У Світлі Істини

Послання Ґраля Абдрушина


1.КНИГA ◄ ► 2.КНИГA
Deutsch
English
Francais
Español
Português
Русский
Magyar
Česky
Slovensky
Черговість доповідей


76. Боротьба в природі

Дурні ті, хто не перестає запитувати про те, чи праведною є боротьба у Творінні, хто бачить у ній лише жорстокість. Хіба ви не знаєте, що таким чином визначаєте самих себе як слабовільних людей, які шкодять кожній сьогоднішній можливості сходження?

Пробудіться нарешті з цієї нечуваної м’якотілости, яка тіло й дух повільно спрямовує лише до низходження, але аж ніяк не до піднесення!

Прозрійте ж і озирніться навколо себе, пізнайте навколишній світ, і ви неодмінно благословите велику рушійну Силу, яка пориває до боротьби і тим до захисту, до обачности, до пильности і до життя! Вона захищає створіння від згубних обіймів млявости!

Хіба може художник досягти висоти майстерности та втриматися на ній, якщо він повсякчас не вправляється і не бореться за неї? Все одно, у чому він себе проявляє та наскільки розвинуті його здібності. Голос співака незабаром би послабшав, його б упевненість зникла, якби він не зміг перебороти себе для того, щоб знову й знову вправлятися та вчитися.

Рука може зміцніти тільки від неспинних зусиль. При їх зменшенні вона слабшає. І так стає і з кожним тілом, і з кожним духом! Але добровільно жодна людина на це не погодиться. Для цього потрібен який-небудь примус!

Якщо ти хочеш бути здоровий, доглядай за своїм тілом та духом. Це означає – підтримуй його в активній діяльності!

Але те, що людина з давніх-давен і до сьогодні розуміє під «доглядом», є неправильним. Під «доглядом» вона або має на увазі солодке неробство, яке призводить лише до розслаблення та безсилля, або займається «доглядом» як видом спорту, тобто однобічно, і тоді догляд перетворюється у «спорт», в однобічне перебільшення і таким чином – у легковажне марнославне спотворення, яке зовсім не гідне серйозної людини. Проте справжня людина повинна мати перед очима кінцеву ціль, якої не можна досягти за допомогою стрибків у висоту, плавання, бігу, їзди верхи та безглуздих автоперегонів. Ні людство, ні сукупне Творіння не мають жодної користи від таких особистих досягнень, на які доволі багато людей дуже часто жертвують велику частину своїх думок, свого часу та свого земного життя!

Такі спотворення свідчать про те, яким хибним шляхом йде людство і як воно цю велику рушійну Силу у Творінні спрямовує знову ж таки на хибну путь і тим марнує її в непотрібних ігрищах, навіть ще гірше – своїм утворенням перепон заважає здоровому поступові, всі засоби для якого містяться у Творінні.

Плин потужних течій духу, який повинен сприяти силі піднесення, через людську зарозумілість викривляється настільки, що на місці бажаного просування вперед виникають застійні явища, які виявляють себе як перешкоди і, діючи зворотно, розпалюють потяг до боротьби та, врешті-решт прорвавшись, затягнуть усіх із собою в глибину.

Це те, чим сьогодні переважно займається людина у своїх беззмістовних наукових ігрищах та честолюбстві. Як порушник миру і будь-якої гармонії у Творінні!

Вона давно б упала у млявий сон неробства, який має перейти у гниття, якби, на щастя, у Творінні не було потягу до боротьби, що примушує її все-таки виявляти активність! Інакше вже давним-давно вона б задерла носа, прийшовши до переконання, що Бог за допомогою Свого Творіння має турбуватися про неї, як у мріях про казкову країну. І якщо вона висловить за це свою вдячність у бездуховній молитві, то зі своїм Богом з гаком уже розплатиться, однак є багато й таких, які Йому взагалі не дякують!

Такою є людина і жодним чином не іншою!

І вона ще говорить про жорстокість у природі! Думка, що насамперед саму себе треба перевірити, не приходить при цьому їй у голову. Вона завжди хоче тільки осуджувати.

І в боротьбі тварин закладене тільки благо, а не жорстокість.

Варто лише уважно поспостерігати за будь-якою твариною. Наприклад, за собакою. Чим більше про нього піклуються, тим затишніше він почувається, тим більш млявим стає. Якщо собака знаходиться у кабінеті свого господаря і той уважно стежить за тим, щоб на тварину не наступили або не зачепили її, навіть якщо вона лежить у такому місці, де весь час перебуває в небезпеці одержати ненавмисне ушкодження, скажімо, біля дверей тощо, то це тільки завдаватиме шкоди тварині.

Собака за доволі короткий час утратить свою пильність. «Добродушні» люди «ніжно» прикрасять це, можливо, навіть будуть зворушені і скажуть, що він тим проявляє невимовну «довіру»! Він знає, що йому ніхто не зробить боляче! Однак насправді це ніщо інше, як істотне зниження здатности «пильнування», значний реґрес душевної активности.

Проте якщо тварина повсякчас буде насторожі і в готовності до оборони, то завжди залишатиметься не тільки душевно пильною, але й розумові її здібності повсякчас зростатимуть, тобто вона виграє в усьому. Вона життєздатна в усіх відношеннях. І це є поступ! Так відбувається з кожним створінням! Інакше воно загине, бо й тіло при цьому поступово послабшає, стане більш схильним до захворювань, не маючи більше здатности до опору.

Те, що людина і тут стосовно тварини займає цілком хибну позицію, уважного спостерігача не дивує, бо людина займає абсолютно хибну позицію стосовно всього, самої себе і сукупного Творіння, всюди духовно вона завдає шкоди, замість того, щоб приносити користь.

Якби у Творінні сьогодні більше не було потягу до боротьби, який досить багато ледарів називають жорстоким, то Речовинність давно б уже перебувала у стані гниття та розкладання. Він сприяє збереженню душі й тіла, а зовсім не знищенню, як це здається поверховим спостерігачам. Інакше не було б нічого іншого для того, щоби підтримувати цю мляву Речовинність у русі і таким чином у стані здоров’я та бадьорости після того, як людина насправді призначену для цього живлющу дію духовної сили, що струменить крізь усе, через свої помилки так ганебно викривила, що вона вже не може діяти так, як треба! (Порівняйте з попередніми доповідями.)

Якби людина так прикро не провалилася, не виконавши свого призначення, то багато що, фактично все, сьогодні мало б інший вигляд! І так звана «боротьба» не набула б тієї форми, в якій вона проявляється тепер.

Потяг до боротьби ушляхетнився б, одухотворився завдяки спрямованій вгору волі людей. Первісний грубий його прояв не посилився б, як це відбувається нині, бо завдяки духовному правильному впливові з часом він перетворився б у спільний радісний порив до обопільного просування вперед, який потребує тих же зусиль, що й найзапекліша боротьба. З тією лише різницею, що у боротьбі настає втома, проте в просуванні вперед у взаємодії – ще вище піднесення. Врешт-решт, завдяки цьому у Вторинному Творінні, в якому духовна воля людей володіє найпотужнішим впливом, для усіх створінь запанував би райський стан Справжнього Творіння, де більше не було б жодної потреби ні в боротьбі, ні в уявній жорстокості! Однак райський стан – це зовсім не неробство, навпаки, він рівнозначний найсильнішій активності у справжньому, сповненому особистісної свідомости житті!

Те, що цього не сталося, є провиною людського духу! Я при цьому завжди знову повертаюся до вирішальної події гріхопадіння, яку я докладно описав у доповіді «Це було колись…»* (Доповідь № 80).

Тільки повний провал у Творінні людського духу, який зловживав довіреною йому духовною силою через викривлення її дії та спрямування донизу, а не до Сяючих Висот, призвів до сьогоднішніх неправедних спотворень!

Навіть здатність усвідомлювати свої помилки людина через легковажність уже втратила, програла її як в азартній грі. Отже, я лише витрачав би слова надаремно, тому я не хочу більше про це говорити. Хто справді хоче «почути» і може серйозно шукати, той знайде у моєму Посланні все, що йому потрібно! У багатьох місцях є роз’яснення про великий провал, який притягнув до себе невимовно тяжкі наслідки в різноманітних формах. Однак той, хто духовно глухий, а таких багато, лише безглуздо посміхається, нічого не розуміючи, бо має здаватися обізнаним, але насправді він свідчить лише про свою легковажну поверховість, яка рівнозначна найбільшій обмеженості. Той, на кого сьогодні ще справляє якесь враження недоумкуватий сміх духовно звуженого люду, сам нічого не вартий. Тут доречне слово Христа: «Хай мертві ховають своїх мерців!». Бо той, хто духовно глухий та сліпий, вважається духовно мертвим!

Людський дух за своїми здібностями спроможний земний світ – як копію Творіння – зробити Раєм! Він цього не виконав і тому бачить тепер світ таким, який він має вигляд через його хибний вплив та викривлення. У цьому приховано все! Тому не паплюжте у своїй хибній м’якотілості таке важливе явище, як боротьба в природі, яка ще слугує необхідним врівноваженням того, що втратила людина! Не втрачайте почуття міри, не намагайтеся вашу солоденьку чуттєву м’якотілість іменувати «любов’ю», під яку людина так охоче підводить свої слабкості! За брехливість та лицемірство доведеться тяжко поплатитися!

Тому горе тобі, людино, – напівзгнилий плід своєї власної уяви! Викривлений образ того, чим ти повинна бути!

Подивіться спокійно одного разу на те, що ви звикли називати природою, – гори, моря, ліси та поля! У будь-яку пору року ваші очі просто п’яніють від навколишньої краси. А тепер поміркуйте: те, що вас так радує та додає вам снаги, – це плоди діяльности всього сутнісного, яке у Творінні перебуває нижче духовного, сила якого притаманна вам самим!

А тепер відшукайте плоди вашого творення, адже ви духовні і говорите, що маєте набагато більші здібності, а тому мали б звершити щось більш високе, ніж сутнісне, що йде перед вами.

Що ви бачите? Лише холодний відбиток усього того, що вже виробило сутнісне, і жодного дальшого розвитку, спрямованого до Ідеальних Висот у живому Творінні! Зі своїми занепалими творчими інстинктами людство спроможне копіювати лише позбавлені життя форми найнижчого ґатунку, тоді як з вільним та свідомим духом і з поглядом до Божественного воно було б здатне творити зовсім інше, набагато величніше!

Люди по-блюзнірськи позбавили себе величі, якої можна досягти тільки з вільним духом, і тому вміють або по-дитячому копіювати наявне в природі, або виробляти лише… машини, конструкції, техніку. Усе те, що притаманне їм самим, тобто прив’язане до землі, розташоване на нижчому щаблі, пусте та мертве!

Це ті плоди, які люди як духовно сущі можуть протиставити діянням сутнісного. Так вони виконали завдання духу в дарованому їм для цього Вторинному Творінні!

Як же вони хочуть підбити підсумок свого існування? Хіба дивно тоді, що для схильних до низького людей високий Рай повинен залишатися зачинений? Чи можна дивуватися тому, що нині у зворотній дії сутнісне під кінець цілком зруйнує результати праці, яка так неправедно проводилася людським духом! —

Якщо тепер через вашу доведену нездатність над вами усе впаде, тоді від сорому сховайте своє лице, визнайте нечувану провину, яку ви на себе звалили! Не намагайтеся більше обвинувачувати вашого Творця або іменувати Його жорстоким та несправедливим!

Але ти, шукачу, перевір себе серйозно, ретельно, і тоді спробуй все твоє мислення і твої відчуття, навіть усе твоє буття заново поставити на духовну основу, яка більше не захитається як колишня, інтелектуальна, і таким чином надзвичайно обмежена! Хто на це не спроможний, той буде відкинутий навічно! —

—————
Послання Ґраля Абдрушина


Черговість доповідей

[Послання Ґраля Абдрушина]  [Відлуння до Послання Ґраля] 

контакт