У Світлі Істини

Перша Заповідь
Я Господь, Бог твій! Нехай не буде в тебе інших богів, крім Мене!

Хто ці слова може прочитати правильно, той у них, напевно, вже побачить вирок для багатьох, котрі не дотримуються цієї найголовнішої із усіх Заповідей.

«Нехай не буде в тебе інших богів!» Багато людей сприймають ці слова занадто поверхово. Вони їх для себе занадто спростили! Ідолопоклонників уявляють вони, напевно, насамперед лише як тих людей, котрі стоять навколішки перед рядом дерев’яних фігур, кожна з яких зображує окремо визначеного бога, можливо, думають також про шанувальників диявола та подібних заблудлих, про яких у кращому разі згадують із жалем, однак не думають при цьому про себе. Подивіться лишень спокійно однораз на себе і перевірте себе – можливо, й ви також належите до них!

Один має дитину, яка для нього фактично дорожча за все, заради якої він готовий на будь-яку жертву і через яку забуває все інше. Другий ставить понад усе земну насолоду, і зрештою навіть із кращим волінням ніяк не здатен відмовитися від цієї насолоди заради чогось іншого, якби йому висунули таку вимогу, залишаючи за ним добровільне обрання рішення. Третій, знову-таки, любить гроші, четвертий – владу, п’ятий – жінку, ще інший – земні нагороди, і всі знову в цьому всьому насамкінець люблять тільки… самих себе!

Це ідолопоклонство в найістиннішому сенсі. Від цього застерігає перша Заповідь! Забороняє його! І горе тому, хто її не дотримується буквально! Розплатою за це порушення негайно стане те, що така людина завжди буде змушена залишатися прив’язаною до Землі, коли вона перейде в Етерноречовинне царство. Насправді вона ж себе сама прив’язала до Землі через схильність до чогось, що є на Землі! Вона таким чином затримується у своєму подальшому сходженні, втрачає відведений їй для цього час і наражається на небезпеку не встигнути вчасно вийти з Етерноречовинного царства у воскресінні з нього до Світлого Царства вільних духів. Тоді її затягне в неминуче розкладання всієї Речовинности, що слугуватиме очищенням для її відродження та її нового утворення. Це, однак, для людської душі є етерноречовинною та духовною смертю всієї набутої нею особистої самосвідомости, а отже – й знищенням як її форми, так і її імени навічно!

Від таких жахіть має захистити дотримання цієї Заповіді! Це найголовніша Заповідь, тому що вона для людини найпотрібніша! Вона згодна, на жаль, занадто вже легко піддатися якій-небудь схильності, котра її врешті-решт поневолить! Але те, чому вона дозволяє стати схильністю, перетворюється на золотого тільця, якого вона ставить на найвище місце, і таким чином на ідола або кумира біля свого Бога, навіть дуже часто ще й над Ним!

На жаль, існує занадто вже багато «схильностей», які собі людина створила, і яким вона з величезною безтурботністю охоче віддається! Схильність – це пристрасть до будь-чого земного, як я вже вказував. Їх, звичайно, існує ще дуже багато. А хто піддається схильності, той «схиляється», як правильно передає слово. Він схиляється через це до Грубої речовинности, коли приходить у Потойбіччя для свого дальшого розвитку, і не може легко знову звільнитися від неї, тобто він загальмовується, затримується! Можна назвати це також прокляттям, яке тяжіє над ним. Подія та сама, байдуже, якими словами вона позначається.

Якщо він, однак, у земному бутті ставить Бога понад усе, не лише у своїй уяві або лише на словах, а у відчуттях, тобто істинно і по-справжньому, у сповненій благоговіння любові, що прив’язує його як у схильності, то завдяки зв’язку в такій дії відразу спрямується далі вгору, коли прийде в Потойбіччя, бо він бере з собою пошану й любов до Бога, що його підтримують і приводять зрештою до Його близькости, до Раю, до Пратворіння, обителі чистих, вільних від усіх тягарів духів, зв’язок із якими веде тільки до Божої світлої Істини!

Зверніть тому особливу увагу на дотримання цієї Заповіді. Завдяки цьому ви будете захищені від багатьох несприятливих ударів долі, на спокутування яких у вас уже не залишилося б достатньо часу!

[Послання Ґраля Абдрушина]  [Відлуння до Послання Ґраля]