У Світлі Істини

Послання Ґраля Абдрушина


1.КНИГA ◄ ► 2.КНИГA
Deutsch
English
Francais
Español
Português
Русский
Magyar
Česky
Slovensky
Черговість доповідей


91. І це здійснилося...!

Високо здіймалися хвилі несправедливости у часи фараонів. Тріумфували аморальність і злочинність, поневолення Ізраїля досягло крайньої межі.

І тоді на цю Землю ступив Абдрушин! Таким чином Світло зробило перший крок до порятунку тих людських душ, які палко прагнули цього! Велика скрута гебреїв їх настільки очистила, їхні душевні здібності в муках гноблення досягли такого серцезворушного розвитку, що серед людей того часу вони стали єдиними, спроможними сприйняти вібрації, які виходили зі Світлих Висот у їхні глибини.

Вібрації завжди були і тепер є, однак на Землі не було жодної людини, яка б намагалася їх сприйняти. Тільки найболісніша скрута після довгих років потрясла і розпушила душі поневолених гебреїв настільки, що вони нарешті змогли відчути більш ефірні вібрації в космосі, і таким чином у пошуку виникло бажання наблизитися до Бога, яке врешті-решт піднеслося в палкому пориві гарячого благання.

У цьому сповненому пристрасного очікування зойку по допомогу до Світла також не обійшлося без взаємодії. Доки ці люди утримували свої думки і відчуття зверненими до землі, само собою зрозуміло, що у взаємодії нічого іншого до них і не могло спрямуватися. Але щойно нарешті вони підвели свій погляд до Світла у серйозному, по-справжньому смиренному волінні, тоді лише у взаємодії зміг більше политися потік Світла у їхні душі. Зойк про скруту стражденного народу був почутий. Рятівник прийшов!

Він прийшов для здійснення Божественної Волі, з якої вийшов. Тому залишається непохитний закон, що всюди, куди він ступав, ворожість неодмінно виникала в тому місці, де щось протистояло справедливій Волі Божій, але найчистіший мир та щастя розквітали там, де справедливість у справжньому розумінні була частиною життя.

Оскільки Абдрушин як тоді ніс, так і тепер несе у собі живу Волю Божу, від якої виходять Закони у Творіння, бо він є втілена в людину Божественна Воля, і тому завдяки своєму буттю він уже спроможний розв’язувати усі кінцеві дії Духовних Законів у Творінні.

При цьому розв’язання і для кожної особи, і для кожного цілого народу завжди буде таким, яким є кінець обраного ними шляху, тобто у точній відповідності з родом, до якого вони вже добровільно встановили напрям. Якщо вони схиляються до темряви, то цілком і невідворотно прямують до жаху, але якщо вони спрямовані до Світла, то це їм принесе щастя та радість. І якщо шлях до цього кінця лежить ще доволі далекий перед людськими душами, тож вони вважають, що у них ще є час, багато часу для обрання остаточного найважливішого у бутті рішення… і якщо Абдрушин з’являється серед них як Частина живої Волі Божої, то самочинно без будь-якого переходу швидко притягується кінець усіх шляхів як природний закон, і в цьому проявляється Останній Суд!

Кінець розв’язання прискорюється завдяки променистій магнетичній могутності Абдрушина, тож людська душа не може, як досі, йти своїм шляхом, вона негайно повинна прийняти плоди того, що посіяла раніше, і діяння усіх душ підпадають при цьому під Суд. Вони розквітають, якщо відповідають Волі Божій, або руйнуються у собі, якщо не перебувають у повній відповідності з Нею. До них належать усі діла, починаючи з сім’ї та шлюбу і закінчуючи професійною діяльністю, будь то в ремеслі, індустрії, торгівлі, економіці або суспільній діяльності, все одно, вони негайно підпадають під швидке розв’язання Духовних Законів згідно з Божественною Справедливістю. Людина не спроможна у цьому нічого ні зупинити, ні відхилити, нічого ні прикрити, ні приховати. Вона без опору змушена терпляче зносити те, чого вимагає істинне право, навіть якщо воно не узгоджується з її земними поглядами!

Втілена в людину Божественна Воля – як живий контакт, що породжує займисту іскру розв’язування, де завжди у своєму земному бутті Вона зачіпає як людину, так і цілий народ. Її буття примушує до звіту, і повсюди Вона повинна спонукати до обрання рішення, останнього рішення, яке ще можливе для усього сущого.

Отже, він стає Судом там, куди приходить, сам не маючи потреби спрямовувати його. Завдяки своєму походженню він як самочинний ключ для завершення будь-якої події, як меч, що має встановитися у світі, щоб кожен і кожна розійшлися на ньому! —

Оскільки несправедливість єгиптян тоді у стражданні гебрейського народу просто-таки волала до Світла, прийшов Абдрушин у відповідь на стогін, передуючи Синові Божому, щоби принести єгиптянам Суд, щоб гебрейський народ став вільний, щоб, очищений муками, він зміг колись виконати покликання, аби як найдозрілішому тоді народу прийняти Сина Божого, тільки-но настане час для цього! —

Тож в особі князя наймогутнішого сусіднього з єгиптянами народу для Суду Божого прийшов Посланець на Землю. Як князь арабів він мав ім’я Абдрушин. За змістом це рівнозначно Сину Святого Духу.

До палацу фараона він часто входив та виходив з нього, і завдяки цьому приніс повне розв’язання Духовних Законів для цілого народу. Тільки внаслідок цього стало можливо, щоб Мойсей тоді зміг проголосити усі покарання, які швидко здійснилися! Це здійснення відбулося за посередництва Абдрушина, котрий як Частина живої Волі Божої мусив принести врівноважувану справедливість у самочинному розв’язанні Духовних Законів, наслідки яких проявляються у Грубій речовинності.

Тож єгипетський народ у своїй несправедливості та аморальності був суворо покараний і засуджений Волею Божою, а гебрейський народ звільнився при цьому до сходження для здійснення покликання, щоб у своєму колі підвищуваною зрілістю підготувати ґрунт для прийняття Сина Божого на Землю.

Це був початок кола, яке приховувало у собі ґрандіозні події і яке з новим Приходом Абдрушина на цю Землю повинно замкнутися! Таким чином людству була надана можливість сходження у непередбачені Висоти. —

Абдрушину у тому минулому часі серед інших був підвладний і один високорозвинений народ, індійський за походженням. Серед цього народу був один ясновидець, якому саме завдяки присутності Абдрушина були доступні високі Одкровення. Завдання ясновидця полягало у тому, щоб оголошувати ці Одкровення, бо вони мали допомагати людям легше та швидше здійснювати духовне сходження. Але замість цього він зовсім усамітнився, жив, відгородившись від ближніх, і обробляв свої надзвичайні знання лише для себе одного, як це й сьогодні ще багато хто робить. І сьогодні обізнані або ті, хто став обізнаним, у багатьох випадках усамітнюються у самих собі або навіть замикаються від усіх людей за будь-якої можливости, бо вони бояться, що їх або не зрозуміють, або взагалі насміхатимуться з них. Почасту ще й тому, щоб використовувати свої знання для самих себе і насолоджуватися ними.

Однак така поведінка хибна. Той, хто одержав велике Знання, повинен передати його далі, щоби цим допомогти іншим, бо воно йому самому також було даровано. Він не міг його здобути. Головним чином одержання Одкровень зобов’язує. Але зазвичай ті, хто бачить лише незначне, на весь світ розголошують те, що не має жодної цінности для інших і, отже, шкодять тим, хто насправді обізнаний, оскільки тоді їх усіх валять в одну купу і не надають цьому жодного значення. І з цієї причини мовчать чимало обізнаних, які інакше заговорили б.

Тож провалився і цей ясновидець з минулого часу для свого справжнього завдання. Він був присутній при похованні земної мертвої оболонки Абдрушина. Але тоді над ним проминуло могутнє, і в найвищому натхненні він видовбав на великому камені в гробниці усі події, починаючи з Божественного походження Абдрушина, потім його Завдання під час його земних мандрів аж до возз’єднання з Божественним і його кінцевого Завдання. Цей запис на камені охоплює і сьогоднішній час з усіма подіями.

Камінь у гробниці Абдрушина сьогодні ще прихований від поглядів доскіпливих людей, на ньому нанесений той же знак, що й на поховальному камені, який накриває останки Сина Божого на Землі. Відкриття цього факту для людських очей поки що затримує час земного здійснення. Однак час для цього вже близький. —

— — —

Початок кола увійшов у вібрацію. Події покотилися. Як вінець Син Божий для бажаного блага людства прийшов на Землю.

Однак люди не прийняли це благо. З початком земного благополуччя знову взяло гору духовне недбальство, яке позбавило відчуття будь-якої тонкости, і як найближчий наслідок зросла людська пиха, яка, мов тернові шипи, що усе заглушають, дедалі щільніше розросталась навколо людських душ, відрізаючи їх від усіх вібрацій, які виходять зі Світлих Висот.

Тож Послання зі Світла, принесене Сином Божим, знайшло лише незначний відгук у знову настільки звужених та обмежених людських душах. Великий Носій Світла, як незручний для них, був убитий. —

У цей час індійському ясновидцю, який жив у часи Абдрушина, була надана можливість виправити свій минулий провал. З Милости він знову був народжений на Землі як один із трьох царів східних країн на ім’я Каспар; усі вони розпізнали Зірку і розшукали Дитя. Завдяки цьому він одержав можливість спокутувати долю, яку звалив на себе своїм мовчанням у часи Абдрушина, оскільки Місія Абдрушина перебуває у найтіснішому зв’язку із Завданням Сина Божого. Але й тут він знову провалився разом з іншими двома царями. Їхнє завдання полягало не лише в тому, щоби прибути до Вифлеєму, піднести Дитяті єдиний раз дари і потім знову повернутися. Вони були обрані та визначені для того, щоб у розпізнанні Сина Божого завжди допомагати йому, аби полегшити його земний шлях у всіх суто земних справах! Протягом усього його земного буття. Вони повинні були по-земному підтримувати його своєю владою та своїм багатством. Тільки виключно з цією метою вони були народжені у своїх умовах, ще перед народженням визначені для цього, обдаровані яснобаченням, щоб легко могли здійснити те, про що просили раніше.

Але вони провалилися й тут, і серед них колишній ясновидець удруге. —

Високе Послання Сина Божого із Істини вже тоді не було правильно осягнуте, а пізніше духовними керівниками все більше спотворювалося та багаторазово хибно тлумачилося і втратило чисте сяяння. Темрява знову розпростерлася над усім людством, над усіма країнами. —

Але невідворотно розширюючись, вібрувало це відкрите коло, і надходила таким чином усе ближче світова година, коли з поверненням втіленої у людину Божественної Волі мусило відбутися замикання цього кола. Кінець з’єднається з початком. Проте у цьому полягає розв’язання та врегулювання усіх подій! Воно приносить великий Світовий Поворот!

Світовий Поворот! Украй потрібний, щоби світ через хибні уявлення людей цілком не був затягнений до загибелі. І Абдрушин знову прийшов на Землю, щоб замкнути коло, розв’язати усі Духовні Закони, які хибним волінням людей були туго зв’язані у вузол, і таким чином здійснити те, що вже впродовж тисячоліть було провіщено, застерігаючи, попереджуючи:

«Суд!»

Він терпляче очікував, уважно відслідковуючи в людях їхні хибні дії, багато чого через них переживаючи у собі самому, знову пробуджуючи ворожість там, де щось не перебувало згідно з Божественною Волею, і приносячи мир туди, де була правильна позиція щодо Волі Божої. Він очікував, доки його досяг Поклик Бога про початок.

Та оскільки темрява просочилася вже у все, що було породжено діяльністю людей, то це завдало йому переважно страждань та принесло безнадійну боротьбу, доки він залишався зв’язаний і не мав ще права розгортати свою могутність. Випромінювання у ньому були щільно згорнуті, щоб занадто рано вони не спричинили сильні розв’язання, які належать до Світового Суду. Тільки у годину Світового Повороту повільно і поступово з нього спадуть оболонки.

Але перед цим він зміг ще раз проголосити Слово Істини неспотвореним, як Його вже приносив Син Божий, щоби по-справжньому серйозно спрямовані до Світла шукачі одержали можливість врятуватися у Суді, бо людські душі, які по-справжньому серйозно шукають Істину, які жадають духовного сходження, а не лише земного під приводом духовних пошуків, знайдуть і в цьому Слові Істини якір свого порятунку! Але усім іншим воно нічого не дасть. Вони залишаться сліпими та глухими перед ним згідно із Законом безумовної Взаємодії, бо вони не заслуговують на порятунок. Вони навіть і в потойбічному світі після земної смерти сліпі та глухі, незважаючи на це, вони повинні жити.

Щоби вказати на початок цього кола подій, яке із цим Світовим Поворотом має замкнутися, він тепер знову дав людству Боже Слово Істини під своїм колишнім ім’ям Абдрушин. Воно призначене для тих, хто у своєчасному розпізнанні ще переживе Суд.

Указання для полегшення пізнішого огляду! Розуміння його настане для людей лише після Очищення, коли заблудлі та хибні душі будуть відсторонені, а для усіх інших розпочнеться сходження в оновленому розквіті. —

І раптом пробила година здійснення Обітування для великого Світового Повороту! Тільки безпосередні учасники знали про це, тоді як людство спокійно спало. Таким чином підготувалося велике, і Абдрушин після довгого земного часу увійшов у свою Місію, якою він був протиставлений людству як обітований Син Людський, щоб людство у ньому судило себе! У ньому, бо як уже роз’яснювалося, він є Суд, але він не судить. —

Якщо до Світового Повороту на Землі Абдрушин і був сильно затриманий своїми щільними оболонками, то впливав все-таки вже під час свого навчання, розв’язуючи Духовні Закони, хоча й слабо, і завжди лише там, де особисто входив у контакт як з окремими людьми, так і, безумовно, з їхніми діяннями, внаслідок чого самочинно, проте безособово караючи або винагороджуючи усе те, що при цьому приходило йому назустріч, завдяки лише одному своєму буттю! Цей живий Закон природи не давав змоги цілковито перешкоджати його впливові. Завдяки йому з того, що було нездоровим і хибним, неможливо пожати здорове та правильне – це лицемірство або лукавий самообман, в яких так багато доволі часто живуть, і тоді, звісно, не треба очікувати і жодної користи, але лише шкоду в неминучому розв’язанні взаємодій.

Але знову ж таки було само собою зрозуміло, що марнославні люди у серйозній ваді свого самопізнання не бачили справедливого впливу свого власного внутрішнього життя, навпаки, вони хотіли оцінювати лише зовнішні події, які виходили начебто від Абдрушина; і з такою люттю нападали на нього, лаяли та підозрювали його, що в першу половину свого земного шляху йому часто доводилося бути пригніченим. Але тоді він приносив Творінню Суд!

Як Цар Імануель у Всесвіті, як Парцифаль Першостворених у Духовному Царстві, нарешті як Син Людський у Грубій речовинності на цій планеті Земля. Три Частини в Одному, діючи водночас як Божественна Містерія. Подія, яка не може бути осягнена розвинутими людськими духами, але в якій вже беруть участь Першостворені, оскільки вони також спроможні діяти тут, на Землі, тоді як водночас угорі в Замку Ґраля вони здійснюють своє служіння.

Зі Світовим Поворотом відпали стримувальні оболонки з Абдрушина. Внаслідок цього вплив посилився до надзвичайної могутности, яку Абдрушин відтепер може і повинен свідомо надсилати у напрями, вказані йому Божою Волею, щоб знищити все нездорове і таким чином здорове звільнити від шкідливого тиску, який його пригнічує і перешкоджає вільному сходженню до Світла.

Так, вреші-решт, буде встановлено жадане багатьма Царство Боже на Землі, яке справедливим людям колись було обітоване як Тисячолітнє. Воно силоміць буде запроваджене надземною і надлюдською владою, наданою Посланцю Божому для здійснення Обітування!

Індійський ясновидець, пізніше цар Каспар зі східної країни, ще раз одержав можливість спокутувати свій подвійний провал. Це була для нього остання можливість, правда, цього разу не на Землі; він все-таки може співпрацювати в останніх подіях.

І відтепер здійснюється кожне Обітування, нестримно, неминуче, як це й закладено у Визначенні Бога! Ніщо з цього не залишиться невирішеним, тому що коло вже починає повільно змикатися! І з Частиною Абдрушин-Парцифаль у самому земному тілі вступає у зв’язок ще й його Божественна Частина, тож у цій Грубій речовинності нині постав Імануель, який був уже обітований усьому людству пророком Ісайєю! Те, що люди намагалися уявити Обітування Імануеля, Сина Людського як тотожне з Обітуванням Ісуса, Сина Божого, свідчить лише про недостатність людської здатности осягнення, навіть всупереч найчіткішим та найзрозумілішим записам Біблії. Якщо вже була зроблена помилка у визначенні понять Сина Божого і Сина Людського, в бажанні розглядати їх як одну особу, бо не розібралися у цьому, а віруючі були занадто боязкі, щоб наважуватися думати при цьому про двох осіб, то все-таки чітка вказівка двох зовсім різних імен в Обітуванні повинна була привести до висновку про двох осіб. Тому блаженні усі люди, котрі в останню годину ще зможуть прийти до пізнання!

Амінь!
—————
Послання Ґраля Абдрушина


Черговість доповідей

[Послання Ґраля Абдрушина]  [Відлуння до Послання Ґраля] 

контакт