У Світлі Істини

Послання Ґраля Абдрушина


1.КНИГA ◄ ► 2.КНИГA
Deutsch
English
Francais
Español
Português
Русский
Magyar
Česky
Slovensky
Черговість доповідей


П’ята Заповідь
Не вбивай!

Бий же себе в груди, о людино, і вихваляй голосно, що ти не вбивця! Бо вбивати означає позбавляти життя, і на твоє переконання ти цю Заповідь Господа ніколи не порушував. Гордо можеш ти постати перед Ним, і без страху та тривоги, сповнений надії, очікувати відкриття саме цієї сторінки твоєї Книги Життя.

Однак чи ти колись при цьому думав, що для тебе є ще умертвіння і що умертвляти – те саме, що вбивати?

У цьому немає жодної різниці. Тільки ти один створюєш її своїм способом висловлювання, своєю мовою, бо Заповідь не говорить однобоко: не убивай жодного груборечовинного життя! Проте широко, всеосяжно, коротко: не вбивай!

Наприклад, у батька був син. Батька підштовхувало дрібне земне честолюбство, щоб син отримав вищу освіту за будь-яку ціну. Але в цьому синові були закладені дари, які спонукали його до іншої діяльности, причому освіта не могла йому принести жодної користи. Цілком природно, що син до цієї примусової освіти не відчував жодного бажання і не був здатен радісно застосувати сили на це. Син послухався. За рахунок здоров’я він намагався виконати волю свого батька. Але оскільки це було проти природи сина, проти дарів, які він мав у собі, то було цілком зрозуміло, що тіло також від цього страждало. Я не хочу тут розглядати цей випадок, який так часто повторюється у земному бутті, він відбувався сотні тисяч і навіть ще більше разів. Але незаперечно те, що батько тут у цьому синові через своє честолюбство або впертість намагався вбити щось таке, що було надано йому на землі для розвитку! У багатьох випадках це справді вдається умертвити, тому що розвиток у пізніший час навряд чи можливий, бо здорова головна сила для цього у найкращий час була надламана, легковажно змарнована на чужі для природи хлопчика справи.

Батько таким чином згрішив тяжко проти Заповіді: Не вбивай! Не кажучи вже про те, що він своїм вчинком позбавив людей чогось, що, можливо, могло принести їм велику користь завдяки хлопчику! Однак він має подумати, що хлопчик, хоча і є чи може бути близьким по духу з ним або матір’ю, та, незважаючи на це, перед Творцем він залишається самостійною особистістю, яка зобов’язана розвивати на землі одержані нею дари для свого власного блага. Напевно, йому таким чином з Божої Милости навіть була надана можливість спокутувати тяжку карму тим, що він мав зробити якесь відкриття, яке у певному сенсі принесло б людям велику користь! Тяжко лягає ця провина перешкоджання ще цілком окремо на батька або матір, котрі свої дрібні земні погляди ставлять вище великих ниток долі і таким чином зловживають своєю владою батьківства.

Не інакше відбувається і тоді, коли у батьків при укладанні шлюбів своїх дітей переважають дрібні земні розрахунки їхнього інтелекту. Як часто при цьому безцеремонно придушується найшляхетніше відчуття їхньої дитини, внаслідок чого дитина, напевно, житиме без клопоту, але душевно почуватиметься нещасливою, і це залишиться більш вирішальним для буття дитини, ніж будь-які гроші та земне майно.

Звісно, будь-яким мріям і бажанням дитини батьки не повинні поступатися. Це не було б виконання їхнього батьківського обов’язку. Але потрібна серйозна перевірка, яка ніколи не повинна бути по-земному однобічною! Проте саме така безкорислива перевірка відбувається нечасто або взагалі не застосовується батьками. Тож такі випадки трапляються у тисячократній багатоманітності. У мене немає потреби про це більше говорити. Задумайтесь самі над цим, щоб ви не грішили проти цього, такого важливого, Слова Божого у цій Заповіді! Вам при цьому відкриються невідомі шляхи!

Однак і дитина може придушувати справедливі сподівання батьків! Якщо вона не розвиває як слід дари в собі, щоб у них досягти великого, якщо батьки, йдучи їй назустріч, дозволили їй обрати шлях на її прохання. Тоді також відбувається умертвіння шляхетних відчуттів її батьків, і вона цю Заповідь порушує грубим чином!

І тоді, коли людина порушує якось істинну дружбу або довіру, яку хто-небудь має до неї. Вона вбиває і ображає таким чином у іншому щось таке, що справді приховує в собі життя! Це порушення Божого Слова: Не вбивай! Це принесе їй лиху долю, яку їй доведеться спокутувати.

Ви бачите, що всі Заповіді – це тільки найкращі друзі для людей, щоб надійно вберегти їх від зла та страждання! Тому любіть і шануйте їх як скарби, збереження яких принесе вам тільки радість! —

—————
Послання Ґраля Абдрушина


Черговість доповідей

[Послання Ґраля Абдрушина]  [Відлуння до Послання Ґраля] 

контакт