У Світлі Істини

75. Ти бачиш скалку в оці брата твого, а в своєму колоди не помічаєш

Кожен вірить у те, що він цілком розуміє ці прості слова, але насправді небагато знайдеться таких, хто зрозумів їхній справжній зміст. Це однобічно й хибно, якщо ці слова тлумачать так, ніби їх сказано лише для того, щоб людина вчилася поблажливо ставитися до свого ближнього. Поблажливість до свого ближнього при переживанні цього вислову виникає цілком однозначно та самозрозуміло, однак лише другою чергою. Хто знаходить такий сенс у словах Христа, той досліджує їх недостатньо глибоко і свідчить тим, що далекий від того, щоб зуміти оживити в собі слова Сина Божого, або ж він від самого початку недооцінює мудрість у його висловах. Так само ці слова у викладах багатьох проповідників, як і все інше, підлаштовані під м’якотілість та млявість тієї любови, яку церква так охоче намагається виставити за християнську любов.

Людина може, однак, і повинна застосовувати цей вислів Сина Божого тільки як мірило своїх власних вад. Якщо вона уважно подивиться довкола себе і спостерігатиме при цьому також водночас за собою, то незабаром усвідомить, що саме ті вади, які в її ближніх дратують її якнайбільше, у ній самій виражені особливо яскраво і докучають іншим.

Аби навчитися правильно спостерігати, для початку просто якнайуважніше зосередьтеся на ваших ближніх. Серед них навряд чи буде хоча б один, хто не знаходив би тих або інших вад у інших і не висловлювався б про це відкрито або приховано. Щойно це станеться, одразу включіть таку людину, яка критикує чи обурено засуджує вади інших, у поле свого пильного спостереження. Недовго чекаючи, ви здивовано виявите, що саме та вада, яку зазначена особа так суворо огуджує в інших, їй самій притаманна значно більшою мірою!

І цей факт, який вас спершу приголомшить, проявлятиметься постійно, без винятків. При судженні про людей на майбутнє ви можете спокійно прийняти його як усталений, не боячись при цьому помилитися. Надалі виявлятиметься, що людина, котра нервується через якісь вади інших, неодмінно сама несе в собі саме ці вади значно більшою мірою.

Влаштуйте однораз спокійно таку перевірку. Завершивши її, ви відразу розпізнаєте істину, тому що ви самі при цьому не є учасником і, отже, для жодної зі сторін не намагатиметеся нічого прикрасити.

Візьмімо тепер людину, яка виплекала в собі невихованість, переважно буркотливу та нечемну, в якої зрідка буває привітне лице, яку зазвичай намагаються уникати. Саме такі люди вимагають особливо привітного ставлення до себе і дратуються (дівчата й жінки – навіть до сліз), коли наштовхнуться однораз лише на справедливо докірливий погляд. Це діє на серйозного спостерігача настільки неcказанно смішно і сумно водночас, що він навіть забуває, що можна цим обурюватися.

І таке буває в тисячах різноманітних варіантів. Вам буде легко це вивчити й розпізнати. Якщо ж у цьому напрямі міркуватимете далі, маєте також набратися мужности, щоб визнати, що ви самі в цьому не є винятком, оскільки доказ ви знаходили у всіх інших. І таким чином вам тоді нарешті відкриються очі на самих себе. Це рівнозначно великому кроку вперед, можливо, навіть найбільшому у вашому розвитку! Ви розрубуєте в такий спосіб вузол, який сьогодні, наче зашморг, душить усе людство! Звільніться і допомагайте з радістю тоді іншим у такий самий спосіб.

Ось що хотів сказати Син Божий цими простими словами. Такі виховні цінності дав він у своїх невигадливих фразах. Люди, одначе, не шукали чесно в них. Вони хотіли, як завжди, піднявшись над ними, вчитися лише поблажливого ставлення до інших. Це лестило їхній огидній гордині. Уся нікчемність їхнього хибного мислення в дотеперішніх викладах повсюдно проривається назовні, – це неприховане лицемірне фарисейство. Воно незміненим перейшло до християнства. Бо ті, хто називає себе шукачами, сприймали і сприймають усе аж надто легковажно у звичній для них ілюзії, гадаючи, що вони справді з читанням неодмінно розуміють і зміст, оскільки таким чином змушують себе вірити, цілком покладаючись на власний розсуд. Ніякий це не чесний пошук. Тому й не можуть вони знайти справжній скарб. Тому й не могло це також принести поступу. Слово залишилося мертвим для тих, хто повинен оживити його в собі, щоб здобути в ньому для себе цінності, які підносять у височінь.

І кожен вислів, що його Син Божий дав людству, приховує такі цінності, яких не знаходили лише тому, що ніколи в них по-справжньому не шукали!

[Послання Ґраля Абдрушина]  [Відлуння до Послання Ґраля]