У Світлі Істини

85. І тисяча років як один день!

Хто з людей уже осягнув зміст цих слів, у якій церкві їх правильно тлумачать? У багатьох випадках їх сприймають лише як поняття життя поза часом. Однак у Творінні нічого немає поза часом і нічого поза простором. Уже поняття слова «Творіння» мусить суперечити цьому, бо те, що створено, є діянням, а кожне діяння має межу. Але те, що має межу, не є поза простором. А те, що не є поза простором, не може бути й поза часом.

Існують різноманітні світи, що слугують місцеперебуванням для людських духів, залежно від їхньої духовної зрілости. Ці світи більш або менш щільні, до Раю ближчі або від нього віддаленіші. Чим більше вони віддалені від нього, тим щільніші і, отже, важчі.

Поняття простору і часу звужуються із щодалі більшою щільністю, із міцнішою зімкнутістю речовинности, із більшою віддаленістю від Духовного Царства. Тож Земля належить до тієї частини Всесвіту, що посідає друге місце за щільністю. Тобто є частини Всесвіту, які ще щільніші, тому й іще вужче обмежені в поняттях простору та часу.

Різноманітне поняття простору та часу виникає відповідно до більш або менш розтяжної здатности сприйняття переживань людським мозком, яка, своєю чергою, визначається ступенем щільности відповідного оточення, тобто родом частини Всесвіту, в якій перебуває тіло. Тож виходить, що ми мусимо говорити про різноманітність поняття для простору і часу в різноманітних частинах Всесвіту.

Є частини Всесвіту, які до Раю, тобто до чистодуховної частини Всесвіту, розташовані значно ближче, ніж ця, до якої належить Земля. Ці ближче розташовані частини складаються з речовинности іншого роду, вони легші та не так міцно зімкнуті. Наслідком цього є більш розтяжна можливість переживання при повній свідомості. Тут ми називаємо це переживаннями денної свідомости.

Речовинності іншого роду належать як до етернішої грубої речовинности, так і до грубої етерної речовинности, навіть до абсолютної етерної речовинности, тоді як ми наразі перебуваємо у світі абсолютної Грубої речовинности. Чим етерніша речовинність, тим вона проникніша. Чим проникніша ж речовинність, тим ширше та розтяжніше для людського духу, який живе в тілі, поле можливости свідомого переживання, або назвемо його можливістю отримання вражень.

Людський дух, який живе у грубішому, щільнішому тілі з відповідно щільнішим мозком як передавальним пунктом зовнішніх подій, природно, замкнений та замурований міцніше, ніж у проникнішому, менш щільному роді речовинности. Він у щільнішому оточенні може, отже, лише у вужчих межах сприймати події або отримувати враження від них.

Чим меншу щільність, одначе, має речовинність, тим вона, природно, також легша і, таким чином, тим вище мусить перебувати, будучи так само просвічуванішою, а отже, і сама стаючи яснішою. Чим ближче вона внаслідок своєї легкости розташована до Раю, тим світлішою, сонячнішою буде завдяки цьому, бо пропускає випромінювання, які виходять із Раю.

Чим ширшу можливість живого відчуття отримує людський дух за допомогою свого тіла завдяки легшому, менш щільному оточенню, тим більше здатен пережити в собі, і, отже, за час одного земного дня у своєму оточенні він може сприйняти значно більше переживань, ніж земна людина зі своїм щільним мозком у своєму важчому і, таким чином, міцніше зімкненому оточенні. Залежно від роду проникности, тобто від легшого, світлішого роду оточення людський дух за час одного земного дня спроможний пережити стільки, скільки він переживає за один рік земного життя завдяки легшому сприйняттю, а в самому Духовному Царстві за час одного земного дня стільки, скільки за тисячу земних років!

Тому кажуть: «Там тисяча років – як один день». Тобто за багатством переживань, яке примножується відповідно до зрілости людського духу, що повсякчас зростає.

Людина може якнайкраще це собі уявити, коли згадає про свої сни! У них вона часто буває спроможна за одну-єдину хвилину земного часу відчути ціле життя людини, по-справжньому переживаючи в дусі! Вона переживає при цьому як найрадісніші, так і найболючіші речі, сміється й плаче, переживає своє старіння, затративши на це все, однак, лише одну-єдину хвилину часу. У земному житті на такі самі переживання їй би знадобилося багато десятиліть, тому що час та простір земного життя надто вузько обмежені, і внаслідок цього просування кожним окремим щаблем відбувається повільніше. І як людина на Землі так швидко може переживати лише уві сні, тому що при цьому з духу завдяки сну частково скидаються пута мозку, так і в світліших частинах Всесвіту, вже не настільки обмежена цими путами, вона має такі можливості, а пізніше зовсім вільний дух завжди перебуває в цьому жвавому та швидкому переживанні. Він для своїх фактичних переживань у тисячу земних років потребує часу не більше, як один день!

[Послання Ґраля Абдрушина]  [Відлуння до Послання Ґраля]