекий від того, щоб зуміти оживотворити у собі слова Сина Божого, або ж він відразу недооцінює мудрість, закладену ним у вислів. І ці слова, як і всі інші, багато проповідників тлумачать, підлаштовуючи їх під м’якотілість та млявість тієї любови, яку церква так охоче намагається виставити як християнську любов.

Але людина може і повинна цей вислів Сина Божого застосовувати лише як мірило своїх власних вад. Якщо вона уважно подивиться навколо себе і спостерігатиме при цьому за собою, то незабаром розпізнає, що саме та вада, яка в її ближніх більше всього її дратує, особливо чітко і набридливо для інших проявляється у ній самій.

Щоб навчитися правильно спостерігати, краще всього зверніть особливу увагу лише на ваших близьких. Серед них навряд чи знайдеться хоча б один, хто не знаходив би якихось вад у інших і навіть відкрито або приховано висловлювався з цього приводу. Якщо це так, то цю людину, яка критикує вади інших і обурено засуджує їх, включіть у поле свого пильного спостереження. Недовго чекаючи, ви здивовано побачите, що саме та вада, яку зазначена особа так презавзято огуджує в інших, у ній самій проявляється ще більшою мірою!

Цей факт, який вас спершу приголомшить, буде повторюватися повсякчас, без винятку. У судженні про людей на майбутнє ви можете спокійно його прийняти як усталений, не боячись при цьому помилитися. Надалі завжди виявлятиметься, що людина, яка нервується через якісь вади інших, неодмінно несе у собі саме ці вади і до того ж виражені набагато сильніше.

Тепер спокійно перейдемо до такої перевірки. Завершивши її, ви відразу розпізнаєте істину, бо ви самі в цьому не берете участи і тому з обох сторін не намагатиметеся нічого прикрасити.

Візьмемо людину, яка не одержала належного виховання, почасту буркотливу та нечемну, котра рідко коли буває у доброму гуморі, і спілкування з якою намагаються уникати ті, хто її оточує. Саме такі люди висувають вимогу, бажаючи, щоб до них ставилися особливо доброзичливо і виходять з рівноваги, дівчата і жінки навіть аж до сліз, якщо хтось зі справедливим докором лише подивиться на них. Від цього серйозному спостерігачеві стає настільки невимовно і смішно, і сумно, що він забуває про обурення.

І так це трапляється в тисячах і навіть більше різноманітних способах. Розпізнати їх та розібратися в них досить легко. Але якщо після цього ви міркуватимете далі, то маєте набратися мужности, щоб визнати, що ви також у цьому не становите жодного винятку, оскільки доказ цього ви знаходили у всіх інших. І таким чином вам тоді нарешті відкриються очі на самих себе. Це рівнозначно великому крокові вперед, напевно, навіть найбільшому у вашому розвиткові! Ви таким чином розрубуєте вузол, який сьогодні, ніби зашморг, душить усе людство! Звільняйтеся і допомагайте з радістю потім іншим, які стикаються з перешкодами того ж роду.

Це хотів сказати Син Божий цими простими словами. Такі виховні цінності надав він своїми невигадливими виразами. Але люди не спромоглися на чесний пошук. Вони як завжди у своїй зарозумілості хотіли вчитися лише поблажливо ставитися до інших. Це улеслива до них огидна гординя. Уся нікчемність їхнього хибного мислення у наявних досі тлумаченнях проявляється повсюдно, це неприховане лицемірне фарисейство. І воно без змін перейшло до християнства. Бо ті, котрі називають себе шукачами, сприймали і сприймають все аж надто легковажно у своїх загальноприйнятих звичних для них ілюзіях, гадаючи, що коли вони читають, вони справді розуміють зміст прочитаного, проте насправді розуміють його на свій власний розсуд. Це нечесний пошук. Тому знайти справжній скарб вони не спроможні. Тому не могло бути жодного просування вперед. Слово залишилося мертвим для тих, хто повинен оживотворити його у собі, щоб здобути в ньому для себе цінності, які підносять у височину.

І кожний вираз, який Син Божий дав людству, приховує такі цінності, які не знаходили, тому що їх ніколи по-справжньому не шукали!

—————
Послання Ґраля Абдрушина


Черговість доповідей

[Послання Ґраля Абдрушина]  [Відлуння до Послання Ґраля] 

контакт