У Світлі Істини

Шоста Заповідь
Не чини перелюбу!

Уже те, що є ще Заповідь, яка говорить: «Не пожадай жінки ближнього твого!», свідчить про те, як мало узгоджується з цією шостою Заповіддю те, що визначає щодо цього земний закон.

«Не чини перелюбу!» може також говорити: «Не порушуй мир шлюбу!» Під словом «мир», звичайно, розуміють також гармонію. Це обумовлює водночас, яким узагалі повинен бути шлюб, бо там, де нічого не можна зламати чи порушити, також Заповідь не має жодного значення, вона керується не земними поглядами і визначеннями, а Божественною Волею.

Шлюб існує, отже, тільки там, де панують гармонія та мир як щось самозрозуміле. Де один завжди намагається жити тільки для іншого і радувати його. Однобічність і така зваблива вбивча нудьга при цьому від самого початку цілком і назавжди виключаються, як і небезпечна пристрасть до розваг або вигадка, що тебе не розуміють! Це знаряддя вбивства будь-якого щастя! Саме це зло не може взагалі виникнути в правильному шлюбі, де один справді живе для іншого, бо претензія, що тебе не розуміють, і пристрасть до розваг є виключно наслідком вираженого егоїзму, коли намагаються жити лише для себе, а не для іншого!

При істинній душевній любові, одначе, обопільна радісна самовідданість є чимось цілком самозрозумілим, і в ній у взаємодії недоотримання однією зі сторін цілковито виключається. За умови, що й у рівні освіти поєднуваних немає занадто великої прірви!

Це умова, дотримання якої вимагає Закон Притягання Спорідненого у великому Всесвіті, і яку треба виконати, якщо щастя повинно бути повним.

Але де немає миру, там немає гармонії, і шлюб не заслуговує називатися шлюбом, бо він тоді таким не є, а є лише земним співмешканням, що як таке перед Богом не має жодної цінности, і тому також не може принести благословіння в тому сенсі, як цього можна очікувати в істинному шлюбі.

У шостій Заповіді, отже, справжній шлюб згідно з Волею Божою є строгою передумовою! Будь-який інший – не захищений. Однак горе тому, хто істинний шлюб у будь-який спосіб наважиться порушити! Тому що тріумф, який він гадав отримати від цього тут, на Землі, чекає на нього в етерноречовинному світі у зовсім іншому вигляді! Сповнений жаху, він захоче втекти від наслідків своїх дій, коли змушений буде перейти в царство, де вони на нього чекатимуть.

Перелюб у найширшому розумінні є навіть уже там, де робиться спроба роз’єднати двох по-справжньому душевно люблячих людей, як це дуже часто чинять батьки, коли та чи інша земна обставина при цьому не відповідає їхнім бажанням! І горе також жінці, горе чоловікові, чи то молодим, чи старим, котрі через заздрість або дурість свідомо сіють розбрат чи навіть розрив у такій парі! Чиста любов між двома людьми має бути освячена перед кожним, повинна вселяти йому пошану та повагу, але не жадання! Бо вона стоїть під захистом Божої Волі!

Якщо ж зароджується почуття такого нечистого жадання, то хай людина відвернеться і спрямує лише ясний погляд на тих людей, які душевно ще ні з ким не пов’язані.

І якщо вона шукатиме серйозно й терпляче, то обов'язково знайде людину, котра підійде їй у Богом бажаній вдачі, з якою вона тоді буде щасливою, не обтяжуючи себе провиною, яка ніколи не може принести і забезпечити їй щастя!

Великою помилкою цих людей часто є лише те, що вони піддаються тиску почуття, спочатку завжди слабкого, силоміць зберігають його в собі, штучно плекаючи у фантазіях, доки воно, зміцнившись, захоплює їх і, мучаючи, доводить до гріха! Тисячі людських духів не були б змушені пропасти, якби лиш вони завжди хотіли звернути увагу в цьому на початок, який, якщо не викликаний розрахунком інтелекту, витікає виключно з не гідних людини дурниць, які своєю чергою походять зі згубних звичок земного родинного і, головним чином, суспільного життя! Саме вони адже є часто справжніми ярмарками шлюбів, не чистішими за неприховану работоргівлю на Сході! У цьому таїться осередок зародження перелюбу.

Ви, батьки, остерігайтесь, аби ви не впали в гріх перелюбу стосовно своїх дітей через надмірні інтелектуальні розрахунки! Незліченна множина таких уже загрузла в цьому! Вони потребують багато чого, щоб знову від цього звільнитися! А ви, діти, будьте обачні, щоб якимось чином не стати порушниками миру між вашими батьками, інакше також будете винні у вчиненні перелюбу! Це обміркуйте сумлінно. Інакше ви зробите себе ворогами вашого Бога, а з-поміж таких ворогів немає жодного, хто зрештою не змушений був би загинути в невимовних муках, Бог же при цьому не ворухне й пальцем! Ти ніколи не повинен порушувати мир і гармонію між двома людьми.

Втовкмач це собі в голову, щоб, застерігаючи, воно завжди стояло перед очима твоєї душі. —

[Послання Ґраля Абдрушина]  [Відлуння до Послання Ґраля]