У Світлі Істини

Послання Ґраля Абдрушина


1.КНИГA ◄ ► 2.КНИГA
Deutsch
English
Francais
Español
Português
Русский
Italiano
Magyar
Česky
Slovensky
Черговість доповідей


33. Ідеальні люди

Ми воліємо ж краще сказати: люди, котрі хочуть бути ідеальними! Однак тут нам доведеться спочатку якнайретельніше відділити, насамперед, усіх тих, хто себе залюбки так називає або охоче дозволяє називати, хоча ніскільки не належить до тих, хто хоче бути ідеальним. Вони утворюють велику категорію сентиментально-мрійливих людей обох статей, до яких іще долучаються обдаровані фантазією, котрі ніяк не можуть навчитися опанувати свій дар і застосувати його з користю. Мусять відпасти й ті, хто завжди невдоволений наявними обставинами, і це невдоволення зводиться до того, що вони мають ідеальніші задатки, ніж усі інші, і тому не сумісні зі своїм часом. Потім знайдеться з-поміж представників обох статей іще безліч так званих тих, кого «не розуміють», причому серед них величезну множину становлять дівчата та жінки. Люди цього сорту взяли собі в голову, що їх не розуміють. Це означає досить чітко, що вони повсякчас уявляють, ніби мають у собі безцінні скарби, які інша сторона, з якою вони власне підтримують стосунки, не здатна розпізнати. Насправді ж аніякого скарбу в їхніх душах немає, зате натомість є лише невичерпне джерело надмірних, ніколи не тамованих бажань.

Можемо всіх людей, яких нібито не розуміють, спокійно назвати просто «непридатними» людьми, бо вони виявляються непридатними для справжнього сучасного життя і захоплюються лише нереальним, почасти навіть легковажним. Завжди, одначе, тим, що не годиться для здорового земного життя. Шлях таких дівчат і жінок, яких вічно не розуміють, на жаль, дуже часто заводить до такого життя, яке загальноприйнято називати «легковажним», аморальним, тому що вони занадто вже охоче та легко і занадто часто дозволяють себе «втішати», про що, звісно, знають чоловіки певного штибу, які безсоромно цим користуються. Саме ті, кого ніхто не розуміє, одначе, завжди в усьому були і будуть ненадійними. Вони вважають себе ідеальними, хоч насправді взагалі нічого не варті, тож серйозній людині, яка не має ницих намірів, краще за все уникати зустрічей із ними. Надавати їм допомогу немає сенсу. Зближуються з ними майже завжди лише «втішителі» зі злими намірами, причому взаємодія спрацює дуже швидко, бо в серці або в руках так званого утішителя дівчина, яку не розуміють, або подібна жінка після кількох днів чи тижнів уже знову почуватиметься такою, яку «не зрозуміли», і відчуватиме томління за кимось новим, хто буде її розуміти, тому що вона взагалі не знає, чого сама, власне кажучи, хоче. До всіх оцих непридатних груп додається, зрештою, ще й група безневинних мрійників! Вони здаються безневинними, як діти. Безневинність такого мрійника стосується, однак, лише впливу на нього самого, його особистість, а не його оточення та всіх людей, з якими він спілкується. На багатьох такий безневинний мрійник у спілкуванні вже безпосередньо впливає як отрута вповільненої дії, руйнуючи, розкладаючи, тому що, розвиваючи свої ідеї, він здатний вирвати їх із нормального і тому здорового земного життя, щоб вести в царство недоречного, нереального для земного буття. Однак зверніть увагу: я не кажу, що такий мрійник нечистий або зовсім поганий, – навпаки. Він може бажати найкращого, але для Землі його бажання завжди нереальне, практично нездійсненне, і через це його діяльність для земного буття не сприятлива, а, навпаки, гальмівна, руйнуюча.

Та й з-поміж решти людей, котрі «прагнуть до ідеалу», ми мусимо ще раз зробити поділ, якщо будемо уважно спостерігати. Ми виявимо тоді ще два типи людей: тих, що «рівняються» на ідеал, і тих, що прагнуть до ідеалу. Люди, що рівняються на ідеал, здебільшого слабкодухі, які завжди жадають чогось, чого взагалі неможливо досягти. Принаймні не на Землі, і тому вони ніколи не можуть бути по-справжньому щасливі або хоча б радісні. Від групи «незрозумілих» вони розташовані дуже близько і з часом впадають у хворобливу сентиментальність, яка ні до чого доброго не доводить. Якщо ж ми таких чітко відділимо, то тих, хто залишиться, мусимо, образно кажучи, фактично шукати вдень зі свічкою – так їх мало. Цих небагатьох треба, щоправда, називати не «ідеальними людьми», як я вже казав, а людьми, котрі «прагнуть до ідеалу». Прагнення до ідеалу вважається діючою на Землі особистісною рисою. Це саме ті люди, яких можна вважати повноцінними, які велику, часто ґрандіозну мету мають перед собою, але при цьому не витають у хмарах, а обома ногами твердо тримаються на ґрунті земного життя, щоб не відірватися від нього задля того, що на Землі є нереальним. Вони, долаючи сходинку за сходинкою, зі здоровим поглядом і вправною рукою прагнуть високої мети, не завдаючи при цьому незаслуженої шкоди іншим людям. Користь, яку приносять люди такого типу, лише зрідка оцінять окремі особи. Визиск у будь-який спосіб при цьому взагалі немислимий, оскільки тоді визначення «той, хто прагне до ідеалу» не мало б жодної правомірности. І такою, що прагне до ідеалу, повинна і може бути кожна людина, байдуже, до якої діяльности тут, на Землі, вона схильна. Вона може таким чином ушляхетнити будь-яку роботу і надати їй високої мети. Вона при цьому лише ніколи не має права забувати дотримуватися рамок земного життя. Якщо вона виходить за них, це стає для Землі нереальним і, отже, нездоровим. У результаті ніколи не буде досягнуто просування вперед, яке є головною умовою та ознакою всього, що прагне до ідеалу. На Землі людина має обов’язок ставити собі за мету досягнення Найвищого для неї і щосили прагнути досягти цієї мети. Як людина! Виключено від самого початку, щоб вона лише, як тварина, дбала про їжу та питво, як це, на жаль, робить так багато людей, або щоб за допомогою інтелекту спонукала себе домагатися чисто земної величі або слави, не маючи перед очима головної мети – загального блага та піднесення людства. Усі вони для Землі мають меншу вартість, ніж тварини, оскільки тварина завжди є природною, саме такою, якою вона й повинна бути, навіть якщо її мета полягає лише в підтриманні бадьорого стану створінь, щоб не відбувалося гальмівного розслаблення, наслідком якого може стати занепад та розпад, оскільки рух у Творінні є обов’язковою умовою життя. Пильнуйте! Людину, яка справді прагне до ідеалу, можна, отже, розпізнати по тому, що вона намагається піднести все суще на Землі, не спонукаючи в якомусь інтелектуальному сенсі до звеличення і влади, а до ушляхетнення! Усі її ідеї можуть бути здійснені на Землі з користю як для окремих людей, так і для суспільства, тоді як ті, хто лиш хоче бути ідеальним, звернені до ідей, які неможливо практично застосувати в здоровому земному житті, а лише відволікають від нього, тягнуть у світ шкідливих мрій, що відвертають від використання сьогодення для дозрівання їхнього духу, яке кожна людина повинна створювати і розвивати у своєму переживанні сьогодення.

Так само й люди з ідеально-комуністичними поглядами завдають серйозної шкоди людству, бо впровадження цих ідей у життя мусило б призвести до лише нездорових наслідків, попри те, що вони особисто бажають добра. Вони нагадують будівельників, які в цеху ретельно складають будинок для іншого місця. Він має ошатний і прекрасний вигляд… у цеху. Після перенесення на справжній будмайданчик він, одначе, стоїть косо та ненадійно, тож ніхто в ньому мешкати не може, бо земля була нерівною і, попри величезні зусилля й старання, її не вдалося вирівняти. Саме це врахувати будівельники й забули. Вони неправильно оцінили об’єктивні обставини, які безумовно й непорушно існували ще до спорудження цієї будівлі! Такого не зробить той, хто справді прагне до ідеалу!

Ідеально-комуністичні ідеї не можуть втілитися в життя, зростаючи з такого ґрунту, так само закріпитися в ньому або взагалі поєднатися з ним, оскільки таким ґрунтом є люди, які аніскільки не підходять для них! Він надто нерівний і таким буде завжди, тому що немає жодної можливости досягнути однакової зрілости всіх людей на Землі. Завжди і повсякчас буде величезна різниця у зрілості людей відповідного періоду, оскільки духовно окремі люди є і будуть цілком самостійними особистостями, які можуть розвиватися лише по-різному, оскільки ці духовні особистості ніколи не повинні втрачати вільної волі стосовно себе самих! Колишню вільну волю людства зі Світовим Поворотом позбавлено проявів назовні внаслідок втілення на Землі Волі Божої, яка відтепер, цілком природно, має панувати над волею людською, тому що вона стоїть над нею і є сильнішою! Тільки внутрішньо кожна окрема людина ще раз може обрати рішення про свій духовний шлях, який приведе її до Світла збереження чи до темряви розкладання! Намагайтеся ж розпізнати людей, котрі справді прагнуть до ідеалу на Землі, щоби сприяти їхнім діянням, оскільки, будуючи, вони приносять тільки користь. —

—————
Послання Ґраля Абдрушина


Черговість доповідей

[Послання Ґраля Абдрушина]  [Відлуння до Послання Ґраля] 

контакт