У Світлі Істини

Послання Ґраля Абдрушина


1.КНИГA ◄ ► 2.КНИГA
Deutsch
English
Francais
Español
Português
Русский
Magyar
Česky
Slovensky
Черговість доповідей


86. Відчуття

Кожне відчуття відразу формує образ. У цьому формуванні образу бере участь мозочок, який має бути мостом душі до її володіння тілом. За посередництва цієї частини мозку ви бачите сни. Ця частина у свою чергу зв’язана з переднім мозком, завдяки діяльності якого виникають тісніше прив’язані до простору та часу думки, з яких насамкінець і складається інтелект.

Зверніть особливу увагу на перебіг процесу! Ви можете при цьому чітко розрізнити, коли відчуття до вас промовляє через дух, а коли почуття промовляє через інтелект!

Діяльність людського духу викликає відчуття у сонячному сплетінні і справляє водночас враження на мозочок. Це вплив духу. Тобто це хвиля сили, яка виходить від духу. Звісно, цю хвилю людина відчуває там, де дух у душі перебуває у зв’язку з тілом – у центрі так званого сонячного сплетіння, передаючи рух далі до мозочка, на який справляється враження. Цей мозочок залежно від визначеного роду враження подібно до фотографічної пластини формує образ події, яку побажав дух або яку він сформував могутньою силою свого воління. Образ без слів! Передній мозок приймає цей образ і намагається описати його словами, внаслідок чого відбувається породження думок, які потім висловлюються у мові.

Ця вся подія насправді дуже проста. Повторюю ще раз: дух за допомогою сонячного сплетіння справляє враження на наданий йому міст, тобто відбиває у хвилях сили визначене воління на наданий йому для цього інструмент – мозочок, який сприйняте негайно передає далі у передній мозок. При цій передачі вже відбуваються малі зміни через ущільнення, тому що мозочок примішує до неї притаманне його роду. Надані в розпорядження духу в людському тілі інструменти працюють як зчеплені один з одним ланки єдиного ланцюга. Але вся їхня діяльність зводиться лише до формування, на ніщо інше вони не здатні. Усе передане їм вони формують згідно зі своїм власним особливим родом. Тож і передній мозок приймає переданий йому від мозочка образ і втискує його за своїм дещо грубішим родом уперше у вужчі поняття простору та часу, таким чином він ущільнює і переносить його в уже відчутний ефірноречовинний світ форм думок. Услід за цим він формує слова і фрази, які потім завдяки органам мовлення проникають у ефірну Грубу речовинність як сформовані звукові хвилі, щоб у свою чергу викликати в ній новий вплив, який притягує до себе рух цих хвиль. Тобто промовлене слово – це вплив образів за посередництва переднього мозку. Але він спроможний скерувати напрям впливу замість органів мовлення на органи руху, внаслідок чого слово не вимовляється, а пишеться або відбувається дія.

Це нормальний перебіг бажаної Творцем діяльности людського духу в Грубій речовинності.

Це правильний шлях, який мав би привести до здорового дальшого розвитку в Творінні, при цьому людський дух взагалі не зміг би заблукати.

Однак людина добровільно зійшла з цього шляху, встановленого їй властивостями її тіла. Своєю норовливістю вона втрутилася у нормальну діяльність ланцюга інструментів, зробивши інтелект своїм ідолом. Через це вона усі сили кинула на плекання інтелекту, однобічно зосередившись тільки на цьому пункті. Передній мозок, як виробник думок, зважаючи на всі інші інструменти, які беруть участь у цьому процесі, надмірно напружувався. Звісно, він за це поплатився. Рівномірна та спільна робота всіх окремих ланок була порушена і загальмована, як також і будь-який правильний розвиток. Велике напруження тільки переднього мозку впродовж тисячоліть призвело до його надмірного зростання порівняно з усім іншим. Через це була відтіснена на задній план діяльність усіх знехтуваних частин, які мали ослабнути, бо ними надто мало користувалися. До них насамперед належить мозочок – інструмент духу. З цього випливає, що діяльність справжнього людського духу наштовхувалася не лише на серйозні перешкоди, а почасту й зовсім переривалася і зводилася нанівець. Можливість правильного сполучення з переднім мозком по мосту мозочка наразі втрачена, тоді як зв’язок людського духу безпосередньо з переднім мозком цілком виключений, оскільки його властивості взагалі не придатні для цього. Він цілковито залежить від повноцінної роботи мозочка, у наслідуванні якого полягає його діяльність згідно з Волею Божою, якщо він хоче правильно виконувати підхожі для нього обов’язки. Сприймати вібрації духу – саме у цьому призначення мозочка. Без нього взагалі не можна обійтися, бо передній мозок своєю діяльністю вже підготовлює перехід до Ефірної речовинности і до ефірної Грубої речовинности, і тому він зовсім інший зі своїми набагато грубішими властивостями.

В однобічному надмірному плеканні переднього мозку і прихований прабатьківський гріх земних людей проти Бога або, точніше кажучи, проти Божественних Законів, які проявляються у правильному розподілі діяльности всіх тілесних інструментів, так само як і в усьому Творінні. Дотримання правильного розподілу само собою забезпечило б правильний і прямий шлях сходження для людського духу. Але у своїй честолюбній зарозумілості людина втрутилася в ланки здорової діяльности, піднесла одну частину і виплекала її окремо, не звертаючи уваги на все інше. Це повинно було призвести до нерівномірности та перебоїв. Але якщо плин природних подій наштовхується на перешкоди, то це неодмінно призводить до захворювань різного роду та невдач, і насамкінець до дикого безладу та руйнування.

Але тут мається на увазі не лише тіло, а перш за все дух! Із цим зловживанням владою у нерівномірному плеканні обох мізків задній мозок протягом тисячоліть через його нехтування поступово занепав, і таким чином у діяльності духу виникли перешкоди. Це і був прабатьківський гріх, оскільки однобічне надмірне плекання переднього мозку з часом уже передавалося кожній дитині як груборечовинний спадок, через що її духовне пробудження та подальше зміцнення неймовірно утруднилося від самого початку, бо потрібний для неї міст як задній мозок більше не був так легко прохідний і досить часто навіть ставав відрізаний.

Людина не здогадується, яка зла іронія прихована в утворених нею висловах «великий мозок» і «мозочок»! Неможливо у страшніший спосіб висловити звинувачення у зловживанні Божественними Встановленнями! Вона таким чином точно вказує на свою найтяжчу земну провину, тому що ефірний інструмент груборечовинного тіла, який мав допомагати їй на цій Землі, вона у блюзнірській норовливості скалічила настільки, що він їй не лише не міг служити так, як було передбачено Творцем, а навіть неодмінно затягне її в безодню загибелі! Люди провинилися набагато тяжче, ніж п’яниці або ті, хто знищує своє тіло, стаючи рабами своїх пристрастей!

І в них до того ж виникла ще й самовпевненість: мовляв, Бог повинен зробити Себе зрозумілим для них настільки, щоб вони у навмисно викривленій оболонці свого тіла могли б Його зрозуміти! У цьому вже вчиненому злочині міститься ще й така вимога!

Людина у природному розвиткові могла б легко та радісно підніматися щаблями до Світлих Висот, якби не втрутилася блюзнірською рукою у Діяння Боже! Прокляття впаде на неї, якщо вона тепер із вдячністю не вхопиться за останній якір порятунку! Хай вона згине, щоб не змогла ще більше затівати та поширювати нещастя і гріхи і щоб страждали ближні, як відбувалося досі! Немає іншого виходу, як дозволити статися тому, щоб такі каліки мозку зруйнувалися у своїй божевільній манії величі, яка ще й сьогодні оволодіває великими масами! Людина майбутнього матиме нормальні мізки, які, рівномірно працюючи в гармонії, підтримуватимуть один одного. Задній мозок, названий мозочком, бо він істотно занепав, тепер зміцниться, бо досягне правильної діяльности, доки перебуватиме у правильному зв’язку з переднім мозком. Тоді знову встановиться гармонія і неодмінно зникне усе судомне та нездорове!

А тепер до подальших наслідків досі настільки хибного способу життя. У зв’язку з надто малим заднім мозком істинним серйозним шукачам сьогодні важко розпізнати, що в них є справжнє відчуття, а що всього лише почуття. Я вже казав, що почуття породжується переднім мозком, коли його думки впливають на нерви тіла, які, зворотно випромінюючи, спонукають передній мозок до так званої фантазії.

Фантазія – це образ, породжений переднім мозком. Його не можна прирівняти до образів, які формує мозочок під тиском духу! У цьому полягає відмінність між проявом відчуття як наслідком діяльности духу і результатом виниклого у тілесних нервах почуття. Обидва утворюють образи, які необізнаному важко або взагалі неможливо розрізнити, незважаючи на величезну відмінність між ними. Образи відчуття справжні і приховують у собі живу силу, тоді як образи почуття – це фантазії, які здаються живими, використовуючи запозичену силу.

Але цю відмінність легко виявить той, хто знає хід становлення в сукупному Творінні і уважно спостерігає сам за собою.

В образах відчуття проявляється діяльність мозочка як мосту для духу, і спершу безпосередньо виникає образ, який потім переходить у думки, при цьому через думки він чинить вплив на почуття, якими живе тіло.

А в образах, породжених переднім мозком, все відбувається якраз навпаки. У них думки повинні передувати образам, щоб закласти для них основу. Але це все відбувається так швидко, немов зливається воєдино. Проте маючи певні навички у спостереженні, людина досить скоро зможе точно розпізнати, з явищем якого роду вона стикається.

Ще один дальший наслідок прабатьківського гріха – це плутанина у снах! З цієї причини люди сьогодні більше не можуть покладатися на ту цінність снів, яка їм дійсно притаманна. Нормальний мозочок завдяки впливові духу надавав би чіткі та без усякої плутанини сни. Це означає, що це взагалі були б не сни, а переживання духу, сприйняті та відтворені мозочком у той час, коли передній мозок перебуває у сні. Але зараз величезна сила переднього або денного мозку випромінює ще й вночі, здійснюючи свій вплив на досить чутливий задній мозок. Він у своєму сьогоднішньому послабленому стані сприймає потужні випромінювання переднього мозку одночасно з переживаннями духу, внаслідок чого виникає мішанина, як на двічі знятій фотографічній пластині. Звідси і нечіткість теперішніх снів.

Кращим доказом цього є те, що часто уві сні сприймаються слова та фрази, які виникають тільки у ході діяльности переднього мозку, який один формує слова і фрази, бо він тісно прив’язаний до простору та часу.

І тому людина нині або взагалі недоступна, або вкрай мало доступна духовним застереженням і повчанням через задній мозок, і внаслідок цього набагато більше наражається на небезпеки, яких вона могла б уникнути завдяки духовним застереженням!

Отже, окрім цих названих мною лихих наслідків, є ще багато інших, які потягло за собою втручання людини в Божественні Встановлення, тому що насправді все зло постало лише з цього для кожного сьогодні настільки очевидного прогріху, який винятково був плодом марнославства, яке виникло внаслідок постання жінки у Творінні.

Тому хай людина нарешті вирветься з наслідків прабатьківського гріха, якщо не хоче пропасти.

Звісно, все потребує зусиль, як і це також. Людина повинна прокинутися зі свого затишку, щоб насамкінець стати тією, якою вона повинна була стати від самого початку! Тією, хто сприяє розвитку Творіння, та посередником Світла для усіх створінь!

—————
Послання Ґраля Абдрушина


Черговість доповідей

[Послання Ґраля Абдрушина]  [Відлуння до Послання Ґраля] 

контакт