У Світлі Істини

23. Моральність

Наче темна грозова хмара нависає над людством. Задушливо в атмосфері. Мляво, під глухим тиском працює здатність відчуття кожної особи. Надзвичайно напружені лише нерви, які впливають на почуття та життєві інстинкти тіла. Штучно збуджувані збоченнями неправильного виховання, хибного уявлення та самообману. Людина на сьогодні щодо цього ненормальна, бо несе в собі хворобливий, вдесятеро збільшений статевий потяг, якому в сторазових формах і способах прагне воздавати шану, що мусить призвести до загибелі всього людства.

Заразливо, поширюючись як подих чуми, діє це все з часом також на тих, хто ще судомно намагається вчепитися за ідеал, що мариться їм у тайниках їхньої напівсвідомости. Вони, певне, прохаючи, простягають свої руки, прагнучи його, та полишають це, зітхаючи, знову й знову опускають їх, безнадійні, зневірені, коли спрямовують свій погляд на оточення. У глухому безсиллі бачать вони з жахом, з якою величезною швидкістю затьмарюється ясний погляд на моральність і розпусту, зникає здатність до судження, і спроможність осягнення в цьому змінюється настільки, що так багато з того, що донедавна викликало ще огиду й зневагу, дуже швидко сприймається як цілком природне, і вже нітрохи не насторожує. Але чаша незабаром до краю наповниться. Мусить настати жахливе пробудження!

Уже тепер інколи серед цих чуттєвозбуджених мас трапляється раптове полохливе завмирання – цілком бездумне, несвідоме. Невпевненість охоплює на мить серця багатьох, однак до пробудження, до чіткого відчуття їхньої негідної поведінки не доходить. З подвійною старанністю після цього докладають зусиль, аби скинути чи зовсім заглушити таку «слабкість» або «останні залишки» застарілих поглядів. Проґрес має бути за будь-яку ціну. Але проґресувати можна на два боки. Вгору або вниз. Як оберете. І як свідчить сьогодення, йде донизу людство зі страхітливою швидкістю. Удар неминуче, отже, розтрощить тих, хто мчить донизу, коли проб’є година, бо вони наштовхнуться на сильний опір.

У цьому задушливому середовищі грозова хмара розростається, стаючи все густішою та моторошнішою. Кожної миті можна очікувати на перший спалах блискавки, який розсіче та освітить морок і полум’яно осяє найприхованіше з невблаганністю та різкістю, несучи з собою визволення для тих, хто прагне Світла та ясности, але загибель тим, хто не має жодної потреби у Світлі. Чим довше ця хмара збиратиметься, чим темнішою і важчою вона стане, тим сліпучішою та жахливішою буде породжена нею блискавка. Розвіється м’яке, розслаблювальне повітря, яке в складках своєї млявости приносить скрадливу хіть, бо з першим спалахом блискавки повіє свіжий терпкий вітер, що принесе нове життя. У холодній ясності Світла несподівано постануть усі позбавлені прикриття породження темних фантазій їхньої лицемірної брехні перед очима наляканого людства. Струс могутнього грому відразу викличе пробудження в душах, тож живлюща джерельна вода незатьмареної Істини бурхливо зможе ринути на розпушену при цьому землю. Настане день свободи. Звільнення від тисячолітнього поневолення чарами аморальности, яка нині досягла найвищого розквіту.

Погляньте довкола! Подивіться, що читають, як танцюють, як одягаються! Теперішній час більше, ніж будь-коли через руйнування всіх меж між двома статями намагається планомірно затьмарювати чистоту відчуття, вона в цьому затьмаренні спотворюється, і на неї надягають оманливі маски, щоб за першої нагоди насамкінець зовсім задушити. Сумніви, що нерідко виникають, глушать люди високими промовами, але, за суворої перевірки, виявляється, що ті промови проростають лише з внутрішніх вібрацій статевого потягу, щоб чуттєвості в незліченних різновидах, спритно й грубо, у прихований і відвертий способи завжди давати нову поживу.

Вони говорять про появу вільного самостійного людства, про зміцнення внутрішніх устоїв, про культуру тіла, красу голизни, облагородження спорту, виховання з метою оживлення слів: «Чистому – все чисте!», коротше: піднесення людського роду завдяки відмові від будь-якої «манірности»* (удаваної смиренности), щоби в такий спосіб створити шляхетну вільну людину, яку мусить принести майбутнє! Горе тому, хто наважиться щось сказати супроти цього! Такого сміливця буде негайно з грізним ревом забито камінням зі звинуваченнями на кшталт того, що лише нечисті думки можуть спонукати його щось «у цьому знаходити»!

Шалений вир прогнилої води, від якої поширюються запаморочливі, отруйні випари, які, наче в морфійному сп’янінні, збуджують приголомшливі видіння, і тисячі тисяч невпинно занурюються в них, доки знесилені, там загинуть. Брат прагне повчати сестру, діти – своїх батьків. Як бурхлива повінь мчить це над усіма людьми, і прибій шаленіє там, де поодиноко, наче скелі в морі, відчуваючи огиду, ще самотньо стоять деякі розсудливі. За них чіпляється багато тих, кому бракує власних сил у цьому вирі. Приємно бачити ці маленькі групи, що стоять, мов оази серед пустелі. Так само, як і вони, освіжаючи, запрошуючи до спокою та відпочинку мандрівника, що зумів із тяжкими труднощами пробитися крізь нищівний самум.

Те, що сьогодні проповідується під привабливим прикриттям проґресу, є не що інше, як прихований виклик великої безсоромности, як отруєння кожного високого відчуття в людині. Це найбільша епідемія, яка будь-коли вражала людство. І дивно: виявляється, є ще досить багато таких, хто тільки й чекав, щоб йому було надано правдоподібний привід, аби самого себе принизити до тварини – безлічі людей це дуже приємно!

Однак той, хто знає Духовні Закони, що діють у Всесвіті, з огидою відвернеться від теперішніх спрямувань. Візьмемо для прикладу лише одну з «найневинніших» утіх – «родинні купання». «Чистому – все чисте!» Звучить настільки гарно, що під захистом цієї благозвучности можна собі багато чого дозволити. Але роздивімося найпростіші етерноречовинні події в таких купаннях. Припустімо, є тридцять осіб різних статей, із них двадцять дев’ять справді у всіх відношеннях чисті. Припущення, яке від початку цілком неможливе; протилежне було б імовірнішим, хоча навіть таке є рідкісним. Однак ми це припустимо. Той один, тридцятий, збуджений жаданням, має нечисті думки, попри те, що зовні він, можливо, тримається бездоганно. Ці думки етерноречовинно втілюються негайно в живі мислеформи, тягнуться до об’єкту його споглядання і пристають до нього. Це – забруднення, незалежно від того, дійшло до якихось висловлювань або ґвалтівних дій чи ні! Згадана вимазана особа розноситиме з собою цей бруд, спроможний притягувати схожі мислеформи, що блукають навколо. Через це вони стають довкола неї дедалі щільнішими, зрештою, бентежачи, можуть впливати на неї та отруювати її, мов паразитична ліана, що часто змушує всихати найздоровіше дерево. Такими є етерноречовинні події під час так званих «невинних» родинних купань, громадських розваг, танців і такого іншого.

Але слід врахувати, що на ці купання і розваги зазвичай ходять саме всі ті, хто безпосередньо щось шукає, щоб мати можливість особливо збуджувати свої думки та почуття таким спогляданням! Який бруд, отже, наростає при цьому, пояснити неважко, зовні ж, груборечовинно, щось помітити неможливо. Також самозрозуміло, що ці хмари чуттєвих мислеформ, які невпинно розростаються та ущільніються, поступово повинні впливати на незліченних людей, котрі самі нічого такого не шукають. У них з’являються спершу слабкі, потім сильніші та жвавіші схожі думки, які повсякчас підживлюються деякими різновидами так званого «проґресу» в їхньому оточенні, і так сповзають одні за одними до в’язкого темного потоку, в якому спроможність уявлення про справжню чистоту й моральність усе більше затьмарюється, і зрештою все зривається в безодню непроглядної темряви.

Ці можливості й спонукання до таких буйних збочень треба усунути щонайперше! Вони є не що інше, як розплідники нечистоти, до яких зачумлене поріддя аморальних людей може вкидати свої думки, які потім буйно розростаються і спустошливо впливають на все людство, щоразу створюючи нові місця розмноження, котрі зрештою нагадують покищо величезне поле огидних рослин, які своїм отруйним диханням душать усе добре.

Вирвіться з цього запаморочення, що, ніби наркотик, лише вдає зміцнення, а насправді знесилює та веде до загибелі. Це природно, хоча й сумно, що, передусім, саме жіноча стать знову переходить усі межі, й у своєму одязі безсоромно аж до вуличної повії опустилася. Це доводить, однак, лише правильність пояснення етерноречовинних подій. Саме жінка, за своєї від природи потужнішої здатности відчуття, сприймає цю отруту зараженого світу етерноречовинних мислеформ спершу та глибше, само собою, зовсім неусвідомлено. Вона більш доступна для такої небезпеки, і тому її спершу підхоплює течія, а потім вона незбагненно і вражаюче швидко виходить за будь-які рамки. Недарма кажуть: «Коли жінка згрішить, то гірше за будь-якого чоловіка!» Це проявляється в усьому – в жорстокості, ненависті чи в коханні! Вчинки жінки завжди є наслідком впливу етерноречовинного світу, що її оточує! Звичайно, в цьому є винятки. І вона тому від відповідальности не звільняється, бо спроможна спостерігати за враженнями, що її атакують, і власне воління та дії спрямовувати своєю волею, коли… захоче! Те, що цього з більшістю з них, на жаль, не відбувається, є вадою жіночої статі, можливою тільки через безмежну необізнаність у цих речах. Поганим же для нинішнього часу є те, що жінка насправді також майбутнє народу тримає в руках. Вона несе його, тому що її душевний стан більш вирішально відбивається на потомстві, ніж душевний стан чоловіка. Який занепад мусить через це принести нам майбутнє! Неминуче! Ні зброя, ні гроші або відкриття не зможуть його відвернути. Також ані доброта чи вишколена політика. Тут потрібен більш рішучий засіб.

Але не одноосібно жінку вражає ця безмірна провина. Вона завжди є лише точним відбитком того світу мислеформ, який утворюється над її народом. Про це не можна забувати. Поважайте й шануйте жінку як таку, і вона сформується відповідно до того, що ви в ній бачите, і тим ви піднесете весь ваш народ! Але спочатку серед жінок мусить відбутися великий процес перетворення. У їхньому теперішньому стані зцілення можливе тільки за допомогою ґрунтовного втручання насильницьким безжальним розтином, видаляючи кожну пухлину гострим ножем та кидаючи у вогонь! Інакше вони знищать усі здорові частини.

До цього необхідного втручання на всьому людстві теперішній час поспішає нестримно, щодалі швидше й швидше, призводить зрештою сам до нього! Буде боляче, страшно, проте кінцевою метою є одужання. Тільки тоді настане час говорити про моральність. Сьогодні це було б схоже на промовлені слова, що завмирають посеред бурі. Але коли мине година, о котрій мусить загинути гріховний Вавилон, тому що він розвалиться, згнивши зсередини, тоді зважайте на жіночу стать! Її вчинки та упущення завжди покажуть вам, якими ви є, тому що вона у своїй більш тонкій здатності відчуття живе тим, що хочуть мислеформи.

Ця обставина надає нам також упевнености, що з чистим мисленням і відчуттям жіночність першою піднесеться у височінь до того зразка, який ми вважаємо за шляхетну людину. Тоді й запанує моральність у повному сяянні своєї чистоти!

[Послання Ґраля Абдрушина]  [Відлуння до Послання Ґраля]