У Світлі Істини

68. Різновиди яснобачення

Довго зволікав я з відповіддю на різноманітні запитання про яснобачення, бо кожна людина, яка правильно прочитала моє Послання Ґраля, мусить бути цілком обізнаною про нього. За умови, звичайно, що вона читала Послання не як літературу для збавляння часу або з упередженням, а, навпаки, серйозно заглибившись у нього і сприймаючи як важливу кожну фразу, глибокий зміст якої, як і її безумовну приналежність до всього Послання, вона вже мусить намагатися дослідити, бо так бажано чинити від самого початку.

Дух мусить бути при цьому бадьорим. Поверхові люди внаслідок цього повинні самочинно відсторонитися.

Я неодноразово повторював, що якийсь рід завжди може бути розпізнаний тільки подібним родом. Під цим родом, звісно, треба розуміти рід Творіння.

Знизу вгору розташовані рід груборечовинного, рід етерноречовинного, рід сутнісного і, як найвищий, рід духовного. Кожен такий рід розпадається, знову-таки, на багато щаблів, тож легко виникає небезпека переплутати щаблі етерної Грубої речовинности з щаблями грубої Етерної речовинности. Зовсім непомітні між ними переходи, які в діяльності та в розвитку подій не досить міцно пов’язані, але лише перебувають у тісній взаємодії.

На кожному з цих щаблів проявляється життя іншого роду. Людина ж має в собі оболонки від кожного з родів Творіння, які стоять під духовним. Саме її ядро є духовним. Кожна з оболонок рівнозначна тілу. Людина є, отже, духовним ядром, яке в розвитку самоусвідомлення набуває людської форми, яка у висхідному розвитку до Світла щодалі більше вдосконалюється, аж до довершеної краси, при розвиткові донизу, одначе, щодалі більше набуває протилежного до цього, аж до найґротесковішого спотворення. Щоб уникнути при цьому помилок, хочу я, зокрема, зазначити, що груборечовинна оболонка, або тіло, не проходить цей шлях розвитку. У неї замало часу для цього, на груборечовинному земному рівні вона може зазнати лише зовсім незначних змін.

Людина на Землі, тобто в Грубій речовинності, несе в собі оболонки всіх родів Творіння водночас. Кожна оболонка, тобто кожне тіло окремого роду, має також власні органи чуттів. Груборечовинні органи, наприклад, можуть діяти тільки в подібному роді, тобто в груборечовинному роді. Витончений розвиток у ньому за найсприятливіших обставин надає можливість бачити лише до певної міри етернішу грубу речовинність.

Цю етернішу грубу речовинність люди, зайняті її дослідженням, назвали «астральною» – поняттям, про яке нічого справді суттєвого тим, хто встановив це визначення, не відомо, не кажучи вже про тих, хто повторює його вслід за ними. Я вживаю назву цього поняття, тому що вона вже відома. Щоправда, використовують цю назву, як і в окультних дослідженнях, зазвичай лише як певне сукупне поняття всього того, про існування чого знають достеменно або здогадуються, але все-таки ще не змогли правильно осягнути, тим паче обґрунтувати. Усе, що досі створено прагненням окультистів до знань, є не що інше, як величезний саморобний лабіринт незнання, купа сміття домагань інтелектуального мислення, недостатнього для таких речей. Попри це, хочу я залишити широко вживане визначення «астральне». Але те, що люди розглядають як «астральне» і розуміють під цим, належить ніяк не до Етерної речовинности, а лише до етерної Грубої речовинности.

Сповнені людських фантазій дослідники на цих рівнинах усе ще не вийшли за межі Грубої речовинности, а перебувають у найнижчому роді Подальшого Творіння і піднімають тому такий великий галас із якомога «гучнішими» іноземними словами! Вони споглядають ніяк не етерноречовинними очима, а лише сприйняттям, перехідним від груборечовинних очей до очей етерноречовинних. Його можна назвати перехідним або половинчастим спогляданням.

Коли людина внаслідок земної смерти залишає груборечовинне тіло, то вона при цьому, звісно, залишає з ним і груборечовинні органи чуттів, тому що вони належать лише до цієї оболонки. Тобто земне вмирання є не що інше, як скидання найзовнішньої оболонки, або шкаралупи, яка надавала їй можливість споглядати та діяти в Грубій речовинності. Відразу після цього скидання вона опиняється в так званому іншому світі, або, точніше кажучи, на рівні Етерної речовинности. Тут вона, своєю чергою, зможе діяти за допомогою лише органів чуттів найзовнішньої для неї тепер шкаралупи наявного етерноречовинного тіла. Тобто вона бачить очима етерноречовинного тіла, чує його вухами і т.д.

Це природно, що людський дух при входженні в Етерну речовинність мусить навчитися правильно, відповідно до неї, застосовувати органи чуттів етерноречовинної оболонки, раптом у такий спосіб примушеної до діяльности, як це було колись із органами груборечовинного тіла в Грубій речовинності. Відповідно до речовинности іншого роду, яка не така повільна, і навчання правильному застосуванню органів відбувається в швидший, легший спосіб. І так відбувається з кожним наступним родом.

Для полегшення цього звикання до різноманітних родів надається перехідне або половинчасте бачення на проміжних рівнях. Груборечовинне око при деякому напруженні через незвичний стан тіла в передчутті здатне розгледіти з’єднувальний рівень між грубою та етерною речовинністю, тоді як етерноречовинне око на початку своєї діяльности, озираючись за допомогою половинчастого споглядання, так само дістанеться такого рівня, де етерна груба речовинність простягає руку грубій етерній речовинності. Це половинчасте споглядання надає людському духові під час його переходу певну опору, тож він ніколи не відчуває себе кинутим напризволяще. Так відбувається на кожній межі двох різних родів. Про те, щоб обидва різні роди речовинности змогли триматися один біля одного і не утворювали між собою прірву через те, що вони ніколи не зможуть змішатися, дбають сутнісні силові хвилі, які у своїй подібній до магнетичної здатності притягання, діють утримуючи та зв’язуючи.

Коли людина після проходження крізь різноманітні підрозділи Етерної речовинности скидає етерноречовинне тіло, то вона входить до Сутнісного. Для неї відтепер найзовнішнішою оболонкою стає сутнісне тіло, очима якого їй доведеться бачити і вухами якого слухати, доки вона зможе скинути й сутнісну оболонку та ввійти до Царства Духу. Тільки тут вона стане сама собою, без оболонок, і їй доведеться своїми духовними органами бачити, слухати, розмовляти і т. д.

Ці мої повідомлення читачам треба ґрунтовно обдумати, щоб вони змогли виробити собі правильне уявлення про них. Матеріялізація тих, хто вже покинув Землю, є не що інше, як подія, в ході якої через посередництво медіума ці душі, котрі несуть у собі етерноречовинне тіло, накидають на себе ще й оболонку етерної грубої речовинности. Напевно, це єдиний виняток, коли сучасні люди своїми груборечовинними очима здатні однораз чітко споглядати етерну грубу речовинність, а також осягати її своїми іншими груборечовинними органами чуттів. Вони спроможні на це, тому що, попри всю етерність, завжди йдеться про речовинність, споріднену з їхніми органами чуттів, тобто про грубу речовинність.

Людина мусить, отже, мати на увазі, що грубу речовинність можна «осягнути» лише за допомогою грубої речовинности, етерну речовинність – лише за допомогою етерної речовинности, сутнісне – лише за допомогою сутнісного і духовне – лише за допомогою духовного. У цьому ніколи не буває змішування.

Але буває одне: земна людина може іноді споглядати як груборечовинними очима, так і під час свого земного буття вже відкривати й свої етерноречовинні очі, принаймні час від часу. Тобто не якимось чином одночасно, а почергово. Коли вона споглядає етерноречовинними очима, груборечовинні очі або зовсім, або частково залишаються заплющеними, – і навпаки. Вона ніколи не зможе груборечовинними очима по-справжньому споглядати етерноречовинне, так само як і етерноречовинними очима – груборечовинне. Це неможливо. Протилежні твердження ґрунтуються лише на помилках, які виникають через незнання Законів Творіння. Це ілюзії, в які поринули такі люди, коли вони стверджують, що груборечовинними очима можуть пізнати етерноречовинне або етерноречовинними очима – духовне.

Хто це все правильно обміркує, намагаючись чітко уявити, той усвідомить, який неописанний безлад панує зараз у судженнях яснобачення, що просто-таки неможливо отримати правдиві повідомлення в них, доки не стануть відомі закони про те, що не може відбутися завдяки натхненню або осяянню в спіритичних гуртках, тому що ті потойбічні, які сприяють натхненню, а також осяянню, самі нітрохи не володіють усеосяжним баченням, навпаки, кожен із них змушений завжди рухатися в межах, що відповідають стану його власної зрілости.

Справжній лад у роз’ясненнях про дивовижну тканину Подальшого Творіння може запанувати лише тоді, коли постане всеосяжне Знання. По-іншому неможливо. Але люди у своєму всім відомому хворобливому бажанні бути всезнайками ніколи не визнають цього – навпаки, вони від самого початку вороже налаштовані проти повчань.

Охочіше гордо крокують вони далі, пихаті у своєму жалюгідному пошуку, і саме тому ніколи не досягнуть ні єднання, ні справжнього успіху. Якби вони хоча б однораз проявили таку велич і, здолавши свою зарозумілість, сприйняли Послання Ґраля як роз’яснення Всесвіту по-справжньому серйозно і без упередження, звільнившись від бажання самостійно про все дізнатися при його вивченні, то їм незабаром відкрилися б перспективи, які в логічній послідовності роз’яснили б усі незрозумілі події, і тоді б у великому злеті було прокладено шлях до досі не відомого.

Але ж відомо, що саме впертість є лиш єдиною найбезсумнівнішою ознакою справжньої дурости та обмежености. Усі ці люди не здогадуються, що вони саме цим накладають на себе тавро своєї необмеженої непридатности, яка вже ближчим часом палитиме їх, як зганьблених і відсторонених, тому що тоді вже не вдасться ні сховатися від неї, ні заперечити її.

Для оцінювання яснобачення основою мусить бути обізнаність, якими очима щоразу споглядає ясновидець, до якої ділянки, отже, поширюється його споглядання, і наскільки далеко він у ній розвинувся. Лише тоді можна робити дальші висновки. При цьому сам керівник такого обстеження, безумовно, мусить бути цілком чітко обізнаний про окремі щаблі різноманітних родів, так само про наявні в них різнобічні прояви та діяльність. І на це хворіє теперішній час, у якому вважають себе знавцями саме такі люди, котрі взагалі нічого не розуміють.

Сповнюєшся жалю, коли читаєш потік публікацій у брошурах і книжках про найрізноманітніші окультні спостереження і дослідження з більш або менш нелогічними та необґрунтованими спробами роз’яснень, які в більшості своїй іще й самовпевнено ставлять печатку безсумнівного знання, тоді як вони завжди не лише перебувають далеко від фактів, а й навіть стверджують протилежне. А з якою ворожістю лютує армія таких розумників, коли в простій послідовності їм змальовують справжню побудову Подальшого Творіння, яка насправді легко піддається перевірці, і без точного знання якої вони взагалі нічого не зможуть зрозуміти. Про Пратворіння ми при цьому не хотіли б навіть говорити.

Хто хоче судити про ясновидців або ж засуджувати їх, той мусить знати все Творіння, по-справжньому знати! Доки таке неможливе, треба про це мовчати. Такою ж самою мірою це стосується й ревних прибічників існування яснобачення, котрі висувають твердження, які без точного знання Творіння є необґрунтованими. Такі згубні помилки про всі події зовні Грубої речовинности настільки поширені, що настав час нарешті дати цьому лад і визначити в них закономірність. На щастя, вже недалеко час, коли в цій настільки серйозній окультній ділянці відбудеться здорове очищення в середовищі просто-таки сміховинних персонажів, котрі, як відомо, найбільше кричать і найбільш настирливо лізуть уперед зі своїми теоріями. Але, на жаль, саме такі базіки своєю поведінкою багатьох шукачів уже ввели в оману. Відповідальність за це не забариться і зі страшною силою впаде на всіх, хто так легковажно намагається ставитися до найсерйозніших ділянок, але заблудлі та введені в оману матимуть від цього мало користи, навпаки, їм самим доведеться також зазнати шкоди за те, що так легко змогли спокуситися на хибні погляди. Загалом можна спокійно сказати, що саме в окультній ділянці покищо красивим словом «дослідження» визначається базікання, і, отже, більшість дослідників є лише базіками.

Серед ясновидців, отже, є такі, котрі споглядають етерну грубу речовинність, етерну речовинність і сутнісне. Усе – відповідними спорідненими очима. Духовне споглядання, одначе, людям недоступне – для цього мусить бути вже особливо покликаний, обдарований цим із певною метою, щоб він свої духовні очі зміг відкрити ще в земному бутті.

Поміж безлічі теперішніх ясновидців, одначе, такого немає. Більшість із них загалом спроможні розпізнати лише один із різноманітних щаблів Етерної речовинности, і з часом, можливо, вони охоплять більше щаблів. У них відкриті, отже, етерноречовинні очі. Лише зрідка трапляється, що й очі сутнісного тіла вже бачать.

Якщо в окремих земних випадках, наприклад, під час розслідування кримінальної або іншої справи, виникає потреба використати здібного ясновидця, то зацікавлений у цьому мусить знати таке: ясновидець споглядає своїми етерноречовинними очима, отож не може бачити справжню груборечовинну подію, яка вже відбулася. Кожна груборечовинна подія має, одначе, водночас власні етерноречовинні сукупні явища, які часто бувають спорідненими з груборечовинною подією або ж принаймні схожі на неї. Отже, ясновидець при скоєнні вбивства споглядатиме перебіг одночасної з убивством етерноречовинної події, а не справжню груборечовинну, яка, згідно з чинними сьогодні земними законами, є єдино вирішальною для правосуддя. Ця етерноречовинна подія може, однак, у деяких деталях від груборечовинної події більше або менше відрізнятися. Отож хибно тоді поспішно говорити про провал яснобачення або про помилкове бачення.

Зупинімося наразі на скоєнні вбивства або крадіжки. Залучений до розслідування ясновидець споглядатиме його почасти астрально, почасти етерноречовинно. Астрально, тобто в етерній грубій речовинності, він побачить місце вчинку, а в етерній речовинності – сам вчинок. До цього додається те, що він може при цьому також бачити різноматнітні мислеформи, які виникали в ході думок убивці, вбитого або крадія. Той, хто керує розслідуванням, мусить уміти це розрізняти! Тоді лише буде правильний результат. Таких обізнаних у цьому керівників розслідування, однак, покищо немає. Хоч як ґротескно це може прозвучати, оскільки не має прямого відношення до сказаного, та я хотів би все-таки навести допоміжний приклад щодо діяльности поліцейського собаки, якого також використовують для розкриття злочину. Поліцейський керівник цього поліцейського собаки мусить, цілком зрозуміло, точно знати природу діяльности собаки і безпосередньо з ним співпрацювати, навіть бути дуже активним при цьому, як відомо втаємниченим. Такого роду роботі потрібно надалі надати лише шляхетнішої форми, оскільки маємо справу зі спільною працею слідчого з ясновидцем у розкритті злочину. І при цьому слідчий мусить бути активним працівником та уважним спостерігачем, який бере на себе більшу частину діяльности, тоді як за ясновидцем залишається лише неактивна праця допоміжної сили. Тривале навчання такої діяльности повинен пройти кожен суддя, перш ніж він зможе займатися нею. Це навчання значно важче, ніж навчання правознавства.

[Послання Ґраля Абдрушина]  [Відлуння до Послання Ґраля]