Релігію Любови сприймають хибно через різноманітні викривлення та спотворення поняття Любови; бо істинна Любов – це здебільшого Строгість! Те, що тепер називають Любов’ю, – це все що завгодно, але не Любов. Якщо всієї так званої любови невблаганно дійти до основи, то там не залишиться нічого, крім егоїзму, марнославства, слабкости, зручности, уяви або потягу.
Справжня Любов виявляється не в тому, що іншому подобається, що йому приємне і викликає радість, але вона керується лише тим, що іншому корисне! Байдуже, чи викликає це в нього радість, чи ні. Це і є істинні Любов і Служіння.
Отже, якщо написано: «Любіть ваших ворогів!» То означає це: «Робіть те, що їм корисне! Покарайте їх, отже, також, якщо вони інакше не можуть схаменутися!» Це і є Служіння їм. Тільки мусить Справедливість панувати при цьому, бо Любов невід’ємна від Справедливости, вони – одне ціле! Недоречна поступливість означала б примноження помилок ворогів і вони через це ще нижче скотилися б по похилій площині. Хіба це Любов? Навпаки, – звалювання на себе провини!
Релігія Любови лише через приховані бажання людей перетворилася на релігію млявости; так само як і особу Приносителя Істини Христа Ісуса понизили до м’якотілости й поступливости, яких він ніколи не виказував. Саме з огляду на Всеосяжну Любов він був суворим та серйозним серед людей інтелекту. Смуток, який його часто охоплював, з огляду на його високу Місію і той людський матеріял, що протистояв їй, звичайно, був цілком зрозумілий. Цей сум із м’якотілістю взагалі не мав нічого спільного.
Релігія Любови після відкидання всіх спотворень і догматичних* (які стосуються богослів’я) обмежень стане Вченням найсуворішої послідовности, в якому не буде жодної слабкости та нелогічної поступливости.