У Світлі Істини

Десята Заповідь
Не бажай дому ближнього твого, ні двору його, ні худоби його і всього, що належить йому!

Хто чесною працею і чесною торгівлею намагається отримати прибуток, той може спокійно чекати на виклик за цією Заповіддю при великій Розплаті, бо вона промине його, не завдавши йому удару. Власне кажучи, виконувати всі Заповіді легко, і все ж… подивіться лишень на всіх людей по-справжньому, і незабаром дійдете висновку, що й це для багатьох людей, по суті, цілком самозрозуміле дотримання Заповідей… не виконується або виконується лише дуже рідко, причому не з радістю, а лише з великими зусиллями.

Як невтолиме бажання, вирує це над усіма людьми – чи вони білі, жовті, коричневі, чорні, чи червоні – почуття заздрости до інших людей щодо того, чим вони самі не володіють. Ще точніше, однак, висловлюючись – почуття заздрости в усьому! У цій заздрості приховано також уже заборонене бажання! Порушення Заповіді, таким чином, уже відбулося і є коренем багатьох бід, котрі швидко призводять до падіння людини, з якого вона часто ніколи вже не піднімається.

Пересічна людина дивним чином не часто цінує те, що називає своєю власністю, але завжди – те, чим вона ще не володіє. Темрява розсіяла старанно пожадливість і, на жаль, людські душі занадто вже охоче пішли на те, щоб створити найродючіший ґрунт для цього безрадісного сімені. Тож із часом основоположним для всіх дій та вчинків більшої частини людства стало жадання володіти майном іншого. Починаючи від простого бажання, яке шляхом хитрощів і мистецтва умовляння підсилилося аж до безмежної заздрости, повсякчасного невдоволення та сліпої ненависти.

Будь-який шлях для отримання задоволення визнавався ще правильним, якщо він занадто вже відкрито не суперечив земним законам. Божа Заповідь у наростаючій гонитві за прибутком лишалася поза увагою! Кожен вважав себе справді чесним, допоки він земним судом не притягався до відповідальности. Уникнення якого, однак, не коштувало йому великих зусиль, оскільки він вдавався до найбільшої обережности та найвигадливішої тямовитости інтелекту, коли мав намір безцеремонно нашкодити своєму ближньому, щойно виникала потреба для того, щоб задешево досягти якоїсь вигоди. Він не думав про те, що йому саме це насправді обійдеться значно дорожче за той зиск, який можуть принести всі земні засоби! Так звана тямовитість стала козирем! Тямовитість, за сьогоднішніми поняттями, є, одначе, нічим іншим як розквітом хитрости або її примноженням. Дивно лише, що кожен до хитрих людей ставиться з недовірою, а до тямовитих – із повагою! Загальне основне ставлення породжує безглуздість. Хитра людина – це халтурник у мистецтві вдоволення своїх жадань, тоді як інтелектуально тямовиті люди ставали в цьому майстрами. Халтурник не може своє воління одягнути в красиві форми, і пожинає за це лише співчутливу зневагу. Умілець же викликає в душ, котрі самі мають подібну схильність, сповнений заздрощів захват! І тут заздрість, бо на ґрунті сьогоднішнього людства сам захват подібного роду неможливий без заздрости. Люди не усвідомлюють цієї потужної спонукальної причини багатьох негараздів, вони взагалі не знають уже, що ця заздрість у різноманітних проявах у наш час володіє і керує усім їхнім мисленням та їхніми вчинками! Вона сидить як в окремій людині, так і в цілих народах, править країнами, породжує війни, а також партії та вічні сварки там, де лише двом особам потрібно щось обговорити!

Де ж іще лишився послух десятій Заповіді Божій!? – хотілося б застережливо вигукнути країнам! Із найбезжаліснішою жадібністю кожна земна країна прагне захопити власність інших! Вони не зупиняються ні перед убивством окремих осіб, ні перед масовим убивством, ні перед поневоленням цілих народів, аби лише досягти цим власної величі. Красиві промови про самозбереження чи самозахист – це лише підступні виверти, тому що вони самі чітко відчувають, що треба щось сказати, аби ці страшні злочини проти Заповідей Божих трохи пом’якшити, виправдати!

Їм, одначе, ніщо не допоможе, бо невблаганним є грифель, який недотримання Заповідей Божих вписує в Книгу світових подій, і нерозривними є нитки карми, які при цьому вплітаються в кожного окремо, тож найменший порух його мислення і його вчинків не зможе зникнути без спокутування!

Хто всі ці нитки зможе окинути поглядом, той побачить, який страхітливий суд оцим відтепер накликано! Сум’яття і руйнування дотепер збудованого – це лише перші легкі наслідки цього найганебнішого насильства над десятою Божою Заповіддю! Ніхто до вас не зможе бути милостивим, щойно їхній повний вплив почне на вас обрушуватися чимраз більше. Ви іншого не заслуговуєте. При цьому станеться лише те, що ви самі собі нав’язали!

Вирвіть це нечисте бажання остаточно з ваших душ! Врахуйте, що й країна складається лише з окремих осіб! Відкиньте всю заздрість, ненависть до тих людей, які, на вашу думку, володіють набагато більшим, ніж ви самі! На це вже є своя причина! За те, що ви, однак, не здатні розпізнати причину, несете ви єдині всю провину, коли добровільно спричинили жахливе і не бажане Богом звуження вашої спроможности осягнення, що мусило виникнути як наслідок вашої злощасної любови до прислужництва інтелекту!

Хто в новому Царстві Божому тут, на Землі, не захоче вдовольнитися становищем, наданим йому внаслідок впливу власних, створених ним самим ниток карми, той не вартий того, щоб йому з тим трапилася нагода відносно легко спокутувати висячий на ньому тягар старої провини і водночас духовно ще дозріти, щоб знайти шлях до Батьківщини всіх вільних духів, туди, де панує тільки світло і радість!

Невблаганно кожного незадоволеного в майбутньому буде зметено як непридатного порушника доконечне бажаного миру, як перешкоду здоровому сходженню! Але якщо в ньому є ще добрий зародок, який надійно гарантує швидке виправлення, то новий земний закон задля його блага та його останнього порятунку продовжуватиме його приборкувати доти, доки в ньому відродиться усвідомлення безумовної правильности мудрої Божої Волі; правильности також для нього, котрий досі лише через недалекоглядність своєї душі та добровільну дурість не зміг розпізнати, що ложе, на якому він тепер лежить на Землі, єдино ним для себе було приготовлено як безумовний наслідок усього його попереднього буття впродовж кількох потойбічних та земних життів, а жодним чином не є сліпим свавіллям випадку! Він нарешті при цьому розпізнає, що для нього потрібне саме те і лише те, що він переживає та де він перебуває, а також обставини, за яких він народився, з усім, що з ними пов’язано!

Якщо працюватиме він старанно над собою, то не лише в духовному, але й у земному підніматиметься вгору. Якщо він, одначе, вперто хоче торувати собі інший шлях, безцеремонно і завдаючи шкоди своїм ближнім, то йому це ніколи не зможе принести істинної користи.

Він не має права говорити, що йому Бог для цього ще повинен і мусить надати пізнання, щоб він його дотримувався і в ньому змінювався! Зухвалість це і новий гріх лише, якщо він очікує або навіть вимагає, що повинні йому спершу довести, що його погляди помилкові, аби він зміг повірити в це, переконатись у протилежному! Це він, єдино він сам для себе це пізнання зробив зовсім неможливим і сам зійшов із правильного шляху, на якому стояв спочатку! Можливості пізнання йому Бог уже надав на шляху, який він випросив, щоб можна було йти! Оскільки у своїй злісній сваволі він його добряче засипав, то повинен Бог нині, напевно, як слуга, йому знову розкопати цей прохід! Дитиняча поведінка! Саме ця самовпевненість, ця вимога стануть для людей найтяжчими для спокутування вчиненого ними богохульства! Я кажу вам: будь-якому розбійникові легше звільнитися від провини, ніж людській душі, котра в очікуванні наважується вимагати, щоб Бог виправив людям їхню власну і найбільшу провину новим даруванням їм пізнання! Саме те, що людина в найзатятішому спротиві Божій Волі сама звалила на себе як найважчий тягар гріхів!

Буде жорстока боротьба за людські душі, перш ніж вони зможуть визволитися від звичних порушень десятої Заповіді Божої, тобто в ній змінитися так, аби нарешті справді згідно з нею жити у своїх думках, мовленні та вчинках! А на всіх, хто на це неспроможний, очікують страждання і знищення тут, на Землі, і в Потойбіччі!

[Послання Ґраля Абдрушина]  [Відлуння до Послання Ґраля]