У Світлі Істини

74. Що має робити людина, щоб зуміти ввійти до Царства Божого?

Було б неправильно, відповідаючи на це запитання, яке часто виникає, сказати за цілком визначеним правилом: роби те і те! Такий спосіб іще жодного шляху не вказав! У цьому не було б нічого живого, і тому з цього не виникло б нічого живого, яке, безперечно, потрібне для злету вгору, бо тільки життя зберігає в собі необхідний ключ для сходження.

Якби я ж сказав: «Роби це і те, позбудься цього», – то запропонував би цим лише слабкі зовнішні милиці, на яких ніхто правильно і самостійно не зміг би йти, тому що милиці йому не слугують також водночас для того, щоби «бачити». А він же мусить чітко бачити перед собою «шлях», інакше милиці йому нічим не допоможуть. Такий шкутильгає, блукаючи, наче сліпець, незнайомим йому шляхом. Ні, це неправильно, це знову призвело б до нової догми, яка перешкоджала б кожному сходженню.

Людина міркує: якщо вона хоче потрапити до Царства Духу, то мусить, звісно, до нього йти. Вона мусить іти – воно не прийде до неї. Воно розташоване, однак, у найвищій точці Творіння, оскільки само є найвищою точкою.

Людський дух, одначе, перебуває покищо в низовинах Грубої речовинности. Тому кожному, напевне, зрозуміло, що спершу він мусить пройти шлях від цих низовин аж до жаданої Висоти, щоб досягти мети.

Аби він не заблукав, йому також обов'язково треба точно знати всю трасу, якою йому доведеться мандрувати. І не лише цю трасу саму, але й усе, що він на ній може ще зустріти, які небезпеки йому при цьому загрожують і яку допомогу знайде на ній. Оскільки ця вся траса лежить у Творінні, є Творінням, то мандрівник, вирушаючи до Духовного Царства, заздалегідь мусить точно пізнати Творіння, яке його приведе туди. Адже він хоче пройти крізь нього – інакше він не дістанеться до мети.

Досі ще не було жодної людини, яка б змогла так описати Творіння, як його треба знати для сходження. Інакше кажучи, немає нікого, хто міг би зробити чітко видимим шлях до Замку Ґраля, до найвищого пункту Творіння. Шлях до того Замку, який стоїть у Царстві Духу як Храм Всевишнього, єдино в якому відбувається чисте Богослужіння. Не лише в образному розумінні, але відбувається в усій дійсності.

Послання Сина Божого вказало вже однораз цей шлях. Але через мудрування людей воно неодноразово застосовувалося хибно, внаслідок чого, вводячи в оману, не давало людському духові змоги підніматися вгору. —

Проте нині настає година, коли кожен людський дух сам мусить обрати для себе рішення – Так чи Ні, день чи ніч, сходження до Світлих Висот чи низходження, – повинен вирішити остаточно і безповоротно, без пізнішої можливости щось іще раз змінити. Тому приходить повторно Послання зі Світлого Замку. Послання хибно застосовані дороговкази знову встановлює правильно, щоб серйозні шукачі розпізнали правильний шлях. Це Послання Ґраля, Євангелія Ґраля!

Блаженні всі ті, хто керується ним із відкритим розумом, вільним серцем! Вони в ньому пізнають у Творінні те, побачать ті сходинки, які дух повинен використати для сходження, щоб увійти до Царства Духу, до Раю.

Кожна особа знайде в ньому те, чого вона потребує, щоб зі здібностями, якими вона володіє, піднятися до Світла.

Це лише дає життя, свободу для піднесення, розвитку необхідних для цього здібностей кожної особи, а не нав’язує такого однакового для всіх ярма в жорсткій догмі, яка робить із них безвільних рабів, пригнічуючи самостійний розвиток і, отже, не лише стримує сходження, а для багатьох робить його цілком неможливим. —

Людина, яка знає Творіння в його такій закономірній діяльності, зрозуміє в ньому також незабаром велику Божу Волю. Коли вона правильно пристосовується до нього, тоді Творіння, тобто і шлях, служить їй тільки для радісного сходження, бо ж вона стоїть завдяки цьому також правильно в Божій Волі. Її шлях та життя мусять тому бути приємні Богові! —

Це не благочестиве підведення очей догори, не покаянне підлабузництво, не стояння навколішки, не моління, а здійснена, впроваджена в життя молитва у бадьорому, радісному, чистому діянні. Це не означає зі скигленням випрошувати шлях, але бачити його сповненим вдячности поглядом і радісно ним іти.

Цілком інакший, ніж думали досі, має вигляд, отже, все життя, яке можна назвати приємним Богові. Набагато прекрасніший, вільніший! Це значить правильно стояти у Творінні – так, як бажає цього ваш Творець за посередництва Творіння! Образно кажучи, вхопитися за Божу руку, яку Він у такий спосіб простягнув людству.

Ще раз закликаю я тому: прийміть усе нарешті як факт, як дійсність, уже не образно, і ви самі станете справжніми, позбавившись нинішніх мертвих схем! Пізнайте Творіння в його Законах правильно!

У цьому полягає шлях угору, до Світла!

[Послання Ґраля Абдрушина]  [Відлуння до Послання Ґраля]