У Світлі Істини

24. Пильнуй і молися!

Часто цей вислів Сина Божого передається як доброзичлива порада і застереження, та при цьому ні порадник, ні той, кому дається порада, не намагаються замислитися над тим, що цими словами, власне, повинно бути сказано.

Що таке молитва, знає кожна людина, або, краще сказати, вірить, що знає, тоді як насправді вона цього не знає. І що таке пильність, їй здається, точно розуміє, і все-таки вона далека й від цього.

«Пильнуйте і моліться» – це образна передача заклику до пожвавлення здатности відчувати, тобто до діяльности духу! Духу в істинному значенні, а не якоїсь діяльности мозку, бо єдиним способом прояву живого людського духу є саме відчуття. У ньому і ні в чому іншому діє дух людини, тобто його первинне ядро, що сформувалось у власне «Я» в мандрах крізь Подальше Творіння.

«Пильнуй і молись» означає, отже, не що інше як вимогу витончености і посилення здатности земної людини відчувати, що рівнозначно оживленню духу, єдиної вічної цінности людини, єдиного, що спроможне повернутися до Раю, до Пратворіння, з якого він вийшой. Він мусить повернутися туди або зрілим, свідомим себе самого, або знову несвідомим; живим, бажаним Світлу, котрий як «Я» став корисним у Творінні, або як пошматоване, умертвлене «Я», якщо у Творінні був ні до чого не здатний.

Заклик Сина Божого «Пильнуй і молись» є тому найсерйознішим із тих, що він залишив земним людям. Водночас грізним застереженням корисним бути у Творінні, щоб не викликати неминучого прокляття в самочинній дії Божественних Законів у Творінні.

Подивіться на жінку! Як найвище благо жіночности, вона має у відчутті ніжність, якої не може досягти жодне інше створіння. А тому треба було б говорити тільки про шляхетну жіночність у цьому Творінні, бо жіночність несе в собі найсильніші дари для здійснення всілякого блага. Але цим покладено і найбільшу відповідальність на жінку. З цієї причини Люципер із усіма юрбами, які йому належать, своєю головною мішенню обрав жінку, щоб таким чином усе Творіння підкорити своїй владі.

І Люципер знайшов для цього в жінці Подальшого Творіння, на жаль, аж надто легкодоступний ґрунт. Із відкритими очима полетіла вона йому назустріч і отруїла, за своєю природою, все Подальше Творіння, підмінивши чисті поняття, як у відображенні кривого дзеркала, що мусило потягти за собою сум’яття серед усіх людських духів. Чистий цвіт шляхетної жіночности, як вінець цього Подальшого Творіння, через вплив спокусника швидко принизив самого себе до отруйної рослини, яскраві барви і звабливий аромат якої притягує все до місця, де вона зростає, – в болото, у млосній поступливості якого тонуть усі притягнені.

Горе жінці! Оскільки їй були даровані найвищі всі цінності, які вона застосувала неправильно, то мусить вона бути першою, на кого зі свистом опуститься Меч Божественної Справедливости, якщо з притаманною їй жвавістю духовного відчуття не наважиться зараз очолити необхідне сходження земного людства з уламків фальшивої будівлі зіпсованих понять, що виникли лише з нашіптування Люципера. Земна жінка на місце зразкового прагнення до прикрашання білим цвітом шляхетної чистоти поставила кокетування та марнославство, які знайшли свою сферу дії в бажанні подобатися в хибно виплеканому суспільному житті. Вона відчувала добре, що її істинна окраса жіночности при цьому втрачалась, але вхопилася за пропоновану темрявою підробку, намагаючись виставити для огляду свої тілесні принади, ставши безсоромною модницею, і в результаті лише ще глибше поринула в безодню, тягнучи з собою й чоловіків через посилення їхнього потягу, що мусило перешкодити розкриттю їхнього духу.

Однак цим зростили вони в собі паросток, який нині в необхідному Суді у взаємодії мусить їх усіх погубити, тобто вони стали порочними та гнилими плодами цього Творіння, тому що втратили здатність вистояти у вируючих очищувальних бурях. Ніхто не повинен забруднювати свої руки об цих шанувальниць ідола марнославства і кокетування, коли вони задля порятунку зі скрути захочуть ухопитися за нього. Нехай вони падають, відштовхніть їх – у них немає жодної цінности, придатної до використанння в новому, обітованому будівництві.

Вони не бачать сміховинности і пустоти своєї поведінки. Однак їхній сміх та їхнє глузування з небагатьох, котрі гідність і чистоту істинної жіночности ще стараються мати собі за взірець, котрі не дозволили умертвити в собі найкращу оздобу дівчини і жінки – ніжне почуття сором’язливости, – незабаром перетворяться на зойки болю і на цьому змовкнуть!

Жінка Подальшого Творіння стоїть ніби на лезі ножа через високі дари, які отримала. Звіт має вона тепер надати про те, як досі ними розпоряджалася. За це їй не буде жодного виправдання! Вороття і повернення неможливі, бо час минув. Усі вони раніше повинні були б подумати про це і знати, що їхня думка не може йти всупереч залізній Волі Божій, у якій закладено тільки Чистоту, ясну, мов кришталь. —

Але жінка майбутнього, яка зуміла врятуватися зі своїми цінностями в теперішні часи розпусного життя Содому й Гоморри, і та, котра народиться новою, приведе нарешті жіночність до такого розквіту, що все зможе наблизитися до неї тільки зі священним трепетом найчистішого шанування. Вона стане тією жінкою, котра живе у згоді з Божественною Волею, що означає – стоїть у Творінні так, що вважається променистим вінцем, яким вона може і повинна бути, все пронизуючи вібраціями, сприйнятими зі Світлих Висот, і незатьмареними може передавати їх силою своєї здібности, закладеної в ніжності жіночого відчуття.

Слово Сина Божого «Пильнуйте і моліться» втілиться в кожній жінці майбутнього, як уже мало бути втілене в кожній жінці сьогодення, бо у вібруванні жіночої здатности відчуття, якщо вона спрямована назустріч чистоті й Світлу, міститься повсякчасна пильність і найпрекрасніша молитва, приємна Богові!

Таке вібрування приносить переживання радости, сповненої вдячности! І це саме та молитва, якою вона повинна бути! Таке вібрування передбачає, однак, водночас і постійне перебування насторожі, тобто пильнування! Адже все негарне, що намагається наблизитись, і кожне зле воління таким вібруванням ніжної чутливости вже сприймається і помічається, перш ніж воно змогло сформуватися в думку, і тоді жінці легко ще й завжди вчасно захиститися, якщо вона сама не захоче іншого.

Та попри витонченість цього вібрування, у ньому є сила, здатна перетворити все у Творінні. Немає нічого, що могло б протистояти їй, бо ця сила приносить Світло і, отже, Життя!

Це знав Люципер дуже добре! І тому повернув він також напади й спокуси переважно на всю жіночність! Він знав, що йому дістанеться все, якщо жінка лише стане його здобиччю. І, на жаль, на превеликий жаль, це йому вдалося, як сьогодні чітко може бачити кожен, хто хоче бачити!

Передусім заклик Світла звернено тому знов-таки до жінки! Вона мусила б тепер усвідомити, наскільки глибоко впала. Мусила б, якби… позбулася марнославства. Однак цим зашморгом Люципер усе жіноче тримає в полоні так міцно, що воно навіть Світло більше не може розпізнати, та й не хоче цього! Не хоче, тому що новітня сьогочасна жінка не може відірватися від своїх легковажних занять дурницями, попри те, що в собі невиразно вже відчуває, що вона через це втратила. Вона знає це навіть цілком точно! І, щоб заглушити це рівнозначне знанню застережливе відчуття, мчить вона наосліп, мов підхльостувана батогом, новому посміховищу назустріч, уподібнюючись чоловікові і в професії, і всією своєю сутністю.

Замість того, щоби повернутися до справжньої жіночности, до найкоштовнішої окраси в усьому Творінні! І отже – до завдання, яке їй призначено Світлом!

Саме вона позбавляє чоловіка всього величного і таким чином перешкоджає розквіту шляхетної мужности.

Там, де чоловік не може звести свій погляд на жінку як на втілення жіночности, ні нація, ні народ не спроможні досягти розквіту і спрямуватися вгору!

Тільки справжня найчистіша жіночність спроможна пробудити чоловіка і повести до великих вчинків! Ніщо інше. І це є професія жінки у Творінні згідно з Божественною Волею! Бо цим підносить вона народ і людство, навіть усе Подальше Творіння, бо тільки в ній одній є ця висока сила тендітної дії! Могутність, нездоланна і всепереможна, благословенна Божественною Силою там, де вона є найчистішим волінням! Ніщо не зрівняється з нею, бо вона привносить красу в найчистішій формі в усе, що робить, що виходить від неї! Тому її прядіння повинне проникати крізь усе Творіння, освіжаючи, підносячи, просуваючи вперед і живлячи, як подих жаданого Раю!

За цю перлину поміж дарів вашого Творця вхопився Люципер щонайперше – з усією хитрістю і підступністю, знаючи, що цим він підриває вашу опору і ваше прагнення до Світла! Бо в жінці прихована дорогоцінна таємниця, здатна у Творінні запровадити чистоту і піднесеність усіх думок, злет до найвищої творчости, до найшляхетнішої поведінки… за умови, що ця жінка така, якою її хоче бачити Творець, осипавши цими дарами.

І ви занадто легко дозволили себе зачаклувати! Піддалися спокусам зовсім без боротьби. Як слухняна рабиня Люципера спрямовує жінка дію прекрасних Дарів Божих у протилежний бік і робить тим усе Подальше Творіння підвладним темряві! Сьогодні це лише потворно викривлена картина всього, чому Бог хотів дати змогу виникнути у Творінні на радість і на щастя всіх створінь! Певно, все й виникло, але під впливом Люципера змінилося і спотворилося, стало несправжнім! Жінка Подальшого Творіння стала у цьому посередником! Поверх ясної основи чистоти утворилося задушливе болото. Променисте захоплення обернулося сп’янінням почуттів. Тепер хочете ви боротися, але проти кожної вимоги Світла! Щоб залишатися в запамороченні марнославного самовдоволення, яке вас п’янить!

Не дуже багато лишилося тих, хто сьогодні здатен витримати ясний погляд. Величезна більшість виявляють себе наче прокажені, чия краса, тобто істинна жіночність, уже роз’їдена настільки, що її ніколи більше не відновити. Огида з’явиться у багатьох із вас до самих себе, якщо ви все-таки ще зможете врятуватися і через роки потім згадаєте все, що сьогодні вважаєте за прекрасне й добре. Це буде як пробудження й одужання від найтяжчого гарячкового марення!

Але як жінка всього Подальшого Творіння спроможна була затягувати вглибину, так само вона має силу, щоб знову підносити і просувати вперед, бо чоловік у цьому піде за нею. Тоді невдовзі після очищення настане час, коли можна буде радісно вигукнути: погляньте на жінку, якою вона повинна бути, – справжню жінку в усій її величі, найшляхетнішій чистоті та могутності, – і ви переживете в ній Слово Христа «Пильнуйте і моліться» у всій природності та найпрекраснішій формі!

[Послання Ґраля Абдрушина]  [Відлуння до Послання Ґраля]