У Світлі Істини

Послання Ґраля Абдрушина


1.КНИГA ◄ ► 2.КНИГA
Deutsch
English
Francais
Español
Português
Русский
Magyar
Česky
Slovensky
Черговість доповідей


Життя

Поняття людини про життя досі було хибне. Усе, що вона називала життям, це ніщо інше, як рух під дією сили, який треба розглядати лише як природний прояв справжнього Життя.

Тобто в сукупному Творінні є формування, дозрівання, підтримування речовинности та її розпад лише як наступна дія більш або менш потужного руху. Людський інтелект дослідив цей рух як щось вище і досяг в ньому своєї межі. Далі просунутися у своєму дослідженні він не зміг, бо він сам – продукт цього руху. І тому як найвище своє пізнання він назвав його просто «силою» або «живою силою» і також ще й «життям».

Але це не Сила і не Життя, а лише її природний неминучий прояв, бо Сила є тільки в Самому Житті, єдина з Ним, невід’ємна від Нього. Оскільки Сила і Життя невід’ємні один від одного, а Творіння формується, підтримується та розпадається лише з руху, то й всередині Творіння не може бути мови ні про Силу, ні про Життя.

Отже, той, хто хоче говорити про відкриття Прасили або навіть про її використання в машинах, вводить себе в оману, тому що всередині Творіння її взагалі не можна знайти. Він приймає за неї щось інше і, виходячи зі своїх помилкових поглядів, називає це «Силою». Але така людина доводить цим, що вона не має жодного уявлення ні про події у Творінні, ні про нього самого, однак за це їй не варто дорікати, бо вона поділяє цю необізнаність з усіма своїми ближніми, навченими чи ненавченими.

І тому в моєму Посланні від самого початку я говорив про «Силу», яка струменить крізь Творіння, бо в такий спосіб я багато що для людей міг зробити зрозумілим.

Інакше б вони взагалі не осягнули мої виклади. Але тепер я можу в них піти далі і надати картину, яка відтворює хід усіх подій у більш об’єктивний спосіб. Це новий опис, але він нічого не змінює в досі наданих мною роз’ясненнях, навпаки, все залишається точно таким, як я говорив, і відповідає дійсності. Це нове у моєму нинішньому відтворенні таким лише здається, бо цього разу я буду освітлювати події по-іншому.

Я таким чином надаю тверду основу, велику чашу, в яку людина може перелити все дотепер сказане в Посланні, внаслідок чого у неспинному русі та бродінні це все розмаїття стане єдиним цілим, безумовно, зв’язаним одне з одним, витікаючи одне з одного. Завдяки цьому людина одержить невичерпний, гармонійний в усьому загальний огляд невідомих їй досі великих подій, в яких закладене і її власне становлення та буття.

І слухач, і читач хай спробує образно уявити собі те, що я перед ним розгортаю.

Життя, справжнє Життя – це щось цілком самостійне, цілком незалежне. Інакше воно б не могло називатися «Життям». Але воно притаманне Одному тільки Богові! І оскільки зовні Бога немає нічого по-справжньому «живого», то Він Один володіє Силою, яка закладена в Житті. Він Один, і тільки Він є, таким чином, та часто названа Прасила або взагалі «Сила»! А в Силі у свою чергу міститься Світло! Слово «Прасвітло» так само хибне, як і слово «Прасила», тому що просто є тільки одне Світло і одна Сила: Бог!

Буття Бога, Сили, Світла, тобто Життя вже само по собі зумовлює Творіння! Оскільки Животворне Світло і Животворна Сила не може не випромінювати! І в цих випромінюваннях приховане все потрібне для Творіння!

Але випромінювання – це не Саме Світло!

Тобто все зовні Бога суще має своє джерело у випромінюванні Бога! Однак це випромінювання для Світла є само собою зрозумілою дією. І ця дія була завжди, споконвіку.

Сила випромінювання поблизу Світла, природно, є найбільшою, тому у ньому не може бути іншого руху, крім безумовного, чітко спрямованого руху вперед, закладеного у випромінювання. Тож від Бога він іде далі у казкову далечінь, протяжність якої людський дух уявити не спроможний.

Але там, де цей безумовний порив уперед, рівнозначний безперервному тискові величезної сили, нарешті дещо слабшає, тоді досі цей спрямований тільки вперед рух стає круглястим. Цей круглястий характер руху визначається тим, що Животворна Сила є водночас і Силою притягання, внаслідок чого все, що вийшло за межі повного випромінювання, знову притягується назад до того пункту, де домінує тільки спрямований рух уперед. Таким чином виникають круглясті рухи в еліптичній формі, тому що жодного власного руху немає, а є лише віддаленість від визначеного пункту того, що вийшло назовні з наступним втягуванням його назад Силою притягання, яка міститься в Самому Богові.

У цих круглястих рухах величезний тиск безпосереднього випромінювання слабшає, природним чином настає незначне охолодження, і внаслідок цього виникає певний осад.

Осад опускається глибше, віддаляючись від первісного найпотужнішого випромінювання, однак завжди втримується всепроникною Силою притягання, але водночас він ще містить у собі достатньо сили пориву випромінювання, внаслідок чого виникають усе нові й нові круглясті рухи, які залишаються в інших, але щораз цілком визначених межах. Так утворюється осад за осадом, а в них один за одним формуються рівні еліптичних круглястих рухів, що призводить до скупчення і зрештою – утворення все більш стійких форм, все більш віддалених від початкового випромінювання і його величезного тиску, спрямованого вперед.

Такі розташовані виступами щаблі – це рівні, в яких з’єднуються і втримуються визначені роди, залежно від ступеня їхнього охолодження. Ці рівні або роди я вже описував у моєму Посланні, отже, як великі основні рівні – це Духовний на найвищому місці у Творінні, потім Сутнісний, який примикає до нього, Ефірноречовинний і нарешті Груборечовинний зі своїми численними ґрадаціями. Те, що найбільш досконалі роди розташовані вище і якнайближче до Вихідного Пункту, є само собою зрозумілим, бо вони найбільш подібні до нього, оскільки притягання Животворної Сили діє на них найпотужніше. — —

Як я вже казав, випромінювання Світла, яке діє настільки незбагненним чином, було завжди, споконвіку.

Однак Бог повелів цьому випромінюванню діяти і проникати не далі тієї межі, до якої безумовно спрямований вперед потік ще утворював пряму лінію, тож Чисте Божественне Випромінювання без охолодження і без пов’язаного з ним випадання в осад ще залишалося в усій своїй сяючій ясності. Це створена Самим Богом споконвіку суща Божественна Сфера! У цій ясності ніколи не могло виникнути помутніння, і тому жодного викривлення, жодної зміни. Тільки повна гармонія з Витоком, із Самим Світлом, була можлива. І вона нерозривно пов’язана з Богом, бо цього Випромінювання Животворної Сили як Його природного прояву уникнути неможливо.

До цієї розташованої під незбагненним для людського духу тиском якнайближче до Животворної Сили Божественної Сфери як її найбільш зовнішня межа і точка опори належить і Замок Ґраля, який можна вважати завершальним протилежним полюсом. Тобто він стоїть ще в колі Божественного, і тому сущий споконвіку і на усі віки пребуде незмінним, навіть якщо Творіння коли-небудь перетвориться на руїни.

Так було споконвіку. Це щось незбагненне для людського духу.

Щойно Бог за Своїм Волінням низпослав велике Слово: «Хай буде Світло!», промені пробилися крізь бажану межу далі у позбавлений Світла Всесвіт, приносячи рух і тепло. І таким чином установився початок Творіння, яке, породивши дух людський, змогло стати для нього батьківщиною.

Бог, Світло, не має потреби в цьому Творінні. Якщо Він знову обмежить Випромінювання межами його неминучости таким чином, що залишиться тільки сфера Божественної Чистоти, в якій ніколи не може виникнути помутніння, як це було вже дотепер, то настане кінець усьому тому, що вийшло далі. Але з цим припиниться і буття людини, яка тільки в ньому може стати свідомою! —

Безпосереднє Випромінювання Світла може породжувати тільки Досконале. Однак у змінах цього першого тиску, які виникають унаслідок щораз більшої віддалености, послаблюється й ця первісна Досконалість, бо у поступальному охолодженні повсякчас відокремлюються і лишаються позаду окремі частини. Чистота в Досконалості зумовлює тиск Божественного Випромінювання у Своїй найвищій Силі, який можливий тільки поблизу Бога. Тиск породжує рух, який супроводжується теплом, палом, розжаренням. Але тиск – це лише прояв сили, а не сама сила, як і випромінювання виникає лише під тиском сили, але не від самої сили. І тому випромінювання у Творінні – це лише наслідок відповідного руху, який у свою чергу має скеровуватися наявним тиском. Тобто де немає випромінювання у Творінні, там немає й руху, або як помилково говорять люди, немає «життя». Тому що всякий рух випромінює, а стан спокою це ніщо, нерухомість, яка людьми названа смертю. Тож і Великий Суд відбувається лише внаслідок підвищеного тиску Божественного Променя, який переданий через інкарнованого у Грубій речовинності Посланця Божого, якому Бог дав Іскру Своєї Животворної Сили. Тиск цієї Животворної Сили Іскри, звісно, не може бути такий же сильний, як величезний Тиск Животворної Сили Самого Бога Отця, однак перед ним може встояти лише все те, що правильно вібрує в чинних Законах Божої Сили! Бо завдяки цьому воно зміцниться, але не дійде до білого розжарення, оскільки для цього випромінювання Сили Іскри недостатньо. А все, що заважає, з корінням буде вирване, витиснуте зі свого хибного руху, розмелене та розкладене, для чого випромінювання Сили Іскри цілком вистачить. Тож великий Суд Божий відбудеться цілком самостійно і ні на крихту не підлягатиме сваволі Посланця Бога. Він відбудеться просто на підставі Закону Випромінювання, який утворився як наслідок Випромінювання Божої Сили, бо все, що правильно рухається в помислах та діях, у Грубій речовинності випромінює фіолетовий колір.

А все темне, підкорене злу або спрямоване до нього, будь то в помислах чи бажаннях, має мутно-жовтий колір. Ці два кольори вирішальні для Суду! Залежно від сили воління чи діяння і випромінювання тоді також стають слабкими або сильними. З Посланцем Божим прийде незмінений Промінь Божественного Світла у Творіння, і таким чином сюди, на Землю! Божественне Світло зміцнює і підносить усе добре, тобто все фіолетове на Землі, тоді як усе на Землі мутно-жовте буде Ним розкладене та знищене.

Залежно від роду і сили воління чи діяння випромінювання стає сильним або слабким. І згідно з цим утворюється тоді рід і сила дії суду Променя Божественного Світла в непохитній справедливості!

Можна цілком правильно сказати, що Творіння охоплює і пронизує гігантський багатобарвний пучок випромінювань. Але ці випромінювання – лише тиск різноманітних рухів, причина яких – тиск Животворної Сили Бога. Іншими словами, Бог у своїй Животворній Силі підтримує Творіння. Це все правильно незалежно від того, яку форму вираження буде обрано, при цьому треба лише точно знати справжнє походження і хід подальшого розвитку Творіння, якщо хочемо щось роз’яснити.

Найвищим ступенем палу є біле розжарення, наявне в Божественній Сфері, тоді як при зменшенні цього ступеня поступово виникають інші кольори і в охолодженні усе суще все більше й більше ущільнюється!

При дальшому роз’ясненні, користуючись цими земними поняттями, я хочу сказати, що людський дух ніколи не зможе випробувати на собі біле розжарення, тому що він постав на рівні, в якому тиск послабився і найвищий ступінь свого палу породити більше не здатен. Таким чином, за своїм походженням він належить до роду, який цей найвищий ступінь Сили не може витримати, не втративши свідомости. Або можна ще сказати, що тільки за цілком визначеного охолодження духовне постає і може усвідомити себе.

А рід, з якого походить «дух», є лише осад з Божественної Сфери, який утворився при незначному охолодженні, і так далі.

Але це простягається все ще східчастим і далі. Перший осад з Божественної Сфери утворює Чистодуховне, з якого походять Першостворені. І тільки їхній осад породжує рід, з якого можуть розвинутися духи людські. Осад від цього роду у свою чергу породжує Сутнісне, з якого випадає Ефірноречовинне, яке наостанок породжує Груборечовинне. Однак при цьому є ще дуже багато проміжних щаблів кожного з названих тут основних родів, як також і в Божественному, які при переході з одного до іншого надають можливість встановлення зв’язків між ними.

Перший осад з Божественної Сфери, певна річ, є найбагатшим за змістом, і тому він відразу зміг усвідомити сам себе, утворивши так званих Першостворених, тоді як наступний осад, що вийшов з цього першого осаду, уже не такий потужний, і лише поступово він повинен розвинутися до самоусвідомлення. Від нього походять духи людські.

Завдяки багатшому змісту свого роду Першостворені перебувають на найвищому місці у Творінні, утворюючи перший осад з Божественної Сфери, тоді як духи людські беруть свій початок лише з наступного осаду і, само собою зрозуміло, навіть у своїй повній зрілості вони не зможуть досягти вершини багатших за змістом свого роду Першостворених, навпаки, мають залишатися на вершині свого власного роду. Для сходження на вершину їм бракує того, чого вони не здатні додати. Тільки Животворна Сила Божа безпосередньо могла б їм це подати, але таке не може трапитися природним шляхом, який пролягає крізь різні рівні Творіння, навпаки, воно мало надійти від зануреної у Творіння Животворної Частини Божої, тому що з Нею як з власною справжньою Животворною Силою припинилося б дальше охолодження випромінювання, що інакше неодмінно б сталося при його проходженні. І тому вона одна завдяки своєму безпосередньому випромінюванню у змозі додати людському духові те, з чим він зможе вступити за межі реґіону Першостворених.

Коли випромінювання виривалося назовні за межі Божественної Сфери, тобто коли започатковувалося Творіння, відразу в розташованому на найбільш зовнішній межі вічному Замкові Ґраля, на іншому боці, тобто в найдуховнішій частині Творіння, виникла прибудова, тож Першостворені зі свого боку можуть відвідувати нову частину Замку, яка перебуває в Духовному, при цьому їм дозволено підніматися до обумовленої їхнім родом межі. Подолання її, тобто входження в Божественну Сферу, означало б для них негайну втрату свідомости, потрапляння в полум’я білого розжарення, якщо… вони спроможні здійснити це входження. Але це неможливо, тому що незвичний для них набагато сильніший тиск Божественної Сфери просто відкидає їх назад, або, інакше кажучи, цей тиск не дає їм змоги увійти. Він у цілком природний спосіб перешкоджає їхньому входженню, тож надалі при цьому ніщо і не повинно відбуватися.

Так само відбувається і з розвинутими людськими духами, які намагаються проникнути в реґіон Першостворених.

Тож Замок Ґраля зі своєю духовною прибудовою стоїть сьогодні як посередник між Божественним і Творінням. Через нього плинуть усі потрібні для Творіння випромінювання, і Син Людський як Цар Ґраля – це єдиний Посередник, який може переступати межу Божественного з боку Творіння завдяки своєму роду походження, який з’єднує Божественне з Духовним. З цієї причини і повинна була відбутися Містерія цього зв’язку.

Далі під цим Замком Ґраля і реґіоном Першостворених розташований Рай, як найвищий, найпрекрасніший пункт для духів людських, які досягли повної зрілости в Божественній Волі, які скорилися Законам Його Випромінювання. — —

Тут я не хочу входити в подробиці, аби картина подій не мала занадто широкого вигляду. Я маю намір видати книги, якими може скористатися земна наука для вивчення окремих подій, таких як, наприклад, розвиток на деяких рівнях, взаємодія між ними і так далі. Нічого не треба пропускати, інакше виникне прогалина, яка відразу призведе до зупинки в людському знанні.

Отже, якщо дух земної людини у своїй зрілості після довгих мандрів повертається до визначеної для його роду межі, де розпочинається сильніший тиск, то він не зможе запалитися більше, ніж йому дає змогу його повна зрілість. Вищий тиск надалі все потужнішої сили розплавив та спалив би рід його властивости, перетворивши у пал високого ступеня, внаслідок чого його «Я» було б утрачено. Як людський дух він тоді перестав би існувати і, увійшовши в Біле Світло, згорів би в ньому, тоді як уже в реґіоні Першостворених внаслідок наявного в ньому вищого тиску він би втратив свідомість.

Отже, Біле Світло, тобто Боже Випромінювання, в якому може свідомо існувати тільки Божественне, несе у собі всі основні складові частини Творіння, які при повільному охолодженні поступово осідають униз, формуються в русі і, вже сформовані, з’єднуються, однак більше не розчиняються одна в одній, тому що бракує потрібного для цього тиску. При кожному ступеню охолодження утворюється і лишається позаду визначене осадження. Передусім опускається Божественне, пізніше Духовне, потім Сутнісне і найдовше, нарешті, Ефірна та Груба речовинності.

Тож Творіння – це, по суті, осад при щораз більшому охолодженні Білого Світла, Випромінювання Животворного Світла. Духовне, так само, як і Сутнісне, може утворитися і стати свідомим за цілком визначеного ступеня охолодження, що рівнозначно зменшенню тиску Божого Випромінювання.

Коли я казав про розплавлення або розчинення людського духу при занадто сильному тискові Випромінювання Світла, то я таким чином зовсім не мав на увазі, що на цій межі розпочинається нірвана, згадувана буддистами, як їм, можливо, і хотілося б витлумачити моє роз’яснення. Моє теперішнє роз’яснення стосується подій, спрямованих від Світла до низу, тоді як нірвана уявляється як найвищий пункт сходження.

Тут слід установити перепону, бо щоб з цієї Землі піднятися в Духовне Царство, в Рай, намагаючись знайти найвищу межу цього пункту, кожен людський дух як «свідоме Я» має вже досягти найвищої зрілости. Зрілости згідно з Божественною Волею, а зовсім не згідно з людською думкою. Інакше він не увійде у це Царство. Але якщо він як свідомий самого себе дух дозрів настільки високо, то вищий тиск Божественної Сфери неодмінно його затримає, а потім відштовхне. Він не зможе просунутися далі! І він цього й не захоче. У Божественній Сфері він ніколи не зміг би насолоджуватися радістю, бо в ній він більше не зміг би бути людським духом, а був би розплавлений, тоді як у Духовному Царстві, в Раю, він знайде вічну радість, і, сповнений вдячности, взагалі більше не згадає про бажання цілковитого розчинення.

Крім цього, у своїй повній зрілості він потрібен для піднесення та вдосконалення розташованих нижче рівнів, які в дальшому осадженні здатні витримати ще менш потужний тиск, ніж він. Там він, людський дух, є найбільшим, бо він вистоює проти сильнішого тиску, навіть потребує його. — — —

Завдання людського духу в цих низовинах полягає в тому, щоб усе, що перебуває нижче нього, з притаманною йому силою якнайбільше відкрити впливові чистих Випромінювань Світла, ставши посередником, через якого може проникати сильніший тиск у Творіння, і діяти, приносячи благо усім іншим створінням, бо він цей сильніший тиск може сприймати і, поширюючи, передавати далі для очищення та розкладання всього нечистого.

На жаль, людина в ньому господарювала погано. Певно, у Творіннях розвинулося все, що до нашого часу мало розвинутися, підлягаючи тиску та пориву, але на хибному шляхові, бо на ньому людина не лише провалилася, а навіть увела в оману і замість того, щоб вести вгору, повела донизу! З цієї причини все набуло тільки потворних форм, замість природної краси.

Але бути природним означає прямувати вгору, прагнути вгору, скоряючись притяганню Животворної Сили. Бо в природності все прагне тільки у височину, як і кожна травинка, кожна квітка, кожне дерево. Тож, на жаль, лише назовні те, до чого призвело людське воління, має подібність до того, чому вона повинна була сприяти.

Багате внутрішнє життя, наприклад, часто можна сплутати з пустотою, яка проявляється у великій самовпевненості, у поверхових поглядах. Чисте шанування всього прекрасного у своєму вияві спочатку подібне до низької хтивости, бо й перше, і друге виражає певну ступінь мрійности, тільки одне справжнє, а друге фальшиве і слугує лише засобом для досягнення цілі. Тож справжня чарівність підміняється марнославством, істинне служіння – кар’єризмом. Таким чином це продовжується у всьому, що виховала людина. Дуже рідко її шляхи ведуть до Світла. Майже все схиляється до темряви.

Це все треба викорінити, щоб після цього Содому та Гоморри настало Царство Боже на Землі! Все нарешті тоді спрямується назустріч Світлу, для чого людина і є посередником!

— — —

Про Саме Світло, про Бога, я при цьому не кажу. Він для мене занадто Святий! Крім того, людина ніколи б цього не змогла осягнути, вона мусить вічно вдовольнятися тим, що Бог є!

—————
Послання Ґраля Абдрушина


Черговість доповідей

[Послання Ґраля Абдрушина]  [Відлуння до Послання Ґраля] 

контакт