У Світлі Істини
Послання Ґраля Абдрушина
1.КНИГA ◄ ► 2.КНИГA
10. Син Божий і Син Людський
Велика помилка тягнеться вже крізь тисячоліття: припущення, що Ісуса з Назарету, Сина Божого, водночас можна називати також Сином Людським, – хибне! В Ісусі з Назарету було інкарновано* (вкорінено в земне буття) Частину Божества, щоб над прірвою від Божества до людства навести міст, який людство саме зруйнувало плеканням прив’язаного до простору та часу інтелекту. Отже, Ісус був Сином Бога, як Частина від Нього, котрий серед людства виконав свою Місію, яку він міг здійснити тільки в плоті й крові. Він також в інкарнуванні залишався Сином Бога.
Якщо ж він був Сином Божим, то не міг бути Сином Людським, бо це два різні поняття. Він був і є Син Божий! Хто ж тоді Син Людський?** (Доповідь №60 «Син Людський»)
Ще учні звернули увагу, що Ісус говорив у третій особі, коли розповідав про Сина Людського, і вони розпитували його про це. Перекази писарі записували з власним припущенням, що Ісус, Син Божий, і Син Людський повинні бути однією і тією самою особою. На цьому будувалися всі їхні оповіді від самого початку, і таким чином, не бажаючи цього і не знаючи про це, вони поширювали помилку.
Коли Ісус говорив про Сина Людського, то він говорив, передбачаючи його Прихід. Він сам це провіщував, оскільки Прихід Сина Людського і Діяння Сина Божого перебувають у найтіснішому зв’язку. Він говорив: «Коли ж прийде Син Людський…» тощо.
У цьому проглядається кругообіг, як і всюди у Творінні. Божество через Ісуса спустилося до людства, щоби принести та посіяти Істину. Посів зійшов, плоди дозріли до врожаю, і нині людство в кругообігу повинне завдяки принесеній Сином Божим Істині дозрілим піднестись до Божества в Синові Людському і з його допомогою знову тісно пов’язати себе з Богом.
Це не лише чисто символічно*** (образно) осмислено, як багато хто собі гадає, а Слово буде буквально виконано однією особою, як це було також з Ісусом. Між обома особами – Ісусом, Сином Божим, і Сином Людським – лежить величезна карма людства**** (доля людства).
Ісус прийшов на свято Пасхи до Єрусалиму, де були представники багатьох народів Землі. Люди послали гінців до Гетсиманії, щоб вони привели Ісуса. Це був час, коли люди, сповнені ненависти, із земною брутальністю наказали своїм гінцям шукати Божого Посланця. Тепер зверніть увагу: в ту мить, коли він вийшов із саду, вони зі зброєю та факелами стояли перед ним із думками про знищення.
Щойно Син Божий промовив слова: «Це я!» – і таким чином віддав себе в руки людству, виникла величезна карма, яку людство звалило на себе. Від тієї миті вона тягарем лежить на людстві, нахиляючи його, згідно з невблаганними Законами Всесвіту, все нижче й нижче до землі, доки наблизиться остаточна розв’язка. Ми стоїмо перед нею впритул!
Вона замикається овальним колом. Розв’язка приходить через Сина Людського!
Коли люди під впливом тяжких подій впадуть у розпач, зневіряться та знесиляться і відчують себе маленькими, зовсім маленькими, тоді настане година, коли вони зажадають обітованого Божого Посланця і будуть його шукати! І якщо вони знатимуть, де він, то, як і колись, пошлють від себе гінців. Однак думок знищення та ненависти не матимуть вони тоді в собі, навпаки, в них прийде людство цього разу – знесилене, смиренне – з благанням і довірою до того, хто обраний Найвищим Керманичем усіх світів, аби врятувати їх із вигнання, хто надасть їм допомогу і принесе звільнення з духовної, а також із земної скрути.
І ці гінці будуть запитувати. І як Син Божий колись у Гетсиманії промовив слова: «Це я!», внаслідок чого карма людства отримала свій початок, так і цього разу Посланець Божий відповість тими самими словами: «Це я!» – і таким чином розв’яжеться тоді тяжка карма людства. Ті самі слова, які великою провиною впали на тодішнє сповнене ненависти людство, знову одержить від нього нині на те саме запитання стривожене але довірливе людство, яке прийде до нього з благанням.
Ґрандіозний кругообіг цієї карми, і все-таки він рухається настільки впевнено й точно, що в ньому Пророцтва здійснюються. І від тієї години, коли ці слова вдруге Божий Посланець промовить до людства, почнеться сходження. Лише тоді, згідно з Волею Всевишнього, настане Царство Миру, не раніше!
Ви бачите з одного боку гінців охопленого ненавистю людства, які наближаються до Сина Божого, зв’язують його і знущаються, відверто тріумфуючи над ним. Потім настав спричинений самим людством тривалий занепад у неминучій взаємодії. При цьому, одначе, також водночас зростав й дозрівав засів Ісуса. Нині ж наближається провіщений самим Ісусом Син Людський, як Божий Посланець, котрий у служінні Сина Божого продовжить і завершить його Працю, що принесе врожай, а також, згідно з Божественною Справедливістю, відокремить полову від пшениці.
Ісус, Син Божий, прийшов із Любови до людей, щоб знову встановити зв’язок, який людство розірвало. Син Людський – це Людина, котра пробуває в Богові й замикає зв’язок у кругообігу, щоб чиста гармонія знову могла текти крізь усе Творіння.
