У Світлі Істини

Сьома Заповідь
Не кради!

Крадія вважають одним із наймерзенніших створінь. Крадієм є кожен, хто в іншого бере щось із його власности без його згоди!

У цьому полягає пояснення. Щоби правильно виконувати цю Заповідь, людині не треба робити нічого іншого, крім як завжди чітко розрізняти, що належить іншому! Це не важко, відразу скаже собі кожен. І на цьому для нього все закінчується. Звісно, не важко, як, по суті, не важко дотримуватися всіх десяти Заповідей, якщо тільки цього справді бажаєш. Але умова залишається, однак, при цьому завжди, щоб людина їх справді знала. А цього бракує багатьом. Чи замислювалися однораз ви по-справжньому про те, що є власністю іншого, з якої ти нічого не маєш права брати?

Це гроші, коштовності, одяг, можливо, також будинок та подвір’я з худобою і всім, що належить до нього. Але в Заповіді не зазначено, що це стосується лише груборечовинного земного майна! Адже існують цінності, що є набагато коштовнішими! До власности людини належить ще її репутація, громадська повага, її думки, її особистість, а також довіра інших людей, коли не всіх, то принаймні декотрих із них! Якщо ми зайшли так далеко, то деякі горді душі вже стануть трохи боязкішими перед вимогами цієї Заповіді. Бо спитай себе: чи не намагався ти однораз, можливо, з добрим наміром, із метою застереження, похитнути або цілком підірвати довіру, якою користується людина серед інших? Таким чином ти цілком по-справжньому того, кому належить ця довіра, обікрав! Бо ти позбавив її довіри! Або ж спробував це зробити.

Обкрадаєш ти свого ближнього також, коли щось знаєш про його обставини і передаєш ці відомості іншим без його на те згоди. Тепер ти можеш усвідомити, як тяжко застрягли в пастці провини всі люди, котрі з таких речей намагаються отримати зиск або цими справами взагалі займаються фахово, як і так звані аґенції і тому подібне. Самозаплутування в них унаслідок цієї діяльности з безперервним порушенням Божих Законів тягнуть за собою такі величезні тенета, що ці люди ніколи більше не зможуть звільнитись і наражаються на прокляття, бо вони обтяжені більше за груборечовинних злочинців та крадіїв. Винні й подібні до приховувачів – ті, хто підтримує і заохочує таких «бізнесменів» у їхньому гріховному ремеслі. Кожна прямо й чесно мисляча людина, байдуже, приватна це особа чи бізнесмен, має право та обов’язок вимагати від людини, котра приходить до неї з якимось проханням, негайного пояснення, а якщо треба, то й документів, на підставі яких може вирішити, наскільки потім, довіряючи їй, спроможна виконати її бажання. Все інше – нездорове й непорядне.

Виконання цієї Заповіді водночас іще сприяє тому, що відчуття все більше й більше пробуджується і його здібності зростають, стають вільними. Людина отримує із тим правильне знання людей, яке вона втратила лише через схильність до зручности. Вона поступово перестане бути мертвою, машиноподібною, і сама знову стане живою людиною. Постануть справжні особистості, тоді як теперішня виплекана масова тварина мусить зникнути.

Докладіть зусиль, серйозно задумайтеся над цим і дивіться, щоб усе-таки насамкінець на сторінках вашої книги боргів ви не виявили багато порушень саме цієї Заповіді!

[Послання Ґраля Абдрушина]  [Відлуння до Послання Ґраля]