У Світлі Істини

79. Чи може вік стати перешкодою для духовного сходження?

Між бажанням правоти, згідно із земними поняттями, і бажанням добра часто буває велика відмінність! Земна правота не завжди є також і добром!

Сьогодні для людини вже недостатньо просто бажати правоти! Щось таке могла вона чинити у своєму першому інкарнуванні. Тепер більшого від неї вимагається! Якщо вона примусово не збереться на силі, щоб духовно нарешті обізнаною піднятися вище, то неодмінно пропаде. Вік – зовсім не перешкода, а стимул, оскільки з віком година переходу в інший світ відчутно наближається! Це лише мною вже часто згадувані як найлютіші вороги млявість і зручність, якими обтяжують себе ті, хто зволікає і через це гине.

Час духовного блукання скінчився, як і час зручности й приємного очікування. З моторошною жахливістю і жорстокістю протягом короткого часу в соньків та ледарів ударить так, що й найглухіший тоді пробудиться.

Вивчення моїх доповідей обумовлює, одначе, від початку власні зусилля, примусове опанування всіх почуттів, і разом із тим духовну жвавість і невпинне пильнування! Лише в такий спосіб удасться заглибитись у мої слова, по-справжньому їх осягнути.

І саме так бажано чинити! Я відкидаю кожного млявого духом.

Якщо люди, одначе, хоча б зернятко Істини з батьківщини Духовного Царства в собі не загубили, то мусить досягти їх Слово, як заклик, за умови, що вони докладуть зусиль однораз прочитати його без стороннього впливу і з повною серйозністю. Якщо не відчують вони тоді нічого такого, що пробудило б у них відгук, то й у потойбічному світі навряд чи можна буде їх пробудити, тому що й там вони не зможуть отримати нічого іншого. Вони залишаться стояти там, куди самі себе поставили власною волею. Ніхто не примушуватиме їх зрушити, але, разом із тим, вони не вийдуть вчасно з цієї Речовинности, щоб уберегтися від розпаду, тобто від вічного прокляття.

«Небажання чути» вони візьмуть, звісно, з собою при переході від цієї Землі до Етерної речовинности і там поводитимуться не інакше, як робили це тут. Як вік якимось чином може стати перешкодою! Це поклик вічности, який досягає їх зі Слова, якого вони, одначе, не хочуть чути, тому що їм так зручніше. Зручність же врешті-решт їх знищить, якщо вони вчасно не захочуть сповнитися життям. Запитання, одначе, цю зручність виявляє дуже чітко. У такий спосіб поводиться досить багато людей, котрі повсякчас хочуть обманювати самих себе під будь-яким більш-менш прийнятним приводом. Вони належать до полови, яка в майбутніх очищувальних бурях не зміцніє, а розвіється, тому що непридатна для серйозности справжнього буття.

Вони б завжди від Творця вимагали додаткового часу на обмірковування, не наважуючись на сходження, у якому їм треба духовно зібратися на силі. З цієї причини немає жодного сенсу довго займатися ними. Вони вічно хочуть, але ніколи внутрішньо не наважуються на здійснення. І тому вони приречені. — — — —

[Послання Ґраля Абдрушина]  [Відлуння до Послання Ґраля]