У Світлі Істини

Послання Ґраля Абдрушина


1.КНИГA ◄ ► 2.КНИГA
Deutsch
English
Francais
Español
Português
Русский
Magyar
Česky
Slovensky
Черговість доповідей


78. Стать

Більшу частину земних людей тяжко гнітить думка про взаємовідносини між обома статями, чоловічою і жіночою. Виняток становлять лише легковажні особи, яких взагалі ніщо не гнітить. Усі інші, маючи різноманітні погляди, намагаються відкрито або подумки якимось чином вирішити у собі це питання. На щастя, є ще багато людей, котрі з нетерпінням чекають, щоб хтось саме у цьому показав їм правильний дороговказ. Правда, залишається під питанням, чи керувалися б вони ним. Проте факт у тому, що вони приділяють дуже багато уваги цій проблемі і більшість з них пригнічені усвідомленням того, що вони необізнані у цьому питанні.

Його намагалися звести до питання шлюбу, але таким чином ще не вдалося наблизитися до задовільної основної думки, тому що тут, як і всюди, найважливішим для людини є прагнення дізнатися, з чим вона має справу! Інакше вона ніколи не вирішить це питання. І перебуватиме в сум’ятті.

При цьому багато хто вже від початку досить часто слово «стать» пов’язує з неправильним поняттям. Це слово сприймають узагальнено, тоді як його справжній зміст набагато глибший.

Якщо ми хочемо скласти правильне уявлення про нього, нам не слід бути настільки однобічними, обмежуючи його визначеннями, які можуть слугувати інтересам лише суто земного громадського устрою і які в багатьох випадках прямо суперечать Законам у Творінні. У таких важливих питаннях треба заглибитися у Творіння, щоб збагнути основну думку.

Користуючись поняттями «жіноче» і «чоловіче», ми просто маємо на увазі обидві статі. Але слово «стать» більшість людей від початку вірішальним чином вводить в оману, тому що при цьому мимоволі виникає думка про продовження роду. А це неправильно. Розділення на жіноче і чоловіче в цьому сенсі, з погляду великої ідеї Творіння, має місце лише в найбільш зовнішній найщільнішій Грубій речовинності. До головних подій воно не має стосунку.

Що таке стать? Духовний зародок під час свого виходу з Духовного Царства безстатевий. І немає розщеплення, яке згадується у поширених припущеннях. Розщеплення є окремим винятком, про який я розповім у кінці цього розгляду. У своїй основі духовний зародок завжди залишається у собі завершений. З набуттям свідомости у своїх мандрах крізь Вторинне Творіння, тобто самостійне наслідування Справжнього Творіння, духовний зародок, залежно від ступеня набуття своєї свідомости, прибирає відомих нам людських форм, які є наслідуваннями Образу та Подоби Божої Першостворених.

При цьому вирішальним є рід активности духовного зародку. В якому напрямку такий духовний зародок під час набуття свідомости переважно прагне розвивати закладені в ньому здібности – або у позитивному, як повний сили рух, або в негативному, як спокійне підтримання життя. Куди підганяє його головне бажання.

Обидва відповідно до свого походження він може використовувати, бо духовний зародок несе у собі всі здібності, як одні, так і другі, без обмежень. Він у собі цілком завершений. Залежно лише від того, що він з себе розвиває. І в проявленій ним активності, навіть якщо ця активність спочатку полягає лише у сильному бажанні, яке підноситься до пориву, утворюється форма. Позитивне утворює чоловічу форму, а негативне – жіночу. Тут чоловіче і жіноче вже видимо проявляється назовні через свою форму. Обидва у своїй формі є визначеним вираженням роду їхньої активности, який вони для себе обирають або бажають.

Отже, і «жіноче», і «чоловіче» не має нічого спільного із загальноприйнятим поняттям статі, проте вони виявляють лише рід активности у Творінні. Лише в добре відомій людям Грубій речовинності із форми утворюються органи продовження роду, які ми називаємо чоловічими і жіночими. Лише груборечовинне тіло, тобто земне тіло, для продовження роду потребує цих органів.

Отже, рід активности у Творінні утворює форму справжнього тіла – чоловічу або жіночу, а груборечовинне тіло у свою чергу є грубим відображенням справжнього тіла.

Таким чином, і статевим зносинам відводиться щабель, до якого вони належать, тобто найнижчий щабель у Творінні, суто груборечовинний, розташований якнайдалі від Духовного.

Тим сумніше, коли людський дух під ярмом цієї належної до найбільш зовнішньої шкаралупи активности схиляється настільки, що стає її рабом! І сьогодні, на жаль, це до того вже поширене явище, що складається картина, яка показує, як безцінне та високо розташоване духовне під прикриттям найгрубішої речовинности добровільно дозволяє себе топтати та пригнічувати.

Те, що такі протиприродні події мають призвести до лихих наслідків, є само собою зрозумілим. Протиприродні, бо від природи духовне є найвищим у сукупному Творінні, і гармонія в ньому можлива доти, доки духовне залишається верховним володарем, а все інше йому підкоряється, і це відбувається також у разі зв’язку духовного із земним груборечовинним.

Мені, напевно, не треба особливо вказувати на те, яку нікчемну роль відіграє людина, яка свій дух підкорила верховенству найгрубішої речовинної оболонки. Оболонки, яка спроможна щось відчувати лише завдяки духові і яка з її скиданням цю можливість знову втрачає, бо вона – знаряддя в руках духу і, напевно, потребує догляду, щоби приносити користь, але завжди все-таки може залишатися тільки знаряддям, тому що в устрою Творіння немає жодного комунізму! Там, де виникає ця загроза, настає крах як неодмінний наслідок, оскільки така частина має бути відтятою як хвора, щоб дисгармонія не поширювалася далі. Подібним крахом взаємодія виправляє у Творінні пошкоджені місця.

Духовна, сутнісна та ефірноречовинна форма тіла змінюється разом зі зміною роду активности духовного зародку. Якщо він переходить від переважно негативного до переважно позитивного роду активности, то жіноче формування повинне перетворитися в чоловіче, бо панівний рід активности і утворює форму. Однак за цією зміною не може так швидко встигнути шкаралупа земної грубої речовинности. Вона не настільки здатна до перетворень і тому призначена на доволі короткий час. Зміна тут відбудеться при нових інкарнуваннях, яких у більшості випадків доволі багато.

Тож і виходить, що людський дух досить часто по черзі мандрує крізь свої земні життя то в чоловічому, то в жіночому тілі, залежно від того, як змінюється його внутрішня позиція. І це потрібно для того, щоби поступово розвинулися усі здібності духовного зародку.

Я вже говорив, що панівне в бажаній діяльності є вирішальним для виникнення форми, оскільки духовний зародок не буде займатися неодмінно тільки позитивним або неодмінно тільки негативним.

Не приведені при цьому в дію здібності залишаються у дрімотному стані, але в будь-який час вони можуть бути пробуджені.

Але якщо колись станеться так, що духовний зародок розвине всі позитивні частини, то це настільки сильно вплине на негативні нерозвинуті здібності, що може відбутися їх витискування, і таким чином – відкидання, через що трапляється розщеплення. Ці відкинуті інші частини внаслідок цього змушені тоді пробудитися для себе, і, само собою зрозуміло, у своїй замкнутості набути протилежної форми, тобто жіночої. Це розщеплений зародок, який повинен себе знову знайти, щоб стати цілісним. Однак така подія в цілому є неприйнятною.

Людське припущення, що для кожної людини є душа, яка її доповнює, саме по собі правильне, але не в сенсі попереднього розщеплення. Парна душа – це щось зовсім інше.

Я це вже підкреслював у моїй доповіді «Шлюб»* (Доповідь № 25). Парна душа просто підходить до іншої душі. Це означає, що одна душа розвинула саме ті здібності, які приспані в іншій.

Внаслідок цього настає цілковита взаємна доповнюваність, оскільки спільно працюють усі їхні духовні здібності: і негативні, і позитивні. Але така взаємодоповнюваність трапляється в житті не одного разу, а багато разів, тож людина, яка бажає знайти для себе підхожу душу, натрапить зовсім не на одну цілком визначену людину. Вона у своєму земному бутті може зустріти їх багато, якщо триматиме свою здатність до відчуття в чистоті та бадьорості.

Отже, передумови для щасливого життя виконати зовсім не так важко, як здається на перший погляд лише недоучкам. Віднайти щастя набагато легше, ніж багато хто гадає. Людству треба для цього тільки пізнати Закони, закладені у Творінні. Якщо воно житиме згідно з ними, то неодмінно стане щасливим! Але сьогодні воно ще дуже далеке від цього, і тому поки що ті, хто наблизиться до Істини у Творінні, здебільшого почуватимуться самотніми, однак вони зовсім від цього не стануть нещасливі, бо несуть у собі глибокий мир.

—————
Послання Ґраля Абдрушина


Черговість доповідей

[Послання Ґраля Абдрушина]  [Відлуння до Послання Ґраля] 

контакт