У Світлі Істини

51. Дух

Настільки багаторазово вживають слово «дух», що промовець уже не усвідомлює, чим є дух, власне кажучи. Один, недовго думаючи, внутрішнє життя людини називає духом, другий змішує душу і дух, також часто говориться про духовно багату людину, при цьому мають на думці не більше, як просту роботу мозку. Говорять про осяяння духу і про багато що інше. Однак ніхто не дійшов до того, аби по-справжньому пояснити, що таке дух. Найвище з усього, що досі під цим розуміли, міститься у вислові: «Бог є Дух!» Із нього виводиться все. За допомогою цього твердження намагаються зрозуміти також Самого Бога і знайти в ньому роз’яснення про Нього.

Саме це, однак, змусило знов ухилитися від дійсности і тому також потягнуло за собою помилки, бо хибно просто сказати: Бог є Дух.

Бог Божественний, а не духовний! У цьому вже лежить роз’яснення. Ніколи не можна Божественне визначати як дух. Лише духовне є духом. Попередня помилкова думка пояснюється тим, що людина походить із Духовного, отже, її мислення не спроможне вийти за межі Духовного, тобто для неї все духовне є найвищим. Напрошується тому висновок, що найнезатьмареніше і найдосконаліше в ньому вона хотіла би вважати Витоком усього Творіння, тобто Богом. Тож можна припустити, що хибне поняття виникає не лише з потреби уявляти свого Бога за власною подобою, хоча й в усіх відношеннях досконалого, щоб відчувати себе тісніше з Ним пов’язаним, але причина цього головним чином полягає в нездатності осягнення справжньої Височини Бога.

Бог Божественний, лише Його Воля є Дух. І з цієї Живлющої Волі виникло найближче розташоване до Нього духовне оточення, Рай із його мешканцями. А з цього Раю, тобто з Божественної Волі, що стала формою, вийшла людина як духовне сім’я, щоб розпочати свою ходу крізь дальше Творіння, як порошинка Божественної Волі. Людина, отже, є справжнім носієм Божественної Волі, тобто носієм Духа в сукупному Речовинному творінні. З цієї причини вона у своїх діях прив’язана до чистої Праволі Бога і мусить нести повну відповідальність, якщо через зовнішні впливи речовинного обростає нечистим і дозволяє обставинам часом себе цілком поховати.

Це скарб або талант, який у її руках повинен принести прибуток і відсотки з прибутку. З хибної передумови, що Сам Бог є дух, тобто того ж роду, що й витік самої людини, випливає чітко, що людина ніколи не могла скласти правильне уявлення про Божество. Вона не має права через це уявляти Його лише найдосконалішим у її роді, навпаки, їй треба вийти далеко за ці межі до роду, який для неї завжди залишиться незбагненним, тому що на це осягнення вона взагалі неспроможна в межах свого власного духовного роду.

Отже, Дух – це Воля Божа, Еліксир Життя всього Творіння, яке мусить бути Ним пронизане, щоб залишатися збереженим. Людина частково є носієм цього Духа; шляхом самоусвідомлення вона повинна зробити свій внесок у піднесення та подальший розвиток усього Творіння. Для цього їй, одначе, треба навчитися правильно застосовувати сили природи і використовувати їх для загального просування вперед.

[Послання Ґраля Абдрушина]  [Відлуння до Послання Ґраля]