У Світлі Істини

Восьма Заповідь
Не свідкуй неправдиво на твого ближнього!

Якщо ти нападаєш на твого ближнього і б’єш його так, що завдаєш йому ран, і, можливо, притому ще й грабуєш, то знаєш ти, що шкодиш йому і підлягаєш земному покаранню. Ти не думаєш при цьому ще про те, що тим водночас також вплітаєшся в нитки взаємодії, котрі непідвладні жодній сваволі, навпаки, діють справедливо аж до найменших порухів душі, на які ти не зважаєш, яких ти взагалі не відчуваєш. І ця взаємодія не має жодного зв’язку із земним покаранням, проте працює цілком незалежно, спокійно, сама по собі, але настільки неминуче для людського духу, що він у всьому Творінні більше не знайде жодного місця, яке могло б його сховати й захистити.

Коли ви чуєте про такий вчинок із брутальним нападом та насильницьким ушкодженням, ви обурені. Якщо ж від цього постраждали близькі вам люди, ви налякані й нажахані! При цьому вас, одначе, мало турбує, коли ви тут чи там чуєте, як відсутню людину хтось інший виставляє в поганому світлі за допомогою вміло підібраних зловмисних слів, а також часто лише доволі виразних жестів, які дають змогу припускати більше, ніж може бути сказано словами.

Однак відзначте собі: наслідки груборечовинного нападу виправити значно легше, ніж наслідки нападу на душу, яка страждає від підриву репутації.

Уникайте тому всіх, хто злісно підриває репутації, так само, як і груборечовинних убивць!

Адже вони винні так само, а дуже часто навіть іще більше! Так мало мають вони співчуття до переслідуваних ними душ, так само мало буде в Потойбіччі тоді простягнуто їм руку допомоги, коли вони благатимуть про це! Холодним та немилосердним є згубний потяг у їхньому внутрішньому єстві принижувати інших, часто навіть чужих їм людей, тому холод і безжалісність спіткають їх стократною силою в тому місці, що на них чекає, щойно їм доведеться колись покинути своє земне тіло!

Вони залишаться в Потойбіччі вигнанцями та глибоко зневаженими гірше за грабіжників та крадіїв, бо спільна підступна і гідна зневаги риса притаманна всьому їхньому роду, від так званих пліткарок до зіпсованих створінь, котрі не бояться під добровільною присягою надавати неправдиві свідчення на ближнього, якому в багатьох речах мали б достатньо підстав для подяки!

Поводьтеся з ними як з отруйними гадами, бо іншого вони не заслуговують.

Оскільки всьому людству цілковито бракує високої єдиної мети потрапити до Царства Божого, то їм немає про що говорити одне з одним, коли вони однораз збираються удвох чи втрьох, і тому розмова про інших стала для них улюбленою звичкою, всю ницість якої вони вже не здатні усвідомити, оскідьки уявлення про неї через безперервне вживання цілковито втрачено.

Їм доведеться в Потойбіччі й далі сидіти разом і віддаватися своїй улюбленій темі, доки спливе наданий час для останньої можливости сходження, яка, напевно, могла б їм принести порятунок, і їх буде затягнуто у вічне розкладання, куди потраплять усі груборечовинні та етерноречовинні різновиди матерії для очищення від усілякої отрути, яку внесли в неї людські духи, не гідні зберегти своє ім’я!

[Послання Ґраля Абдрушина]  [Відлуння до Послання Ґраля]